Главная->Інші підручники->Содержание->§ 3. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку як соціально-педагогічна система

Соціальна педагогіка (частина 2)

§ 3. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку як соціально-педагогічна система

 

Реалії сьогодення стали поштовхом переосмислення традицій-них підходів до оздоровлення, відпочинку дітей, а також до діяль-ності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, забезпечення умов модернізації їх структури та змісту роботи.

У сучасних умовах оздоровлення потрібно розглядати як комп-лекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігі-єнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення стану фізичного і психічного здоров’я дітей, що здійсню-ються в дитячому закладі оздоровлення протягом оздоровчої зміни.

Відпочинок – комплекс спеціальних заходів, що забезпечують організацію дозвіллєвої діяльності дітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духо-вності та соціальної активності дітей, що здійснюються в дитячому закладі відпочинку протягом зміни.

Відповідно, дитячий заклад оздоровлення та відпочинку – постійно або тимчасово діючий дитячий заклад, призначений відповідно для оздо-ровлення або відпочинку дітей, розташований у спеціально збудованому або пристосованому приміщенні (навчальний заклад, наметове містечко, табір тощо), в якого є необхідна матеріально-технічна база, кадрове забез-печення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

Оздоровлення та відпочинок дітей може здійснюватися у дитя-чих закладах оздоровлення та відпочинку протягом року, у період канікул, цілодобово, протягом дня.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Діти віком від 7 до 18 років оздоровлюються та відпочивають у дитя-чих закладах оздоровлення та відпочинку самостійно. Діти віком від 4 до 6 років можуть оздоровлюватися та відпочивати у таких закладах тільки разом із батьками, іншими законними представниками, якщо ці заклади спеціально облаштовані для такого оздоровлення та відпочинку.

До дитячих закладів оздоровлення належать:

-          дитячий заклад санаторного типу – заклад, в якому діти пере-бувають цілодобово, і де поряд з оздоровчими надається комп-лекс медичних послуг, спрямованих на покращення стану їх здоров’я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадро-вого забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими;

-          дитячий центр – заклад, що функціонує цілорічно, в якому діти перебувають цілодобово. Центр має відповідне кадрове забез-печення, спеціально відведену територію, матеріально-технічну базу, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, для органі-зації оздоровлення, відпочинку та навчання дітей. До дитячих закладів відпочинку належать:

-          заклад з денним перебуванням – заклад, що тимчасово утворе-ний у навчальному закладі, закладі позашкільної освіти, закладі культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту тощо, в якому забезпечується догляд за дітьми, їх змістовне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів;

-          дитячий заклад праці та відпочинку – заклад з денним або ці-лодобовим перебуванням, в якому поряд із відпочинком органі-зовується трудова діяльність дітей із метою формування у них трудових інтересів і навичок;

-          наметове містечко – тимчасово діючий заклад з денним або ці-лодобовим перебуванням, облаштований на спеціально відведе-ній території, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та нормам, в якому здійснюється комплекс заходів, спрямованих на формування у дітей навичок безпечної життєдіяльності, са-мообслуговування, колективізму.

Оздоровчі, відпочинкові та профільні зміни можуть комплекту-ватися одночасно дітьми всіх вікових груп. Перерва між змінами не повинна бути коротше як два дні.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку зобов’язаний: ство-рити дитині безпечні умови проживання та харчування, які відпові-дають встановленим вимогам; забезпечити охорону життя і здоров’ядитини, її майна, надання невідкладної медичної допомоги, страху-вання від нещасного випадку; забезпечити виконання освітніх про-грам, організацію змістовного дозвілля дитини.

Метою діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочин-ку є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб. Кожен заклад відповідно до умов та кон-тингенту дітей самостійно визначає свою мету діяльності.

Мета і завдання діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку може формулюватися як на різних рівнях (заклад, змі-на, загін), так і різних масштабах (глобальному, локальному).

На основі визначеної мети та завдань діяльності в дитячих за-кладах оздоровлення та відпочинку можна сформулювати основні критерії щодо функціонування цих закладів: – структура зайнятості дітей (протягом зміни і протягом кожного

дня), її різноманітність; – рівень і характер взаємин у дитячому і дорослому середовищу і

між ними; – реальна дитяча самодіяльність (що дитина може запропонувати

і реалізувати); – творчий продукт дітей, їх особисті культурні досягнення (аль-боми про життя закладу, вироби, грамоти, призи, сертифікати досягнень, нові знання й уміння, приміром, нові пісні, ігри, ту-ристичний досвід тощо); – захищеність і комфортність дитини в закладі; – репутація закладу (команди, що проводить зміну).

Принципи діяльності в дитячих закладах оздоровлення та від-починку – це керівні положення, які виконують регулюючу роль. Серед них основними є: гуманізація, гуманітаризація, демократиза-ція, індивідуалізація і диференціація.

Гуманізація передбачає організацію взаємовідношень “діти– діти”, “діти–дорослі” з орієнтацією на загальнолюдські цінності, створення необхідних умов для перебування в закладі дітей різних вікових категорій, формування в них гуманної особистості.

Гуманітаризація означає формування у дітей в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку цілісного ставлення до світу, культури.

Демократизація реалізує розвиток різноманітних форм співп-раці всіх учасників діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку на основі самовизначення видів діяльності.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Індивідуалізація і диференціація передбачає залучення дітей до оздоровчо–виховного процесу з урахуванням їх індивідуальних та психофізіологічних особливостей.

Зміст діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочин-ку базується на їх напрямках. Серед них основними є: соціально-педагогічна, рекреаційно-оздоровча, освітньо-розвиваюча діяль-ність.

Соціально-педагогічна діяльність дитячого закладу оздо-ровлення та відпочинку може бути представлена в двох аспектах – “широкому” і “вузькому”. У широкому аспекті така діяльність спрямована на соціалізацію особистості дитини, засвоєння нею осо-бистого соціального досвіду; у вузькому, – це спеціальний напрямок роботи закладу, який пов’язаний із наданням дітям кваліфікованої психолого-педагогічної допомоги і підтримки в соціальній адаптації й інтеграції, створенням умов для їх творчого розвитку і самороз-витку.

Цей напрямок діяльності закладу є підставою для того, щоб будь-яку оздоровчу і виховну роботу вважати соціально-педагогічною. Але тільки підставою. Для того, щоб оздоровчо-виховний процес став соціально-педагогічною діяльністю, роботу закладу потрібно будувати на основі гуманістичного підходу.

Самоцінністю є лише дитина. Вона стає в центрі уваги всієї ді-яльності. Відповідно, не дитина – для педагогів, закладу, а педаго-ги, заклад – для дитини. Дитина обирає вид діяльності, а педагог допомагає їй, починаючи взаємодію зі спільного вироблення мети майбутньої діяльності.

Специфіка роботи закладу і тимчасового дитячого колекти-ву впливає на використання дітьми нових умов для їх самоствер-дження. Розвивається здібність дітей до вибору позиції, ціннісно-орієнтаційної діяльності. Отже, основна концептуальна ідея діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку – самовиз-начення дитини в ситуації вибору.

Варто відмовитися від поглядів на заклад тільки як на систему оздоровлення дітей. Необхідно бачити у ньому унікальну систему духовного і фізичного саморозвитку дитини, поле для прояву її ак-тивності, взаємозв’язок з іншими соціальними інституціями (сім’єю, школою, організаціями тощо).

Протягом декількох днів діти звикають один до одного, зна-йомляться із середовищем, набувають впевненості. У багатьох дітейвідбувається зміна позицій, своєрідне руйнування колишнього сте-реотипу поведінки, зазвичай, негативної. Це зумовлено тим, що нові умови, специфіка життя закладу сприяє тому, що людина дивиться на себе більш критично, і самооцінка стає більш адекватною.

Важливе значення у змісті дитячих оздоровчих закладів має рекреаційно-оздоровча діяльність. Вона базується на двох осно-вних складових: оздоровлення і відпочинок. Перебуваючи в дитячо-му оздоровчому закладі, дитина знаходиться в середовищі, яке до-зволяє зняти напругу та забути про шкільні проблеми. Атмосфера закладу, його спрямованість дає можливість поновити фізичні та психологічні сили, зміцнити юний організм.

Концепція діяльності дитячих оздоровчих закладів має базува-тися на єдності оздоровчо-виховного процесу, який забезпечують всі працівники закладу. Кожен захід, який проводять соціальні пе-дагоги, повинен мати оздоровчий характер і педагогічну спрямова-ність.

Освітньо-розвиваюча діяльність закладу здійснюється в ак-тивних формах пізнавальної діяльності, різноманітних самостійних та достатньо складних видах робіт, матеріалізації результатів праці, діалозі. Вона забезпечує можливість дітей займатися улюбленими справами.

Творчому розвитку вихованців закладу, розширенню їх здібнос-тей, діапазону інтересів, гуманізації думок, почуттів, вчинків, фізич-ному і духовному оздоровленню сприяє дозвіллєва діяльність. У дитячих оздоровчих закладах вона спрямовується на надання мож-ливостей дитині брати участь у різноманітних її видах: творчість, яка забезпечує найвищий рівень дозвіллєвої діяльності; відпочи-нок, що знімає напругу; розваги, які забезпечують зміну настроїв, мають компенсаційний характер; самоосвіта, що сприяє залученню до цінностей культури; свята, які поєднують розваги і відпочинок, дозволяючи відчути емоційний підйом.

Насиченість протягом усього періоду зміни і кожного дня різ-ноплановою цікавою діяльністю роблять заклад дуже привабливим для дітей, які завдяки своєму віку прагнуть “спробувати все і встиг-нути всюди”. У дитячому оздоровчому закладі діяльність будується за допомогою соціально-структурованого соціального середовища. Це дозволяє протягом невеликого проміжку часу здійснити досить масштабну корекційну роботу.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Усю діяльність у закладі пронизує спілкування. Недооцінка важливості спілкування в дитячих закладах оздоровлення та відпо-чинку взагалі, і зокрема в загоні, призводить до того, що стосунки між учасниками оздоровчо-виховного процесу складаються зна-чною мірою стихійно. У результаті використовуються далеко не всі потенційні можливості спільної діяльності дітей. Тому, організову-ючи різноманітну діяльність учасників змін в закладі, соціальному педагогу необхідно бачити і використовувати всі можливості для спілкування учнів.

Не тільки різноманітний зміст, але й різні форми роботи (масо-ві, групові й індивідуальні) визначають діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

До масових форм належать свята, урочистості, ярмарки, фести-валі, акції, форуми та інші заходи, в яких є задіяними всі учасники оздоровчо-виховного процесу закладу. Саме в масових заходах вда-ється створити неповторну емоційну атмосферу радості, співпере-живання, азарту, єднання. Відмова від таких заходів обмежує мож-ливість вибору дитиною того виду діяльності і тієї форми, які для неї найбільш прийнятні.

Важливого значення в дитячих закладах оздоровлення та відпо-чинку набувають групові форми. Серед них: групові заняття, міні-лекції, відеозаняття, диспути тощо. Вони дозволяють учасникам за-кладу займатися обраною справою собі на радість і з максимальною користю для себе.

Особливого значення для дитячих оздоровчих закладів мають індивідуальні форми: консультації, бесіди тощо. Проте вкрай важли-вим є баланс між всіма видами форм роботи.

Система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту відповідно до сучасних вимог та досягнення пев-ного результату, утворюють процес оздоровлення та відпочинку. Він організовується з урахуванням кадрового потенціалу, матеріально-технічної і програмно-методичної бази дитячого закладу оздоров-лення та відпочинку.

Успішність здійснення процесу оздоровлення та відпочинку в закладі залежить від уміння керівництва і педагогів правильно ви-значити його етапи і відповідно до цього обрати адекватні цілі і засо-би педагогічної діяльності.

У практиці діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпо-чинку умовно можна назвати чотири етапи розвитку цього процесу:I етап – проектування; II етап – становлення; III етап – стабільне функціонування; IV етап – завершення функціонування.

I етап – це час пропедевтичної підготовки закладу й організа-ційний період зміни. Триває 3–5 днів. На цьому етапі переважає діяльність з вивчення інтересів, потреб та інших особистісних ха-рактеристик учасників зміни, проектування бажаного образу закла-ду (зміни), визначення перспектив діяльності дорослого і дитячого співтовариства в період проведення зміни.

На II етапі, який триває приблизно першу частину основного періоду зміни, особлива увага приділяється зміцненню міжособис-тісних відносин, напрацюванню традицій тощо.

На III етапі – друга частина основного періоду – активно розви-ваються реальні співуправлінські справи. Діяльність в закладі почи-нає відповідати проектному задуму її творців. У цей час з’являється “обличчя” кожного загону і закладу загалом.

Для IV етапу, що відповідає заключному періодові, характерна тенденція “доброго сліду” закладу в житті дітей (а також і дорослих). Водночас за об’єктивними обставинами діяльність завершується.

Якість розв’язання завдань, які постають перед дитячим оздо-ровчим закладом, залежить від всіх учасників процесу оздоровлен-ня та відпочинку дітей, до яких належать діти, їхні батьки (опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі) та працівники дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Це зумовлено тим, що по-перше, всі вони беруть участь у створен-ні, управлінні та розвитку процесом, мають суб’єктні повноваження і безпосередньо впливають на його функціонування. По-друге, зміст і доцільність усієї діяльності закладу спрямовані на необхідність ре-алізації потреб кожного учасника зміни і всього співтовариства.

Особливу роль у побудові, функціонуванні і розвитку процесу оздоровлення та відпочинку відіграє керівництво – директор закла-ду. Існує прямий зв’язок між позицією директора і моделлю діяль-ності колективу закладу. Так, якщо директор займає активну життє-ву та педагогічну позицію, то і педагоги закладу, і діти відрізняються активністю й самостійністю.

Найбільш значущою і важливою складовою частиною процесу оздоровлення та відпочинку є діти – вихованці закладів. Саме від їх індивідуальних, психолого-педагогічних особливостей залежить своєрідність оздоровчо-виховного процесу. Вікова структура, стате-ве співвідношення, діапазон інтересів, соціальний статус, наявністьРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

досвіду життя в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку – усе це і багато іншого повинно враховуватися педагогами при виборі оптимального варіанту побудови оздоровчо-виховного процесу в закладі.

Домінуючими мотивами участі дітей у діяльності дитячих за-кладів оздоровлення та відпочинку є (подається за значущістю для дітей від найбільш бажаного): задоволення бажань та інтересів; сто-сунки з друзями, спілкування; творча робота, яка дає можливість проявити себе і вимагає самостійного виконання; перевірка знань, вмінь; робота, яка допомагає обрати майбутню професію; бажання з інтересом провести вільний час.

Важливою складовою процесу оздоровлення та відпочинку в закладі є педагоги (соціальні педагоги), які працюють вихователями загонів, керівниками гуртків, психологами тощо. Специфіка діяль-ності соціального педагога вимагає чіткого розподілу сил, визначен-ня функцій, організації взаємодії із широким соціальним середови-щем.

Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку в межах покладених на них обов’язків несуть персональну відпові-дальність за безпеку життя і здоров’я дітей, що оздоровлюються та відпочивають в такому закладі. Вони мають право на:

-          внесення пропозицій щодо поліпшення оздоровчо-виховного процесу, процесу відпочинку, подання на розгляд керівництву та педагогічної ради пропозицій про моральне та матеріальне за-охочення дітей, застосування стягнень до тих, хто порушує пра-вила внутрішнього розпорядку закладу;

-          вибір форм підвищення кваліфікації, необхідної для продовжен-ня трудової діяльності у такому закладі;

-          участь у роботі методичних об'єднань, нарад, зборів, інших ор-ганів самоврядування дитячого оздоровчого закладу, у заходах, пов'язаних з організацією оздоровчо-виховної роботи;

-          вибір форм, методів, засобів роботи з дітьми тощо. Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку

зобов’язані: дотримуватися вимог статуту (положення) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, виконувати правила внутріш-нього розпорядку та посадові обов’язки; берегти життя та здоров’я дітей, захищати їх інтереси, пропагувати здоровий спосіб життя; ви-конувати накази і розпорядження керівника закладу.Певний вплив на процес оздоровлення та відпочинку дітей у закладах мають батьки. Цей вплив не є прямим, він здійснюється опосередковано, переважно, через дітей, які відпочивають. Приїж-джаючи провідати своїх дітей, батьки зосереджують увагу на питан-нях організації харчування, дозвілля, міжособистісних стосунках. Колективу закладу варто звертати увагу на реальні пропозиції бать-ків щодо удосконалення роботи, які, зазвичай, стосуються органі-заційного, матеріально-технічного і змістовного аспектів діяльності закладів.

Однією із важливих умов, що забезпечує успішне розв’язання завдань оздоровчо-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах, є правильна організація режиму дня, що передбачає раціональний поділ протягом доби видів діяльності дітей. Режим має забезпечу-вати посильне розумове і фізичне навантаження, достатній сон, пра-вильний вибір годин харчування протягом дня, догляд за чистотою тіла та систематичне заняття фізкультурою.

Режим дня, режим зміни – це найважливіші атрибути життя закладу. Він дисциплінує дітей, привчає їх до певного розпорядку життя, праці і відпочинку, до чіткого і точного виконання трудових завдань, дотримання встановлених норм поведінки у взаєминах з вихователями, друзями.

Ефективне використання режиму дня в дитячих закладах оздо-ровлення та відпочинку базується на положеннях, основними з яких є: максимальне використання природнокліматичних умов; раціональна організація діяльності дітей; дотримання санітарно-гігієнічного режиму; організація повноцінного харчування; органі-зація сну.

Неодмінною умовою побудови правильного режиму дня стає раціональна організація діяльності дітей. Режим дня має бути орга-нізований так, щоб кожний режимний момент був регламентований відповідно до вікових особливостей дітей, не викликав надмірного наростання втоми, сприяв підтриманню працездатності на належно-му рівні. Тому велике значення має раціональне чергування різних видів діяльності, зміна роботи відпочинком і навпаки.

Аналіз досвіду організації життєдіяльності дітей у дитячих за-кладах оздоровлення та відпочинку показує, що у структурі дня ви-окремлюються три блоки: перша половина дня, друга та вечір. Від-повідно до цих блоків основні види діяльності доцільно групувати таким чином: у першій половині дня проводити освітню й трудовуРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

діяльність; у другій – спортивну та пізнавальну діяльність; у вечір-ньому блоці – дозвіллєво-розважальну діяльність та вільне спілку-вання з однолітками і наставниками.

У плані на день важливо відводити час для “відпочинку один від одного”, тобто давати можливість дітям побути наодинці з собою. Загалом режимні моменти можуть (і повинні) варіюватися, зміню-ватися по ходу зміни залежно від конкретних умов.

Успішне розв’язання завдань процесу оздоровлення та відпочин-ку значною мірою залежить від правильного планування. Плануван-ня роботи – це складання комплексу конкретних взаємопов’язаних дій у закладі на конкретний період.

Плани роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку ра-зом із програмами, правилами, інструкціями, методиками регламен-тують процес перебування дітей у закладі (надання послуг у сфері відпочинку та оздоровлення). Вони допомагають відстежувати, ана-лізувати, систематизувати досвід роботи, ефективність та інтенсив-ність оздоровчо-виховного процесу для подальшого вдосконалення та проведення.

Планування роботи в закладі вимагає певної послідовності, сис-темності, має забезпечувати на практиці єдність мети, завдань, зміс-ту і форм роботи.

У кожному закладі складають комплексний план перспективної роботи на літо, який може такі розділи: характеристика природно-кліматичних та регіональних особливостей, матеріально-технічної бази, виховні завдання, зміст виховної роботи та її основні напрямки.

Умовно планування можна поділити на дві частини: організація ді-яльності закладу і організація процесу оздоровлення та відпочинку.

Перша група планів належить до компетенції організаторів ди-тячого оздоровлення та відпочинку – засновників та керівництва – і може мати плани:

•          розвитку та вдосконалення матеріально-технічної бази; забез-печення всім необхідним для ефективної роботи та організації процесу відпочинку та оздоровлення;

•          роботи з працівниками всіх категорій (педагогічного, медично-го, технічного, кухонного персоналу), в тому числі з формування позитивного психологічного та емоційного клімату в колективі;

•          вдосконалення та розширення роботи з надання послуг, забезпе-чення безпеки життєдіяльності, формування документальної бази;

менеджмент-план.Друга група планів стосується організації процесу оздоровлення та відпочинку і має:

•          календарні плани роботи закладу на кожну зміну;

•          плани-сітки справ загонів;

•          плани роботи спеціалістів: методиста, психолога, лікаря, куль-торганізатора, інструктора з фізичної культури і спорту, керів-ників гуртків тощо.

Календарні плани складаються на одну зміну з урахуванням за-вдань, зазначених у перспективному плані роботи закладу та про-позицій загонів. Вони обговорюються і затверджуються педаго-гічною радою. В календарних планах чітко визначається порядок, тема, форма роботи, відповідальні. У додатках до плану подається розклад занять гуртків, секцій, клубів за інтересами, роботи спеці-алістів, оздоровчих та загартовуючих процедур, екскурсій, походів, періодичність проведення дискотек, перегляду відео тощо.

На основі цього плану складається план-сітка роботи закладу та окремих загонів, які вивішуються у видному місці для загального ознайомлення. Календарні плани закладу та загонів можуть коригу-ватись, тому широко використовується щоденне планування роботи на день, де вносяться відповідні корективи та узгоджуються плани і розклад роботи всіх ланок.

При плануванні роботи треба враховувати такі фактори: корот-кочасність функціонування; відносна автономність існування; ко-лективний характер діяльності; ритм життя; принципи добровільної участі в різних справах, виборі занять.

Планування має сприяти оптимізації процесу оздоровлення та від-починку дітей, тому його слід розглядати не з точки зору насиченості заходами, а з точки зору ефективності, мобільності й керованості.

Успішність реалізації планів роботи залежить від: особливостей контингенту учасників літніх змін (віку, статі, соціального стату-су дітей, їх психологічних характеристик, розумових здібностей та пізнавальної діяльності, практичної активності, рівня морального розвитку); особливостей колективу дітей, складу конкретних заго-нів, груп за інтересами; наявності чи відсутності органів дитячого самоврядування, інших форм суспільної активності вихованців; за-цікавленості дітей; особливостей, пов’язаних із рівнем професійної компетентності педагогів, які працюють з дітьми (їх досвід, рівень кваліфікації, стиль взаємодії з дітьми тощо); специфіки системи ді-яльності закладу, пріоритетних напрямків роботи, ідей, що лежать вРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

основі програм (варіативність програм колективної творчої діяль-ності, багаторівневий та різноспрямований характер тимчасових об’єднань, можливість зміни видів діяльності тощо).

Написанню плану повинен передувати ресурсний аналіз. Слід враховувати всі чинники, що впливають на функціонування закладу:

•          наявність концепції, програм, проектів діяльності;

•          особливості й можливості матеріально-технічної бази;

•          наявність різноманітних майданчиків, приміщень, споруд;

•          наявність ігрового, спортивного, туристичного обладнання;

•          наявність методичної та художньої літератури, аудіо-, відеофонду;

•          наявність реквізиту та костюмів;

•          можливість запросити до співпраці спеціалістів та рівень їх ква-ліфікації.

Корекцію планів слід робити після ознайомлення з континген-том дітей, які будуть втілювати його у життя.

Таким чином, діяльність дитячих закладів оздоровлення і відпо-чинку є феноменальною соціально-педагогічною системою, в якій про-цес соціалізації індивіда здійснюється в умовах мобільності, сприят-ливого простору для ініціативи, вияву власних здібностей та інтересів, пошуку нових технологій роботи, цікавих і корисних сучасним дітям.

 

 

8