Главная->Інші підручники->Содержание->§ 3. Соціально-педагогічні аспекти в роботі з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах

Соціальна педагогіка (частина 2)

§ 3. Соціально-педагогічні аспекти в роботі з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах

 

Починаючи з 2006 року в практику роботи центрів соціальних служб для сімей, дітей та молоді з сім’ями, які виховують дітей, введе-ний новий термін – сім’я, яка перебуває у складних життєвих обстави-нах. Перелік обставин, які класифікують такі сім’ї наведений у спіль-ному наказі семи міністерств «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життє-вих обставинах» (від 14.06.2006 р. № 1983/388/452/221/56/596/106). Згідно з наказом, до сімей, які класифікуються як ті, що опинилися в складних життєвих обставинах, належать:

– сім’ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не спроможні подолати їх самостійно у зв’язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алко-гольною залежністю одного із членів сім’ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім’ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і нега-тивними стосунками у сім’ї, безробіттям одного із членів сім’ї, якщо він зареєстрований у державній службі зайнятості, як та-кий, що шукає роботу; Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

– сім’ї, у яких існує ризик передавання дитини до закладів для

дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування; – неповнолітні одинокі матері (батьки), яким потрібна підтримка; – сім’ї, члени яких перебували чи перебувають на державному

утриманні.

Водночас термін «складні життєві обставини», визначений За-коном України «Про соціальні послуги», вміщує значно ширший перелік життєвих обставин, що порушують нормальну життєді-яльність особи: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, без-притульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажли-ве ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, пси-хологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо (стаття 1). Тобто простежується невідповідність між термінологією та критеріями, які визначають сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах і є об’єктом діяльності центрів соціальних служб для молоді.

Враховуючи спрямування соціальної роботи з сім’єю на забез-печення безпечних і гармонійних умов розвитку і виховання ди-тини у ній, можна дати визначення терміну «сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах», як об’єкта діяльності центрів соці-альних служб для сім’ї, дітей та молоді через оцінку реалізації саме виховної функції. Сім’я у складних життєвих обставинах – сім’я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність од-ного або кількох членів сім’ї, наслідки яких вони не можуть подо-лати самостійно.

Моніторинг здійснення соціального супроводу сімей, які опини-лися у складних життєвих обставинах, центрами СССДМ, проведе-ний у 2006 році [1; 2], демонструє основні проблеми сімей, які потре-бують соціальної допомоги. Умовно їх можна поділити на три групи:

•          матеріальні труднощі внаслідок безробіття, відсутність житла,

необхідність оформлення лікування, матеріальної допомоги пільговим категоріям сімей. Особливо гостро ця проблема постає для

багатодітних сімей, одиноких матерів, сімей, в яких виховуються

діти-інваліди, для людей, що втратили працездатність за хворобою, випускників інтернатів, малозабезпечених родин тощо.

•          юридичні проблеми, які ґрунтуються на елементарному незнанні

своїх прав, невмінні спілкуватися з представниками органів державної влади, психологічної незахищеності, брак коштів на від-новлення документів таких, як прописка, паспорт, свідоцтво про народження, та оформлення документів на опікунство, захист майнових прав когось із дорослих клієнтів, захист прав дитини при розлученні батьків, оформлення аліментів. Специфічною проблемою в цьому контексті є проблема отримання україн-ського громадянства клієнтами центрів для Південного регіону, що тягне за собою відсутність необхідних документів для отри-мання житла, роботи тощо.

•          психологічні проблеми (з приводу труднощів перехідного віку,

при повторному шлюбі одного з батьків, у разі гіперконтролю

з боку батьків, потреби у спілкуванні, насильства з боку одного

з членів родини, бездоглядності дитини або де діти під опікою

тощо).

З огляду на потребу у визначенні основних видів соціальної до-помоги сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, мо-жуть бути класифіковані відповідно несприятливих умов або склад-них життєвих обставин, що негативно впливають на виховання і забезпечення розвитку дітей [2]:

•          соціально-демографічні – неповні, багатодітні, сім’ї, що перебу-вають у процесі розлучення тощо;

•          матеріально-побутові – малозабезпечені, сім’ї, де є безробітні тощо;

•          медико-соціальні – сім’ї, де є інваліди, алкоголіки, наркомани, психічно хворі тощо;

•          психологічні і соціально-педагогічні – сім’ї, де простежуються недобра психологічна атмосфера, емоційно-конфліктні взаєми-ни, педагогічна некомпетентність батьків тощо;

•          соціально-правові – сім’ї, де простежуються криміногенні про-яви способу життя, є раніше засуджені.

Запропонований розподіл складних життєвих обставин дозво-ляє визначити основні напрямки надання соціальної допомоги сім’ї відповідно до обставин, що провокують сімейне неблагополуччя.

Соціальної допомоги потребують не лише ті сім’ї, які вже пере-бувають у складних життєвих обставинах, а й такі, які можна відне-сти до категорії сімей «соціального ризику». Такі сім’ї самостійно справляються зі своїми соціальними функціями, проте в них наявні фактори ризику, що при певних змінах ситуації провокують виник-Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

нення кризових станів, з якими родина самостійно не зможе впора-тися, що переведе її до розряду неблагополучних. До них належать:

•          сім’ї, в яких виховується нерідна дитина (сім’ї опікунів, усино-вителів, в яких дітей виховують нерідні батьки (вітчим або ма-чуха), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу);

•          малозабезпечені сім’ї;

•          багатодітні сім’ї;

•          сім’ї, які виховують дітей з особливими потребами;

•          неповні сім’ї;

•          молоді сім’ї тощо.

Сім’я соціального ризику – сім’я, яка самостійно виконує свої соціальні функції, проте в ній наявні певні соціальні фактори, складні

життєві обставини, що можуть спровокувати виникнення кризових

явищ та потребу соціальної підтримки. Соціальна робота з сім’ями

соціального ризику є превентивною і спрямована на профілактику

кризових явищ, неблагополуччя сім’ї.

Заклади, що надають соціальну підтримку сім’ям. Спеці-альними закладами, що надають соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потре-бують сторонньої допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Мі-ністрів України «Про заходи щодо вдосконалення соціальної робо-ти із сім'ями, дітьми та молоддю» від 27 серпня 2004 року. № 1126, є центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Основною метою діяльності центру є надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юри-дичних послуг сім'ям, дітям та молоді.

Безпосереднє здійснення соціальної підтримки сімей, які пере-бувають у складних життєвих обставинах, реалізується Службою соціальної підтримки сім’ї, яка є підрозділом центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Служба не є юридичною особою, це спеціалізоване формування центру соціальних служб.

Основними завданнями Служби є: – здійснення соціальних заходів, спрямованих на вихід сімей зі складних життєвих обставин, які вони не в змозі самостійно по-долати за допомогою наявних засобів і можливостей; – попередження виникнення складних життєвих обставин в сім'ї; – створення умов для самостійного розв'язання життєвих про-блем, що виникають в сім'ї, та повернення до повноцінного жит-тя родини.Отже, основним завданням надання соціальної допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, є не лише надан-ня безпосередньої допомоги сім’ї, а створення сприятливих умов, навчання членів родини самостійно вирішувати власні проблеми.

Соціальні послуги, що надаються сім’ям. Основні засади со-ціальної роботи з особами та сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, регулюються Законом України «Про со-ціальні послуги». Відповідно до статті 1 Закону, соціальні послуги визначаються як комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі – особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Основною вимогою надання соціальних послуг є дотримання конфіденційності: інформація особистого характеру, що стала відо-мою спеціалісту, який надає соціальну допомогу, не має бути роз-голошеною.

Закон України «Про соціальні послуги» розрізняє такі види соціальних послуг: соціально-побутові, соціально-економічні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, інформаційні послуги, послуги з працевлаштування, послуги з про-фесійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями (стаття 5). Потреби сімей, які перебувають у складних життєвих об-ставинах, визначають змістове наповнення кожного із напрямків со-ціальної роботи та умови їхнього впровадження.

Соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами харчу-вання, м'яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, тран-спортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання й до-ставка медикаментів тощо.

Такі послуги доцільні, коли в родині є дуже хворі дорослі. Якщо хвороба тимчасова – соціальні робітники повинні допомогти сім’ї пройти цей важкий період, забезпечити належне утримання та ви-ховання дітей, збереження сім’ї. При цьому необхідно прийняти рішення служби про соціальний супровід сім’ї, підготувати план соціального супроводу, в якому розподілити роботу щодо допомоги сім’ї між різними організаціями: представники відділів соціальногоРозділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

забезпечення можуть надавати допомогу хворим, працівники до-шкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров’я – надавати по-слуги сім’ї, соціальні працівники – надавати соціально-педагогічні, інформаційні та інші види послуг.

Якщо хвороба дорослих має тривалий характер, дітей (дитину) необхідно передати під тимчасову опіку в сім’ю родичів чи іншу сім’ю, де за ними буде здійснюватися належний нагляд та вихован-ня. Передавати дітей у притулок чи інтернат можна тільки в особли-вих випадках, коли діти мають тяжкі захворювання чи педагогічну занедбаність.

Соціально-побутові послуги можуть бути складовою соціально-го супроводу чи кризового втручання.

Результатом соціально-побутових послуг буде отримання необ-хідної допомоги членами сім’ї, насамперед, дітьми, забезпечення її (сім’ї) функціонування при важкій хворобі дорослих членів сім’ї.

Соціально-економічні послуги – задоволення матеріальних інтер-есів і потреб сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих об-ставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій.

Порядок надання державної матеріальної допомоги сім’ям з ді-тьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, визначається Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»1. Місце-ві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, під-приємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги і встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

У ході надання соціально-економічних послуг сім’ї соціальний працівник чи інший фахівець, які здійснюють соціальну роботу щодо сім’ї з дітьми, що опинилася у складних обставинах, допомагає сім’ї оформити необхідні документи та отримати матеріальну допомогу, яка повинна виплачуватися цій сім’ї відповідно до законів. Причому завданням соціального працівника є допомога, давання вмінь вирі-шувати проблеми самостійно, а не безпосереднє оформлення необ-хідних документів. Клієнт повинен зробити це самостійно, у такому випадку він не тільки одержує гроші, субсидію чи інші форми до-помоги, а й отримає навички самостійного вирішення проблем сім’ї через різні заклади і установи.

1 Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (від 21 листопада 1992 р. № 2811-XII).Результатом надання матеріальних послуг є отримання:

•          грошей чи інших форм матеріальної допомоги;

•          інформації щодо видів допомоги різним категоріям сімей;

•          знань щодо органів, які вирішують проблеми матеріальної допо-моги;

•          навичок спілкування з представниками державних установ і громадських організацій задля розв’язання проблем своєї сім’ї. Соціально-психологічні послуги – надання консультацій з питань

психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціаль-ним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, на-дання методичних порад.

Психологічні консультації можуть надавати тільки професійні пси-хологи, які мають достатню компетенцію для надання послуг сім’ї з ді-тьми. Такі послуги надаються за стандартами надання психологічної до-помоги. Одним із видів психологічної допомоги є кризове втручання.

Результати соціально-психологічних послуг визначаються по-чатковим станом клієнта, кваліфікацією психолога та використани-ми технологіями.

Соціально-педагогічні послуги – виявлення та сприяння розви-ткові різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, ви-ховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до ро-боти різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересо-ваних осіб.

Соціально-педагогічні послуги широко використовуються в практиці соціальної роботи із сім’ями з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах. Вони можуть бути адресовані, на-самперед, дітям із цих сімей. Надаючи соціально-педагогічні послу-ги, можна домогтися таких результатів:

-          підвищення самооцінки дітей шляхом досягнення успіхів у різно-бічних напрямках, що не пов’язані із сім’єю і навчанням, – участь у спортивних змаганнях, художній самодіяльності, творчість та ін.;

-          позбавлення дітей постійного перебування в негативній обста-новці в сім’ї шляхом організації активного дозвілля;

прищеплення навичок організації позитивного дозвілля. Для того, щоб змінити стиль життя сім’ї та окремих її членів, необхідно,Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

щоб вони мали вміння позитивного проведення часу, тому всі заходи з організації дозвілля, корисні для всіх членів сім’ї, бо крім навичок вони придбають нових друзів, які, на відміну від їхнього соціального оточення, ведуть позитивній спосіб життя і мають навички самостійного розв’язання проблем. Одним із найбільш ефективних видів соціально-педагогічних послуг є групи взаємної підтримки (допомоги), які дозволяють клі-єнтам набути навичок позитивного спілкування, пропонують шляхи вирішення власних проблем з урахуванням досвіду інших, створю-ють атмосферу взаємної підтримки, надають допомогу для самодо-помоги. Наприклад, допомога дітям у покращенні успішності в на-вчанні – цей аспект допомоги є дуже важливим, тому що шкільні проблеми дуже часто в кризових сім’ях стають причиною конфлік-тів між батьками й дітьми, а інколи – психологічного і фізичного насильства над дітьми.

Соціально-педагогічні послуги можуть бути надані не тільки суб’єктами соціальної роботи, а й закладами дозвілля, громадськи-ми організаціями, зацікавленими особами.

Соціально-медичні послуги – консультації щодо запобігання ви-никненню та розвиткові можливих органічних розладів особи, збе-реження, підтримка й охорона її здоров'я, здійснення профілактич-них, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія.

Змістом соціально-медичних послуг є, насамперед, надання медичних консультацій з питань збереження і зміцнення здоров’я, формування ідеології здорового способу життя й подолання шкід-ливих звичок, формування сексуальної культури і навичок захище-них статевих відносин, профілактика ВІЛ/СНІДу та інших інфек-ційних захворювань.

Соціально-медичні послуги можуть надавати як професійні ме-дики, так і підготовлені працівники, у т. ч. й волонтери. Саме серед соціально-медичних послуг особливо ефективним є надання послуг за принципом «рівний – рівному».

Результатом соціально-медичних послуг є набуття клієнтами – всі-ма членами сім’ї, а, особливо, дітьми, – знань, умінь і навичок стосовно підтримки, збереження та зміцнення здоров’я, подолання шкідливих звичок.

Юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного за-конодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебува-ють у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню дер-жавного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій стосовно певної особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтер-есів особи тощо).

Надавати юридичні послуги можуть професійні юристи, дер-жавні службовці різних установ, що мають достатню компетенцію для вирішення проблем сім’ї, працівники соціальної сфери, що ма-ють підготовку з питань юриспруденції.

Працівники організацій – суб’єктів соціальної роботи із сім’ями з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах, можуть представляти інтереси сімей, а, особливо, дітей із сімей клієнтів, на засіданнях судів, здійснювати захист їхніх прав та інтересів в інших організаціях і установах.

Результатом надання юридичних послуг є отримання інформа-ції щодо окремих позицій законодавчих актів з питань, що цікавлять клієнта, описання реальних шляхів досягнення виконання закону, а також допомога клієнтам у проходженні цього шляху.

Послуги з працевлаштування – пошук роботи, сприяння у пра-цевлаштуванні та соціальний супровід працевлаштованої особи.

Послуги з працевлаштування соціальна служба надає разом із центрами зайнятості, молодіжними біржами праці, іншими устано-вами, що здійснюють допомогу в працевлаштуванні, безпосередньо роботодавцями.

Ця послуга щодо дорослих членів сім’ї має традиційний характер. Специфічною вона стає при працевлаштуванні неповнолітніх дітей та молоді із сімей, що потрапили в складні життєві обставини. У таких випадках проблема не тільки в процесі працевлаштування, а й у допо-мозі клієнту здобути навички працівника: навчитися виконувати ре-жим трудового дня, адекватно реагувати на зауваження роботодавця чи керівника, відповідально ставитися до доручень та ін.

Результатом надання послуг із працевлаштування є отримання клієнтами роботи, яка допоможе вирішити економічні проблеми сім’ї, конкретному клієнту – отримати певний соціальний статус, стати по-вноправним членом суспільства, підвищити особистісну самооцінку.

Послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями – комплекс медичних, психологічних, інформацій-них заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реа-лізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайня-тість.Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Цей вид соціальних послуг надається, зазвичай, дітям у спеціа-лізованих державних закладах або службах, створених громадськи-ми організаціями й об’єднаннями.

Результатами послуг з професійної реабілітації осіб з обмежени-ми фізичними можливостями є соціалізація дітей з вадами розвитку, їхня професійна орієнтація, освіта і зайнятість у межах фізичних та психологічних можливостей клієнта.

Інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирі-шення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); впроваджен-ня нових тенденцій розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

Інформаційні послуги мають декілька напрямків.

1.         Інформація про існування та координати закладів, які можуть

надати послуги сім’ям з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не в змозі їх подолати самостійно. Ця інформація адресована безпосередньо отримувачам послуг і розміщується в доступних місцях: у медичних, освітніх закладах,

організаціях соціального захисту, засобах масової інформації, на

різноманітних рекламних носіях.

Джерелом інформації для працівників соціальної сфери можуть

бути державні документи національного, регіонального і місцевого рівнів, спеціально розроблені інформаційні бюлетені, виступи пред-ставників соціальних служб на професійних зборах та ін.

У результаті отримання цієї інформації сім’ї – носії проблем, знають, до кого слід звернутися для вирішення своїх проблем.

Спеціалісти соціальної сфери знають, кому направляти інфор-мацію про сім’ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обста-винах і не в змозі їх подолати самостійно, для вирішення їхніх про-блем. А також – куди спрямовувати сім’ї для отримання соціальної допомоги.

2.         Окремим видом інформації є інформація для дітей із сімей, які

мають невирішені проблемі. Для дітей необхідна інформація про

місця, де їм та їхнім сім’ям може бути надана допомога, перелік

послуг, які надаються, та ін. Така інформація може бути розміщена в місцях скупчення дітей: на дитячих і спортивних майданчиках, у позашкільних закладах, школах, комп’ютерних клубах,кінотеатрах. Місця розміщення інформації для дітей залежить

від розмірів поселення і наявності тих чи інших закладів.

Внаслідок проведення такої інформаційної кампанії діти, які проживають у сім’ях з невирішеними проблемами, зможуть зверну-тися до служб, які допоможуть їм, а, значить – і їхнім сім’ям.

З іншого боку, в усіх дітей з’явиться впевненість у тому, що якщо в них трапиться біда, їм допоможуть, вони знають, до кого звернути-ся, щоб їм допомогли.

Спрямованість соціальних послуг. Залежно від життєвих обставин і потреб соціальну роботу із сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, поділяють на такі напрямки:

1)         консультування за зверненням;

2)         екстрені дії, спрямовані на гарантування безпеки дитини (термі-нова соціальна допомога, надання притулку, негайне вилучення з родини дітей, що зазнають жорстокого ставлення, перебувають у небезпеці чи залишені без піклування батьків);

3)         допомога у розв’язання проблеми, яку сім’я не в змозі подолати самостійно. Результатом соціального супроводу є виокремлення головної

проблеми сім’ї; набуття членами сім’ї необхідних навичок і вмінь для її вирішення, поступове розв’язання головної проблеми і про-блем, які виникли внаслідок її існування.

Результатом кризового втручання є вихід сім’ї або окремих її членів з кризи.

Форми соціальної роботи з сім’ями. В узагальненому вигляді можна виокремити такі форми соціальної роботи із сім’єю:

1)         індивідуальна робота з кожним членом родини;

2)         спільна робота з усіма членами родини;

3)         групова робота, що виходить за межі родини. У випадку організації соціальної роботи з конкретною сім’єю

визначається, яка саме допомога буде надана сім’ї. Умовно визна-чаються такі варіанти:

1)         одноразова послуга;

2)         надання послуг певного соціального плану;

3)         комплексна допомога. Надання одноразової соціальної послуги сім’ї передбачає здій-снення таких етапів:

 

1)         визначення потреб сім’ї;

направлення до відповідного спеціаліста;Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

3) надання відповідної допомоги.

Надання таких послуг не передбачає продовження контактів із сім’єю і фіксується в журналі роботи із сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Результатом одноразової послуги є задоволення потреби сім’ї, з якою представник сім’ї звернувся до служби.

Соціальні послуги певного спрямування. Надання послуг певного соціального спрямування визначається потребою надання допомоги родині або окремому її члену у вирішенні конкретного питання, що потребує здійснення певних процедур, яке є тривалим у часі. Така діяльність не передбачає залучення спеціалістів інших професій і забезпечується спеціалістами (у тому числі залученими) соціальних служб.

До такого виду робіт належать: – оформлення документів, соціальних виплат, пільг; – соціально-педагогічна, психологічна корекція; – набуття клієнтом певних соціальних навичок: виховання, спіл-кування, партнерської взаємодії тощо.

Комплексна соціальна допомога. Комплексна соціальна робота з сім’єю із дітьми, яка перебуває в складних життєвих умовах, пе-редбачає планову, комплексну роботу спеціалістів центрів соціаль-них служб для сім’ї, дітей та молоді, а також залучення до співпраці спеціалістів інших галузей, спрямованих на надання допомоги сім’ї у вирішенні основних проблем, які провокують її неблагополуччя. Найбільш ефективною формою комплексної допомоги є соціальний супровід.

Технологія надання соціальних послуг сім’ї. Надання соціаль-них послуг сім’ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, передбачає виконання певних поступових етапів.

Інформація про сім’ї з дітьми, які не в змозі вирішувати власні проблеми, може бути отримана зі звернення чи заяви одного із членів сім’ї. Таку інформацію можуть надати організації, установи, підпри-ємства, які за змістом своєї роботи причетні до дітей: селищні ради, міські та районні державні адміністрації, органи охорони здоров’я, освіти, внутрішніх справ, установи виконання покарань, житлово-комунальні установи та ін. Усі вони повинні терміново, у триден-ний строк після отримання, передавати таку інформацію за певною формою в місцевий орган влади, на який законодавче покладений захист прав дитини. Несвоєчасне надання або ненадання інформаціїпро неблагополуччя сім’ї, яке може призвести до погіршення стану здоров’я чи розвитку дитини, порушення його прав, розглядається як ознака професійної некомпетентності з подальшим вирішенням питання про відповідальність посаді, яку займає фахівець.

Якщо стан справ в сім’ї загрожує життю чи здоров’ю дитини, ін-формація повинна передаватися негайно до органів внутрішніх справ.

Інформація про неблагополуччя в сім’ї з дітьми може бути нада-на пересічними громадянами.

Для забезпечення своєчасного отримання інформації про небла-гополуччя в сім’ях з дітьми в державному органі, якій відповідає за захист прав дитини, соціальній службі чи іншій установі (за рішен-ням місцевих органів влади), організується робота щодо отримання інформації фахівців та громадян. Вся отримана інформація переда-ється до центрів соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді. Представники центрів мають підґрунтя для здійснення перевірки інформації, соціального інспектування таких сімей з метою вивчен-ня реального стану справ.

Перевірка інформації про наявність неблагополуччя в сім’ях з дітьми здійснюється державним органом, якій відповідає за захист прав дитини, соціальною службою чи іншою установою (за рішен-ням місцевих органів влади).

Перевірка інформації про наявність складних життєвих обста-вин у сім’ях з дітьми може здійснюватись безпосередньо праців-никами державного органу, якій відповідає за захист прав дитини, соціальною службою чи іншою установою, яку місцеві органи вла-ди визначили відповідальною за цей напрямок діяльності, а також доручатися органам місцевого самоврядування (головам сільських рад, міських виконавчих комітетів та ін.).

У ході перевірки інформації про сім’ю підготовлений фахівець чи представник місцевого самоврядування (також попередньо на-вчений) відвідує сім’ю, ознайомлює її членів з отриманою інформа-цією, вивчає стан справ. У вивчення ситуації обов’язково входить розмова з батьками, дітьми, найближчим оточенням.

У результаті перевірки інформації, що надійшла до органів влади, підтверджується чи скасовується факт наявності проблем, з якими сім’я з дітьми не може впоратися самостійно. Інформація про стан справ у сім’ї (за затвердженою формою) передається до міс-цевих органів влади чи соціальних служб для прийняття рішення щодо подальшої роботи з сім’єю.Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Соціальне інспектування сімей з дітьми, що опинилися у склад-них життєвих обставинах, – це візит до сім’ї (з попередженням чи без нього) групи уповноважених осіб з метою ознайомлення зі ста-ном справ у сім’ї, насамперед, – стану утримання, розвитку й ви-ховання дітей (дитини). Соціальне інспектування здійснюється працівниками служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших закладів, які надають соціальні послуги, представниками органів місцевого самоврядування, громадськості й, за необхідності, працівниками служби дільничних інспекторів мі-ліції, кримінальної міліції у справах дітей.

Соціальне інспектування може здійснюватися для перевірки ін-формації про неблагополуччя в сім’ї з дітьми, мати плановий характер або здійснюватися для оцінювання сім’ї щодо можливого влаштування дитини-сироти або дитини, що залишилася без батьківської опіки.

Під час соціального інспектування вивчаються (за затвердже-ною формою) такі складові життєдіяльності сім’ї, як наявність до-рослих в родині, умови проживання, санітарний стан приміщень, наявність харчування, стан здоров’я дитини, стан здоров’я й наяв-ність шкідливих звичок дорослих членів сім’ї, взаємовідносини між членами родини та ін.

Результатом соціального інспектування є знайомство представ-ників державних органів та громадськості з реальним станом справ у сім’ї, яке дає підстави для формування висновків щодо:

•          безпеки/небезпеки перебування дітей (дитини) в родині;

•          необхідності вилучення дітей (дитини) із сім’ї й прийняття екс-трених дій для їх (її) тимчасового влаштування;

•          необхідності початку надання соціальних послуг з метою вирі-шення існуючих проблем;

•          констатації наявності нормальних умов для розвитку та вихо-вання дітей.

Формальним результатом соціального інспектування є акт об-стеження житлових приміщень, у якому описують ситуацію та ви-сновки учасників соціального інспектування щодо конкретної сім’ї. Акт складається в кількох екземплярах – для кожної організації, представники якої брали участь у соціальному інспектуванні, один екземпляр акту повинен залишитися в сім’ї. Акт є першим докумен-том особистої справи сім’ї, яка отримає соціальні послуги.

Результатом соціального інспектування для сімей, де вже вини-кли певні проблеми, але члени родини їх не усвідомлюють, є мож-ливість спілкування з фахівцями, усвідомлення наявності проблем, своєчасного отримання допомоги.

Перший візит соціального працівника у сім’ю. Перший візит у сім’ю не може збігатися в часі з проведенням соціального інспектування. Соціальне інспектування та аналіз інформації дотичних організацій стають підґрунтям для підготовки до першого візиту в сім’ю.

Перший візит проводить кваліфікований спеціаліст із соціаль-ної роботи з метою: – налагодження контакту із сім’єю;

– зняття недовіри і психологічного захисту щодо можливого втру-чання в сім’ю, – вивчення стану дітей (дитини) та ставлення до них (неї); – вивчення думки членів сім’ї про проблеми і потреби родини,

шляхи їх подолання; – виявлення ресурсів сім’ї та її найближчого оточення; – інформування сім’ї про соціальні послуги, які вона може отримати; – пояснення стосовно кваліфікації фахівців та забезпечення кон-фіденційності соціальних послуг; – отримання згоди на подальше співробітництво.

Основне завдання фахівця при першій зустрічі – не звинувачу-вати сім’ю в негативних проявах і недбалому ставленні до дітей, не залякування вилученням дітей, не обіцянки про якнайшвидше ви-рішення проблем, а розуміння реального положення дітей, ресурсів сім’ї, наявності підґрунтя для початку надання соціальних послуг.

Якщо наслідки візиту позитивні, фахівець із соціальної роботи: – налагоджує контакт із членами сім’ї;

– отримує інформацію щодо становища дітей та бачення і сприй-няття сім’єю своїх проблем; – отримує інформацію про наявні й потенційні ресурси сім’ї, її го-товність до співпраці.

У разі, коли контакт не встановлений, фахівець повинен зверну-тися до керівництва соціальної служби по допомогу, разом проана-лізувати хід розмови, виявити помилки, невикористані можливості. Керівництво служби вирішує, яким чином можна повторити зустріч із сім’єю і хто це буде робити.

У випадку позитивного варіанту результатом першої зустрічі для сім’ї буде:

• розуміння того, що існує установа, яка розуміє їхні проблеми, хоче допомогти, пропонує свою допомогу;Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

•          надія на те, що проблеми сім’ї можуть бути вирішені;

•          готовність активно отримувати соціальні послуги. За підсумками першого візиту складається звіт. Збір і аналіз інформації про сім’ю. Інформацію про стан справ

в сім’ї з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах,

можна отримати як від самих членів сім’ї, так і з інших джерел:

– від окремих громадян;

– від окремих організацій, установ, підприємств;

– від сільських, селищних, міських рад;

– від житлово-комунальних служб;

– від органів охорони здоров'я;

– від органів освіти;

– від органів внутрішніх справ, органів виконання покарань;

– інших закладів і установ.

Джерело надходження інформації й сама

 

21