Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 3.5. Роль ройоноформувоння в територіальній організації регіональних господарських систем - РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1) - Studbook
Главная->Регіональна економіка->Содержание->3.5. Роль ройоноформувоння в територіальній організації регіональних господарських систем

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)

3.5. Роль ройоноформувоння в територіальній організації регіональних господарських систем

Одним зі шляхів удосконалення територіальної орга­нізації господарства в Україні з її великою різноманітністю ре­гіональних природних, соціальних та економічних умов і ре­сурсів є науково обґрунтоване формування економічних райо­нів різних типів. Саме районна форма територіальної організа­ції господарства забезпечує значний ефект, оскільки розміщен­ня підприємств, установ та організацій базується на вигодах від використання природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалів регіонів, на законах суспільного й територіального поділу праці та ефективному комплексуванні галузей економі­ки згідно з конкурентними перевагами. Особливо ефективною вона стає при розробці прогнозів, концепцій і стратегій розвит­ку України на довгостроковий період. Це зумовлено тим, що така форма організації господарства дає можливість поетапно передбачити залучення в економічну діяльність нових ресурсів, розробити технологічно ефективні методи їх використання, ви­рішити важливі міжрегіональні соціальні та екологічні проб­леми.

Обґрунтовуючи територіальну організацію крупних районів країни, які включають кілька областей, слід базуватися на міжре­гіональному і глобальному поділі праці. Вироблена й реалізована продукція (послуги) в таких районах характеризує їхню міжнарод­ну спеціалізацію. Ефективне функціонування великих районних господарських комплексів вимагає високої внутрішньо- та між­регіональної інтеграції всіх елементів таких комплексів, змен­шення їх фрагментарності і відокремленості.

Генеральні економічні райони України можуть виступати елементами міжнародних (інтернаціональних) економічних прос­торів (наприклад, Чорноморського, Дунайського та ін.), які охоп­люють території суміжних країн або їх регіонів. Економічним стрижнем таких просторів є базові галузі генеральних районів, які визначають їх міжнародну спеціалізацію і беруть участь у глобальних економічних зв’язках. Завдяки інтеграційним зв’яз­кам така господарська система функціонує більш стабільно й ефективно, порівняно з окремими підприємствами чи локальни­ми формами їх територіальної організації.

В економічних районах, які виокремлюються серед інших те­риторіальних систем своєю індивідуальністю (спеціалізацією) та формою організації, що полягає в наявності основних, допоміж­них та обслуговуючих виробництв, функціонує складна система зв’язків і залежностей. При зростанні взаємозалежності й органі­зованості суб’єктів підприємницької діяльності в межах району вони можуть доповнюватися єдиними адміністративними зв’яз­ками та інституційними органами управління.

В процесі районоформування реалізується дія законів, зако­номірностей та чинників розвитку й розміщення продуктивних сил та формування економічних і соціально-економічних терито­ріальних систем. А це характеризує найістотніші залежності між економічними явищами в процесі виробництва, розподілу й спо­живання матеріальних благ і послуг.

Утворення великих регіональних господарських систем базу­ється на перевагах комплексоутворення — раціональному поєд­нанні функціонуючих об’єктів, повнішому використанні природ­них, соціальних, територіальних та інших ресурсів, зменшен­ні капітальних і поточних витрат за рахунок агломераційного ефекту.

В процесі районоформування перевагою найчастіше є наяв­ність конкурентоспроможних ресурсів, насамперед природних, їх концентрація на певній території, видова різноманітність, на­явність технологій використання, зацікавленість інвесторів тощо. Зазначені та інші чинники зумовлюють закріплення вироб­ництв за територіями, формуючи таким чином територіальний розподіл підприємств і виробництва продукції не тільки для власного споживання, але й для задоволення потреб інших регі­онів. Локалізація підприємств і виробництва продукції та її ви­віз (повністю або частково) за межі району, де вона виробляєть­ся, визначає спеціалізацію останнього. Отже, раціонально орга­нізований господарський комплекс економічного району стано­вить основу ефективної територіальної організації господарства країни.

Стратегічною метою районоформування є підвищення добро­буту та якості життя населення, досягнення стійких темпів еко­номічного розвитку, посилення конкурентних позицій у глобаль­ній економічній системі. Здійснення в процесі районоформування ефективної інтеграції виробництв та їх територіальної концент­рації спричиняє утворення опорного економічного каркасу краї­ни у вигляді мережі економічних районів, забезпечує єдність економічного простору країни і виступає результатом територіа­льної організації господарства. Сукупність районів як локомоти­вів економічного розвитку стає базою для просторової організації господарства країни. Зазначена каркасна територіальна організа­ція економіки країни забезпечує її інтеграцію у глобальний ринок товарів, робочої сили, фінансів тощо.

Управління районоформуванням передбачає розвиток різ­номанітних інноваційних форм територіальної організації гос­

подарства. До них можна віднести центри інноваційного роз­витку, де концентруються висококваліфіковані кадри, науково- технічна інформація, фінансові ресурси. Можуть формуватися і наукогради, центри трансферту технологій, вищі навчальні заклади й науково-дослідні установи, які забезпечують інтег­рацію наукової та освітньої діяльності, технопарки, інновацій­но-технологічні центри, бізнес-інкубатори, територіальні клас­тери тощо.

Районоформування дає можливість не тільки передбачити ме­режу економічних районів як форму територіально-економічної організації країни, але й обґрунтувати інноваційну модель тери­торіальної організації економіки району, типи комплексів, що ба­зуються на новітніх формах територіальної організації господар­ства — регіональні і локальні територіально-виробничі комплек­си, територіально-галузеві кластери, інноваційні центри, порти тощо. Практичне значення його полягає ще й у тому, що воно доз­воляє визначити ефективні шляхи досконалішої територіальної організації господарства в цілому.

Важливу роль районоформування відіграє і в реалізації держа­вної регіональної політики економічного та соціального розвитку країни. Завдяки науково обґрунтованому управлінню територіа­льною організацією господарства у вигляді мережі економічних районів забезпечується єдність економічного простору країни, ефективна інтеграція у глобальний ринок товарів і ресурсів. На цій основі зміцнюється територіальна господарська єдність та економічна стабільність країни, підвищується добробут населен­ня, ефективно розв’язуються економічні, соціальні та екологічні проблеми.

 

23