Главная->Регіональна економіка->Содержание->3. Галузева і територіальна структура господарства району

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 2)

3. Галузева і територіальна структура господарства району

 

За рівнем економічного розвитку Донецький економіч­ний район займає провідне місце серед регіонів України. В за­гальному обсязі валової доданої вартості (ВДВ) в регіоні зосере­джено 44,7 % добувної та 25,4 % обробної промисловості Украї­ни. Питома вага інших галузей матеріального виробництва дещо нижча за середні показники по країні, в тому числі сільського гос­подарства —■ майже в 2 рази.

Частка Донецького економічного району в цілому у валовій доданій вартості України складає 16,5 %, з якої майже половина припадає на промисловість. Значне місце в структурі господарст­ва району займають також сільське господарство, транспорт і зв’язок та галузі сфери обігу.

Промисловий комплекс Донецького економічного району спеціалізується на випуску продукції важкої промисловості, зок­рема паливно-енергетичного й металургійного комплексів, які становлять відповідно по 40 % від загального виробництва цих комплексів в Україні. Галузями спеціалізації району є також важ­ке машинобудування і металообробка, представлені виробницт­вом гірничо-шахтного та металургійного устаткування, верстато- і приладобудування, транспортне машинобудування, виробницт­во обладнання для переробних галузей АПК і легкої промислово­сті та промисловості будівельних матеріалів (цементної і скля­ної). Тут розвинуті також хімічна та нафтохімічна промисловість, які представлені виробництвом мінеральних добрив і іншої про­дукції неорганічної хімії та гумотехнічною промисловістю.

Паливно-енергетичний комплекс. У базовій галузі економіки району — кам ’яновугільній функціонує більше 200 підприємств з видобутку та близько 60 підприємств зі збагачення вугілля. Знач­на частина вугільних шахт морально і матеріально застаріли і підлягають закриттю або ж модернізації. На власному енергетич­ному вугіллі та довізному мазуті й газі розвивається теплоелект- роенергетика, яка представлена потужними ДРЕС: Вуглегірсь- кою, Слов’янською, Луганською, Зуєвською, Старобешівською, Курахівською, Лисичанською.                                                                            .

За обсягом товарної продукції провідне місце в економіці Донбасу займає чорна металургія, яка дає 47 % обсягів промис­лового комплексу, а також 46 % загальнодержавного виробницт­ва металургії. Ця галузь сформувалася і розвивається близько 200 років на базі місцевого коксівного вугілля та довізній заліз­ній і марганцевій руді з Придніпров’я. В регіоні існує 13 металур­гійних заводів, зосереджених у двох металургійних районах: До­нецькому і Приазовському. В першому районі сформувалися шість великих металургійних вузлів: Донецько-Макіївський, Єна­кіївський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизський, Стахановсь- кий, Луганський та окремі центри чорної металургії — Крама­торськ і Костянтинівка. До складу металургії Приазов’я входять два металургійних комбінати в м. Маріуполі.

Донецький регіон — один з основних виробників труб в Україні. Центрами цього виробництва є Макіївка, Маріуполь, Харцизьк.

На відміну від чорної кольорова металургія району менш роз­винута і представлена ртутною (Микитівка) та цинковою (Костян­тинівка) промисловістю. На території району діють Донецький завод алюмінієвих профілів та Артемівський завод з обробки ко­льорових металів.

Наявність чорних металів та ринку машин сприяє розвитку машинобудування, яке займає третє місце в структурі промисло­вості і дає близько 15 % виробництва його товарної продукції в Україні. Машинобудування має багатогалузеву структуру, в якій переважають металомісткі галузі, зокрема виробництво облад­нання для вугільної, металургійної, гірничорудної промисловості. Основні центри — Донецьк, Макіївка, Горлівка, Луганськ, Кра­маторськ, Сєверодонецьк і Маріуполь. Тут розвинуто також енер­гетичне й транспортне машинобудування, як-то виробництво те­пловозів (Луганськ), а також сільськогосподарське машинобуду­вання та виготовлення обладнання для легкої і харчової промис­ловості, верстатобудування, приладобудування, виробництво обчислювальної техніки та електронна промисловість.

Потужна сировинна база (кам’яна сіль, вапно, коксівні гази) стала передумовою розвитку в Донбасі гірничо-хімічної, хімічної та коксохімічної промисловості. Регіон є одним з провідних в Україні за виробництвом соди, мінеральних (азотних і фосфатних) добрив, кислот, синтетичних смол, пластмас, гумотехнічних виро­бів, хімічних реактивів, лакофарбових виробів та ін. Основні цент­ри — Лисичанськ, Сєверодонецьк, Донецьк, Маріуполь та тощо.

Розвиток економіки району не можливий без будівельної інду­стрії. Міжрегіональне значення в районі має виробництво вікон­

ного скла, цементу, облицювальної плитки. В усіх великих містах зосереджено виробництво залізобетонних виробів, стінових ма­теріалів, бетонних блоків та кровельних матеріалів.

На імпортній сировині з Росії розвинута деревообробна про­мисловість, а також меблеве виробництво (Донецьк і Луганськ).

На місцевий ринок орієнтується легка промисловість, яка представлена виробництвом бавовняних тканин, а також трико­тажних і швейних виробів та взуття. Основні центри — Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Луганськ.

Агропромисловий комплекс (АПК). В Донецькому економіч­ному районі розвиваються всі ланки АПК, але рівень розвитку їх різний і в цілому значно відстає від рівня розвитку промис­ловості. Особливо недостатній рівень розвитку ланки, яка за­безпечує АПК засобами виробництва. Ця ланка представлена лише виробництвом мінеральних (азотних і фосфатних) доб­рив, засобів захисту рослин, технологічного обладнання для переробних галузей АПК та запасних частин для сільськогос­подарських машин.

Дещо ефективніше в районі розвинуто сільське господарство, яке дає 8,0 % валової доданої вартості сільського господарства України і має переважно приміський напрямок спеціалізації: ви­робництво овочів, кормів для тваринництва, садівництво, молоч­не скотарство, птахівництво й свинарство.

В структурі посівних площ переважають зернові (озима та яра пшениця, кукурудза на зерно), частка яких становить майже 50 % посівів регіону, технічні культури (соняшник). В загальнодержав­ному виробництві сільськогосподарської продукції виділяються лише виробництво соняшникового насіння (біля 20 %), овочів (близько 12 %) та яєць (14 %). Питома вага виробництва зерна, картоплі і молока не перевищує 6 %, а м’яса 8 % загальнодержав­ного виробництва і не відповідає потребам району.

Переробна ланка АПК регіону представлена підприємствами харчової промисловості, які об’єднують 16 галузей, провідними серед яких є м’ясна, молочна, борошномельно-круп’яна, рибна, олійно-жирова, солевидобувна, хлібопекарська та кондитерська. В районі сформувалися і функціонують спеціалізовані АПК, зок­рема зерно-продуктовий, олійно-продуктовий, м’ясо- та молоко- продуктовий.

Транспортний комплекс. Ефективний розвиток економіки та її раціональна територіальна організація, реалізація міжрегіональ­них зв’язків регіону не можливі без добре розвинутої транспорт­ної системи. Вигідне географічне положення, галузева структура

господарства, висока густота населених пунктів як центрів тери­торіальної організації виробництва, вихід до узбережжя Азов­ського моря та інші фактори сприяють інтенсивному розвитку тут усіх основних видів транспорту: залізничного, автомобільно­го, трубопровідного й морського. Розвиваються також річковий та повітряний види транспорту.

Провідну роль у транспортній системі регіону займає залізнич­ний транспорт. Загальна протяжність залізниць становить 2832 км. У регіоні є крупні залізничні вузли, які обслуговують великі промислові вузли і центри: Дебальцево, Донецьк, Лу­ганськ, Волноваху та ін. Через Донецький економічний район проходять важливі транснаціональні залізничні магістралі: Моск­ва—Донецьк, Київ—Північний Кавказ, Київ—Чорноморське уз­бережжя Кавказу.

Загальна протяжність автомобільних шляхів загального ко­ристування з твердим покриттям складає 13,7 тис. км, або 99 % від їх загальної довжини. Автотранспорт взаємодіє із залізнич­ним, морським, річковим та повітряним видами транспорту і забезпечує їх ефективну роботу. Головні автомагістралі між­народного значення — це Київ—Баку, Кишинів—Одеса—Рос- тов-на-Дону-Баку, Харків—Слов’янськ—Ростов-на-Дону, До­нецьк—Луганськ, Донецьк—Маріуполь, Донецьк—Дніпропет­ровськ тощо.

Трубопровідний транспорт представлений переважно транзит­ним газопроводом — Оренбург—Західний кордон, нафтопрово­дами — Самара—Слов’янськ і Грозний—Лисичанськ, по яких у регіон надходять природний газ нафта й нафтопродукти з Росії.

Єдиний морський порт на Азовському морі — Маріуполь, який є великим транспортним вузлом і базою для суден Азов­ського морського пароплавства.

Повітряний транспорт забезпечує міжрегіональні перевезення пасажирів. У містах Донецьку, Луганську, Лисичанську та Сєвє­родонецьку діють аеропорти, які мають міжнародний статус.

Зовнішньоекономічна діяльність. Потужний економічний по­тенціал Донецького економічного району, високий рівень його спеціалізації в багатьох галузях сприяли тісному залученню ра­йону до зовнішньоекономічної діяльності.

Обсяги експорту товарів у 2007 р. становили 14,6 млрд дол., імпорту — 5,8 млрд дол., що відповідно дорівнювало 29,6 і 9,7 % від загальних показників в Україні. Особливо виділяється Доне­цька область, яка дає 21,6 % всього експорту держави і займає за цим показником перше місце серед областей України. До найбіль­ших експортерів регіону відносяться, в першу чергу, підприємст­ва металургійного комплексу та хімічної промисловості.

Товарна структура як експорту, так і імпорту регіону має пе­реважно сировинну й паливно-енергетичну орієнтацію. До основ­них видів експортної продукції належать чорні метали та вироби з них, продукція хімічної промисловості та важкого і транспорт­ного машинобудування, а в імпорті переважають, насамперед, природний газ, нафта й нафтопродукти. Така залежність металур­гійного комплексу регіону від зовнішнього ринку чорних мета­лів, антидемпінгові операції, які проводяться проти підприємств регіону компаніями-конкурентами із США, Європи, Китаю і Ро­сії, значно гальмує розвиток зовнішньоекономічних зв’язків та досить часто перетворює їх на проблемні.

Головним зовнішньоекономічним партнером регіону тради­ційно залишається Російська Федерація. Зростає питома вага країн Південно-Східної Азії, Європейського Союзу, США, Туреч­чини й інших країн СНД.

 

26