РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)
1.4. Методологічні основи досліджень регіональної економіки
Методологія науки — це сукупність теоретичних положень та категорій, які відображають найбільш загальні й істотні зв’язки між явищами. До них належать закони, закономірності, принципи та фактори, на які спирається наука і які є стрижнем її теорії. Становлення методологічних основ регіональної економіки має значний історичний період (Більш детально це питання висвітлюється в темі «Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем»).
Становлення та розвиток теорій розміщення продуктивних сил і регіональної економіки в Україні відбувалися під керівництвом академіка В. І. Вернадського. Основними напрямками досліджень були проблеми спеціалізації та комплексного розвитку територій, економічного районування; проблеми впливу природних чинників на економічний розвиток та раціональне використання природно-ресурсного потенціалу територій.
Сучасний розвиток регіональних досліджень в українській економічній науці здійснюється крізь призму соціальних потреб населення і соціальних стандартів. Основою сучасних теорій регіональної економіки є загальноприйнята модель стійкого розвитку, яка передбачає досягнення збалансованості соціальної, економічної та екологічної складових регіональної господарської системи. Водночас розвиток теорій регіональної економіки здійснюється в двох основних напрямках:
• розширення й поглиблення змісту регіональних досліджень (урахування сучасних факторів, процесів та явищ, посилення міждисциплінарних підходів до вирішення проблем регіонального розвитку);
• поглиблення методологічних основ регіональної економіки.
В дослідженнях основних напрямів розвитку теорій та механізмів просторового розвитку економіки, нових концепцій розвитку регіонів і оптимізації міжрегіональних взаємодій регіональна економіка використовує наступні методи дослідження: загально- наукові, міждисциплінарні, конкретнонаукові, або спеціальні.
Для загальнонаукових методів пріоритетними є діалектичний та системний методи пізнання, завдяки яким регіон розглядається як складна соціально-економічна система, що постійно розвивається і пов’язана з іншими регіонами різноманітними міжрегіональними взаємодіями. До міждисциплінарних методів можна віднести історичний, математичний, метод соціальних досліджень та ін. До спеціальних методів, які використовуються для конкретно-наукових досліджень, а саме для аналізу територіальної організації соціально- економічної системи регіону, належать метод системного аналізу, балансовий метод, картографічний, статистичний, метод економіко- математичного моделювання, метод соціально-економічного прогнозування, порівняльний метод, метод польових досліджень тощо. Розглянемо зміст основних методів аналізу.
Метод системного аналЬу — це метод дослідження складних, багатокомпонентних систем, об’єктів, процесів у господарському комплексі як країни в цілому, так і окремих її регіонів. У ньому використовуються комплексний підхід до вивчення прямих і зворотних взаємозв’язків між елементами територіальної економічної системи та аналіз їх зіставлення. Метод системного аналізу ґрунтується на принципі поетапності: від обґрунтування мети дослідження і формування наукової гіпотези до комплексного аналізу та вибору оптимального варіанта розвитку територіальної економічної системи. Особливість використання системного аналізу в управлінні та регулюванні розвитком регіонів полягає у формуванні стратегічного і перспективного управління, що дає змогу комплексно оцінювати ефективність капітальних вкладень, упровадження інноваційних форм розвитку, вдосконалювати принципи розвитку та розміщення виробництва, забезпечувати оптимізацію прийнятих рішень. Структурно-галузева будова господарства регіонів також досліджується за допомогою методу системного аналізу. Оптимальна територіальна організація господарського комплексу регіону базується на досягненні максимального економічного та соціального ефекту.
Балансовий метод полягає в обробці, зіставленні й аналізі показників та статистичних даних підприємств, галузей, регіонів, вимірюванні пропорцій в економіці у вартісній і натуральній формах. Цей метод допомагає визначити оптимальне співвідношення між ресурсами та їх використанням, між галузями спеціалізації регіону і галузями, які доповнюють територіальний комплекс; виявляти будь-які пропорції та взаємозв’язки, що утворюються в процесі відтворення. Баланси можуть використовуватись для характеристики ресурсів певних продуктів, їх розподілу й використання в національній економіці (наприклад, баланси паливних ресурсів, будівельних матеріалів, різних видів металів та ін.). їх складають переважно в натуральних показниках. Формуються також складаються баланси праці (наприклад, баланс зайнятості й використання праці зайнятих). Існують баланси грошових ресурсів та їх використання в національній економіці, в окремих галузях або регіонах (наприклад, баланс державного чи регіонального бюджету). Побудова галузевих та регіональних балансів сприяє визначенню раціонального рівня комплексного розвитку регіону і виявленню диспропорцій у його розвитку. Баланси необхідні для розробки раціональних міжрегіональних та внутріш- ньорегіональних зв’язків. Обґрунтування розміщення нового підприємства (вибір регіону для будівництва підприємства, розрахунки забезпеченості його сировиною, паливом, енергією, водою, трудовими ресурсами) складає зміст балансового методу.
Картографічний метод дає змогу за допомогою побудови карт, наочно відтворити особливості територіального розміщення виробництва як країни в цілому, так і окремих її регіонів. Карта є не лише джерелом одерження інформації про особливості територіальної організації господарства регіону. Завдяки використанню карт, картосхем, картограм свідомо сприймаються і запам’ятовуються особливості розміщення населення або виробництва, статистичні матеріали, що характеризують рівні розвитку галузей господарства країни та її регіонів.
Статистичний метод передбачає обробку, аналіз і систематизацію статистичної інформації, дає можливість кількісно охарактеризувати фактори, які впливають на стан об’єктів, порівняти конкретні кількісні та якісні характеристики рівня розвитку соціально-економічних систем регіонів (обчислення індексів, метод кореляцій та ін.).
Метод економіко-математичного моделювання — це комплекс наукових підходів та інструментів, що сформувався на стику економіки з математикою і кібернетикою і сприяє моделюванню економічних процесів. Для регіональної економіки це — моделювання просторових процесів розвитку економіки регіонів, моделювання розвитку соціально-економічних систем регіонів, обґрунтування оптимізаційних моделей регіонального розвитку для прийняття управлінських рішень. Використання комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій дає змогу з мінімальними затратами праці і часу опрацьовувати величезний масив статистичних даних щодо рівня, структури, особливостей розвитку та функціонування соціально-економічних систем регіонів, а також сприяє оптимізації рішень щодо вибору варіантів і моделей регіонального розвитку.
Метод соціально-економічного прогнозування — це сукупність наукових підходів та інструментів для створення прогнозів розвитку і функціонування регіональних соціально-економічних систем у майбутньому. В ньому поєднуються економіко-матема- тичні методи та моделі, метод експертних оцінок, прогнозні оцінки, метод аналогій тощо.
Порівняльний метод використовують для зіставлення об’єктів як природних, так і перетворених у процесі господарської діяльності. В регіональній економіці застосування його є надзвичайно актуальним у дослідженнях, що стосуються визначення рівня диференціації регіональних соціально-економічних систем. Кількість ознак, за якими порівнюють регіональні комплекси, має бути значною через необхідність систематизації елементів, що їх складають, наприклад, за функціональною структурою, соціальними показниками розвитку, структурним призначенням об’єктів, за особливостями розташування та забезпечення трудовим, природним, виробничим, науково-технічним, інноваційним потенціалом.
Метод польових досліджень використовується для збирання первинної соціально-економічної інформації на місці. За його допомогою досліджують наявні соціально-економічні процеси та явища в межах регіональних господарських систем, особливості просторової диференціації рівнів господарського освоєння територій регіонів, ступеня залучення ресурсного потенціалу і впливу господарських систем регіонів на довкілля.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Схожі підручники
- Загальні питання з курсу Безпека життєдіяльності №2 (частина 2)
- ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
- Продажи и управление продажами Учеб. пособие для вузов (часть 3) (онлайн)
- Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник (частина 2)
- Соціальне страхування. Навчальний посібник (частина 2)
- Соціальна педагогіка (частина 3)