Главная->Інші підручники->Содержание->§ 4. Організація соціально-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах

Соціальна педагогіка (частина 2)

§ 4. Організація соціально-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах

 

Оскільки особистість розвивається і змінюється разом із розвитком і зміною соціально-економічних умов України, то сьогодні цей педаго-гічний процес потребує певної перебудови. Особливе місце у соціально-виховній структурі відводиться позашкільним інститутам, об’єднанням і колективам. Створення будь-якого дитячого об’єднання або тимчасо-вого колективу супроводжується активізацією процесу формування як загальнолюдських так особистісних якостей, взаємостосунків його учас-ників. Але водночас формуються певні правила і норми.

Різноманітність діяльності в дитячих оздоровчих закладах спо-нукає до розвитку інтересів щодо розв’язання певних проблем. I, якщо кожне об’єднання за зміну, яка має 16-18 днів, організує одну-дві справи, то загалом у таборі не буде жодного дня без цікавих справ, що замінює кількамісячний обсяг справ у школі.

У педагогічній практиці, зазвичай, наявний достатній багаж цілей та ідей, зразків форм роботи, варіантів способу життя. Щоб реалізувати поставлені завдання в діяльності дитячих оздоровчих закладів, доцільним буде використати педагогічні технології, впро-вадження яких дозволило б мати у кожному таборі певне уявлення як організовувати і управляти процесом становлення особистості в мікрогрупах, об'єднаннях тощо.

Ми маємо охопити низку важливих факторів, без яких немож-ливо організувати цілеспрямований педагогічний процес. Зокре-ма, включено орієнтацію на особистісні структури, можливі типи управління, багатство організованих форм, ставлення до суб'єкта, варіативність дів та їх домінантів, категорію вихованців і навіть можливість мобілізації традиційних систем виховання.

Основними умовами, які сприятимуть соціальному становлен-ню підлітків у тимчасових творчих мікрогрупах є:

функціонування творчих мікрогруп як соціального середовища;

наявність позитивного ставлення до пропонованих /чи обраних/ форм роботи і видів діяльності, співробітництва; Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

- наявність технологій виховної роботи з підлітками.

Усе це дозволяє водночас простежити за взаємодією основних компонентів, в яких відображається суть педагогічної діяльності, спрямованої на особистість підлітка і вирішення водночас осно-вної ідеї – створення умов для його розвитку, становлення. Такими компонентами можуть бути: орієнтація на особистісні структури виховання, характер змісту діяльності, тип управління виховною діяльністю, організаційні форми, категорія вихованців, напрямки модернізації традиційної системи виховання.

Врахування індивідуальних особливостей у педагогічній діяль-ності в загоні не є продовженням індивідуального і диференційова-ного підхо дів до особистості в об'єднаннях за інтересами чи навпаки. В результаті «узагальненого» перевантаження підлітків «заоргані-зованими» заходами обмежується можливість об'єднань за інтер-есами щодо організації більш індивідуальної роботи з орієнтацією на «категорію» вихованців, рідко реалізуються ідеї «модернізації традиційної системи виховання», які є важливими компонентами моделі взаємодії педагогічних технологій. Іноді не враховуються особливості індивідуальної роботи з підлітками і особливості до-мінуючих методів виховання, що порушує певну цілісність впливу комплексних технологій на зміст і характер становлення соціальної особистості.

У подібних умовах здійснювати цілеспрямовано соціальне вихо-вання надзвичайно важко: немає системи роботи, яка б спиралася на систему технологій по формуванню соціально значущої особистості, орієнтації на її інтереси, здібності, не завжди педагоги дотримуються наступності. Загальний соціальний розвиток підлітка здійснюється не за рахунок системи інноваційних технологій, а за рахунок працез-датності, «фантазії», педагогів та «підпорядкованості» волі і бажань вихованців. При цьому всі підлітки мають обмежені можливості якіс-но оволодівати всіма видами діяльності, їх змістом, що призводить до обмеженого розвитку окремих сторін особистості. Отже, завдання соціального розвитку особистості ввійшло у конфлікт із завданням виховання. В перспективі функціонування загонів, таборів, які не пе-редбачають єдиної системи /чи кількох систем/ роботи щодо інди-відуалізації виховного процесу, не зможе забезпечувати формування цілісної особистості на рівні соціальної індивідуальності.

Проте життєдіяльність підлітка у мікрогрупі, загоні, таборі швидко наповнюється новим змістом, педагоги активно вводятьсисте му педагогічних технологій, створюють умови для творчої ді-яльності школярів і вони вступають у нову фазу діяльності: здат-ність активно включатися у різні види діяльності, визначаючи пер-спективу, і проектувати результати.

Варто сказати, що на перших порах, домінують міжособистісні стосунки на рівні вирішення офіційних завдань, а не на офіційному рівні такі стосунки проявляються, переважно, у творчій діяльності у мікрогрупах.

Через 5-6 днів перед кожним підлітком ставляться нові завдан-ня: включення у більш широкий спектр вимог, інтересів, ускладню-ється зміст діяльності. Це спонукає підлітка не лише підтримати, зберегти свій образ, імідж, але й проявляти себе у взаємодії чи дії стосовно інших людей, справ тощо.

У тимчасовому об’єднанні кожен підліток має змогу ніби ізо-люватись. Цьому є різні причини: незнайоме оточення, внутрішня установка на ізольованість, «я не такий, як вони», нагромадження вражень та ін. Потребується зміна звичайного режиму і стилю жит-тя. В такій ситуації підліток виробляє нове бачення себе самого і усвідомлює різницю між індивідуальними і груповими нормами. Це дозволяє підліткові вийти за межі власного «Я».

Таким чином, створено установку на саморозвиток, самоствер-дження, що передбачає, по-перше, усвідомлення підлітком власних здібностей і їх спрямованості, по-друге, усвідомлення власної про-грами дій, по-третє, бажання, прагнення вступати у взаємодію з ото-ченням, конкретним середовищем. Це дозволяє підліткові свідомо удосконалювати себе, розвивати в собі особистісно значущі і соці-ально цінні якості, змінювати і поглиблювати свої соціальні ролі. Такого результату можна було досягти лише тоді, коли у структурі діяльності певних об'єднань реалізовувалось програмне і змістове забезпечення.

Програми різних типів об’єднань, звичайно, відрізняються одна від одної уточненням цілей і виховних завдань; трансформацією цін-нісних орієнтацій підлітків; формуванням нових позицій особистості в умовах того чи іншого об’єднання, а також перерозподілом вихов-них функцій між педагогом і вихованцем. При цьому вся діяльність підлітків має особистісно-соціальний характер: що я роблю для себе, що я зроблю для ближнього оточення, для інших людей тощо.

За таких умов досить активно розвиваються підлітки, які свідомо обрали виховну структуру, той чи інший вид діяльності. Вони по сутіРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

реалізують свої установки і цілі та власний соціальний досвід. Друга група підлітків, з невизначеними інтересами, більш адекватно усвідом-лює свої особистісні резерви і соціальну роль, розширює межі власних інтересів, посилює процес самовизначення. Третя група підлітків за-доволена реалізацією себе на репродуктивному рівні, набуваючи при цьому певного інтересу до конкретно-практичної діяльності.

Кожна з цих груп по-своєму ставиться до термінів функціону-вання тимчасового об'єднання. Для одних він надзвичайно корот-кий, для других – він безмежно довготривалий, а треті взагалі до цього індиферентні.

Виявлення шляхів педагогічного впливу на особистість підлітка в умовах тимчасового мікроколективу є одним із важливих компо-нентів у структурі соціального виховання дітей. Ефективність цих шляхів виховання визначається завершеністю формування чи актив-ністю прояву соціально значущих якостей особистості. Зміна умов чи шляхів педагогічного впливу на підлітка призводить до зміни суті його життєдіяльності в новому середовищі. При цьому сама особис-тість максимально активно проявляє себе, пізнає і розвиває. Сам ви-хованець значною мірою визначає свій розвиток як особистості.

При виборі шляхів педагогічного впливу на підлітка можна ви-ходити з провідних умов становлення і розвитку особистості та на-прямків реалізації себе підлітками у тимчасових об'єднаннях. Це дозволяє виокремити чотири основних шляхи, які виявилися най-більш дієвими в фактичній діяльності:

1          – організація в тимчасовому мікросоціумі всіх основних сфер

життєдіяльності підлітків;

2          – застосування різноманітних за складністю і характером

форм роботи;

3          – широке входження особистості в різноманітні ситуації;

4          – корекція емоційного стану особистості. Звичайно, названі шляхи не є вичерпними, і можуть бути й інші

варіанти, проте ці шляхи досить ефективно впливають на розвиток особистості підлітка.

-          Певна практика і спостереження дозволили виявити великі можли вості для саморозвитку і становлення підлітків таких форм роботи, які потребують введення різних видів діяльності: - ігри (розігрування сцен, інсценівок, костюмованих балів тощо), предметно-практична діяльність (виготовлення самими учасни-ками костюмів, масок, оформлення місця подій);інтелектуальні змагання, вікторини;

-          спортивно-туристична діяльність, змагання «силовиків», легко-атлетів, стрільців та ін.

Проте, поряд із великими комплексними справами, які потре-бують чималої підготовки та певної підготовленості до них старших підлітків, доцільно використовувати і так звані малі форми: конкур-си, творчі змагання, захист фантастичного проекту, засідання клубу, вечір-розмова «Відкриття душі», концерт-блискавка „Поговоримо за чашкою чаю”, виставка, літературне змагання та ін. Такі форми роботи часто проводяться на початку зміни чи з метою „душевно-го” відпочинку дітей. Практика засвідчує, що використання малих форм за досить короткий термін перебування дитини у новому мі-кросередовищі дозволяє зробити її життя, та й життя однолітків, до-сить насиченим і багатогранним. Відомо, що для підлітка вільний час, виражений у формі бездіяльності, є найбільш небезпечним фак-тором.

Звідси можна говорити, чим коротший термін перебування під-літка у конкретному мікросоціумі, тим насиченіша має бути його життєдія льність. Але суть не в тому, що малі форми не потребують довготрива лої підготовки і масового введеня дітей у ці форми. Суть у тому, що саме малі форми дають змогу частіше урізноманітнюва-ти види діяльності підлітків, в яких суб’єкти виховання можуть не лише задовольнити власні потреби та інтереси, а й проявити різні власні можливості, здібності, знання, вміння, чи навіть вперше ви-пробувати себе в новій сфері діяльності. На нашу думку, саме малі форми дозволяють кожній особистості відкинути «минулу», в умо-вах школи, пасивність і включитися в активну діяльність, зробивши спробу проявити себе в новому мікросоціумі, в новому статусі, в но-вій ролі. Вони є достатньо мобільними, щоб створювати педагогічні умови для саморозвитку, становлення особистості підлітка. Крім того, практика показала, що частина підлітків є активно діючими ін-дивідумами у будь-якій формі роботи, але є й такі, які охоче беруть участь у великих і складних справах, де вони відчувають себе достат-ньо комфортно. Так, наприклад, у таборі «Сонячний» ми спостеріга-ли за життєдіяльністю 98 підлітків, це три загони, і змогли виявити такий факт: в середньому 20-23 респонденти були найактивнішими помічниками, організаторами, виконавцями, коли готувалися чи проводилися малі форми роботи. На жаль, ці ж підлітки відходили «в тінь» під час організації комплексних справ, психологічно вониРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

були не готові «виходити» на велику аудиторію і не відчували себе впевнено у новій сфері діяльності. Це, загалом, призводило до того, що всі підлітки самоізолювалися як індивіди із соціального мікро-середовища. І хоча ця самоізоляція є тимчасовою, вона заподією шкоду, оскільки перебування підлітка в тому чи іншому об'єднанні є також досить нетривалим.

Окрім того, помітно зростають можливості обрання підлітками видів діяльності з подальшою орієнтацією на їх розвиток в резуль-таті індиві дуальної роботи, спрямованої на їх самопізнання і само-розвиток.

На сьогодні ще досить активно живе думка, що школяр не може жити поза колективом і колектив розглядається і як об'єкт, і як суб'єкт цілісного процесу. Зокрема, свого часу С. Т. Шацький на-голошував на тому, що саме в колективі школярі пізнають себе. Оці-нюють інших, реалізують свої здібності, реалізовують свої запити та інтереси. А. С. Макаренко підкреслював, що колектив не пригнічує індивідуальність, а, навпаки, саме в колективі дитина може прояви-ти себе всебічно і водночас збагачувати своє «Я» [14].

Проте ми звернули увагу, що при вихованні підлітка в умовах тимчасового об'єднання, колектив не протиставляється індивіду-альності, а виступає фактором її розвитку [12], хоча раніше, досить часто, саме в колективі втрачалась індивідуальність. Скажімо, в колективі визначалися види діяльності, обов'язкові для всіх. І при обговоренні практичних справ увага, насамперед, зверталась на їх престижність, вплив на авторитет загону. І при цьому активісти-підлітки, особливо дівчата, апелювали до всіх щодо необхідності проявляти активність, ініціативність, наполегливість, винахідли-вість, справедливість тощо.

Вводячи підлітків у різноманітні форми роботи, різні за склад-ністю і напрямками, ми дійшли висновку, що ефективність цього шляху значно зростає, якщо при цьому враховуються такі вимоги:

-          виховна ефективність форм роботи зростає, якщо вони мають соціально-корисне завдання;

-          у всі форми організації життєдіяльності має бути закладена мета ліквідації суперечності між індивідуальними і колективними потребами та інтересами;

форми організації життєдіяльності підлітків мають будуватися з урахуванням цього строкатого і суперечливого віку.Важливим шляхом впливу на становлення особистості підлітка в тимчасовому об'єднанні, на думку В. П. Іжицького, Б. С. Кобзаря, А. С. Макаренка, є введення їх до так званих „ситуативних колекти-вів». Їх свого часу А. С. Макаренко називав «зведеними загонами». Згодом вони зникли, хоча, в принципі, такі «ситуативні загони» ми бачимо часто у школах, коли готуються загальношкільні комплексні справи. Така створена «ситуативна спільнота» інтегрована своєрід-ним соціальним досвідом, який викликає близьку соціальну уста-новку, емоційний настрій, стимулює творчу діяльність цієї спільно-ти [9]. Ситуативна спільнота, група, загін, колектив, створюється, зазвичай, в межах великого колективу і має чітко визначену мету діяльності для вирішення конкретних завдань, ситуацій: підготовка сценарію дійства з іншими збірними групами тощо. Таке ситуативне товариство функціонує протягом порівняно короткого часу. Проте саме ця умова стимулює, активізує всіх учасників як представни-ків різних мікрогруп проявити максимум умінь, винахідливості, оптимізму, працьовитості, зважаючи на те, що їх діяльність швид-ко завершиться. При цьому не можна не зазначити: чим вищий рі-вень розвитку і діяльність мікрогрупи, тим ефективніша діяльність си туативної групи. В такому випадку ситуативна група виступає своєрід ним індикатором соціального рівня розвитку особистості підлітка в то му чи іншому мікрооб'єднанні. Створюючи такі ситуа-тивні групи, ми водночас розширюємо межі діяльності особистості, а отже, і шляхи та фактори, які впливають на активізацію особистос-ті підлітка, оскільки розширюється кількість його функціональних ролей і кожного разу вони можуть виконуватися в нових умовах. Це все разом допомагає підліткові набувати соціального досвіду, опти-мізувати його власний саморозвиток. Реалізовуючи себе в ситуатив-ній групі як в середовищі, підлітки досить часто починають активні-ше включатися і проявлятися в життєдіяльності колективу-загону, хоча при цьому реалізують свої потреби, домагання.

Практичний досвід, спостереження і аналіз результатів опиту-вання підлітків у тимчасових об’єднаннях показують ефективність періодичного введення підлітків до активних груп. Об'єднання буде зростати, якщо вихователем будуть створюватись такі умови:

-          діяльність, на основі якої створеня ситуативна група, повинна бути наповнена пізнавальними, емоційними і вольовими компонентами;

-          діяльність ситуативної групи повинна мати творчий характер;

ситуативні групи повинні мати різноманітний характер;Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

-          перед ситуативним колективом необхідно ставити конкретні

цілі, які кожен підліток виконує посильно.

Більшість підлітків виявляє бажання діяти в об'єднаннях за ін-тересами і отримує психологічне задоволення від цього.

Ще одним важливим шляхом, який сприяє становленню особис-тості в тимчасовому об'єднанні за інтересами, може бути, створення і корекція емоційного стану підлітків. Цей шлях, як стверджує ряд дослідників, оптимізує самореалізацію вихованців. Дослідження і наші спостереження дозволили виявити, що при прояві пригніченого настрою різко знижується результативність діяльності особистості, знижується інтерес до різних аспектів життєдіяльності. Такий стан підлітка, зважаючи на його нестійкість у характері, може призвести до емоційних зривів. Саме у такому стані підлітки, зазвичай, змальовують відведені для контролю за настроєм сторінки то червоними, то темними фарбами. Цей образний кольоровий показник свідчить про тривожний стан вихованців і змушує педагогів активніше коригувати цей стан.

Зважаючи на те, що у тимчасовому об'єднанні період життєдіяль-ності максимально звужений, порівнянно з школою, то, звичайно, важко прогнозувати емоційний стан підлітків. Адже часто настрій може залежати від стану здоров'я, погоди, взаємин з іншими одно-літками, від на строю оточення, від атмосфери в колективі тощо.

Аналізуючи та здійснюючи цільове спостереження за підлітками, педагог визначає їх настрій. І, якщо з'являється потреба, коригує на-стрій, емоційний стан на особистісному рівні. В таких ситуаціях педа-гогам пропонувалося користуватися різноманітними прийомами:

-          введення підлітка до нового мікросередовища, в нову сферу са-мореалізації, саморозвитку;

-          cтворення ситуації, в якій особистість може здобувати позитив-ний результат;

-          створення ситуації, в якій особистість запрограмовано не одер-жує позитивного результату, що змушує її активізувати свої зді-бності, уміння, працьовитість тощо;

-          звільнення підлітка від загальних справ, дозволяючи йому за-йнятися справою, цікавою лише йому особисто;

-          постановка особистості в позицію і організатора, і виконавця у мікроколективі. Низку прийомів можна продовжити, враховуючи: індивідуальні

особливості особистості підлітка, причини, які постали, той чи ін-ший емоційний стан, настрій.Загалом особистість найповніше проявляє себе, впевненіше по-чуває, результативніше діє, якщо вона переживає сильні емоційні позитивні переживання, настрій у неї дещо піднесений.

Скажімо, у мікрогрупі чи в усьому таборі гра «Інтелектуальний аукціон» можлива за умови активного прояву знань, кмітливості, винахідливості, що допустиме при хорошому, світлому, піднесено-му настрої. В ситуації цієї гри, кожен із її учасників ніби піднімаєть-ся на найвищу сходинку прояву своїх знань і умінь. А це сходження може відбуватися лише за умови позитивної емоційної мотивації дії як самого учасника, так і мікросередовища: тільки ти це можеш, тільки нам це під силу.

Або проведення гуморини «Вікна нашого зростання», яка дозво-ляє представити в сатиричному, гумористичному матеріалах, в кар-тинках, цифрах і графіках життєдіяльність мікроколективу. Цілком зрозуміло, що сама назва гуморини спонукає підлітків до пошуків розумних і дотепних форм показу «власного зростання»: інтелекту-ального, фізичного, духовного, працьовитого чи ледачого, уважного чи байдужого до оточення тощо.

Аналіз досвіду роботи з підлітками в умовах життєдіяльності тимчасових об'єднань за інтересами засвідчує, що становлення осо-бистості на основі діяльнісного ходу прискорює цей процес і забез-печує гармонізацію дії застосованих умов і шляхів, які сприятимуть цьому становленню.

Конкретне педагогічне керівництво становленням особистості підлітка забезпечується різноманітними методами і прийомами. Зо-крема метод щодо саморозвитку можна назвати способом реалізації спільних зусиль педагога і підлітка при втіленні цілей і змісту ви-ховної діяльності в мікроколективі. Конкретно тут спрацьовують методи оцінки і самооцінки емоційного стану.

Так, скажімо, самооцінка власного «Я» виражалася через ство-рення «соціального автопортрета» за такими параметрами:

1.         Сенс життя... (повне розуміння).

2.         Моє розуміння:

 

-          миролюбності;

-          гуманності;

-          демократизму.

 

3.         Мої громадські позиції.

4.         Сприйнятливість нового.

Відповідальність за себе, за інших.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

6. Творчі здібності (де і як вони проявляються у мене).

Аналіз «створених» соціальних портретів, до речі, досить роз-ширених са мими респондентами, дозволив виявити, що більшість із них, переважно, оцінює свої соціальні якості дещо завищено, наповнюючи при цьому їх гіперболізованим змістом. Тобто спо-стерігається явно завищена самооцінка, притаманна дітям цього віку. Жоден з опитаних не помітив у собі відсутності тих або інших соціальних якостей. Ці результати стали основою для подальшої мотивації оцінки вчинків, поведінки підлітків (в основі було по-ложення: а ось ти писав про себе). Цей прийом спрацьовував десь у 80-85% випадків у складних ситуаціях, що дозволяло виявити повне розуміння соціального портрета, було проявом соціалізації особистості.

Традиційні методи самоствердження, саморозвитку і становлен-ня реалізуються за допомогою ряду прийомів:

-          виведення підлітка на рівень «лідера»;

-          стимулювання і позитивна оцінка певної поведінки, вчинку;

-          загострення позитивної чи негативної самооцінки тощо. Усе це дозволяє підліткові ніби побачити себе в різних іпоста-сях: соціальною особистістю, вихованцем, людиною.

Таким чином, вирішення педагогічних завдань в дитячих оздо-ровчих закладах можливе за умови широкого застосування мето-дики корекції розвитку і соціального становлення підлітка: введен-ня підлітка до ситуативних груп, зміна функціонально-рольових обов’язків, зміна справ і видів діяльності.

В основі діяльності підлітків перебування в тимчасовому ко-лективі є усвідомлене цілепокладання на саморозвиток, самореалі-зацію. Зміна спрямованості цілей, втілення взаємодії педагогічних технологій підтверджують важливість цього феномена у загальному процесі формування особистості в дитячому колективі.

 

 

11