Главная->Регіональна економіка->Содержание->9.3. Екосистеми то їх структура, види екосистем

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 3)

9.3. Екосистеми то їх структура, види екосистем

 

Поняття «екосистеми» є ключовим в екології. Ідентич­ним йому є термін «біоценоз» чи «біогеоценоз». Поняття відби­ває взаємозумовленість відносин сукупностей живих організмів і неживої природи в межах певної частини біосфери чи в біосфері в цілому. Живі організми та їхнє неживе оточення тісно пов’язані між собою і перебувають у постійній взаємодії. Вона відбуваєть­ся таким чином, що потоки речовини та енергії створюють чітко визначені біотичні структури й кругообіг речовин між неживою та живою частинами екосистеми і в результаті життєдіяльність одного компонента екосистеми служать джерелом живлення для іншого. Для зручності вчені розглядають екосистему як ізольова­ну одиницю (рілля, озеро, пасовище, струмок тощо), проте фак­тично різні компоненти постійно переміщуються з однієї екосис­теми в іншу. Наприклад, в екосистему озера змиваються ґрунт і листя.

Крім природних екосистем, існують штучні екосистеми, як-от: космічна станція, зоопарк, акваріум, вазон з кімнатною рослиною тощо.

Необхідність створення цілеспрямованого потоку енергії, з одного боку, та кругообігу речовин — з іншого, накладає певні обмеження на підбір тих видів, які можуть утворювати екосисте­му. Основу будь-якої, навіть найпростішої екосистеми становить ланцюг живлення (трофічний ланцюг). Основні типи ланцюгів живлення — пасовищний і детритний. Пасовищний ланцюг жив­лення — це низка живих організмів, де кожний вид живиться по­передниками в ланцюзі та, в свою чергу, служить їжею для видів, які посідають вищий рівень. Початок пасовищного ланцюга — автотрофні (ті, що живляться самі) організми, які спроможні син­тезувати складні органічні сполуки з неорганічних, використо­вуючи найчастіше енергію сонячного світла. Це — зелені росли­ни і фотосинтезуючі бактерії. Автотрофні організми утворюють верхній ярус, або «зелений пояс».

Ті організми, що живляться рослинами, належать до другого трофічного рівня; хижаки, які живляться травоїдними, — до тре­тього. Досить відомі такі ланцюги живлення, як «трава—заєць— вовк», «рослини—комахи—птахи» тощо. Людина в цій класифі­кації, яка споживає і тваринну і рослинну їжу, посідає проміжне місце між другим та третім трофічними рівнями.

У детритних ланцюгах організми споживають мертву органіч­ну речовину, поступово розкладаючи її на чимраз простіші спо­луки — аж до неорганічних. Саме вони замикають кругообіг елементів. Учені відносять ґрунти, де розкладаються речовини, коріння тощо, до нижнього коричневого ярусу.

З біологічної точки зору, до складу екосистеми входять такі компоненти:

1)   неорганічні речовини (вуглець, азот, вуглекислий газ, вода тощо), які включаються в кругообіг;

2)   органічні сполуки (білки, вуглеводи, гумус), що поєднують біотичну та абіотичну частини;

3)   повітряне, водне і субстратне середовище, складовими час­тинами яких є кліматичний режим та інші фізичні фактори;

4)   продуценти, автотрофні організми, переважно зелені рос­лини, які можуть живитися простими неорганічними речови­нами;

5)   макроконсументи або фаготрофи (від грецької рка§оа — поглинач), тобто гетеротрофні організми, здебільшого тварини, що живляться іншими організмами або частинками органічної речовини;

6)   мікроконсументи, сапротрофи (від грецької зарго$ — гни­лий), осмотрофи (від грецької озтоз — поштовх, тиск), гетеро­трофні організми, переважно бактерії і грибкові, які одержують енергію внаслідок розкладу мертвих тканин або шляхом погли­нання органічної речовини, яка виділяється сама по собі чи витя­гується сапротрофами з рослин та інших організмів.

Таким чином, екосистема складається з усіх організмів, які населяють певну місцевість, перебувають у різноманітних взає- мозалежностях між собою та оточуючим ці організми фізичним і хімічним середовищем. Кожній екосистемі необхідні певні хіміч­ні речовини, джерело енергії та живі організми — продуценти і редуценти. Більшість екосистем охоплюють також організми — консументи. Всі організми, які входять в дану екосистему, утво­рюють єдину мережу живлення.

Найбільша і найближча до ідеалу за критерієм «самозабезпе­чення» біологічна система — це біосфера або екосфера. До її складу входять всі живі організми Землі, які перебувають у взає­модії з фізичним середовищем планети, утворюють єдине ціле, що забезпечує цій системі стійку рівновагу при одержанні пото­ків енергії від Сонця, її трансформації та випромінювання цієї енергії в космічний простір.

Компенсаційні можливості біосфери в цілому та її складо­вих — літосфери, гідросфери й атмосфери — обмежені. Будь-яка людська діяльність справляє антропогенне навантаження на біо­сферу, а виникнення машин значно його посилює. Тому процес розвитку виробничої та соціальної сфери неминуче супроводжу­ється збільшенням антропогенного навантаження на природні компоненти біосфери. Природна рівновага в будь-якому регіоні Землі зберігається завдяки саморегуляції і самовідновленню біо­сфери.

Тоді, коли відходи виробництва й споживання знищуються не так швидко, як вони надходять, виникає забруднення дов­кілля. Сучасні антропогенні процеси відбуваються в надзви­чайно великих масштабах і до того ж збільшуються швидкими темпами.

 

 

5