Главная->Соціологія->Содержание->4.4. Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю

Соціальна педагогіка (частина 1)

4.4. Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю

 

За кількісною ознакою         Види форм

Індивідуальні Бесіда

Консультація Інформування Листування

Групові           Тренінг

Семінар

Лекторій

Курси

Консультпункт

Сімейний клуб

Школа молодих батьків

Відеолекторій

Зустрічі зі спеціалістами

Прес-конференція

Вечір запитань та відповідей

Конкурс

Виставка

Круглий стіл

Група самодопомоги

Ігрові програми

Масові            Тематичний день (День матері, День

спортивної сім'ї)

Тематичний тиждень (тиждень без

насилля)

Культурні акції та заходи в мікрорайоні

Благодійна акція

Тематичний вечір

Тематичні передачі на радіо та

телебаченні

Соціально-рекламна кампанія

Пояснєння

Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю обумов-люються групою таких чинників: типом сім'ї; проблемами, які існують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім’єю, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з сім’єю скла-дають забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профі-лактична робота, соціальне інспектування, соціальний супровід окремих категорій сімей. Вони реалізуються у практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обу-мовлений переліком вищезазначенихчинників.

Соціальне обслуговування сім'ї реалізується через: забез-печення сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою у законо-давчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї у складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх та фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім'ї тощо).

Соціально-реабілітаційна робота з сім’ю в першу чергу спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї. Така робота здійснюється соціальним педагогом в школі, спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Об’єктами соціальної реабілітації в сім'ї є члени родини, які зазнають у ній різних форм психічного, фізичного та сексуального насильства; сім'ї, які за певних умов послабили або неправильно реалізують свою виховну функцію; сім'ї, в яких окремі члени потребують медичної або професійної реабілітації. Діяльність спеціалістів щодо реабілітації сім'ї спрямована на укріплення родинних зв'язків, подолання відчуженості дитини чи членів родини від сім'ї, корекцію взаємостосунків у сім'ї, допомогу окремим членам сім'ї у професійному та соціальному становленні.

Основними формами роботи щодо соціальної реабілітації сім'ї є індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям та психотерапевтичним бесідам з батьками, подружжям та дітьми. Серед групових форм роботи слід відзначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як з подружніми

парами, так і окремо з чоловіком та жінкою. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків та дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відеолекторії, зустрічі з спеціалістами, групи самодопомоги тощо.

Соціально-профілактична робота з сім’єю спрямована на попередження неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різних форм насильства, помилок у сімейному вихованні, формування різних видів хімічної залежності у членів сім'ї, виявлення потенційно неблагополучних сімей.

В основному групові та масові форми роботи є провідними у таких напрямах: зміцнення інституту сім'ї шляхом формування у населення розуміння сім'ї як базової цінності в житті людини; підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічна просвіта подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків та сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна виокремити лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Оцінка потреб сім'ї - це процес збору, узагальнення й аналізу інформації щодо стану та життєвих обставин сім'ї з метою визначення необхідних видів соціальних послуг, соціальної допомоги, методів втручання, спрямованих на зміну ситуації в сім'ї чи поведінки її членів на краще.

Оцінка потреб має певні етапи здійснення: експрес-оцінка (триває один день), початкова оцінка (до семи днів), комплексна оцінка (до тридцяти днів). Зокрема завданнями експрес-оцінки є: з’ясування основної інформації про сім’ю, її проблеми та потреби, причини звернення; уточнення (у разі потреби) інформації про дитину, її батьків та представників найближчого оточення в інших відомствах; заповнення відповідної форми, яка містить інформацію про склад сім'ї, стислий опис основної проблеми; прийняття рішення щодо подальшої роботи з сім’єю.

Початкова оцінка передбачає збір і аналіз первинної інформації, отриманої з різних джерел (люди, організації, установи, які працюють з дорослими та дітьми чи співпрацювали з ними в минулому, а також представники громади, родичі, сусіди тощо) щодо умов проживання, здоров’я, освіти, значних подій (позитивних - негативних) у житті сім'ї; Соціальний педагог/соціальний працівник з'ясовує: чи сім'я насправді потребує допомоги, соціального супроводу, чи необхідні негайні дії; основні проблеми розвитку дитини, здатність батьків реагувати на них та інші фактори, що негативно впливають на дитину; які послуги необхідно надати клієнтам; чи необхідно проводити комплексну оцінку

потреб сім'ї. Значущими у визначенні потреб сім'ї є знайомство з історією сім'ї, їі функціонуванням, визначення стосунків з „розширеною родиною”, забезпеченість житлом, її бюджет, соціальні зв'язки сім'ї, її інтеграція в суспільство тощо. Існують різні методи діагностики сім'ї, сімейних стосунків, внутрішньої взаємодії. Серед найбільш застосо-вуваних є складання генограми, складання соціальної сітки сім'ї, використання тестових методик тощо.

У роботі з сім’ями, що опинилися в складних життєвих обста-винах, важливо навчитися виявляти ключову проблему, яка має певні ознаки, часові межі. Це вміння визначати причину й наслідки; відрізняти інформацію від емоцій (деякі факти - емоційні, але не інформаційні); аналізувати інформацію з різних джерел (сусіди, вчитель, колеги тощо); враховувати думки і вислови оточення; визначати й аналізувати сім’ю як систему, що функціонує з визначеними взаємостосунками. При визначенні ключової проблеми сім'ї необхідно враховувати ознаки, які є показниками наявності декількох проблем.

Обов’язкова умова початкової оцінки - її документування. Ре-зультатом початкової оцінки може бути: завершення роботи з клієнтом (якщо зміст його звернення не відповідає критеріям діяльності служби) або переадресація в іншу соціальну службу; термінове реагування на звернення та відкриття випадку (якщо є загроза життю дитини); ініціювання проведення комплексної оцінки (тобто прийняття рішення щодо відкриття випадку, здійснення соціального супроводу тощо).

Соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав та свобод дітей і молоді шляхом з'ясування причин, які призвели до виникнення складних життєвих обставин, та забезпечення права на отримання своєчасної допомоги, у т.ч. вжиття негайних заходів для подолання складних життєвих обставин. Зміст соціального інспектування включаєтакі етапи: 1. Вивчення життєдіяльності:

•          сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах (у т.ч. в разі загрози жорстокого поводження або вчинення насильства стосовно дитини чи інших членів сім'ї, наявності наркотичної або алкогольної залежностей батьків або одного з них);

•          сімей, члени яких мають інвалідність або ВІЛ-інфекцію;

•          жінок, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини, вагітних жінок, які перебувають у складних життєвих обставинах, тощо;

•          сім'ї неповнолітнього, який перебуває у місцях позбавлення волі або повернувся з місць відбування покарання; неповнолітнього та молодих осіб, засуджених без позбавлення волі (у т.ч. батьків або одного з них);

• родичів осіб, які перебувають у центрах соціально-психологічної допомоги, соціальних гуртожитках для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальних центрах матері та дитини, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, центрах для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді тощо.

2.         Ознайомлення з умовами її проживання з метою діагностики

складних життєвих обставин (здійснюється шляхом первинної оцінки).

3.         Підготовка висновків та рекомендацій (передбачає аналіз причин та

факторів, які обумовили виникнення складних життєвих обставин, та їх

можливі наслідки) щодо подальшої роботи з сім'єю чи особою у

вирішенні складних життєвих обставин з метою сприяння призначенню

різних видів соціальної допомоги; вжиття термінових заходів для

залучення інших підприємств, установ, організацій, звернення до

органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, суду

тощо у виявленні порушень прав та свобод дітей та молоді, які

потребують негайного реагування; необхідності занесення до

загального банку даних сімей, які опинилися у складних життєвих

обставинах.

Види соціального інспектування: планове, оперативне, моніто-рингове.

Планове інспектування здійснюється відповідно до затверд-женого директором Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді плану.

Оперативне інспектування здійснюється за умови звернення фізичних або юридичних осіб у разі виникнення обставин, які потре-бують термінового втручання суб'єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Моніторингове інспектування (експертиза) здійснюється з ме-тою надання відповідної оцінки виконаних заходів у вирішенні складних життєвих обставин та підготовки об'єктивного висновку і рекомендацій за результатами проведеної роботи.

Методами соціального інспектування є: вивчення документації, обстеження, спостереження, інтерв'ю, бесіда, анкетування тощо.

Соціальне інспектування здійснюється комісією, створеною наказом Центру, до складу якої входить спеціаліст Центру, а також, у разі потреби, залучаються представники служби у справах дітей, управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту, управлінь (відділів) та закладів охорони здоров'я, управлінь (відділів) освіти і науки, дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та поза-шкільних навчальних закладів, органів праці та соціального захисту населення, органів внутрішніх справ та органів місцевого само-врядування (за згодою).

Результати соціального інспектування відображаються в акті соціального інспектування, до якого на підтвердження викладених

фактів можуть додаватися копії відповідних документів. В акті соціального інспектування зазначають причини складних життєвих обставин, висновки та рекомендації щодо подальшої роботи з сім'єю чи особою.

Результатами соціального інспектування можуть бути:

•          занесення сім'ї до Банку даних як такої, що опинилася у складних життєвих обставинах;

•          винесення на розгляд дорадчого органу питання щодо подальшої роботи з сім'єю чи особою;

•          взяття під соціальний супровід;

•          надання соціальних послуг;

•          рекомендації членам сімей щодо подолання складних життєвих обставин власними силами, засобами та можливостями;

•          клопотання про направлення до закладу соціального обслугову-вання;

•          звернення до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій всіх форм власності з метою сприяння ними вирішенню питань щодо подолання складних життєвих обставин;

Соціальний супровід (соціальне супроводження) - різновид соціально-педагогічної діяльності, що є формою соціальної підтримки та передбачає впродовж певного (іноді досить тривалого) терміну надання конкретній особі чи сім'ї комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інформа-ційних послуг соціальним педагогом/працівником, а також, у разі потреби, спільно з іншими фахівцями (психологами, педагогами, юрис-тами, медичними працівниками тощо) з різних установ та організацій.

Мета соціального супроводу/супроводження - поліпшення життє-вої ситуації, мінімізація негативних наслідків чи навіть повне розв’язання проблем отримувача/отримувачів послуг.

Соціальний супровід передбачає:

•          здійснення соціальної допомоги, надання соціальних послуг та соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості та характеру самих проблем;

•          соціальне виховання, що включає створення умов та проведення заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння загально-людських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування соціально-позитивних цінніснихорієнтацій;

•          психологічну, соціальну та юридичну підтримку, призначенням якої є надання професійної посередницької допомоги у розв'я-занні різноманітних проблем;

•          консультування, у процесі якого виявляються основні напрями подолання складних життєвих обставин;

• збереження, підтримка і захист здоров'я сім'ї чи особи, сприяння у досягненні поставленої мети і розкритті їх внутрішнього потенціалу тощо.

Соціальний супровід розпочинається на підставі результатів соціального інспектування та інформації, що підтверджує наявність складної життєвої обставини після рішення дорадчого органу про взяття сім'ї чи особи під соціальний супровід. Без рішення дорадчого органу сім'ю або особу може бути взято під соціальний супровід за особистим зверненням сім'ї або особи та в разі письмової відмови від винесення їхнього питання на розгляд дорадчого органу.

Початок соціального супроводу починається після видання центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відповідного наказу, яким призначається спеціаліст, відповідальний за здійснення соціального супроводу.

Обов'язковою умовою взяття сім'ї чи особи під соціальний супровід Центром є згода сім'ї чи особи та укладання договору про здійснення соціального супроводу, в якому зазначаються права та обов'язки кожноїзісторін.

План соціального супроводу сім'ї або особи складається після здійснення оцінки потреб сім'ї або особи, яка опинилася у складних життєвих обставинах. У плані зазначаються конкретні заходи, спрямовані на подолання життєвих труднощів. План узгоджується та підписується усіма повнолітніми членами сім'ї, які братимуть участь у його реалізації, та соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід.

План повинен охоплювати основні сфери функціонування сім'ї, які спрямовані на забезпечення навчання та розвитку дитини, емоційного комфорту, задоволення потреб здоров'я, соціального та фізичного функціонування, дозвілля, спілкування, інтеграції тощо, та містити комплекс заходів щодо забезпечення умов для подолання складних життєвих обставин сім'ї або особи та терміни їх реалізації. План складається у двох примірниках, один з яких надається членам сім'ї, другий залишається в Центрі. План, за потреби, але не рідше одного разу на один місяць, аналізується соціальним працівником за участю членів сім'ї або з особою. Соціальний супровід здійснюється на регулярній основі протягом певного періоду. Термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально для кожної сім'ї або особи, але не повинен перевищувати шести місяців. Тривалість соціального супроводу залежить від гостроти проблем, які існують у сім'ї, чи особи, рівня розвитку адаптаційного потенціалу членів сім'ї або особи, ступеня функціональної спроможності сім'ї або особи щодо самостійного подолання труднощів, рівня розвитку зв'язків із соці-альним оточенням тощо.

У разі необхідності здійснення супроводу може бути продовжено до одного року. До здійснення соціального супроводу соціальний працівник може залучати, у разі потреби, інших фахівців та вико-ристовувати потенціал громади.

Після трьох місяців здійснення соціального супроводу прово-диться проміжне оцінювання ситуації, на підставі якої, за необхідності, вносяться зміни до плану, що відображають зміни в потребах та становищі сім'ї.

Коли процес соціального супроводу відповідно до термінів, указаних у договорі, наближається до завершення, здійснюється моніторингове соціальне інспектування сім'ї або особи, на підставі якого приймається рішення про продовження або завершення соціального супроводу.

За потреби, робота із сім'єю продовжується з метою надання необхідних соціальних послуг після завершення соціального супро-воду.

 

 

36