Главная->Регіональна економіка->Содержание->9.5. Принципи раціонального природокористування

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 3)

9.5. Принципи раціонального природокористування

 

У загальному вигляді принципи раціонального приро­докористування можуть бути сформульовані так:

1.   Принцип «нульового» рівня споживання природних ресурсів.

Даний принцип використовується в багатьох економічно роз­винутих країнах для регулювання споживання первинних пере­робних ресурсів у державному масштабі. Називається він так то­му, що за нульовий рівень береться обсяг первинних природних ресурсів, використаних підприємством за попередній рік, а на на­ступний — перевищення цього рівня споживання обмежується в державному масштабі чітко визначеним коефіцієнтом (це може бути для окремих видів ресурсів 2—7 %). Дотримання коефіцієн­та є обов’язковим, оскільки з порушника стягується штраф, який значно позначиться на прибутках підприємства.

2.   Принцип відповідності антропогенного навантаження при­родно-ресурсному потенціалу регіону.

Дотримання вказаного принципу дозволить уникнути пору­шень природної рівноваги завдяки чітко визначеному збалансо­ваному циклу використання і відновлення. Таке порушення законів функціонування природних систем відбувається у двох ви­падках:

а)  за перевищення рівня антропогенного навантаження. Це виражається в надмірній концентрації виробництва. Протягом багатьох років у практиці територіального планування виходили з того, що собівартість виробництва продукції знижується при збільшенні концентрації виробництва. При цьому не тільки ігно­рувалися обмежені відновлювальні властивості природно-ресурс­ного потенціалу регіону. Часто споживання окремих природних ресурсів виробництвом перевищувало їх наявність, необхідну для нормального існування населення в регіоні. Особливо це акту­ально для забезпечення регіону водою, атмосферним повітрям необхідної якості тощо. Так виникли регіони гостро екологічної кризи в Донбасі і Придніпров’ї, а в Росії — на Уралі, в Поволжі, Кузбасі.

Особливо багато еколого-економічних проблем спричинила концентрація виробництва у великих містах. «Економічність» розраховувалася без обчислення витрат на створення об’єктів не­обхідної інфраструктури. Часто не брали до уваги той факт, що вартість інфраструктури у великому місті значно перевищує її створення у малому й середньому містах. Крім того, не врахову­валися витрати на заходи з охорони довкілля від забруднення відходами виробництва. Така практика розміщення призвела до того, що в усіх великих містах і промислових центрах спостеріга­ється сильне забруднення довкілля відходами виробництва. Через надмірну концентрацію промисловості впровадження природо­охоронних заходів перетворюється у значну проблему;

б) за невідповідності спеціалізації виробництва специфіці при­родно-ресурсного потенціалу. Така невідповідність спостеріга­ється у рекреаційних регіонах України — в Криму, Карпатах, де найоптимальніше використання рекреаційних ресурсів сприяло б формуванню рекреаційного комплексу і виробництва, яке його обслуговує. Розвиток галузей важкої промисловості та інших екологічно небезпечних галузей призвів тут до погіршення якості повітря, питної води і навіть деяких мінеральних джерел.

3.   Принцип збереження просторової цілісності природних си­стем у процесі їх господарського використання.

Принцип випливає з найважливіших закономірностей взаємо­зв’язку змін компонентів природи під впливом антропогенної ді­яльності. Вплив людини на окремі компоненти екосистеми та окремі види ресурсів не обмежується змінами лише в них. Зміни одного з компонентів екосистеми призводять до змін в інших, а іноді до зміни якості екосистеми в цілому. Прикладом може бути осушення боліт в областях Українського Полісся, після чого змі­нилася якість багатьох екосистем: рілля виявилася підтопленою, на осушених ділянках розпочалася вітрова ерозія, на торфови­щах— пожежі, обміліли малі річки, зникли деякі види лікарсь­ких рослин тощо.

4.  Принцип збереження природно зумовленого кругообігу ре­човин у процесі антропогенної діяльності

Природний ресурс, що видобувається людиною з природних систем, пройшовши цикл «ресурс — виробництво — споживан­ня», знову повертається у вигляді відходів у екосистеми. Якщо це повернення наближається до природного кругообігу, воно не зав­дає шкоди природі, бо відходи легко асимілюються.

Сутність принципу зводиться не тільки до того, щоб техноло­гічні процеси конкретних виробництв обмежувалися циклічніс­тю, але й щоб циклічні процеси являли собою послідовні стадії виробництва, пов’язані між собою чи комплексністю переробки сировини чи її постадійним використанням.

Порушення даного принципу призвело до утворення великої кількості відходів, які не включаються в природний кругообіг ре­човин і змінюють властивості багатьох екосистем у регіоні. Ака­демік Б. М. Ласкорін запропонував вживати спеціальний термін «техногенні родовища», підкреслюючи, що у відвалах і «хвос­тах» збагачувальних фабрик, у стічних водах є значна кількість важливих елементів, запаси яких можна зіставляти з природними родовищами. Для України вказаний принцип має особливе зна­чення, оскільки існуюча тривалий час практика розміщення ви­робництва, не враховуючи критерії екологічної доцільності, при­звела до нагромадження великої кількості відходів, особливо в областях Придніпров’я, Донецького регіону. На сучасному рівні розвитку НТП спостерігається важлива закономірність — чим вищий рівень економічного розвитку країни, тим ефективніше переробляється сировина, тим менше відходів.

5.  Принцип економічної зацікавленості й відповідальності.

Суть принципу зводиться до того, що природоохоронна діяль­ність має бути невіддільною від процесу виробництва, а пробле­ми охорони довкілля необхідно розв’язувати в процесі самого виробництва. Плата за забруднення довкілля нині стягується від­повідно до заподіяних збитків. Однак в умовах економічної скру­ти така плата не компенсує всього обсягу економічних і соціаль­них втрат, розмір нинішніх платежів за забруднення не пере­криває навіть мінімально необхідних природоохоронних потреб.

Складним є також регулювання цін за природні ресурси. їх підвищення в сучасних умовах може лише ускладнити ситуацію. Але низька вартість природних ресурсів значно зумовлює їх не­раціональне використання.

В умовах України, де порушена цілісність екосистем, назріла гостра необхідність збалансувати критерії екологічної доцільнос­ті та економічної ефективності виробництва.

6.  Принцип погодження виробничого і природних ритмів.

Динаміка біосфери в часі має ритмічний характер. Принцип

ритму — один з тих принципів, що властиві Всесвітові. Подібне погодження дотримується в сільськогосподарському виробницт­ві, де ритмічно функціонують сировинні та переробні ланки АПК. Даним принципом часто нехтували під час спорудження ГЕС на рівнинних річках, не беручи до уваги, що періодичність падіння рівня води позначається на роботі не лише ГЕС, але й підприємств, які споживають енергію.

Принцип погодження виробничого і природного ритмів ви­пливає з того, що будь-яка екосистема і кожний її компонент під­порядковуються своєму часовому ритмові. Для збереження еко­системою рівноваги необхідно, щоб загальна швидкість її внут­рішніх процесів керувалася її найповільнішою ланкою, оскільки будь-який антропогенний вплив, що змушує котрусь частину циклу працювати швидше, ніж працює вся екосистема, призведе до порушення стабільності екосистеми. Циклічна ритмічність природних процесів спричиняє їх повторюваність, що дозволяє враховувати багато процесів у перспективному плануванні, пого­джуючи належним чином у часі діяльність господарських підроз­ділів.

7.  Принцип партнерства.

Принцип передбачає необхідність налагодження тісного спів­робітництва між органами державної влади всіх рівнів та органів місцевого самоврядування у справі поліпшення екологічної ситу­ації в Україні. За центральними органами закріплюються функції розробки стандартів і нормативів якості довкілля, дослідження проблем організації екологічного моніторингу — його розгалу­женість є одним з найважливіших завдань для вивчення екологіч­них проблем в Україні; проведення державної екологічної експе­ртизи господарської діяльності, а отже, планів та проектів ново­будов; надходження матеріалів на споживчий ринок тощо. Ефек­тивність природоохоронної роботи вимагає підвищення ролі місцевих органів влади у підготовці Територіальних комплексних схем охорони природи.

8. Природні процеси, що перебігають у часі, визначаються фак­торами як короткочасними, так і тривалої дії. Звідси випливає не­обхідність їх урахування і в поточній і в перспективній виробни­чій діяльності. Тому потрібно дотримуватися такого принципу природокористування, як пріоритетність екологічної оптималь- ності на довгострокову перспективу щодо економічної ефектив­ності поточного природокористування, тим більше, що у сфері природокористування всі негативні екологічні наслідки госпо­дарської діяльності є незворотніми.

Дотримання принципів раціонального природокористування доцільне в усіх регіонах незалежно від ієрархічного рівня. Збере­ження спільної екологічної рівноваги можливо за умови збере­ження рівноваги природних систем окремих регіонів, і навпаки. Крім того, проблема раціонального природокористування не мо­же бути вирішена лише в регіональних і навіть у загальнодержав­них межах. Це — глобальна проблема, властива всій планеті.

 

 

7