Главная->Регіональна економіка->Содержание->1. Об'єкт і предмет курсу «Регіонально економіко»

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)

1. Об'єкт і предмет курсу «Регіонально економіко»

 

Сучасні процеси глибоких соціально-економічних пе­ретворень, що відбуваються в умовах становлення ринкових від­носин в Україні, вимагають нових підходів до теорії розміщення виробництва, формування локальних і регіональних виробничих систем, визначення ролі глобальних чинників в економічному розвитку регіонів. Трансформаційні процеси в економіці України характеризуються, перш за все, зростанням самостійності та по­силенням ролі регіонів у складі національної економічної систе­ми. В цих умовах зростає увага до ринкових перетворень госпо­дарства на рівні регіонів, зміцнення їх економіки, передусім, на ринкових засадах. У зв’язку з цим виникає необхідність у розши­ренні наукових досліджень регіональних особливостей соціаль­но-економічного розвитку та становлення ринкових відносин, що сприяє виділенню серед найважливіших теоретичних і практич­них напрямків у регіональних дослідженнях в якості самостійної галузі наукових знань регіональної економіки.

Досвід існування незалежної України та реформування її еко­номічного простору, складність і масштабність сучасних проблем підтверджують необхідність визначення стратегічних орієнтирів регіонального соціально-економічного розвитку. Це зумовлює особливу актуальність та багатоаспектний характер проблем ре­гіональної економіки як науки, дослідження якої спрямовані на формування науково-методологічних засад та методичного ін­струментарію пізнання соціально-економічних процесів, що об’єк­тивно відбуваються на рівні регіонів.

Перед тим, як приступити до вивчення основних категорій, струк­турних складових та проблем регіональної економіки, визначимося зі змістом понять «наука», «об’єкт» і «предмет» дослідження.

Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє нові знання про тіла і сили природи, їх властивості й відносини (взає­модію), про людей, про суспільства та їх господарську діяльність. Людина намагається пізнати все, що може бути спожитим нею з певною користю для своєї життєдіяльності — насамперед, для забезпечення себе матеріальними та духовними благами, для роз­витку людського інтелекту, збереження здоров’я, свого роду, а також середовища проживання.

Науки поділяють за об’єктами дослідження, якими можуть бути:

•    певні тіла чи сили природи (земля, вода, корисні копалини, повітряний басейн тощо);

•    суспільні відносини (людина і суспільство).

Виокремлюють науки і за предметами дослідження, тобто на­уки, які вивчають певні властивості об’єкта або його відносини з іншими об’єктами. Наприклад, об’єктом дослідження економіч­ної науки є економічні відносини, які виникають між суб’єктами економічної діяльності з приводу виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ і послуг населенням та суспіль­ством. Окремі галузі економічної науки вивчають лише певні ви­ди економічних відносин, наприклад, відносини у фінансовій сфері (фінанси і кредит) або в аграрній сфері економічної діяль­ності (економіка АПК), або діяльність окремого підприємства (економіка підприємств), або окремий вид діяльності підприємс­тва (збут виробленої продукції — маркетинг).

Таким чином, об’єкт — один, а предметів дослідження й отже, наук існує кілька. Людина виступає спільним об’єктом для бага­тьох наук — медицини, біології, економіки, демографії, географії населення та ін. Усі науки розвиваються за рахунок глибшого і повнішого пізнання властивостей об’єкта дослідження. Це стосу­ється й економічної науки, зокрема, регіональної економіки. Що ж є об’єктом і що є предметом регіональної економіки? Регіональ­на економіка — це галузь економічної науки, об’єктом вивчення якої є господарство окремих територій країни, тобто її регіонів (господарство областей, районів, міст та ін.). Регіональна еконо­міка може вивчати господарство та функціонування економічних союзів і зон вільної торгівлі — ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР тощо.

Предметом вивчення регіональної економіки є продуктивні сили регіонів — суб’єкти економічної діяльності: підприємства— ви­робники, з одного боку, та споживачі матеріальних і духовних благ, з іншого, ресурси, залучені в господарську діяльність, а також регі­ональні аспекти економічних зв’язків та відносин.

Предметом вивчення регіональної економіки є також теоретич­ні основи формування господарських комплексів у регіонах, ви­значення принципів (правил), яких слід дотримуватись при фор­муванні та функціонуванні господарства регіонів (наприклад, до­тримання принципу комплексності, розробка організаційно- економічних механізмів господарювання в регіонах). Отже, регі­ональна економіка вивчає всю систему економічних відносин між суб’єктами господарювання в процесі виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних і духовних благ у регіонах.

Крім теоретичних проблем, регіональна економіка вивчає й прикладні питання — ефективність виробництва в регіоні; ресур­созабезпеченість регіонів, розвиток підприємництва в регіонах; інвестиційну діяльність; регіональні ринки товарів, послуг, робо­чої сили; територіальну організацію господарства тощо.

Головними суб’єктами виробництва матеріальних благ та по­слуг в регіоні є:

1.   Люди — наймані працівники і власники засобів виробницт­ва (підприємці) як головні носії фізичної, інтелектуальної і духов­ної продуктивної енергії. їх ще називають головною продуктив­ною силою суспільства або соціальними продуктивними силами, соціальним капіталом.

2.   Підприємства та їх засоби виробництва — предмети та зна­ряддя праці, тобто виробничий капітал чи виробничі продуктивні сили.

3.   Компоненти природи — всі природні ресурси й умови, які називають природними продуктивними силами.

Всі перелічені суб’єкти виробництва матеріальних благ та по­слуг беруть безпосередню участь в економічній діяльності. їх ще називають продуктивними силами виробництва (суспільства).

Із суспільної точки зору, продуктивними є такі сили, в резуль­таті взаємодії яких створюється щось суспільно цінне, корисне — виробництво матеріальних, духовних, інтелектуальних та інших цінностей, які задовольняють потреби суспільства і забезпечують виробництво суспільного продукту.

З економічної точки зору, продуктивні — це сили, що забез­печують виробництво прибутку.

Із соціальної точки зору, продуктивними силами є такі, що за­безпечують задоволення потреб населення відповідно до вимог певного історичного періоду розвитку суспільства (соціальний прогрес суспільства, інтелектуальний та духовний розвиток).

З екологічних позицій, продуктивними силами є такі, взаємо­дія яких сприяє збереженню природного середовища і сприятли­вих природних умов для життя людей.

Головну продуктивну силу становить людина, бо вона є найак­тивнішим елементом у системі відносин: людина — засоби виро­бництва — природа. Вона визначає необхідні види діяльності, обсяги й номенклатуру виробництва, виробляє засоби праці, пі­знає природу і саму себе, бере участь у виробничому процесі і знаходяться у взаємодії з природним середовищем. Тому важливо забезпечувати зростання її моралі, духовності, інтелекту, збіль­шувати її продуктивні сили за рахунок озброєння досконалими знаннями, новітніми технологіями і технікою з метою ефектив­ного виробництва матеріальних благ та послуг.

Таким чином, можна констатувати, що сьогодні регіональна економіка розглядається як одна з конкретних економічних наук, що досліджує проблеми і категорії формування всієї соціально- економічної системи регіону. Йдеться про те, що на основі ви­вчення та аналізу економіки окремих регіонів, їх особливостей слід розробити систему наукових знань з цих питань, тобто роз­глядати регіональну економіку як одну з конкретних економіч­них наук за аналогією з галузевими економіками. Все це дає під­стави характеризувати регіональну економіку як самостійну науку, яка не дублює і не підмінює інші науки. Необхідно під­креслити, що сьогодні таку точку зору на предмет регіональної економіки підтримують більшість учених — представників бага­тьох наукових шкіл, як вітчизняних, так і зарубіжних.

Таким чином об’єкт дослідження регіональної економіки — це господарство певного регіону, тобто території з достатньо од­норідними природними умовами, специфічними економічними, демографічними, історичними умовами, на якій функціонує ви­значений комплекс галузей виробництва, виробничої та соціаль­ної інфраструктури.

Термін «регіон» має латинське походження («ге§іо» — об­ласть, місцевість, країна, тобто визначена територія). Відомо, що територія відіграє важливу роль у розвитку людського суспільст­ва, зокрема його господарської діяльності. Вона виконує такі важ­ливі функції, як створення матеріальних умов виробничої діяль­ності, забезпечення місця проживання населення, його трудової діяльності, організації побуту та відпочинку, виступає просто­ром, що формує ознаки етнічної спільності людей.

Як господарська система регіон являє собою частину терито­рії, на якій функціонує і розвивається система зв’язків і залежно- стеи між підприємствами и організаціями, розташованими в його межах. Водно час регіон може розглядатися як підсистема соці­ально-економічного комплексу країни та як його відносно само­стійна частина із закінченим циклом відтворення, що має свою специфіку. Він тісно пов’язаний з іншими регіонами і функціонує в умовах міжрегіональної інтеграції та міжрегіонального обміну.

Предметом вивчення регіональної економіки є просторо­вий розвиток господарства, закономірності, принципи та фактори його формування і функціонування, конкретні регіональні від­мінності економічних систем, які розвиваються під впливом загаль­нонаціональних і глобальних чинників. Таке визначення предмета є найбільш узагальнюючим та об’ємним через значну кількість компонентів, що входять до предмета дослідження. Адже регіони не існують і не функціонують відокремлено один від одного, від усієї господарської системи як країни, так і світу в цілому. Вони являють собою складні соціально-економічні системи, що вклю­чають у себе всі аспекти функціонування та відтворення еконо­мічної і соціальної сфери.

 

6