Главная->Регіональна економіка->Содержание->1.2. Основні поняття то наукові категорії регіональної економіки

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)

1.2. Основні поняття то наукові категорії регіональної економіки

 

Для подальшого поглиблення знань про предмет регіо­нальної економіки слід зупинитися на основних поняттях та кате­горіях, якими вона оперує. Вихідними в цій галузі знань є понят­тя про регіон і територію. У понятійно-термінологічному слов­нику Е. Б. Алаєва територія визначається як обмежена частина твердої поверхні Землі, що характеризується визначеною пло­щею, географічним положенням та іншими ознаками. Там же по­казані і поняття, які його доповнюють: акваторія — обмежена ча­стина водної поверхні Землі та аероторія — частина повітряної оболонки Землі, що співвідноситься з визначеною територією чи акваторією. Родовим поняттям, що об’єднує зміст понять «тери­торія», «акваторія», «аероторія», є геоторія.

У Географічному енциклопедичному словнику територія ви­значається:

•    як частина поверхні землі з властивими їй природними, а та­кож створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами;

•    як адміністративно-територіальна одиниця в деяких зарубіж­них країнах, що виокремлюється поряд з основною адміністрати­вною одиницею за ознаками меншого освоєння;

•    як частина поверхні земної кулі, що знаходиться під сувере­нітетом певної держави і включає сушу (материкову частину держави, острови й анклави), внутрішні й територіальні води, ко­рисні копалини та повітряний простір.

Крім того, територія як ландшафт відіграє роль елемента геопро- стору, який найбільше освоєний людиною і використовується нею в господарській діяльності. Територія, в першу чергу, як певна площа землі, відіграє особливу роль у господарстві, являючи собою місце, де зосереджуються господарська діяльність та різні форми її органі­зації. Її важливою особливістю є форми рельєфу, безпосередньо впливаючі на господарську діяльність з позицій затрат на будівниц­тво, розвиток певних галузей сільського господарства, його спеціа­лізацію тощо. Функціонування господарства зумовлює єдність і ці­лісність як території з її відмінностями, так і елементів простору, що знаходяться над землею, в космічному просторі та в надрах землі.

Ми вже зазначали, що регіон як господарська система являє собою частину території, на якій функціонує і розвивається сис­тема зв’язків і залежностей між підприємствами й організаціями, розташованими на ній. І водночас регіон може розглядатися як підсистема соціально-економічного комплексу країни та як його відносно самостійна частина із закінченим циклом відтворення, що має свою специфіку. Отже, регіон, з господарської точки зо­ру, в науковому і практичному сенсі доцільно розглядати як ве­лику і складну територіальну соціально-економічну систему. Для глибшого розуміння змісту цього поняття розглянемо його скла­дові — господарство та соціально-економічну систему регіону.

У зміст поняття «господарство» найчастіше включають сукуп­ність певних складових, що утворюються в результаті суспільного поділу та інтеграції праці, а саме: галузі, види економічної діяльності й основні виробничі ланки (підприємства, фірми, організації тощо).

Зауважимо, що система — це ціле, що складається з частин. Тоб­то система охоплює множину елементів, що знаходяться у певних відношеннях один з одним і утворюють єдність, цілісність. Соціаль­но-економічна система регіону являє собою множину елементів со­ціальної сфери і певних ланок господарської діяльності, які пов’я­зані між собою та утворюють територіальну єдність. їй притаманні ознаки саморегуляції через попит і пропозицію на регіональному та міжрегіональному рівнях, конкурентність у межах регіону, форми власності, тобто фактори, які домінують у механізмі економічного зростання і розвитку конкретної території. Соціально-економічна система регіону визначається широкою взаємодією між усіма гос­подарюючими суб’єктами, що відображає інтеграційний процес і характеризує комплексність та збалансованість його розвитку.

Зміст поняття «регіон» трактується неоднозначно. У понятій­но-термінологічному словнику Е. Б. Алаєва регіон «характеризу­ється як визначена територія, що відрізняється від інших терито­рій низкою ознак і має певну цілісність, взаємопов’язаність елементів, що її складають»[1].

Раніше поняття «регіон» (в економічному сенсі) ототожнюва­лося з територією як невід’ємною частиною єдиного народно­господарського комплексу країни. При цьому майже повністю іг­норувалися специфічні відносини між суб’єктами господарю­вання всередині самого регіону. Водночас для теорії і практики регіональної економіки та регіонального управління важливим є розуміння регіону як самодостатнього утворення.

Розглядаючи ж проблеми ринкової економіки, надзвичайно важ­ливо визначити регіон і як місце прояву зв’язків та залежностей суб’єктів господарювання у відтворювальних процесах. Це необ­хідно для розуміння господарства регіону як системного утворення.

Головним же показником оцінки комплексного розвитку регі­ональної соціально-економічної системи є забезпеченість відтво­рення та стабільного розвитку, насамперед, економічного відтво­рення територіальної спільності людей — місцевих і регіо­нальних громад, при врахуванні таких параметрів, як відтворен­ня, статево-вікова структура, забезпечення інтелектуального роз­витку, здоров’я та ін. Отже, регіональна соціально-економічна система — це взаємопов’язана єдність елементів соціальної сфе­ри та суб’єктів господарювання регіону, якій притаманні ознаки саморегуляції, збалансованості, і комплексність, що забезпечує відтворення територіальної спільності людей, а також природно­го й соціального середовища їх проживання.

 

7