Главная->Інші підручники->Содержание->§ 2. Діяльність соціального педагога у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Соціальна педагогіка (частина 2)

§ 2. Діяльність соціального педагога у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

 

У суперечливих умовах розвитку України найбільш незахище-ними виявилися діти-сироти та діти, позбавлені батьківського пі-клування, вихованці дитячих будинків та шкіл-інтернатів різного типу. На сучасному етапі основним нормативним документом, що визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії держав-ної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу-вання, є Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків-ського піклування» № 2342 від 13 січня 2005 року. Відповідно до Закону, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – медичні, навчальні, виховні заклади, заклади та уста-нови праці та соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

До цієї категорії дітей, відповідно до чинного законодавства, належать: діти, у яких померли чи загинули батьки; діти, які зали-шилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх бать-ківських прав, відібрання у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісти зниклими або недієздатними, ого-лошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбав-лення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, три-валою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої бать-ківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Соціальний педагог у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбав-лених батьківського піклування, відповідно до положень чинного законодавства, може виконувати одну чи одночасно декілька ролей. Виходячи із класифікації груп, у які об'єднуються рольові реперту-ари [5, С. 46], ролі соціального педагога можна розподілити таким чином: група посередницьких ролей – захисник прав та інтересів дитини; група практичних ролей – учитель соціальних умінь, кон-сультант, агент з питань соціальних змін, організатор змістовного дозвілля; група сервісних ролей – керівник практики студентів. Де-тальніше зупинимося на їх характеристиках.

Найвідповідальнішою роллю соціального педагога в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є «захисник прав та інтересів дітей». Вона передбачає викорис-тання всього арсеналу правових норм для захисту прав та інтересів дітей, в тому числі реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо дитини.

Влаштування дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, по-збавлених батьківського піклування, не позбавляє органи опіки та піклування за місцем проживання та за місцем перебування дити-ни від обов’язку продовжувати діяльність щодо реалізації права цієї дитини на сімейне виховання. Тому, працюючи в таких закладах, соціальний педагог основним своїм завданням повинен вважати за-безпечення права дитини жити в сім'ї.

Сімейними формами влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, в нашій країні є: усиновлен-ня (прийняття усиновлювачем у свою сім'ю дитини на правах до-чки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду); встановлення опіки та піклування (влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебува-Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

ють, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти і розвитку їх прав та інтер-есів); передавання до прийомної сім'ї (добровільне прийняття за пла-ту сім'єю або окремою особою, що не перебуває у шлюбі, із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживан-ня); передавання до дитячого будинку сімейного типу (прийняття в окрему сім'ю, яка створюється за бажанням подружжя окремою осо-бою, що не перебуває у шлюбі, для виховання та спільного прожи-вання не менше п’яти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько-го піклування (загальна кількість дітей у такій сім'ї, у т. ч. рідних, не може перевищувати десяти).

Отже, забезпечуючи право кожної дитини жити у сімейному оточенні, соціальний педагог у закладах для дітей-сиріт та дітей, по-збавлених батьківського піклування, залежно від життєвої історії конкретної дитини:

-          ініціює встановлення її статусу (за його відсутності);

-          сприяє якнайшвидшому усиновленню, працює з потенційними усиновителями;

-          лобіює питання передавання дитини до прийомної сім'ї чи бу-динку сімейного типу;

-          оформляє документи для встановлення опіки (піклування) над дитиною;

-          контролює питання призначення, оформлення та здійснення со-ціальних виплат дітям;

-          за необхідністю надає консультації після передавання дитини до прийомної сім'ї чи будинку сімейного типу іншим соціальним працівникам, що здійснюють соціальний супровід цих сімей. Однією із пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування, є усиновлення. Воно від-бувається відповідно до «Порядку передачі дітей, які є громадяна-ми України, на усиновлення громадянам України» та іноземними громадянам і здійснення контролю за умовами проживання у сім’ях усиновителів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Укра-їни № 775 від 20.07.1996 р.

На сьогодні в Україні проводиться централізований облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Законодавчо ви-значено як обов’язок керівників закладів, де перебувають або вихову-ються такі діти, надавати інформацію про вихованців у місцеві органиопіки і піклування щодо можливості усиновлення таких дітей. Для того, щоб дитина вибула із закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавле-них батьківського піклування, на усиновлення, адміністрація закла-ду повинна заповнити анкету встановленого зразка і направити її до відповідних органів. Ця функція часто покладається на соціального педагога і насамперед пов'язана із встановленням статусу дитини.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського пі-клування, – визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне утримання і отримання передба-чених законодавством пільг та яке підтверджується комплексом доку-ментів, що засвідчують обставини, через які дитина немає батьківсько-го піклування. Робота соціального педагога із встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, пе-редбачає збір визначених законодавством документів чи доказів про те, що є всі правові підстави поставити дитину на облік з усиновлення.

Особа, котра хоче всиновити вихованця закладу, деякий час “при-глядається” до нього, відвідує, запрошує в гості. Дитина ж сприймає таких відвідувачів як потенційних батьків і одразу прив’язується, звикає до них, чекаючи моменту входження у нову сім’ю. Проте неодноразові випадки, коли “дорослі-друзі” зникають. Зусиллями багатьох спеціалістів доводиться виводити покинуту дитину з кри-зи. Тому відповідальним напрямком є робота соціального педагога з потенційними усиновителями. Фахівець проводить з майбутніми батьками-усиновителями бесіди, інтерв’ю, спостерігає, як розвива-ється взаємодія з дитиною, на основі чого дає мотивований висно-вок про налагодження контакту.

Встановлюючи статус дитини, соціальний педагог здійснює розшук її родичів (біологічних братів, сестер, рідних тіток, дядьків тощо), які можуть бути потенційними опікунами вихованця закла-ду для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо соціальний педагог працює в приватному закладі, то на ньо-го покладається функція підготовки документів для встановлення опіки та піклування над дитиною (у державних закладах законним опікуном є директор цього закладу).

Не менш важливим завданням є діяльність педагога стосовно призначення і оформлення соціальних виплат дітям. Така робота здійснюється у випадку смерті батьків (одного з них) і передбачає розшук трудових книжок батьків, співпрацю з органами праці та со-ціального захисту населення.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Опинившись в інтернатному закладі, частина вихованців, у яких є батьки (один з батьків), як і раніше тепло ставляться до них навіть за умов, що батьки позбавлені батьківських прав. З іншого боку, не у всіх вихованців закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування, складаються добрі стосунки зі своїми рідни-ми (діти пам’ятають про своє минуле і не бажають його згадувати, тим більше спілкуватися з батьками (родичами). Проте наявність рідних і більш-менш нормальні стосунки з ними надають дитині більшої впевненості у завтрашньому дні. Тому серед функцій соці-ального педагога – контроль та надання позитивної спрямованості стосункам дітей з їхніми біологічними батьками.

У разі, коли батьки (один з них), за наявності таких, тривалий час не приходять до дитини, соціальний педагог складає акт про не-відвідування дитини, що подається до суду з метою позбавлення батьків їх батьківських прав. У такому випадку, фахівець може ви-ступати законним представником дитини у суді.

Значний обсяг робіт соціального педагога в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, пов'язаний із захистом житлових та майнових прав дітей. Основними діями со-ціального педагога щодо зазначеного можуть стати:

-          попередження випадків відчуження житла і майна, що є влас-ністю дітей, з порушенням їхніх прав через збір та передавання в органи опіки та піклування відповідної інформації; направлення позовів, розгляд документів спільно з іншими фахівцями на за-сіданні комісії з питань захисту прав дітей;

-          збір та підготовка необхідних документів для установлення опіки над майном і житлом дитини в передбачених законом випадках;

-          розроблення і здійснення самостійно або у співпраці з іншими дер-жавними органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення законних інтересів дітей, контроль за виконанням цих заходів;

-          сприяння притягненню у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили порушення житлових та майнових прав дітей;

-          представництво інтересів дітей в суді у випадках, визначених за-коном;

надання іншим державним органам, установам та організаці-ям незалежно від форм власності, громадським організаціям та громадянам практичної та методичної допомоги, консультацій зпитань захисту житлових та майнових прав дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування.

Соціальний педагог контролює наявність необхідних докумен-тів для отримання випускником закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (загальноосвітньої школи-інтернату), житла відповідно чинного законодавства. За їх відсут-ності він повинен вжити всіх заходів для оформлення чи дооформ-лення перерахованого нижче:

-          розпорядження голови адміністрації району про направлення дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування;

-          довідки про реєстрацію дитини за місцем проживання до її вла-штування у заклад;

-          акта первинного обстеження житлово-побутових умов житла на момент влаштування дитини;

-          довідки про закріплення житлової площі за неповнолітнім (якщо така є чи закріплення відображено у розпорядженні голови ад-міністрації району, а якщо житло не було своєчасно закріплено, то поновити документи про реєстрацію матері і батька за місцем проживання на момент народження дитини);

-          довідки, яка підтверджує перебування дитини у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, строки перебування, (бажано вказати причину влаштування у дитячий будинок, школу-інтернат тощо). Водночас, ефективне вирішення житлових та майнових проблем

усіх вихованців шкіл-інтернатів можливе лише за умови реформу-вання (розукрупнення чи реорганізації) таких закладів.

Реалізуючи роль «агента з питань соціальних змін», соці-альний педагог виступає одночасно у двох іпостасях: з одного боку, з'ясовує потреби дітей, класифікує відповідні факти, оцінюючи їх причини та наслідки; з іншого – надає підтримку дітям, мобілізує і координує їх зусилля, сам ініціює соціальні зміни у державних та громадських структурах. Під особливий контроль беруться діти, ко-трі щойно прибувають до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавле-них батьківського піклування.

Усю інформацію про дитину інтегрує у собі особова справа вихо-ванця закладу. Вона зберігається в кабінеті директора або канцелярії закладу і не виноситься звідти без розпорядження адміністрації. Соці-альний педагог має до особових справ вихованців доступ за потреби.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Крім визначених законодавством документів, до особової спра-ви також додаються: учнівська справа (вона об’єднує інформацію про те, як навчається дитина, характеристика та табель успішності учня); акт відвідування дитини (цей документ фіксує факти, хто із родичів вихованця інтернату і коли цікавилися ним, відвідували чи забирали на короткий термін (вихідні і святкові дні)); щоденник пе-дагогічних спостережень; психологічна карта (вона відображає пе-релік та зміст бесід, консультацій психолога та висновки спеціаліста за результатами роботи з дитиною); спеціальна картка заводиться на дитину з кримінальним минулим, яка перебуває чи перебувала на обліку в міліції, має девіантну поведінку чи схильна до право-порушень.

Документи, що знаходяться в особовій справі вихованця, – це керівництво до дії соціального педагога. Добросовісне ставлення працівників інтернатів до ведення особових справ дітей дозволяє уникнути кризових і непередбачених ситуацій у разі її переведення до іншого закладу, усиновлення чи влаштування у прийомну сім’ю, початку судової процедури тощо. З іншого боку, зазначена інформа-ція стає основою для подальшої оцінки потреб дитини, що передба-чає вивчення стану її здоров’я, рівня освіти, соціальної презентації, емоційного розвитку та поведінки, самоусвідомлення, сімейних і со-ціальних стосунків, навичок самообслуговування.

Методи оцінки потреб – кількісні та якісні способи дослідження різних аспектів життєдіяльності дитини: опитування (інтерв’ю, ан-кетування), бесіди, структуровані та цілеспрямовані дискусії, спо-стереження, тестування тощо.

Отримавши вичерпну інформація про дитину, соціальний педа-гог може спрогнозувати процес її виховання і навчання, спланувати індивідуальну роботу з вихованцем, яка б відстежувала та забезпе-чувала його нормальний і фізичний, і розумовий розвиток. Працю-ючи за індивідуальною програмою розвитку вихованця (індивіду-альним планом опіки), він діє у тісній співпраці з усім педагогічним колективом: заступником директора з виховної роботи, психологом, медичним працівником, вчителями та вихователями.

Особливе значення надається співпраці соціального педагога з вихователями, оскільки саме вони впроваджують систему педаго-гічних впливів на дитину, ведуть щоденник педагогічних спостере-жень. Картина негативних, а також позитивних якостей дитини, що вимальовується із записів, дозволяє соціальному педагогу визна-чити доцільні напрямки педагогічного впливу на вихованця у най-ближчий час чи у перспективі.

Питання навчально-виховного процесу в школі-інтернаті роз-глядає і приймає відповідні конкретні рішення педагогічна рада на чолі з директором закладу. Зокрема діти, що здійснюють правопо-рушення: крадіжка в однокласника, бродяжництво, самовільне по-кидання закладу тощо, ставляться на внутрішньошкільний облік. Систематично на своїх засіданнях розглядає поведінку таких учнів рада профілактики, що діє в школах-інтернатах. Активна участь со-ціального педагога у засіданнях педагогічної ради та ради профілак-тики – обов'язкова ділянка роботи цього спеціаліста.

Виконуючи роль «консультанта», соціальний педагог вико-ристовує інформацію, спеціальні знання для надання допомоги ді-тям у розв’язанні їх життєвих проблем, а також організаціям, устано-вам для налагодження ефективної взаємодії, розробки та реалізації різних соціальних програм.

Індивідуальна та групова інформаційно-консультативна робо-та з вихованцями дитячих будинків та шкіл-інтернатів може здій-снюватися з питань профілактики шкідливих звичок, формування здорового способу життя, девіантної поведінки, самотності, агресив-ності, життєвих криз і їх наслідків та ін. Соціальний педагог здій-снює функцію примирення, вирішення конфліктів між дітьми, між дитиною та працівником закладу тощо.

Метою виконання соціальним педагогом ролі «організатор змістовного дозвілля» є реалізація і розвиток потенціалу особис-тості вихованців у сфері вільного часу. Напрямками виконання ролі стануть допомога у створенні та проведенні культурно-дозвіллєвих програм, навчання дітей практичним навичкам у галузі дозвілля або їх удосконалення.

Для подолання ізольованості дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за ініціативи соці-ального педагога проводяться спільні свята із дітьми дошкільних чи загальноосвітніх навчальних закладів, екскурсії, туристичні походи, організовуються зміни у дитячих закладах оздоровлення та відпо-чинку тощо. На базі закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть бути створені гуртки, клуби інші творчі об'єднання дітей, керівництво одним із яких за бажанням може взяти на себе соціальний педагог.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Організація різних видів діяльності дітей потребує вирішення деяких важливих питань, на які зобов’язаний звернути увагу соці-альний педагог. Вони, насамперед, стосуються створення необхід-них умов життя та розвитку вихованців закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме для: самоорга-нізації індивідуального життєвого середовища вихованця; колек-тивної життєдіяльності; розвитку трудових навичок дітей; творчих занять; умов для занять спортом; медичних і гігієнічних процедур. У разі неналежності зазначених умов соціальний педагог повинен лобіювати їх створення чи покращення.

Метою реалізації соціальним педагогом ролі «учителя соці-альних змін» є навчання дітей мистецтву ефективної взаємодії з соціальним оточенням. Діяльність у цьому напрямку досить різно-манітна, та, передусім, вона пов’язана з формування умінь адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одним із найважливіших етапів якої є адаптація до самостійного життя.

Дослідження різних років висвітлили комплексний характер проблем підготовки таких дітей до самостійного життя: вони не мають адекватного уявлення про можливі очікувані труднощі; ви-пускники шкіл-інтернатів не підготовлені до сімейного життя, у них не сформоване відчуття рідної домівки; діти відчувають складнощі у придбанні одягу, взуття, раціонального харчування; ними опано-вує страх спілкування з новими людьми, небажання дотримуватися норм співжиття. Значною перепоною в адаптації вихованців шкіл-інтернатів до самостійного життя є відсутність позитивних прикла-дів життєвого досвіду з вирішення проблем матеріального характе-ру. У дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, часто сформовані споживацькі стереотипи.

Обов’язковою умовою забезпечення успішності такого напрям-ку роботи соціального педагога є проведення підсумкової оцінки потреб дитини. Безперечно, модель оцінки потреб дитини та її сім'ї – універсальна, її здійснення повинно відбуватися на ранніх етапах, ще до моменту вилучення дитини із родинного оточення. Згідно із новими положеннями чинного законодавства, стратегічними на-прямками розвитку державної політики щодо охорони дитинства, дитина має влаштовуватися у заклад для дітей-сиріт та дітей, по-збавлених батьківського піклування, лише на основі результатів оцінки її потреб, відповідно до зазначених результатів повинна пла-нуватися робота у самому закладі. Розробка інструментів для реа-лізації названого, відпрацювання механізмів впровадження оцінки потреб дитини у різних середовищах її перебування – справа най-ближчої перспективи. Водночас, вже сьогодні активно відпрацьову-ється така соціально-педагогічна інновація, як проведення оцінки потреб випускника закладу. Її мета – виявити рівень підготовленос-ті дитини/молодої людини до самостійного життя для визначення соціальних послуг, необхідних для забезпечення успішності цього періоду соціальних змін.

У процесі оцінки аналізується:

-          стан задоволеності потреб дитини та рівень оволодіння нею основними життєвими навичками;

-          здатність та готовність батьків / осіб, що їх замінюють, родичів підтримати дитину на етапі її адаптації до самостійного життя;

-          фактори сім'ї та середовища (сильні сторони і ризики), умови, в

які повернеться дитина після інтернатного закладу.

Сьогодні методику оцінки потреб та рівня оволодіння життєвими навичками молодої людини, яка залишає чи залишила інтернатний заклад, апробує Представництво благодійної організації

«Кожній дитині» в Україні. Відповідно до експериментальної методики, початкову оцінку потреб дитини здійснює соціальний педагог

закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Її результати направляються за місцем походження дитини

для розгляду комісії з питань захисту прав дитини. Для здійснення

надалі комплексної оцінки створюється мультидисциплінарна команда, до складу якої входить: представник служби у справах дітей, відділу сім'ї і молоді, соціальний працівник ЦСССДМ міста /

району, звідки дитина була направлена до закладу; медичні працівники, педагоги, інші спеціалісти (за потребою). Результати оцінки

презентуються та обговорюються на засіданні групи спеціалістів, залучених до здійснення оцінки, а за необхідності – виносяться на обговорення комісії райдержадміністрації, міськвиконкомів з питань

захисту прав дитини.

Відповідно до зазначеного вище підходу, оцінка розглядається не лише як вимір певного стану, якостей чи навичок дитини, а як один із методів налагодження контакту з молодою людиною, віднов-лення її зв’язків з батьками, родичами, найближчим оточенням. У ході заповнення відповідних форм оцінки, обговорення визначених індикаторів встановлюється тісна взаємодія з вихованцем закладу, розвиваються довірливі стосунки, що допомагає зібрати необхіднуРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

детальну інформацію та на її основі визначити перелік дій/заходів для її успішної адаптації, які найкраще відповідатимуть потребам та особливостям конкретної дитини/молодої людини. Однією з непря-мих цілей здійснення оцінки є налагодження співпраці соціальних педагогів шкіл-інтернатів з соціальними працівниками за місцем подальшого влаштування дитини, а також розвиток у них навичок командної роботи.

Результатом оцінки потреб вихованця закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, має стати Індивідуаль-ний план адаптації до самостійного життя (соціально-психологічна адаптація вихованця дитячого будинку, школи-інтернату – це про-цес засвоєння ним колективних норм і цінностей, вироблення на їх основі зразків поведінки і соціальних навичок). У плані вказують-ся обов’язки та зони відповідальності різних спеціалістів. Зокрема, реалізацію заходів плану за місцем перебування дитини координує соціальний педагог закладу, за місцем повернення – соціальний працівник відповідного ЦСССДМ (спеціаліст, який здійснював комплексну оцінку).

Завданнями діяльності соціального педагога щодо підготовки випускників шкіл-інтернатів до самостійного життя є: зняття пси-хологічної напруженості перед виходом з інтернатного закладу; формування навичок самостійного та відповідального прийняття рішень; орієнтація на правильний вибір професії з урахуванням зді-бностей, інтересів дитини і потреб регіонів (надзвичайно важливо в школах-інтернатах упроваджувати програми психологічної та прак-тичної підготовки до праці, професійного самовизначення вихован-ців); усвідомлення дітьми юридичних норм щодо соціального за-хисту власних прав; вирішення питань спілкування, налагодження контактів з іншими людьми, виходу із конфліктних ситуацій; ово-лодіння навичками самообслуговування, побутового забезпечення життєдіяльності.

Загальними принципами діяльності соціального педагога щодо підготовки дітей до самостійного життя стають: відповідність по-требам (орієнтування змісту, форм та методів роботи на задоволен-ня потреби дітей у набутті певних знань і навичок); комплексність (налагодження співпраці з іншими інституціями, в т.ч. за місцем повернення дитини); реалістичність (планування реалістичних за-ходів, виконання посильних завдань); спрямованість на розвиток власної активності (робота у напрямку зміцнення позивної позиціїособистості щодо власної спроможності вирішувати проблеми у са-мостійному житті); практичність (акцентування увага на тому, як і де можна використовувати отримані знання, вміння) тощо.

Діяльність соціального педагога передбачає здійснення різних заходів щодо подальшого навчання чи працевлаштування вихован-ців закладу. Хоча при вступі до вищих навчальних закладів діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають пільги, однак далеко не кожен вищий навчальний заклад охоче приймає таких абітурієнтів. Головна причина – студентів-сиріт потрібно утримувати. Тому з метою забезпечення подальшого влаштування для цієї категорії молоді здійснюється персональне бронювання на-вчальних місць. Соціальні педагоги нерідко беруть на себе функції збору рекомендаційних листів для випускників, зустрічаються з ке-рівниками навчальних закладів для «презентації» юнаків та дівчат, досягнення домовленості щодо їх вступу тощо.

Ті діти, котрі не можуть отримати бали незалежного оцінювання якості знань, необхідні для вступу до вищого навчального закладу, йдуть до професійно-технічного училища. Профорієнтаційній робо-ті допомагають шефські стосунки з навчальними закладами. Допо-ки школа-інтернат не отримає довідку про зарахування випускника до навчального закладу, профорієнтаційна робота, супровід дитини продовжуються.

Ще одна проблема – відсутність дотацій з боку держави у перші місяці навчання юнаків та дівчат. Випускники, до отримання гро-шей, іноді навіть голодують. Таким чином, середовище поза інтерна-том стає для багатьох дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківсько-го піклування, чужим, а може навіть і ворожим. Тому відстеження забезпечення реалізації прав випускників на відповідні пільги та процесу адаптації вихованця інтернату у новому навчальному за-кладі загалом здійснюється соціальним педагогом ще протягом року після закінчення школи-інтернату.

Однак серед випускників шкіл-інтернатів є такі, котрі не плану-ють продовжити навчання. Для них актуалізується питання пошуку роботи. У економічних умовах сьогодення працевлаштування випус-кників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є складною проблемою. По-перше, через недостатню пiдготовленість до бiльш-менш квалiфiкованої працi, що разом із невмiнням, а iнодi й небажанням працювати суттєво ускладнює вла-штування на роботу, а по-друге, через небажання адмiнiстрацiї уста-Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

нови, пiдприємства (і це найчастіше) наймати такого працівника, оскільки він за законом має право на пільги.

Реалізуючи роль «агента з питань соціальних змін», вирішую-чи питання подальшого навчання та працевлаштування випускни-ків шкіл-інтерантів, соціальні педагоги співпрацюють з ЦСССДМ, управліннями та відділами у справах сім'ї та молоді, освіти та куль-тури, соціального захисту, центрами зайнятості населення, заклада-ми освіти, громадськими організаціям тощо.

Метою виконання соціальним педагогом ролі «керівник прак-тики» є залучення студентів до практичної професійної діяльності. У цьому напрямку завданнями фахівця можуть бути: розробка та реалізація програми практики; залучення студентів до різних видів професійної діяльності; спостереження за їхніми діями та оцінка рівня практичної компетентності; консультація щодо підготовки підсумкових звітів проходження практики.

Таким чином, діяльність соціального педагога повинна буду-ватися на професіоналізмі і комплексному підході до розв’язання проблем кожної дитини. При цьому важливими соціально-педагогічними чинниками його роботи є: розуміння інтересів дити-ни та її потреб у контексті її соціальних зв’язків і життя в громаді; специфіка цілеспрямованого впливу на вихованців залежно від їх потреб та психолого-педагогічних особливостей; гуманізація, інди-відуалізація і диференціація соціалізуючого процесу; гарантований захист прав дитини та пріоритетність її інтересів.

 

 

5