Главная->Регіональна економіка->Содержание->3.1. Територіальний поділ праці, його суть та зв'язок з формуванням економічних районів

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)

3.1. Територіальний поділ праці, його суть та зв'язок з формуванням економічних районів

 

Господарський комплекс країни розглядається як єди­ний економічний простір, а господарства окремих її територій (областей, автономних республік, штатів, земель тощо) — як складові частини цього економічного простору (єдиного госпо­дарського комплексу). Кожна з таких частин території країни відрізняється одна від одної не тільки природними умовами і ре­сурсами, але й соціально-економічними особливостями розвитку, насамперед, відповідною спеціалізацією господарства. Так, одні райони можуть бути давно заселеними й освоєними, а інші — лише починають формувати свою економіку; в одних районах економіка сформована на власній сировинній базі, а в інших — на довізній сировині.

Отже, у процесі господарської діяльності складається відповід­на спеціалізація окремих територій країни. Кожна така територія спеціалізується на виробництві певних видів продукції, виробля­ючи їх значно більше, ніж потрібно для неї. Тому ці території мають можливість обмінюватися між собою продукцією галузей спеціалізації. Таким чином, між окремими спеціалізованими те­риторіями країни або окремими країнами відбувається обмін ре­зультатами їх праці. Такий поділ праці між окремими територія­ми країни чи країнами називається територіальним, або геогра­фічним поділом праці.

Суспільний поділ праці почався ще за часів первісного су­спільного ладу і виражався в поділі праці між чоловіками та жін­ками, дітьми і дорослими, між вівчарськими й землеробськими племенами, проявлявся у відокремленні ремесла від землеробс­тва. Подальший розвиток виробництва, науково-технічний про­грес привели до виникнення нових спеціалізованих галузей і виробництв. Оскільки ці спеціалізовані галузі і виробництва розміщуються на окремих територіях відповідно до умов, необ­хідних для їх розвитку, то суспільний поділ праці тісно пов’я­заний з територіальним поділом праці, який закріплює окремі спеціалізовані галузі та виробництва за певними територіями. Територіальний поділ праці є результатом просторового прояву загального економічного закону — суспільного поділу праці і є визначальним у просторовій організації господарства. Він про­являється у господарській спеціалізації окремих частин терито­рії країни, територіальній локалізації певних видів виробничої діяльності та виробництва продукції і послуг згідно з їх конку­рентними перевагами. Спеціалізація території на виробництві певних видів продукції та послуг (у конкретних галузях і вироб­ництвах) спричиняє формування спеціалізованих економічних районів. При цьому спеціалізація території складається посту­пово, в процесі розвитку виробництва. Тобто цей процес має іс­торичний характер. Спеціалізація території в процесі розвитку науково-технічного прогресу може змінюватися, розширювати­ся та поглиблюватися.

Спеціалізація території на виробництві тих чи інших видів продукції або послуг визначається лише за умови:

а) коли продукції на даній території виробляється значно біль­ше, ніж це потрібно для задоволення власних потреб і значна ча­стина її вивозиться в інші регіони або країни;

б) якщо виробництво цієї продукції на даній території обхо­диться значно дешевше, ніж в інших регіонах та країнах;

в) коли виробництво цієї продукції на даній території повніс­тю і на значний період часу забезпечено необхідними ресурсами.

Таким чином, територіальний поділ праці зумовлює спеціалі­зацію території на виробництві певних видів продукції та послуг. Він становить основу формування економічних районів і є най­більш інтегральним чинником їх утворення. Територіальний по­діл праці — це об’єктивний процес виробничої спеціалізації еко­номічних районів і обміну продукцією та послугами з інтттими районами й країнами.

 

19