Главная->Регіональна економіка->Содержание->10.1. Основні важелі механізму управління та зв'язки між ними

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 3)

10.1. Основні важелі механізму управління та зв'язки між ними

 

Механізм управління природокористуванням у зарубіж­них країнах сформувався на початку 1970-х рр. В Україні він по­чав створюватися з 1990-х рр. У загальному вигляді до його складу входять п’ять важелів, які становлять єдине ціле і допов­нюють один одного. Водночас кожен з них має самостійні функ­ції, розв’язує певне коло завдань і залежно від рівня сформовано- сті стимулює або гальмує роботу системи в цілому. До таких важелів належать:

1. Державно-адміністративна система управління, регулю­вання і контролю за природокористуванням і природоохоронни­ми процесами. До її складу входять:

1)Органи загального державного управління:

а)   органи центральної державної влади:

•    Верховна Рада України, Адміністрація президента;

•    Кабінет Міністрів;

•    Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;

•    Рада національної безпеки й оборони;

б)   органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

в)    органи місцевої виконавчої влади:

•    обласні державні адміністрації;

•    Київська міська державна адміністрація;

•    Севастопольська міська державна адміністрація;

•    Районні державні адміністрації.

2)Органи спеціального державного управління:

а)    органи відомчого управління і контролю за природоохо­ронними процесами:

•    Міністерство охорони навколишнього середовища України;

•    Міністерство охорони здоров’я України;

б)   органи спеціального управління з використання окремих видів ресурсів:

•    Державний комітет України із земельних ресурсів;

•    Державний комітет України з водного господарства;

•    Державний комітет України з нагляду за охороною праці;

•    Державний комітет лісового господарства України;

в)    органи спеціалізованого функціонального управління:

•    Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у спра­вах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

•    Міністерство внутрішніх справ України;

г) органи спеціалізованого галузевого управління:

•    Міністерство палива та енергетики України.

3)Органи місцевого самоврядування:

•    міські ради, обласні ради;

•    селищні ради, районні ради;

•    сільські ради, районні в містах ради.

4)Органи громадського управління:

•    Українське товариство охорони природи;

•    Українська екологічна академія наук;

•    Українська екологічна асоціація «Зелений Світ»;

•    Національний екологічний центр;

•    Український екологічний фонд;

•    Всеукраїнська екологічна Ліга.

У кожній країні створено спеціально вповноважену організа­цію — міністерство, комітет чи агентство, на яку перекладено всю відповідальність за контроль, координацію природоохоронної ро­боти та екологічної ситуації в державі. Наприклад, у США — це ЕПА — Агентство з питань охорони довкілля, створене в 1970 р., і до складу якого входять шість галузевих (з основних екологічних проблем), десять регіональних управлінь. — одне управління

обслуговує п’ять штатів, п’ять науково-дослідних інститутів та близько ЗО тис. інспекторів-екологів, яке контролює вплив на до­вкілля всіх ланок економіки. В Україні в 1989 р. було створено Державний комітет з питань охорони довкілля, пізніше перейме­нований у Міністерство охорони навколишнього природного сере­довища. Його функції стримуються, насамперед, економічними чинниками, відсутністю достатніх матеріальних і фінансових ре­сурсів для розгалуженого систематичного контролю за викидами забруднюючих речовин, а також за якістю компонентів довкілля.

2.   Екологічне законодавство та механізм його чинності в Україні почало формуватися в 1991 р. з прийняттям закону «Про охорону навколишнього природного середовища». Закон склада­ється із 16 розділів, які охоплюють усі сфери природоохоронної діяльності і служать правовою базою для створення всіх важелів управління природокористуванням.

3.   Економічні методи управління, що використовують вплив економічними важелями — заохочувальними, регулюючими та каральними, найпоширеніші у світовій практиці, однак їх вико­ристання в Україні гальмується кризовими явищами.

4.   Превентивні методи управління, куди входять поточне і перспективне планування, розробка територіальних комплексних схем охорони природи, екологічна експертиза — державна й громадська, — це методи, які при належній організації роботи можуть попередити кризові явища в екологічній ситуації країни.

5.   Виховні методи, спрямовані на формування екологічного мислення, екологічної свідомості. В усіх розвинутих країнах їм приділяється особлива увага.

 

9