Главная->Інші підручники->Содержание->§ 4. Прийомна сім’я – позитивне соціальне середовище розвитку дитини

Соціальна педагогіка (частина 2)

§ 4. Прийомна сім’я – позитивне соціальне середовище розвитку дитини

 

Сімейним кодексом України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов со-ціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено пріоритетом влаштування дітей-сиріт та ді-тей, позбавлених батьківського піклування, саме сімейне виховання.Законом України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько-го піклування” пріоритетними формами влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування і потребує термінового влаштування, визначено усиновлення, оформлення опіки (піклу-вання), влаштування у прийомну сім’ю, до дитячого будинку сімей-ного типу.

Починаючи з 2005 року, з початком реформування державної системи влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько-го піклування, робота щодо створення прийомних сімей та дитячих будинків в Україні помітно активізувалась. До основних причин, які вплинули на зміну соціальних державних пріоритетів щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на-лежать:

-          формування соціальної політики, заснованої на гуманістичних засадах, що передбачає орієнтацію соціальних інститутів на вра-хування індивідуальних запитів і потреб особистості;

-          стрімке зростання кількості дітей, позбавлених батьківського пі-клування, які потребують влаштування;

-          неспроможність державної інтернатої системи забезпечити со-ціалізацію вихованців з урахуванням потреб розвитку суспіль-ства. Перші кроки у створенні в Україні прийомних сімей (foster care),

як сімейної форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зроблені у 1998 р.

Передумови до активного розвитку прийомної сім’ї як со-ціального інституту закладає Закон України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та ді-тей, позбавлених батьківського піклування” (№ 2342-IV від 13 січня 2005 року). Законом основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування визначена пріоритетність сімейного влаштування дити-ни, яка залишилася без піклування батьків (стаття 3).

Визначення на державному рівні пріоритетності розвитку сі-мейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування, сприяє розвитку інституту прийомної сім’ї в Україні. Станом на 1 листопада 2008 року в Україні діє 2339 при-йомних сім’ї, в яких виховується 3836 дітей (порівнянно з 113 при-йомними сім’ями, які діяли на 1 січня 2005 року).Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Прийомна сім’я – сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1-го до 4-х дітей на виховання та спільне проживання (відповідно до Закону України “Про охорону дитинства”). Функціонування при-йомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім’ю, за-твердженим постановою Кабінету Міністрів України (№ 565 від 26 квітня 2002 року).

Метою створення прийомних сімей є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, по-збавлених батьківського піклування. Прийомні діти влаштовуються в сім’ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку[1].

Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тим-часового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин (хвороба, засудження) певний проміжок часу не можуть займатися її вихованням. У такому випадку дитина влаштовується у прийомну сім’ю на той проміжок часу, поки родина не справиться з пробле-мами, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати необхідний рівень життя й розвитку.

Діти, уражені ВІЛ-інфекцією, можуть влаштовуватися на ви-ховання і спільне проживання у прийомні сім’ї за наявності відпо-відних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров’я, їх загальна кількість не повинна перевищувати трьох осіб. Влаштування у родини дітей з таким діагнозом потребує прохо-дження прийомними батьками та спеціалістами, які здійснюють со-ціальний супровід, відповідної підготовки.

Прийомна сім’я як форма сімейного влаштування дітей-сиріт. Особливістю прийомної сім’ї як форми сімейного влашту-вання дітей, які залишилися без батьківського піклування, є те, що:

-          дитина, яка виховується в прийомній сім’ї не позбавляється статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, за нею залишаються всі пільги, передбачені законо-давством для таких категорій дітей;

-          кандидати в прийомні батьки обов’язково проходять курс під-готовки, розрахований на осмислення батьками проблем, пов’язаних з приходом в сім’ю нового вихованця, опанування соціального статусу – вихователя прийомної дитини;прийомні батьки у вирішенні проблем прийомної дитини співп-рацюють з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім’ї; соціальний працівник виступає посе-редником між прийомною сім’єю і державними структурами, які опікуються проблемами дітей;

-          утримання прийомної дитини в сім’ї фінансується державою, одному із прийомних батьків виплачується грошове забезпе-чення;

-          сім’я отримує статус прийомної на підставі рішення місцевого органу виконавчої влади, між прийомними батьками та органом, який приймає рішення про створення прийомної сім’ї, уклада-ється договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання, який визначає права та обов’язки обох сторін;

-          контроль за функціонуванням прийомної сім’ї здійснює служба в справах дітей. У прийомну сім’ю може бути влаштовано від однієї дитини до

чотирьох прийомних дітей. Між батьками і прийомними дітьми сі-мейних правовідносин не виникає.

Прийомні батьки влаштовують дитину на власну житлову пло-щу, ніяких пільг щодо поліпшення житлових умов при оформленні прийомної сім’ї законодавством не передбачено. Однією з умов ула-штування прийомної дитини є можливість виділити їй індивідуаль-не місце проживання в прийомній родині.

Прийомні батьки. Прийомними батьками можуть бути як осо-би, які перебувають у шлюбі, так і одинокі особи. Відповідно до чин-ного Положення про прийомну сім’ю, прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей на підприємствах, в установах та організаціях без спеціальних на те повноважень, несуть персональ-ну відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розви-ток прийомних дітей. Щодо сімей, які виховують ВІЛ-інфіковану дитину-сироту, то обов’язком прийомних батьків є дотримання принципу конфіденційності інформації щодо діагнозу дитини.

На відміну від усиновлення та оформлення опіки (піклування) кандидати на створення прийомної сім’ї в обов’язковому порядку мають пройти курс підготовки, спрямований на формування усві-домленого ставлення батьків до соціальної ролі вихователів дитини-сироти. Організація і проведення навчання покладається на центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які залучають до цього психологів, педагогів, медиків, соціальних працівників.Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Окрім попередньої підготовки потенційних кандидатів на ство-рення прийомних сімей, передбачено проведення періодичних на-вчань для батьків, які вже виховують прийомних дітей, з метою підвищення і розвитку їхнього виховного потенціалу. Програми на-вчання прийомних батьків затверджуються наказом Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді.

Окрім проходження спеціальної підготовки, до кандидатів на ство-рення прийомної сім’ї висуваються вимоги щодо достатнього матері-ального забезпечення. Середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім’ї кандидатів, обчислений за останні шість календарних міся-ців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийом-ної сім’ї, не може бути меншим ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум), встановленого законодавством.

Також необхідною умовою створення умов розвитку та вихован-ня прийомної дитини в сім’ї є згода всіх її членів на влаштування но-вого вихованця. При оформленні прийомної сім’ї така згода всіх по-внолітніх членів родини, які проживають разом, є необхідною. Своєю чергою, прийомні батьки мають враховувати згоду не лише дорослих членів родини, а й рідних дітей, які не досягли повноліття.

Ще однією вимогою щодо кандидатів, введеною до Положення про прийомну сім’ю у 2006 р., є обмеження за віком. Прийомними батьками можуть бути особи працездатного віку, що пояснюється, насамперед, захистом інтересів прийомної дитини – окрім бажання дорослих слід враховувати й те, що дитина не повинна ще раз пере-живати втрату близьких людей.

Вік батьків враховується при визначенні, які саме діти можуть бути влаштовані до прийомної сім’ї. При влаштуванні дитини у при-йомну сім’ю має бути враховано таке: дитина має досягти повноліття до досягнення прийомними батьками пенсійного віку. Час улашту-вання дітей визначається відповідно до віку молодшого з батьків.

На момент досягнення батьками пенсійного віку всі прийом-ні діти мають вийти із сім’ї, вона втрачає статус прийомної. Про-те, враховуючи непередбачені обставини, наприклад, якщо дитина була влаштована у прийомну сім’ю, а через певний час виникає по-треба влаштування старшого брата чи сестри, в окремих випадках прийомна сім’я продовжує функціонування після досягнення бать-ками пенсійного віку, але термін не має перевищувати п’яти років. На подовження терміну діяльності прийомної сім’ї має бути згода прийомних батьків та місцевого органу виконавчої влади.Окрім визначених вимог щодо кандидатів на створення прийом-ної сім’ї, законодавчо визначені обмеження, що стосуються психіч-ного та фізичного здоров’я батьків, виконання ними свої обов’язків стосовно дітей. Прийомними батьками не може бути подружня пара, коли хоча б один із подружжя:

-          не пройшов курс підготовки кандидатів у прийомні батьки;

-          визнаний в установленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним;

-          позбавлений батьківських прав;

-          колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповід-них прав за неналежне виконання покладених на нього обов’язків;

-          за станом здоров’я не може виконувати обов’язки щодо виховання дітей: інваліди I і II груп, які за висновком медико-соціальної

експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які

мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну

та наркотичну залежність, хворі на СНІД, крім сімей, які беруть

на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, відкриту форму

туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Підвищені вимоги стосуються не лише батьків, а й їхнього соціального оточення. Не можуть бути прийомними батьками особи, з

якими на спільній житловій площі проживають члени сім’ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД,

відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно

зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Діти, які влаштовуються у прийомну сім’ю. Прийомна дити-на – дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклуван-ня, влаштована у прийомну сім’ю (відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захис-ту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Згідно із законом “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування” до прийомної сім’ї влаштовуються діти з державних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків-ського піклування, а саме: з дитячих будинків, будинків дитини, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, лікарень, притулків для неповно-літніх. Законодавче обмеження можливості оформлення дитини із родини, в якій вона перебуває, не дає змоги безпосереднього розмі-щення в сім’ю дітей, які потребують термінового влаштування.Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Обмежує розміщення дітей у прийомній сім’ї вимога оформлен-ня її соціального статусу – без документів, що засвідчують соціаль-ний статус дитини, неможливе оформлення на неї соціальної допо-моги, передбаченої на вихованців прийомної сім’ї.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, визначений відповідно до законодавства про становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення та отри-мання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дити-на не має батьківського піклування (відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захис-ту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Інформацію про дітей, які потребують термінового влаштуван-ня, містить банк даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування, формування якого покладається на служби у справах дітей. У випадку влаштування до прийомної сім’ї збір інформації про дітей та налагодження співпраці з працівниками закладів, у яких вони перебувають, мають проводити спеціалісти служб у справах дітей.

На кожну дитину, яка передається до прийомної сім’ї, спеціаліс-ти органів опіки та піклування спільно із представниками адміні-страції закладу, в якому дитина перебуває, готують і надають при-йомним батькам такі документи:

-          рішення органу опіки і піклування за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклуван-ня, про встановлення відповідного статусу такої дитини та доку-менти, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або не-можливість виховання ними своїх дітей тощо);

-          свідоцтво про народження дитини;

-          висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

-          довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;

-          опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження);

пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.Відповідальність за оформлення документів і достовірність по-даних у них відомостей несуть керівники закладів, з яких діти пере-даються до прийомної сім’ї, і органи опіки та піклування.

Прийомні діти мають право підтримувати контакти з біологіч-ними батьками й іншими родичами в тому випадку, якщо таке спіл-кування не суперечить інтересам дитини і не заборонене рішенням суду.

Діти, які виховуються в прийомних сім’ях, не втрачають стату-су дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає залишення пільг, які гарантуються державою таким дітям: при отриманні житлової площі, влаштуванні на навчання, ма-теріальної підтримки тощо. У випадку, якщо за дитиною закріплені майно та житло, воно зберігається до досягнення вихованцем повно-ліття, відповідальність за його збереження покладається на органи опіки та піклування за місцем знаходження майна.

За прийомними дітьми зберігаються раніше призначені алімен-ти, пенсії, інші виплати, які перераховуються на їх особисті рахунки, відкриті в установах банку. Суми коштів, що належать прийомним дітям, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрача-ються ними на утримання прийомних дітей.

Взаємодобір прийомної сім’ї і прийомної дитини. Інформація про дітей, які можуть бути влаштовані до прийомної сім’ї, міститься у банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, який створюється і ведеться службою у справах дітей. Порядок ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування здійснюється відповідно до наказу Мініс-терства України у справах молоді та спорту від 29 липня 2005 року № 1466.

Сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, яка висловили бажання взяти на виховання дитину-сироту, обов’язково інформу-ється про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання. Відпові-дальність за достовірність інформації, яка надається кандидатам на створення прийомної сім’ї щодо прийомної дитини, покладається на служби у справах дітей.

Спеціаліст служби у справах дітей надає потенційним прийом-ним батькам інформацію, що міститься у банку даних про дитину (дітей), які потребують влаштування. Знайомство батьків і дитини відбувається лише за умови, коли прийомні батьки за документамиРозділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

визначаються, що вони остаточно визначилися щодо кандидатури дитини.

У випадку, якщо потенційні прийомні батьки не можуть визна-читися щодо кандидатури дитини за наявними відомостями банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуван-ня, встановлюється наступний термін їхнього звернення до служби у справах дітей. Потенційні прийомні батьки, які протягом півроку не визначаються щодо дитини, мають пройти повторний курс під-готовки.

Соціальний працівник центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді разом із спеціалістами служб у справах дітей, при визна-ченні кандидатури дітей, які будуть влаштовані у сім’ю, повинні ви-брати таку прийомну сім’ю, яка б найбільше відповідала інтересам дитини, виходячи з потреб дитини та рівня компетентності й силь-них сторін прийомної сім’ї.

Обираючи прийомну сім’ю, яка б найбільше відповідала інтер-есам дитини, соціальні працівники повинні звернути увагу на такі фактори:

-          вік дитини;

-          стать дитини;

-          культурне/етнічне походження дитини;

-          компетентність, рівень підготовки батьків (ресурс прийомної сім’ї);

-          спроможність прийомної сім’ї допомагати іншим членам сім’ї (особливо братикам та сестричкам) та підтримувати контакт із біологічними родичами;

-          наявність ресурсів прийомної сім’ї та громади, необхідних для задоволення конкретних потреб дитини. Прийомні батьки мають підготуватися до влаштування дитини.

Діти, які влаштовуються в прийомні сім’ї, внесуть туди свої очіку-вання, виходячи із характеристик власної сім’ї та інших прийомних сімей чи сімей-усиновителів, де вони проживали раніше. Соціаль-ний працівник повинен допомогти прийомним батькам зрозуміти попередній досвід проживання дитини у сім’ях та вплив їх власних сімейних характеристик та досвіду на дітей, які до них влаштову-ються. Окрім того, при повазі до правил та традицій прийомної сім’ї, соціальний працівник повинен допомогти прийомним батькам при-стосувати в міру доцільності правила та традиції, які приносить із собою дитина.Підготовка дітей до влаштування у прийомну сім’ю. Соці-альний працівник, що надає послуги прийомної сім’ї, та прийомні батьки повинні співпрацювати, щоб підготувати дитину до влашту-вання та створити і підтримувати стосунки між дитиною та прийом-ною сім’єю.

Перехід дитини до прийомної сім’ї – це період емоційного сум’яття та збентеження, що переживає і дитина, і члени родини. Прийомні батьки повинні сконцентруватися на чіткості, послідов-ності, надійності та постійності своєї допомоги впродовж усього періоду підготовки дитини до влаштування. Відповідно до віку та рівня розвитку дитини соціальний працівник, який працює з сім’єю, та прийомні батьки повинні:

-          задовольняти у максимально можливому обсязі потреби дитини у інформації про її переїзд, у тому числі куди, чому, коли та як надовго;

-          допомогти дитині висловити та справитися зі своїми думками та почуттями щодо влаштування;

-          повідомити дитині, що можна очікувати від соціального праців-ника та прийомних батьків;

-          допомогти дитині визначити та зібрати речі в дорогу: іграшки, фотографії, м’які іграшки або інші предмети, що мають сімей-ну цінність, відповідно до віку, щоб забезпечити відчуття певної безпеки під час переїзду;

-          повідомити дитині, коли відбудеться наступний контакт з бать-ками, якщо це відомо;

-          допомогти дитині сформулювати пояснення такого переїзду для інших людей;

-          розробити план термінової допомоги дитині на випадок, якщо дитині знадобиться негайна допомога з боку соціального праців-ника.

У дітей необхідно сформувати почуття прив’язаності до при-йомної сім’ї і тоді вони зможуть найефективнішим чином вико-ристати досвід перебування в ній. Якщо в основі стосунків буде прив’язаність, діти зможуть з більшою готовністю вибудувати або відновити здорові стосунки з батьками та рідними, або перейти до сім’ї усиновителів.

Прихід нової дитини в прийомну сім’ю може мати великий вплив на тих дітей, які вже є в цій сім’ї, особливо якщо це для них вперше. Прийомні батьки повинні проводити підготовку та надава-Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

ти підтримку всім дітям сім’ї, у т. ч. біологічних дітей, усиновлених дітей та інших дітей, які з ними проживають.

Юридичне оформлення прийомної сім’ї. Відповідальність за створення та функціонування прийомних сімей покладається на райдержадміністрацію або виконавчий комітет міськради. Безпосе-редня робота з кандидатами на створення прийомної сім’ї та діючи-ми прийомними сім’ями з 2006 р. покладається на місцеві служби у справах дітей і центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Кандидатури прийомних батьків та дітей, які передаються на ви-ховання у сім’ю, розглядаються на засіданні опікунської ради. Витяг з протоколу засідання опікунської ради входить до пакету докумен-тів, які готуються при юридичному оформленні прийомної сім’ї.

Між батьками та місцевим органом виконавчої влади укладаєть-ся договір про влаштування дітей на виховання та спільне прожи-вання до прийомної сім’ї. Договір визначає права й обов’язки кож-ної зі сторін, містить вимоги до умов виховання і утримання дітей у родині.

Юридичний статус прийомної сім’я отримує на підставі рішен-ня райдержадміністрації або міськвиконкому. Підписання договору є підставою для початку фінансування сім’ї.

Припинення дії договору передбачено в таких випадках:

-          у разі виникнення в прийомній сім’ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання: важка хвороба при-йомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморо-зуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей;

-          невиконання прийомними батьками обов’язків щодо належного виховання, розвитку й утримання дітей;

-          порушення схеми антиретровірусної терапії дитини;

-          повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, уси-новителю);

-          досягнення дитиною повноліття;

-          досягнення батьками пенсійного віку;

-          за згодою сторін.

У разі припинення дії договору сім’я позбавляється статусу прийомної, а подальше влаштування прийомних дітей визначається органом опіки та піклування.

Матеріальне забезпечення прийомної сім’ї. Однією із особли-востей функціонування прийомної сім’ї є матеріальна підтримка з боку держави. З 2006 р. в Україні розпочато формування принци-пово нового механізму фінансування інститутів виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, що базується на принципі «гроші ходять за дитиною». Передбачається впровадження фінансу-вання не інститутів виховання, а дитини, позбавленої батьківського піклування, незалежно від того, у якому закладі або родині вона ви-ховується. Цей механізм з 2006 року впроваджується у розрахун-ках фінансування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. У подальшому за таким принципом має бути налаштовано за-безпечення інтернатних закладів, що є однією із складових рефор-мування державної системи влаштування дітей-сиріт та дітей, по-збавлених батьківського піклування.

У 2006 році соціальні виплати на дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї фінансуються з державного бюджету, що дало по-зитивний імпульс розвитку цих соціальних інститутів. Механізм фінансування дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей регулюється Порядком призначення й виплати державної соціаль-ної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і при-йомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом “гроші ходять за дитиною” у 2006 році (постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2006 року № 106).

На прийомних дітей та дітей-вихованців дитячих будинків сі-мейного типу щомісячно виділяється державна соціальна допомо-га, що становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Якщо на дитину виплачуються пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога, то розмір соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами і загальними випла-тами на дитину.

Одному із прийомних батьків виплачується грошове забезпечен-ня з розрахунку 35 відсотків розміру соціальної допомоги на кожну прийомну дитину, яка виховується в сім’ї. Нарахування грошового забезпечення починається з моменту влаштування дитини в сім’ю.

Соціальний супровід. Прийомна сім’я відрізняється від усинов-лення та опіки (піклування) наявністю державної соціальної під-тримки, що реалізується у формі соціального супроводу. Соціальний супровід прийомних сімей, відповідно до Положення про прийомну сім’ю, здійснюється центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплексу правових, психологіч-Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

них, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення на-лежних умов функціонування прийомної сім'ї.

Соціальний супровід є формою державної підтримки сім’ї в ін-тересах дитини. Соціальна робота з сім’ями, які виховують дітей-сиріт, насамперед, спрямована на вирішення проблемних питань життя та розвитку саме вихованців. Проте, враховуючи потребу за-безпечення нормальних умов сімейного оточення дітей, робота про-водиться і з батьками, і з біологічними дітьми. Комплексність у соці-альній роботі з такими сім’ями і визначається терміном “соціальний супровід прийомних сімей”, на противагу “соціальному супроводу прийомної дитини в сім’ї”.

Технологія здійснення соціального супроводу регламентується Порядком здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, затвердженого наказом Мініс-терства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 31 жовтня 2006 року.

Безпосередньо соціальний супровід прийомних сімей здійсню-ється спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та мо-лоді за місцем проживання сім’ї. Соціальний працівник закріплю-ється за прийомною сім’єю наказом директора відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на підставі рішення про створення прийомної сім’ї. Один соціальний працівник може здій-снювати одночасно соціальний супровід не більше 7 прийомних сімей, у яких загальна кількість прийомних дітей не перевищує 35 осіб.

Метою соціального супроводу є захист та забезпечення дотри-мання прав та інтересів дитини, оптимальних умов її життя та роз-витку з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини шляхом надання соціальних послуг прийомній сім’ї.

Реалізація соціального супроводу спрямована на вирішення пев-них завдань залежно від терміну влаштування дитини у сім’ю та її основних потреб. Зокрема, соціальний супровід зорієнтований на: – адаптацію дитини в новій сім’ї;

– створення позитивного психологічного клімату у родині; – забезпечення оптимальних умов життя; – забезпечення захисту прав дитини; – створення можливостей для розвитку дитини шляхом надання

комплексу якісних соціальних послуг.Вирішення поставлених перед соціальним супроводом за-вдань здійснюється шляхом надання прийомній сім’ї комплек-су соціальних послуг, які можна умовно розділити на такі сфери: соціально-економічні, юридичні, соціально-педагогічні, психологіч-ні, соціально-медичні, інформаційні.

Соціально-економічні послуги: – допомога у залученні додаткових ресурсів для задоволення по-треб дитячого будинку сімейного типу на лікування, оздоров-лення; – допомога у своєчасному отриманні батьками державних виплат на утримання дитини; допомога у вирішенні побутових проблем, працевлаштування дітей-вихованців після досягнення ними по-вноліття чи закінчення навчання. Юридичні (правові) послуги: – консультування з питань застосування чинного законодавства; – представлення та захист прав і законних інтересів дитячого бу-динку сімейного типу та дітей, що в них виховуються, в органах державної влади та інших установах, організаціях, підприєм-ствах незалежно від форм власності та підпорядкування; допо-мога в оформленні документів, необхідних для розв’язання про-блем клієнтів; – здійснення правової освіти батьків-вихователів та дітей, що ви-ховуються в їх сім’ях; співпраця з різними установами та фахів-цями для надання фахової юридичної допомоги. Соціально-педагогічні послуги: – допомога у вирішенні питань навчання дітей, здобутті ними

освіти; організація додаткових занять, навчання; – виявленні розвитку різнобічних інтересів і потреб прийомних

дітей; – залученні до науково-дослідної, гурткової роботи, влаштування

дитини до клубу, гуртка, секції; – забезпеченні доступності відповідних освітніх послуг для дітей з вадами розумового або фізичного розвитку шляхом індивіду-ального навчання; – просвітницькій роботі щодо всебічного і гармонійного розвитку

дитини; – особливостей розвитку сім'ї та сімейних стосунків; – здорового способу життя;Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

– організація навчання батьків ефективним методам виховання без покарання, мобілізаціїї власних ресурсів сім’ї для вирішення проблем надалі; допомога батькам у здійсненні статевого та ген-дерного виховання;

– встановлення та підтримка стосунків з біологічною сім’єю, якщо це не суперечить інтересам дитини;

– участь у формуванні життєвих навичок дитини: – планування свого життя та його здійснення; – допомога у розв’язанні конфліктних ситуацій сімейного ви-ховання, – підготовці до виходу з сім’ї у самостійне життя; – організація зустрічей дітей з біологічними батьками або осо-бами, що їх замінюють; – вжиття заходів щодо підготовки біологічних родин до повер-нення їм дітей;

– здійснення моніторингу захисту дитини від жорстокого пово-дження та насильства;

– представлення інтересів клієнта в інших установах та закладах (здійснення функцій посередника між сім’єю та адміністрацією школи, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами опіки й піклу-вання тощо); Психологічні послуги:

– адаптація дитини до нової сім’ї та сім’ї до дитини, у створенні належного психологічного клімату, для якого характерними є повага, любов, турбота, емоційні зв’язки;

– допомога в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами сім’ї, в т.ч. рідними дітьми;

– участь у формуванні у дитини почуття власної гідності, адекватної самооцінки, самосвідомості, самостійності, громадянськості позиції;

– мінімізація негативних наслідків психологічних травм;

– організація реабілітаційних заходів, спрямованих на подолання за-тримок, відставань у розвитку, психічних та психологічних проблем, пов’язаних з занедбаністю, травмами та хворобами, жорстоким по-водженням або насильством, які зазнала дитина до влаштування в дитячий будинок сімейного типу; корекція поведінки дітей;

– консультування з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем; організація сі-мейної психотерапії;– проведення психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації; надання методичних порад; Соціально-медичні послуги: – допомога прийомним батькам у вирішенні питань збереження,

підтримки та охорони здоров’я дітей-вихованців; – надання необхідної інформації, настанов щодо здорового спосо-бу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу; – допомога у проходженні прийомними дітьми обов’язкового медичного огляду та, за необхідності, контроль за виконанням призначень лікаря; – допомога у забезпеченні регулярного та якісного медичного об-слуговування; – допомога у вирішенні питань щодо оздоровлення прийомних ді-тей та рідних дітей (до 18-ти років); – налагодження, за необхідності, ефективної співпраці із заклада-ми охорони здоров’я та іншими організаціями соціального спря-мування, які надають допомогу ВІЛ-позитивним дітям; Інформаційні послуги: – інформування про ресурси громади та допомога у їх викорис-танні на користь дитини (про дитячі навчальні заклади, гуртки, спортивні школи та заняття, про діяльність дитячих, молодіж-них громадських організацій, турпоходи, культурні заходи); – надання довідкової інформації, необхідної для вирішення склад-ної життєвої ситуації, надання інформації про послуги, які мож-на отримати в ЦСССДМ, графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, ор-ганів виконавчої влади та місцевого самоврядування; розповсю-дження буклетів, листівок, пам'яток, плакатів соціального спря-мування.

Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї передбачає періодичне планування соціальної роботи з дитиною, батьками, чле-нами родини, соціальним оточенням тощо.

План соціального супроводу містить комплекс послуг щодо за-безпечення умов для підвищення виховного потенціалу сім’ї та створення умов для утримання, виховання та розвитку прийомної дитини. Планом передбачаються конкретні заходи щодо наданняРозділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

соціально-економічних, соціально-побутових, юридичних, психо-логічних, соціально-медичних, соціально-педагогічних та інформа-ційних послуг.

Структура плану соціа

 

24