Главная->Соціологія->Содержание->7.3. Система центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Соціальна педагогіка (частина 2)

7.3. Система центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

 

Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді

' '                     1 '

Республіканський (АР Крим), регіональні центри для сім'ї, дітей та молоді                 Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

            1 '                                          

1          '                       I                      1          '                       і'          1                      "

Сільські ЦСССДМ                Селищні ЦСССДМ              Районні ЦСССДМ та їх філії                       Міські Районні у ЦСССДМ » містах ЦСССДМ                Районні у

місті ЦСССДМ

 

Спеціалізовані формування ЦСССДМ

 

Пояснєння

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спеціальні заклади, уповноважені державою реалізувати соціальну політику шляхом проведення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді належать до соціальних служб територіального охоплення, що дає можливість: залучити спеціалістів певного профілю та необхідної кваліфікації; створити можливості для клієнтів певної територіальної одиниці користуватися послугами спеціалістів; чітко виокремити конкретні соціальні проблеми дітей, сімей і молоді певної громади та об’єднати її ресурси для їх вирішення; посилити відповідальність керівників та виконавців за кінцевий результат діяльності.

Юридично створення центрів соціальних служб для молоді було закріплене Законом України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (05.02.1993, № 2998-ХІІ). У статті 6 цього закону зазначалося, що для підтримки соціального становлення та розвитку молоді утворюються центри соціальних служб для молоді та їхні спеціалізовані формування. На виконання цього Закону Кабінет Міністрів України постановою від 13 серпня 1993 року № 648 „Про соціальні служби для молоді” затвердив Типове положення про соціальні служби для молоді, згідно з яким соціальні служби для молоді отримали статус спеціальних структур, що надають соціальні послуги та соціальну допомогу молоді віком від 15 до 28 років. 1 січня 2005 року було створено Державну соціальну службу для сім'ї, дітей та молоді як урядовий орган державного управління, а центри соціальних служб для молоді перейменовано в центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (надалі ЦСССДМ).

Центри створюються відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, належать до сфери їх управління і підпорядковуються, відповідно, органу виконавчої влади чи виконав-чому органу сільської, селищної, міської ради. Система центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді функціонує на державному (Державна служба для сім'ї, дітей та молоді), регіональному (регіо-нальні ЦСССДМ відповідно до територіально-адміністративного поділу України) та місцевому рівнях (районні, міські, селищні, сільські, районні у містах ЦСССДМ).

Діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді здійснюється відповідно до Законів України та загальнодержавних програм щодо соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю, а саме:

. Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю";

. Закон України "Про соціальні послуги";

. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні";

. Закон України "Про охорону дитинства";

. Закон України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували

покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на

певний строк"; . Закон України "Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки"; . Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов

соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"; . Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні"; . Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 p. N 264

"Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на

запобігання поширенню ВІЛ-інфекціїУСНІДу, на період до 2011

року"; . Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 p. N 14

"Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я

нації" на 2002 - 2011 роки"; . Постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 p. N 877

"Про затвердження Програми реалізації державної політики у

сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки"; . Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 p. N 623

"Про затвердження програми подолання дитячої безпритульності

і бездоглядності на 2006-2010 pp."; . Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 p. N 564

"Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного

типу"; . Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 p. N 565

"Про затвердження Положення про прийомну сім'ю.

При ЦСССДМ діють різні спеціалізовані формування:

•          служба соціальної підтримки сім'ї;

•          служба по роботі зі споживачами ін’єкційних наркотиків;

•          мобільний консультаційний пункт соціальної роботи в сільській та гірській місцевостях, віддалених районах міст;

•          школа волонтерів;

•          студентська соціальна служба;

•          служба „Телефон довіри”;

•          інформаційно-ресурсний центр центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

•          консультаційний пункт центру соціальних служб для молоді в пологових стаціонарах, будинках дитини.

Завдяки роботі таких формувань ЦСССДМ мають змогу надавати широкий спектр послуг різним категоріям дітей, сімей та молоді.

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, керуючись рекомендаціями Державної соціальної служби, свою роботу на місцях організовують за такими напрямами:

раннє виявлення, облік, ведення банку даних та соціальний

супровід сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах; . соціальний патронаж багатодітних сімей, які опинились у

складних життєвих обставинах; . підготовка до самостійного життя, соціальна адаптація, соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського

піклування, із числа учнів старших класів та випускників інтернатнихзакладів; . здійснення соціальної роботи, спрямованої на запобігання відмовам від новонароджених дітей, соціальна підтримка вагітних

жінок та жінок з новонародженими дітьми; . пошук, відбір, навчання та забезпечення соціального супроводу

прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ); . соціальна підтримка ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, дітей, молоді

та членів їх сімей; . здійснення соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з

функціональними обмеженнями; . здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання

правопорушенням та соціально небезпечних хвороб у дитячому

та молодіжному середовищі, в тому числі серед груп ризику,

подолання їх наслідків, формування навичок здорового способу

життя; . надання соціальних послуг та здійснення соціального патронажу

неповнолітніх та молоді, які перебувають або звільняються з

місць позбавлення волі; . розробка та поширення соціальної реклами.

Основними формами соціально-педагогічної роботи у центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є: консультації; тренінги, лекторії, семінари, круглі столи, ігротеки, фестивалі, тематичні тижні, свята, конкурси, шоу-програми, виставки, екскурсії, інтерактивні театри, благодійні акції, клуби, ярмарки.

Центри соціальних служб для сім'ї , дітей та молоді

 

Організаційно-методичне забезпечення

м

й

S

0

р Б' ь

9 I 0

0 » 0

a <

a < a a

і i x

Центр соціально-психологічної допомоги

Соціальний гуртожиток

Соціальний центр матері та дитини

Центр соціально-психологічної

реабілітації для дітей та молоді

з функціональними

обмеженнями

Центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді

O o

j:

o 55' o 5

J= IT

s ? E = o ь 3» o o o\ =■

CO

§£

Ol

ш 4 » 3

X Ш

a w

B)

B)

B) X

Пояснєння

Центр соціально-психологічної допомоги - заклад, у якому надають соціальні послуги особам, які опинилися у складних життєвих обставинах. Його створює місцевий орган виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Основне завдання центру - надання невідкладних психологічних, соціально-побутових, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юридичних послуг, послуг із працевлаштування осіб у складних життєвих обставинах для сприяння їх якнайшвидшому поверненню до нормальних умов життєдіяльності.

До таких центрів, зокрема, приймають неповнолітніх, які опини-лися у складних життєвих обставинах: таких, що залишилися без піклування батьків, постійного місця проживання, засобів для існування; дітей з кризових сімей; дітей, які втратили сімейні, родинні та інші позитивні соціальні зв'язки; неповнолітніх, які стали жертвами насилля в сім'ї чи державних закладах системи опіки тощо. Прийняття дітей до центрів соціально-психологічної допомоги здійснюють на підставі направлення служби у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини, за клопотаннями органів опіки та піклування, управління освітою, у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, притулків, батьків. Дитина також може самостійно звертатися за допомогою до центру цілодобово та перебувати там протягом часу, необхідного для реабілітації, але не більше, ніж 9 місяців у разі стаціонарного перебування та 12 місяців - у разі денного перебування. Строк перебування дитини в центрі визначає психолого-медико-педагогічна комісія за погодженням з відповідною службою у справах неповнолітніх. Перед влаштуванням до центру відбувається медичний огляд дитини, проводяться санітарно-гігієнічні процедури, за необхідності надається перша медична допомога.

Група спеціалістів, яка працює в центрі (психолог, вихователі, соціальний педагог, соціальний працівник, медична сестра), розробляє індивідуальний план реабілітації дитини, в якому дається харак-теристика причини виникнення складної життєвої ситуації дитини, визначаються види необхідної допомоги та форми психокорекційної роботи. План індивідуальної реабілітації дитини містить комплекс завдань та заходів щодо реабілітації з урахуванням м вікових та особистісних особливостей, ступеня дезадаптації за такими напря-мами: захист прав дитини та надання соціальної допомоги (сприяння органам опіки та піклування, службі у справах неповнолітніх у подальшому влаштуванні дитини; вирішенні правових, в тому числі житлових проблем; здійсненні соціального патронажу); побутова реабілітація дитини; організація медичного обстеження та, за необхідності, лікування; соціалізація та інтеграція дитини в соціум

(відновлення втрачених та встановлення нових соціальних зв'язків); психологічна реабілітація та корекція (подолання деформацій поведінки, формування позитивної установки на навчання та працю, вирішення конфліктів з однолітками й дорослими); реабілітація у сфері навчальної діяльності (заходи щодо включення дезадаптованої дитини чи підлітка в систему навчання в загальній чи спеціалізованій школі; надання допомоги під час підготовки домашніх занять; корегуюче навчання за індивідуальними програмами); відновлення зв'язків дитини з сім’єю (пошук батьків дитини чи осіб, які їх замінюють, близьких родичів; допомога у відновленні внутрішньосімейних зв'язків; підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу). Група спеціалістів, яка відповідає за складання та реалізацію плану індивідуальної реабілітації, забезпечує включення неповнолітніх у процес самообслу-говування, навчальну, ігрову, трудову, пізнавальну, дозвіллєву та інші види діяльності в центрі та поза його межами.

На етапах реабілітації дитини спеціалісти центру вирішують низку завдань: вивчення фізичного та психічного стану дитини, особливостей її поведінки; визначення ступеня дезадаптації дитини, робота з наслідками психотравм та стресів; з’ясування місця прожи-вання дитини та рідних; повідомлення осіб, які відповідають за виховання дитини, про місце її перебування; збір чи відновлення необхідних документів дитини; розробка рекомендацій щодо органі-зації процесу взаємодії з сім’єю та соціальним оточенням дитини тощо. Рішення про вибуття дитини з центру приймає служба у справах дітей на підставі висновку психолого-медико-педагогічної комісії. Після вибуття дитини з центру відповідна служба у справах дітей у місячний термін інформує центр про подальше влаштування дитини, необхід-ність соціального супроводу дитини, сім'ї.

Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмєжєннями - заклад денного перебування для дітей та молоді з функціональними обмеженнями віком від 7 до 35 років, мета діяльності якого - відновлення та підтримка їхнього фізичного та психічного стану, адаптація та інтеграція в суспільство.

В основу діяльності цих центрів покладено такі принципи: дитина з обмеженими можливостями здоров'я - це рівноправний член суспільства; вона повинна мати рівні з іншими можливості, a суспільство, держава та сім'я мають їх забезпечити; дитина з обме-женими можливостями здоров'я має жити та розвиватись у природному середовищі, у своїй сім'ї; реабілітаційні послуги дітям мають надаватися за місцем проживання, в її громаді; формування життєвої компетентності дитини-інваліда не можливе без відповідного суспільного оточення, без спілкування з однолітками, без колективу.

Основні напрями соціально-педагогічної роботи, які реалізують у центрах соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями:

діагностика та корекція соціально-психологічного стану дітей та молоді;

•          лікувально-оздоровча робота з дітьми та молоддю;

•          соціально-побутове обстеження родин, що мають дітей із функціональними обмеженнями; формування в дітей та молоді навичок соціальної компетентності;

•          розвиток потенційних творчих можливостей дітей та молоді; профорієнтаційна робота з молодими інвалідами;

•          організація культурно-дозвіллєвої діяльності дітей та молоді з функціональними обмеженнями;

•          соціально-педагогічна робота з батьками та родичами дітей з обмеженими функціональними можливостями.

У більшості таких центрів працюють мультидисциплінарні команди фахівців: соціальний педагог, логопед-дефектолог, психолог, реабілітолог, соціальний працівник. Щоб створити умови для взаємодії дітей та молоді з функціональними обмеженнями з їхніми фізично здоровими ровесниками, фахівці залучають до роботи в центрах волонтерів з числа школярів і студентів. Вони допомагають праців-никам центрів у підготовці та проведенні різних заходів, працюють у змішаних групах, супроводжують дітей під час поїздок на концерти, екскурсії, беруть участь у клубах спілкування тощо.

Мультидисциплінарний підхід у роботі центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями дозволяє забезпечити надання клієнтам комплексу соціальних послуг та здійснювати різні форми соціально-педагогічної роботи, зокрема: послуги з побутової реабілітації дітей з функціо-нальними обмеженнями (навчання елементів самообслуговування та норм елементарної поведінки в різних мікросоціумах); психологічне консультування дітей та молоді з особистісних проблем; послуги з психологічної корекції; лікувально-оздоровчі заняття в облаштованих кімнатах, басейнах тощо; консультування батьків, родичів дітей та молоді з функціональними обмеженнями з юридичних, правових, психолого-педагогічних питань; соціально-психологічні тренінги для дітей та молоді; ігротеки для дітей із функціональними обмеженнями; навчальні програми та курси для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; групи тимчасового перебування дітей із функціо-нальними обмеженнями; гуртки та творчі майстерні для дітей і молоді з функціональними обмеженнями; прокат реабілітаційного облад-нання; бібліотечне обслуговування батьків та дітей із функціональними обмеженнями; групи психологічної підтримки для батьків; відвідування дітьми культурно-масових заходів у театрах, клубах, кінотеатрах тощо;

виставки творчих робіт дітей із функціональними обмеженнями; екскурсії, свята, фестивалі, конкурси; клуби спілкування та клуби за інтересами для дітей та молоді з функціональними обмеженнями; оздоровчі літні табори для дітей із функціональними обмеженнями та їхніх батьків; спільні оздоровчі зміни дітей і молоді з функціональними обмеженнями та їхніх ровесників. Кожний центр соціально-психоло-гічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обме-женнями самостійно визначає необхідні види соціальних послуг та форми роботи із зазначеного переліку, враховуючи особливості дітей та молоді, які в ньому перебувають.

Соціальний центр матері та дитини - заклад тимчасового проживання жінок на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерів з дітьми віком від народження до 18 місяців, які опинилися в складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку.

Центр створюється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Утримання центру здійснюють за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених для виконання програм, спрямованих на вирішення проблем дітей, жінокта сім'ї.

Основна мета діяльності центру - запровадження нових форм соціальної підтримки жінок та запобігання відмові батьків від ново-народжених дітей. Зарахування до центру здійснюють на підставі письмової заяви вагітної жінки (матері) після попередньої її співбесіди з психологом за рішенням директора центру.

Завдання соціально-педагогічної роботи з жінками у центрі:

•          формування в матері відповідально ставлення до догляду за дитиною та її розвитку;

•          формування необхідних санітарно-гігієнічних навичок догляду за дитиною;

•          навчання матері необхідних побутових та соціальних навичок; забезпечення матір’ю відповідних заходів та умов для фізичного та психічного розвитку дитини;

•          підготовка матері до самостійного життя після закінчення перебування у центрі;

•          допомога у налагодженні взаємостосунків з біологічною сім’єю жінки, батьком дитини чи його родиною, іншими рідними чи близькими людьми;

•          допомога жінці у здобутті освіти, професії, пошуку роботи як умови матеріального забезпечення матері та дитини після закінчення перебування у центрі.

Житлово-побутові умови в центрах матері та дитини створені таким чином, аби забезпечити максимум самостійності та комфорту в повсякденному житті. Кожна жінка проживає разом із дитиною в

мебльованій кімнаті. До послуг матерів - вітальня, кухня, де вони готують їжу (персонал консультує, як приготувати ту чи іншу страву для дитини і жінки), в окремих центрах створюються майстерні, комп’ютерні кімнати.

В основу соціально-педагогічної роботи з юними матерями, які перебувають у таких центрах, покладено метод ведення випадку. Мультидисциплінарна команда фахівців, до складу якої входять соціальний педагог/працівник, медична сестра та психолог, визначає, у формуванні яких побутових навичок, навичок догляду за дитиною необхідна допомога фахівців. На підставі цього складають план індивідуального супроводу молодих матерів, у якому фіксують рекомендації всіх фахівців мультидисциплінарної команди, форми та методи роботи з метою досягнення необхідних результатів в інтересах матері та дитини. План супроводу має відображати всі аспекти життя матері та дитини: стан здоров’я та розвитку дитини, стосунки матері й дитини, підготовку матері до самостійного життя, освіту, роботу, стосунки з сім’єю та батьком дитини, підтримку з боку оточення й заходи щодо реінтеграції матері та дитини в сім’ю. Часовий період перебування в центрі має бути настільки коротким, наскільки це можливо, і настільки довгим, наскільки це необхідно. Клієнти з початку мають розуміти, що центр - це тимчасовий притулок у зв’язку з виникненням кризової ситуації. Шляхом порозуміння між молодою матір'ю та персоналом центру може бути укладена угода з визначеним терміном перебування. Максимальний термін перебування матері з дитиною в центрі - 18 місяців. За цей час молода мати набуває необхідних навичок самостійного життя, соціальний працівник допомагає їй влаштуватися на роботу та вирішити питання з житлом. Після закінчення терміну перебування в центрі подальший соціальний патронаж матері та дитини здійснює центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді - спеціалізований заклад, що проводить роботу із соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.

Центр створюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміні-страціями і органами місцевого самоврядування за наявності необ-хідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, які відпові-дають санітарно-гігієнічним нормам і вимогам пожежної безпеки. Фінансування центру здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, передбачених для виконання програм, спрямованих на розв'язання проблем дітей, молоді, жінок та сім'ї, а також інших джерел.

Основні завдання центру - створення умов для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, розроблення та здійснення

заходів щодо соціальної підтримки й супроводу таких дітей та молоді, що спрямовані на їх інтеграцію в суспільство.

Центр відповідно до покладених на нього завдань: надає ВІЛ-інфікованим дітям та молоді різні види соціальних послуг (соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, юри-дичні та інформаційні); здійснює лікувально-оздоровчі заходи, надає в разі потреби першу невідкладну допомогу; організовує клуби за інтересами, проводить конкурси; залучає батьків або осіб, що їх замінюють, до співпраці, дає їм методичні поради; організовує роботу груп взаємодопомоги для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, а також батьків або осіб, що їх замінюють; забезпечує харчування дітей та молоді, що в ньому перебувають, відповідно до установлених норм; співпрацює із закладами охорони здоров'я, навчальними закладами та іншими організаціями, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим дітям і молоді; направляє в разі необхідності осіб, що звернулися до центру, до закладів та установ, які можуть забезпечити задоволення їхніх потреб.

Відповідно до поставлених завдань, в центрах визначають необхідні соціальні послуги та форми роботи, спрямовані на соціальну підтримку дітей, молоді, які живуть з ВІЛ та їхніх сімей. Це -консультації юриста, психолога, соціального працівника, проведення підтримуючого консультування - кауселінгу, арт-терапевтичні заняття, індивідуальні та групові розвиваючі заняття для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, організація дозвілля дітей в ігрових кімнатах, курси занять для батьків з питань розвитку, виховання та догляду за дітьми, які живуть із ВІЛ, клуби вихідного дня тощо.

Соціальний гуртожиток - заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком 18-23 років.

Гуртожиток утворюється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наявності необхідної матері-ально-технічної бази, зокрема приміщень, які відповідають санітарним і гігієнічним вимогам. Утримання гуртожитку здійснюють за рахунок коштів місцевого бюджету, передбачених для виконання програм, спрямованих на розв'язання проблем дітей, жінок та сім'ї.

Головна мета діяльності соціальних гуртожитків - створення умов для соціальної адаптації осіб, що в ньому проживають, та їх підготовки до самостійного життя. Основні завдання, на вирішення яких спрямована соціально-педагогічна робота психологів, соціальних педагогів, юристів у таких закладах:

•          оволодіння молодими людьми навичками самостійного ведення господарства;

•          влаштування на навчання з метою здобуття професії;

•          допомога в працевлаштуванні; формування навичок ефективної взаємодіїзоточуючими;

•          формування навичок самостійного прийняття відповідальних рішень; планування молодими людьми своїх життєвих перспек-тивтаїхреалізація.

Перебування випускників шкіл-інтернатів у соціальних гуртожит-ках забезпечить їм можливість здобути певний адаптаційний потенціал для самостійного життя та необхідні професійні уміння і навички як базису для подальшого влаштування у соціумі.

7.5. Соціально-педагогічна діяльність неурядових організацій

Класифікаційна ознака         Види

За територіальним    Представництва міжнародних

розташуванням         організацій

            Всеукраїнські

            Регіональні

            Обласні

            Районні

            Місцеві

За стабільністю діяльності   Постійні

            Тимчасові

            Ситуативні

За гендерною ознакою         Жіночі

            Чоловічі

            Змішані

За віковим складом   Дитячі

            Молодіжні

            Різновікові

            Організації дорослих

За напрямом діяльності        Політичні

            Спортивні

            Культурологічні

            Екологічні

            Соціально-педагогічні

За юридичним статусом      Громадські організації

            Благодійні фонди

            Асоціації

            Спілки

            Конгреси

За чисельністю          Масові

            Середні

            Малі

За фокусною групою            Аскриптивні

            Функціональні

Пояснєння

За останнє десятиріччя в Україні активним суб'єктом соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю стали неурядові організації. За активної участі неурядових організацій у місцевих громадах вирішуються такі важливі для суспільства питання, як підтримка дітей групи ризику, відстоювання їх прав на сприятливе оточуюче середовище, профілактика негативних явищ серед неповнолітніх, організація дозвілля, розробка та впровадження нових освітніх технологій тощо.

Неурядові організації - це громадські організації, благодійні фонди, які сформовані на принципах добровільності, не мають на меті отримання прибутку, незалежні та не підпорядковані урядовим структурам, захищають інтереси окремих груп людей відповідно до статуту

У низці міжнародних документів, зокрема в Конвенції ООН про права дитини, Європейській хартії про участь молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівні, резолюції міжурядової конференції „Зробимо Європу та центральну Азію регіоном, придатним для життя дитини” (13-15 травня 2004 року, Сараєво) значна увага приділена створенню умов для реалізації права дітей на свободу асоціацій та мирних зборів, розвитку структур, що сприяють участі дітей у всіх сферах діяльності, які торкаються їх життя.

Сьогодні в Україні у відповідності з концептуальними положен-нями базових міжнародних документів створюються та розвиваються дитячі та молодіжні громадські організації, які розглядаються як соціально-педагогічний суб'єкт виховання особистості, своєрідний інститут громадянського суспільства. Своєрідним каталізатором цього процесу стало прийняття у 1998 році Закону України „Про молодіжні та дитячі громадські організації", у якому визначено, що вони мають здійснювати діяльність, спрямовану на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей дітей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, сприяти соціальному становленню дітей як повноправних членів суспільства.

Дитяча громадська організація - добровільне, закріплене формальним членством об’єднання дітей і підлітків, яке побудоване на принципах самодіяльності і організаційної самостійності, має своїм завданням сприяти природному прагненню дітей до самореалізації і самоорганізації на основі здійснення багатопланової діяльності, яка спрямована на задоволення різноманітних інтересів членів організації, захист їх прав і потреб, а також соціальне становлення підростаючого покоління.

Дитячі громадські організації використовують соціально-психо-лого-педагогічний потенціал вільного часу дитини та відрізняються від інших формальних та неформальних дитячих об'єднань низкою

специфічних особливостей. Кардинальна відмінність сучасних дитячих організацій України полягає в тому, що вони подолали стереотипи радянського періоду, коли такі організації були невід'ємним складником навчально-виховного процесу освітнього закладу. Зараз громадські дитячі організації створюються та функціонують як при загальноосвітніх навчальних закладах, так і при позашкільних закладах різного типу, центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, закладах культури, неурядових організаціях, релігійних конфесіях тощо.

Цілі діяльності дитячих об’єднань слід розглядати з позиції інтересів дітей-членів організації та дорослих, які є організаторами дитячого руху. Здебільшого мотивація дітей до участі в громадських організаціях обумовлена прагненням цікаво провести вільний час, бажанням розширити коло друзів, робити цікаві справи з однолітками, бажанням знайти захист від певних соціальних негараздів.

Напрями соціально-педагогічної діяльності дитячих громадських організацій:

■          залучення дітей до суспільно-корисних справ;

■          формування активної життєвої позиції особистості;

■          виховання гуманної особистості, свідомого громадянина України;

■          збереження та примноження природного довкілля, історико-культурної спадщини;

■          забезпечення гармонії фізичного, духовного та інтелектуального розвитку підростаючого покоління;

■          захист прав та свобод дітей, створення умов для їх самореа-лізації;

■          організація змістовного дозвілля;

■          формування здорового способу життя дітей;

■          профілактика негативних явищ у дитячому середовищі.

Участь дитини в діяльності громадської організації дає їй мож-ливість:

■          розвивати свої комунікативні, організаторські та лідерські якості;

■          реалізувати особистісний та творчий потенціал;

■          відчути причетність до громадських та державних справ;

■          вчитися толерантності;

■          розширювати кругозір, своє інформаційне поле;

■          самовдосконалюватися та самореалізовуватися в різних видах суспільно-корисної діяльності;

■          набути досвіду волонтерської роботи;

■          реалізувати власні ініціативи;

■          знайти своє місце в громадському житті.

Отже, участь неповнолітніх у діяльності дитячих організацій - це форма активного вираження дитинства, спроба заявити дорослим про свої потреби, проблеми та можливості, реалізувати права дітей, закріплені в різних державних та міжурядовихдокументах.

У соціальному плані дитячі організації, як відкрита соціально-педагогічна система, виконують ряд завдань:

•          орієнтованих на особистість: забезпечення для підростаючого покоління, що перебуває на етапі соціального становлення, входження в дорослий світ та адаптацію до його умов, можливість освоєння нових соціальних ролей, прискорення процесів соціальної ідентифікації;

•          орієнтованих на групу учасників: є певним каналом необхідної інформації, яку діти та молоді люди не завжди можуть отримати іншим способом, сприяють набуттю в процесі міжособистісних стосунків і спільної діяльності досвіду соціальної взаємодії, вмінню узгоджувати особистісні інтереси з інтересами групи;

•          орієнтованих на громаду: стимулюють дітей та учнівську молодь до соціальних ініціатив, доброчинної та суспільно-корисної діяльності в інтересах своєї громади, посилюють усвідомлення належності підростаючого покоління до певної спільноти. Оскільки громадські організації є своєрідним соціально-виховним

інститутом, постає питання про принципи їх діяльності. Найбільш повно визначила і охарактеризувала принципи діяльності сучасних дитячих об’єднань російська дослідниця Р. Литвак:

1.         Принцип гуманізації, який передбачає реалізацію видів діяльності на основі врахування інтересів і потреб дітей, виховання на ідеях гуманізму, любові, доброти.

2.         Принцип свободи вибору: добровільність вступу і виходу з організації; визнання особистості дитини найвищою цінністю, метою і суб’єктом виховного процесу; повага до гідності дитини, потенційних можливостей її особистості; спрямованість системи діяльності (її

 

18