Главная->Інші підручники->Содержание->§ 2. Соціальний педагог як суб’єкт професійної діяльності

Соціальна педагогіка (частина 1)

§ 2. Соціальний педагог як суб’єкт професійної діяльності

 

Потреба в соціально-педагогічній діяльності, спрямованої на со-ціальний захист, соціально-педагогічну допомогу окремій людині та соціальним групам, які опинилися у важкому становищі, зростає в умовах соціально-економічної і духовної кризи. Водночас, якщо думати на перспективу, в процесі стабілізації суспільства, поряд з наданням допомоги, соціальна педагогіка буде вирішувати завдання щодо створення і підтримки конкретного соціального середовища для молоді, а це вимагає цільової підготовки соціальних педагогів, які володіють необхідними знаннями й уміннями.

Період сьогодення потребує стійких мотиваційних установок, високоморальних принципів суб'єкта, любові і поваги до людей, уміння розуміти інших. Тому в процесі підготовки фахівців у галузі соціальної педагогіки важливу роль відіграє формування психоло-гічної готовності до професійної діяльності, набуття особливої якос-ті – чуйного, психолого і педагогічно грамотного контакту з дітьми та молоддю.

Питання теорії людської діяльності, що охоплюють проблеми психолого-педагогічної взаємодії, розглядаються у працях вітчиз-няних і зарубіжних учених (К. Абульханової-Славської, Б. Ананьє-ва, В. Бочарової, І. Звєрєвої, В. Лисого, І. Миговича, С. Москвичова та ін.).

Узагальнюючи зміст соціальної педагогіки як професійної ді-яльності, насамперед, окреслимо цілі цієї діяльності:

-          створення умов, за яких кожна людина може в максимальній мірі проявити свої можливості й отримати все, що вона повинна отримати за законом;

-          збільшення рівня самостійності клієнтів, що звернулися до со-ціального педагога, їхньої здатності контролювати своє життя і більш ефективно розв'язувати проблеми, що з’являються;адаптація або реадаптація людей у суспільстві;

-          створення умов, в яких людина, незважаючи на фізичне калі-цтво або за умови життєвої кризи, може жити, зберігаючи по-чуття власної гідності, поваги до себе з боку оточення;

-          досягнення соціальним педагогом такого результату роботи,

коли необхідність у його допомозі відпадає.

Незважаючи на те, що традиції соціальної допомоги, добродій-ності, милосердя в нашій країні мають глибокі корені, соціальна пе-дагогіка як наука і як професія проходить своє становлення.

Високий професіоналізм у соціальній педагогіці винятково важ-ливий, тому що ця діяльність належить до типу професій «людина – людина». Від рішень фахівців часто залежать долі клієнтів і їхніх родин, їхня діяльність частково побудована на судженнях оточую-чих, а характер роботи такий, що її результати не можуть бути про-гнозовані з повною точністю.

Постійно існує небезпека ухвалення помилкового рішення, створюється необхідність для соціальних педагогів отримувати спеціальні знання з різних галузей науки, що вимагаються в робо-ті з людьми. Пильна увага суспільства до соціальної педагогіки на-лежить до факторів, що змушують соціальних педагогів постійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, часто обговорювати етичні проблеми своєї професії, а також систематично аналізувати результати власних зусиль.

Отже, організація системи використання загального психоло-гічного і педагогічного потенціалів для особистості є змістом соці-альної педагогіки. В науковій літературі широко вивчається питан-ня суб’єкт-об’єктних відносин в соціально-педагогічній діяльності. Зокрема, вітчизняними науковцями (А. Капською, А. Міщиком, С. Харченко) зазначається, що об’єктами соціально-педагогічної діяль-ності виступають „окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги, чи підтримки, діти, молодь та члени їх сімей”.

Об'єктом соціальної педагогіки, на наш погляд, є людина, чи група людей, що добровільно звернулися за допомогою. Об'єктом може виступати окрема особа, родина, група людей незалежно від розходжень (раса, стать, мова, релігія, політичні й інші переконан-ня, національне і соціальне походження чи соціальний статус). Со-ціальна педагогіка поступово отримала належний розвиток і буду-ється на таких принципах:Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

-          добровільність (допомога повинна виявлятися, виходячи з до-бровільного звертання або представлення інтересів клієнта службою; зі своєї ініціативи соціальний педагог (працівник) на-дає допомогу лише за згодою клієнта або особи, нездатної пра-вильно оцінити своє становище: малолітні діти, особи, визнані недієздатними, алкоголіки й ін.);

-          своєчасність (допомога не повинна бути запізнілою, вона може бути лише випереджуючою або своєчасною);

-          персоналізація (особистісний підхід при наданні допомоги);

-          повага (допомога не повинна принижувати честь і достоїнство, самооцінку і самоповагу особистості, що потребує допомоги);

-          активізація клієнта;

-          комплексність (допомога повинна бути комплексною і спрямо-ваною на зняття небажаних емоційних переживань, на ліквіда-цію причин, що викликають такий стан у людини). У процесі організації соціально-педагогічної допомоги набуває

розвитку ідея створення для людини педагогічно доцільного серед-овища. В науці наполегливо вирішується питання щодо об'єднання зусиль всіх соціально-виховних інститутів зі створення найбільш сприятливих умов для творчого розвитку особистості в соціумі, надання їй допомоги у складних життєвих ситуаціях. Головним суб'єктом і організатором цієї роботи виступає фахівець соціальної сфери – соціальний педагог (працівник).

Соціальна допомога вимагає від суб'єкта високого рівня спеці-альної підготовки, наукового державного регулювання і правового обґрунтування.

Тому, ще раз відзначаємо, що не кожна людина придатна для соціально-педагогічної роботи. Визначальним фактором тут є сис-тема цінностей особистості, що, у підсумку, визначає її професійну придатність і ефективність практичної діяльності. Уявлення про аб-солютну цінність кожної людської істоти переходить тут з розряду філософського поняття в категорію базисного психологічного пере-конання як основи ціннісної орієнтації індивіда. Більшість із тих, хто збирається стати фахівцем у цій галузі, можуть знайти серйозні «розбіжності в поглядах” між своїми установками і системою цін-ностей соціальної педагогіки як професії і як визнання – у цьому випадку їм доведеться присвятити себе іншій діяльності.

Ті, котрі починають опановувати цю професією, незабаром усві-домлюють величезний вплив на неї таких факторів, як: політичнаситуація, економічні умови, демографічні тенденції і технічний про-грес.

Соціально-педагогічна робота була і залишається однією із най-більш складних професій. Вона не завжди адекватно сприймається суспільством одним. Але водночас соціально-педагогічна робота є однієї із самих шляхетних видів діяльності людини.

Стиль поведінки соціального педагога, обумовлений сукупністю його особистісних якостей, його ціннісними орієнтаціями, інтереса-ми, впливає на систему відносин, які він формує не лише з клієнта-ми, але й зі своїми колегами, підлеглими та адміністрацією.

Можна спостерігати, що одним соціальним педагогам вдається порівняно легко переборювати конфліктні ситуації, інші почувають себе в них дискомфортно; одні більш уміло вирішують проблеми з багатослівними, занадто балакучими клієнтами, інші швидше „зна-ходять мову” із відлюдними і мовчазними. Тому роль особистісних якостей соціального педагога, безсумнівно, важлива, особливо при виборі напрямку професійної діяльності.

Розкриваючи особистісні якості соціального педагога, їх можна розділити на три групи:

-          перша група: психологічні характеристики, що є складовою час-тиною здатності до певного виду діяльності;

-          друга група: психолого-педагогічні якості, орієнтовані на удо-сконалення соціального працівника як особистості;

-          третя група: психолого-педагогічні якості, спрямовані на ство-рення ефекту індивідуальності.

До першої групи якостей належать вимоги, характерні для пси-хічних процесів: сприйняття, пам'ять, уява, мислення. Також впли-вають психічні стани: утома, апатія, стрес, тривожність, депресія, увага як стан свідомості.

У формуванні цілісного образу особистості істотну роль відігра-ють, з одного боку, досвід роботи з людьми, а з іншого – установки і ціннісні орієнтації. Орієнтація на цілісний образ соціального педа-гога дозволяє результативно вирішувати питання відбору абітурієн-тів на навчання або фахівців на роботу.

До другої групи якостей належать психо-аналітичні якості, такі, як самоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків, а також фі-зична тренованість, уміння переключитися і керувати своїми емоціями.

До третьої групи якостей відносяться: комунікабельність (швидко встановлювати контакт із людьми); емпатійність (улов-Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

лювання настрою людей, виявлення їхніх установок і чекань, спів-переживання їх нестаткам); візуальність (зовнішня привабливість особистості); красномовство (уміння вселяти віру і переконувати словом) та інші.

Визначення особистісних якостей соціального педагога враховує теоретичне обґрунтування ним процесу професійного самовизна-чення. У зарубіжній психологічній літературі існує безліч теоретич-них „конструкцій”, спрямованих на те, щоб суб'єкт правильно обрав професію. Серед них теорія Т. Парсонса [11], в якій стверджується, що для того, щоб суб'єкт правильно обрав професію необхідно: чітке розуміння „себе”, своїх здібностей, інтересів, прагнень, можливос-тей; знання вимог і умов для досягнення успіху; правильне співвід-ношення перших двох факторів.

При самовизначенні особистості щодо обрання професії одним із основних завдань є виявлення загальних здібностей та прогнозу-вання їхнього розвитку, визначення сукупного впливу інтересів і здібностей на процес формування професійних досягнень.

Як показує досвід, від соціального педагога очікується дуже ба-гато. Так, наприклад, відповідно до Стандарту спеціальності „соці-альний педагог”, необхідно знати про:

-          теорії і методики роботи з окремим клієнтом і групою;

-          ресурси і послуги, які надаються суспільством (громадою);

-          програми і цілі соціальних служб як на місцевому, так і на дер-жавному рівнях;

-          організацію місцевої інфраструктури і розвиток служб охорони здоров'я і соціального забезпечення;

-          основи соціально-економічної і політичної теорії;

-          расові, етнічні та інші культурні групи, їх моральні цінності, життєві устрої і проблеми, що звідси випливають;

-          результати професійних і наукових досліджень, які можна ви-користовувати в практичній роботі;

-          концепції і методи соціально-виховного планування;

-          теорію і практику проведення спостережень, зокрема за прак-тичною соціальною роботою;

-          теорію і практику управління діяльністю інших людей;

-          соціальні, психологічні, статистичні дослідницькі методи і методики;

-          теорію і концепції управління службами для дітей та молодю;

-          фактори навколишнього середовища і суспільства, що вплива-ють на клієнта;теорію і методи психосоціальної оцінки різних видів і форм;

-          теорію організаційних і соціальних методів заохочення дітей та молоді до активної життєдіяльності;

-          теорію і методи соціально-правової практики;

-          стандарти і практику професійної соціально-педагогічної роботи;

-          теорію і методи викладання та навчання;

-          тенденції щодо проведення політики соціального захисту і під-тримки дітей та молоді;

-          закони і постанови на місцевому, регіональному і державному рівнях, що впливають на різні види послуг. Однак запас теоретичних знань ще не забезпечує ефективного

проведення соціальної допомоги.

Соціальний педагог, зокрема , повинен уміти:

-          слухати інших цілеспрямовано і з розумінням;

-          збирати інформацію, щоб підготувати соціальну оцінку і звіт;

-          формувати і підтримувати професійні відносини, спрямовані на надання соціальної допомоги;

-          спостерігати й інтегрувати вербальну і невербальну поведінку;

-          спрямовувати зусилля юних клієнтів на вирішення їхніх про-блем і завойовувати їх довіру;

-          обговорювати делікатні проблеми з увагою і підтримкою, ви-кликаючи довіру в клієнта;

-          знаходити творчі шляхи вирішення проблем клієнта;

-          визначати необхідність припинення допомоги клієнтові;

-          проводити дослідження й інтегрувати їхні результати;

-          бути посередником і вести переговори між конфліктуючими сторонами;

-          забезпечувати зв'язок між різними організаціями й окремими людьми. Крім того, соціальний педагог повинен уміти просто, грамотно

говорити і писати, навчати інших, уважно і доброзичливо реагувати на емоційні і кризові ситуації, бути зразком у професійних відноси-нах, пояснювати складні асоціальні явища, ефективно організовува-ти свою роботу, вишукувати джерела і діставати кошти на надання допомоги іншим, оцінювати власну поведінку і почутя.

Формування ефективної професійної діяльності соціального педагога розгортається як дія цілісної структури: управління фор-муванням професійної діяльності забезпечує функціональне, зміс-тове і структурне усвідомлення діяльності; співвідношення між уза-Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

гальненою функціональною моделлю діяльності і різноаспектними її окремими проявами визначається взаємозв’язком загального з окремим через особливе, що здійснюється за умови реалізації прин-ципу відповідності.

Без сумніву, діяльність соціальних педагогів на кожному із зазна-чених рівнів, потребує від нього необхідності реалізувати низку про-фесійних функцій, окреслених у Державному галузевому стандарті. А це, своєю чергою, обумовлює створення оптимальних умов для фор-мування у майбутнього соціального педагога ряд професійних знань, умінь і навичок, тобто формування професіонала, до характеристики якого можна віднести як психологічні якості, педагогічні здібності, так і низку особистісних якостей (гнучкість, емоційність, емпатій-ність, самоконтроль, самовдосконалення, принциповість та ін.).

Отже, можна стверджувати, що соціальний педагог повинен во-лодіти чималим арсеналом умінь, навичок, мати глибокі знання в га-лузі наук про людину: психології, акмеології, соціології, педагогіки, права. Знання й уміння в поєднанні з відповідними особистісними якостями і здатністю до творчості можуть розглядатися як готов-ність до професійної діяльності.

 

 

8