РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)
1. Об'єкт і предмет курсу «Регіонально економіко»
Сучасні процеси глибоких соціально-економічних перетворень, що відбуваються в умовах становлення ринкових відносин в Україні, вимагають нових підходів до теорії розміщення виробництва, формування локальних і регіональних виробничих систем, визначення ролі глобальних чинників в економічному розвитку регіонів. Трансформаційні процеси в економіці України характеризуються, перш за все, зростанням самостійності та посиленням ролі регіонів у складі національної економічної системи. В цих умовах зростає увага до ринкових перетворень господарства на рівні регіонів, зміцнення їх економіки, передусім, на ринкових засадах. У зв’язку з цим виникає необхідність у розширенні наукових досліджень регіональних особливостей соціально-економічного розвитку та становлення ринкових відносин, що сприяє виділенню серед найважливіших теоретичних і практичних напрямків у регіональних дослідженнях в якості самостійної галузі наукових знань регіональної економіки.
Досвід існування незалежної України та реформування її економічного простору, складність і масштабність сучасних проблем підтверджують необхідність визначення стратегічних орієнтирів регіонального соціально-економічного розвитку. Це зумовлює особливу актуальність та багатоаспектний характер проблем регіональної економіки як науки, дослідження якої спрямовані на формування науково-методологічних засад та методичного інструментарію пізнання соціально-економічних процесів, що об’єктивно відбуваються на рівні регіонів.
Перед тим, як приступити до вивчення основних категорій, структурних складових та проблем регіональної економіки, визначимося зі змістом понять «наука», «об’єкт» і «предмет» дослідження.
Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє нові знання про тіла і сили природи, їх властивості й відносини (взаємодію), про людей, про суспільства та їх господарську діяльність. Людина намагається пізнати все, що може бути спожитим нею з певною користю для своєї життєдіяльності — насамперед, для забезпечення себе матеріальними та духовними благами, для розвитку людського інтелекту, збереження здоров’я, свого роду, а також середовища проживання.
Науки поділяють за об’єктами дослідження, якими можуть бути:
• певні тіла чи сили природи (земля, вода, корисні копалини, повітряний басейн тощо);
• суспільні відносини (людина і суспільство).
Виокремлюють науки і за предметами дослідження, тобто науки, які вивчають певні властивості об’єкта або його відносини з іншими об’єктами. Наприклад, об’єктом дослідження економічної науки є економічні відносини, які виникають між суб’єктами економічної діяльності з приводу виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ і послуг населенням та суспільством. Окремі галузі економічної науки вивчають лише певні види економічних відносин, наприклад, відносини у фінансовій сфері (фінанси і кредит) або в аграрній сфері економічної діяльності (економіка АПК), або діяльність окремого підприємства (економіка підприємств), або окремий вид діяльності підприємства (збут виробленої продукції — маркетинг).
Таким чином, об’єкт — один, а предметів дослідження й отже, наук існує кілька. Людина виступає спільним об’єктом для багатьох наук — медицини, біології, економіки, демографії, географії населення та ін. Усі науки розвиваються за рахунок глибшого і повнішого пізнання властивостей об’єкта дослідження. Це стосується й економічної науки, зокрема, регіональної економіки. Що ж є об’єктом і що є предметом регіональної економіки? Регіональна економіка — це галузь економічної науки, об’єктом вивчення якої є господарство окремих територій країни, тобто її регіонів (господарство областей, районів, міст та ін.). Регіональна економіка може вивчати господарство та функціонування економічних союзів і зон вільної торгівлі — ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР тощо.
Предметом вивчення регіональної економіки є продуктивні сили регіонів — суб’єкти економічної діяльності: підприємства— виробники, з одного боку, та споживачі матеріальних і духовних благ, з іншого, ресурси, залучені в господарську діяльність, а також регіональні аспекти економічних зв’язків та відносин.
Предметом вивчення регіональної економіки є також теоретичні основи формування господарських комплексів у регіонах, визначення принципів (правил), яких слід дотримуватись при формуванні та функціонуванні господарства регіонів (наприклад, дотримання принципу комплексності, розробка організаційно- економічних механізмів господарювання в регіонах). Отже, регіональна економіка вивчає всю систему економічних відносин між суб’єктами господарювання в процесі виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних і духовних благ у регіонах.
Крім теоретичних проблем, регіональна економіка вивчає й прикладні питання — ефективність виробництва в регіоні; ресурсозабезпеченість регіонів, розвиток підприємництва в регіонах; інвестиційну діяльність; регіональні ринки товарів, послуг, робочої сили; територіальну організацію господарства тощо.
Головними суб’єктами виробництва матеріальних благ та послуг в регіоні є:
1. Люди — наймані працівники і власники засобів виробництва (підприємці) як головні носії фізичної, інтелектуальної і духовної продуктивної енергії. їх ще називають головною продуктивною силою суспільства або соціальними продуктивними силами, соціальним капіталом.
2. Підприємства та їх засоби виробництва — предмети та знаряддя праці, тобто виробничий капітал чи виробничі продуктивні сили.
3. Компоненти природи — всі природні ресурси й умови, які називають природними продуктивними силами.
Всі перелічені суб’єкти виробництва матеріальних благ та послуг беруть безпосередню участь в економічній діяльності. їх ще називають продуктивними силами виробництва (суспільства).
Із суспільної точки зору, продуктивними є такі сили, в результаті взаємодії яких створюється щось суспільно цінне, корисне — виробництво матеріальних, духовних, інтелектуальних та інших цінностей, які задовольняють потреби суспільства і забезпечують виробництво суспільного продукту.
З економічної точки зору, продуктивні — це сили, що забезпечують виробництво прибутку.
Із соціальної точки зору, продуктивними силами є такі, що забезпечують задоволення потреб населення відповідно до вимог певного історичного періоду розвитку суспільства (соціальний прогрес суспільства, інтелектуальний та духовний розвиток).
З екологічних позицій, продуктивними силами є такі, взаємодія яких сприяє збереженню природного середовища і сприятливих природних умов для життя людей.
Головну продуктивну силу становить людина, бо вона є найактивнішим елементом у системі відносин: людина — засоби виробництва — природа. Вона визначає необхідні види діяльності, обсяги й номенклатуру виробництва, виробляє засоби праці, пізнає природу і саму себе, бере участь у виробничому процесі і знаходяться у взаємодії з природним середовищем. Тому важливо забезпечувати зростання її моралі, духовності, інтелекту, збільшувати її продуктивні сили за рахунок озброєння досконалими знаннями, новітніми технологіями і технікою з метою ефективного виробництва матеріальних благ та послуг.
Таким чином, можна констатувати, що сьогодні регіональна економіка розглядається як одна з конкретних економічних наук, що досліджує проблеми і категорії формування всієї соціально- економічної системи регіону. Йдеться про те, що на основі вивчення та аналізу економіки окремих регіонів, їх особливостей слід розробити систему наукових знань з цих питань, тобто розглядати регіональну економіку як одну з конкретних економічних наук за аналогією з галузевими економіками. Все це дає підстави характеризувати регіональну економіку як самостійну науку, яка не дублює і не підмінює інші науки. Необхідно підкреслити, що сьогодні таку точку зору на предмет регіональної економіки підтримують більшість учених — представників багатьох наукових шкіл, як вітчизняних, так і зарубіжних.
Таким чином об’єкт дослідження регіональної економіки — це господарство певного регіону, тобто території з достатньо однорідними природними умовами, специфічними економічними, демографічними, історичними умовами, на якій функціонує визначений комплекс галузей виробництва, виробничої та соціальної інфраструктури.
Термін «регіон» має латинське походження («ге§іо» — область, місцевість, країна, тобто визначена територія). Відомо, що територія відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства, зокрема його господарської діяльності. Вона виконує такі важливі функції, як створення матеріальних умов виробничої діяльності, забезпечення місця проживання населення, його трудової діяльності, організації побуту та відпочинку, виступає простором, що формує ознаки етнічної спільності людей.
Як господарська система регіон являє собою частину території, на якій функціонує і розвивається система зв’язків і залежно- стеи між підприємствами и організаціями, розташованими в його межах. Водно час регіон може розглядатися як підсистема соціально-економічного комплексу країни та як його відносно самостійна частина із закінченим циклом відтворення, що має свою специфіку. Він тісно пов’язаний з іншими регіонами і функціонує в умовах міжрегіональної інтеграції та міжрегіонального обміну.
Предметом вивчення регіональної економіки є просторовий розвиток господарства, закономірності, принципи та фактори його формування і функціонування, конкретні регіональні відмінності економічних систем, які розвиваються під впливом загальнонаціональних і глобальних чинників. Таке визначення предмета є найбільш узагальнюючим та об’ємним через значну кількість компонентів, що входять до предмета дослідження. Адже регіони не існують і не функціонують відокремлено один від одного, від усієї господарської системи як країни, так і світу в цілому. Вони являють собою складні соціально-економічні системи, що включають у себе всі аспекти функціонування та відтворення економічної і соціальної сфери.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30