Главная->Регіональна економіка->Содержание->10.2. Екологічний моніторинг, його види то рівні

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 3)

10.2. Екологічний моніторинг, його види то рівні

 

Для ефективної роботи механізму управління необхід­на база даних як про використання ресурсів, так і про джерела забруднення, яку може забезпечити екологічний моніторинг — комплексна система спостережень, збору, обробки, систематиза­ції та аналізу інформації про стан навколишнього середовища, котра дає оцінку і прогнозує його зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.

Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг довкіл­ля. Загальний (стандартний) моніторинг довкілля — це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних у єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно розробляти управ­лінські рішення на всіх рівнях. В Україні його здійснюють десятки міністерств і відомств. Це Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державна гідрометеорологічна служба Міністерства охорони навколишнього середовища, Націо­нальне космічне агентство України, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство сільського господарства та продовольства, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет з водного госпо­дарства, Державний комітет з питань житлово-комунального госпо­дарства, Державний комітет природних ресурсів, Державний комітет

із земельних ресурсів, Національний комітет авіації.

Спостереження проводяться за різними методиками, переслі­дують різні цілі залежно від функцій міністерства, яке їх прово­дить. Тому результати таких спостережень не можуть служити базою ні для прийняття наукових рішень, ні для прогнозу змін екологічної ситуації по всій території країни.

Оперативний {кризовий) моніторинг довкілля — це спостере­ження спеціальних показників за окремими об’єктами, джерела­ми підвищеного ризику в районах, визначених як зони надзви­чайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкід­ливими екологічними наслідками.

Фоновий (науковий) моніторинг довкілля — це спеціальні ви­сокоточні спостереження за всіма компонентами довкілля, а та­кож за характером, складом, міграцією забруднюючих речовин, за реакцією живих організмів на забруднення. Він здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на базових станціях тощо.

Комплекс екологічного моніторингу має такі підсистеми: гео- сферний, геохімічний, біологічний. Цілями геосферного моніто­рингу є оцінка і прогнозування змін в атмосфері, забезпечення мінеральними, земельними та водними ресурсами, стану гравіта­ційного, магнітного, радіаційного та інших полів, ерозійних про­цесів у рельєфі.

Геохімічний моніторинг включає дослідження й інвентариза­цію джерел забруднення, обсягів та характеру забруднення кож­ного джерела, вивчення хімічного складу повітря, опадів, ґрунтів, рослин, поверхневих і підземних вод, донних відкладів та ін.

Біологічний моніторинг вивчає стан рослинності, візуальні симптоми пошкодження листя, розвиток лишайників на деревах та інші зміни під впливом природних і антропогенних факторів.

Європейською Економічною комісією ООН у межах Конвенції з трансграничного переносу атмосферних забруднень у 1985 р. прийнято рішення про створення міжнародної спільної програми оцінки впливу забруднення на біосферу. Основою цієї програми є моніторинг лісів, що здійснюється в 24 європейських країнах, а також у СІЛА і Канаді.

Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях: локальному — на території окремих об’єктів (підприємств, міст, гирл річок та інших ділянках ландшафтів). Для ефективного контролю за забрудненням атмосфери в містах з населенням до 100 тис. осіб доцільно мати принаймні три контрольні станції, від 100 тис. до 300 тис. осіб — не менше п’яти, від 300 тис. до 500 тис. — сім, тоді як у населеному пункті з населенням понад 1 млн осіб — 11—24 пункти;

регіональному або обласному — самостійних спостережень не проводить, але розробляє Територіальні комплексні схеми охо­рони природи;

національному — на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення довкілля від регіональних систем, зі штучних супутників землі і космічних орбітальних станцій. До функцій національного моні­торингу входить також прогноз якості довкілля у масштабі всієї країни та її регіонів;                                     .

глобальному — глобальні системи моніторингу довкілля вико­ристовуються для досліджень і охорони природи та здійснюють­ся на основі міжнародних угод у цій сфері. Низка країн має ме­режу наземних станцій, на яких виконується безперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднюючих речовин, оксидів вуглецю, азоту, пилу, свинцю, радіонуклідів тощо.

Для збереження фонового рівня якості середовища, порівняно

 

 

10