РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)
3.4. Типи економічних районів та їхні цільові функції
Наукова і практична необхідність просторового підходу до вивчення особливостей формування регіональних господарських комплексів у межах країни потребує систематизації різних економічних районів. Наука і практика визнають існування галузевого та інтегрального економічного районування. А тому обґрунтованим є об’єктивне існування двох типів економічних районів — галузевих та загальних або інтегральних.
Галузеве економічне районування необхідне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей або видів господарської діяльності. Цей тип економічного районування та економічних районів потрібний для глибокого вивчення закономірностей територіальної концентрації підприємств окремої галузі господарства і пов’язаних з ними обслуговуючих виробництв. їхня територіальна локалізація залежить переважно від наявності на певній території необхідних природних умов і ресурсів (агрокліматичних, сировинних тощо), крупного споживача продукції, сприятливих транспортних зв язків, трудових ресурсів. Так, у сільському господарстві виділяються райони виробництва технічних та зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості — райони вугільної, металургійної, хімічної, легкої, харчової та інших галузей індустрії.
Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних, або інтегральних економічних районів. Враховуючи це й фактор, галузеве районування значно посилює наукову обґрунтованість виділення меж крупних економічних районів. Загальне, або інтегральне економічне районування базується на регіональних господарських комплексах, основу яких становить функціонування територіально-виробничих комплексів різного ступеня сформо- ваності.
Згідно із загальним (інтегральним) економічним районуванням на території України виділяються три підтипи економічних районів: крупні, або макроекономічні райони, середні, чи мезо- економічні райони, і малі або мікроекономічні райони.
Крупні макроекономічні райони формуються в результаті науково обґрунтованого поділу території країни на найбільші територіальні частини, які об’єднують декілька адміністративних областей чи адміністративні області з автономною республікою (АР Крим). В інших країнах можуть об’єднуватися інші територіальні одиниці адміністративно-територіального і національно-територіального поділу. Головною метою виділення крупних економічних районів є виявлення та розмежування великих територіально-виробничих комплексів для визначення напрямів їх ефективного (раціонального) розвитку й ефективнішого використання їхнього ресурсного потенціалу. Ці райони використовуються для довгострокового планування і прогнозування розвитку та розміщення продуктивних сил, формування загальнодержавних баз (зон) промислового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах лише однієї адміністративної області.
У макроекономічних районах, крім галузей спеціалізації, розвиваються допоміжні й обслуговуючі галузі з метою більш повного і комплексного використання місцевих ресурсів та зменшення обсягів довізної продукції з інших регіонів.
Середні, або мезоекономічні райони є, як правило, складовою частиною крупних макроекономічних районів. Це може бути територія адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто територіальні одиниці адміністративно-територіального і національно-територіального поділу країни. Об’єктивною основою виділення мезоекономічних районів виступає територіальний поділ праці як у масштабах країни, так і в межах крупних економічних районів.
На території мезоекономічних районів знаходяться ядра крупних районних територіально-виробничих комплексів або їх складові частини. Основну районоутворювальну роль при виділенні середніх, чи мезоекономічних районів відіграють великі багатофункціональні міста, які, разом з тим, є найбільшими промисловими і транспортними вузлами. Цими важливими функціями вони об’єднують периферію регіону в єдине ціле. Мезо- райони використовуються як для середньострокового планування і прогнозування розвитку галузей матеріального виробництва й невиробничої сфери та розробки програм галузевого.розвитку, так і для поліпшення управління господарською діяльністю регіону.
Малі або мікроекономічні райони — це найнижчий ступінь інтегральних економічних районів. Вони органічно пов’язані з низовим адміністративно-територіальним поділом країни. їх територія відповідає території внутрішньообласних адміністративних районів. У низових адміністративних районах основними галузями виробництва є галузі рослинництва і тваринництва та місцевої промисловості, що переробляють сільськогосподарську сировину. Низові чи мікроекономічні райони використовуються для поточного планування і поліпшення оперативного управління розвитком виробництва на їхній території. Зрозуміло, що в умовах поширення різних форм власності і, в першу чергу приватної, ці функції мікроекономічних районів поступово змінюватимуться.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30