Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 2.3. Принципи то фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх суть - РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1) - Studbook
Главная->Регіональна економіка->Содержание->2.3. Принципи то фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх суть

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)

2.3. Принципи то фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх суть

Принципи розміщення продуктивних сил, як і законо­мірності, мають важливе значення. Вони є провідниками втілення в практику вимог закономірностей і за періодом існування менш тривалі. Ці принципи виражають потреби певного історичного етапу розвитку суспільства. Зі зміною часу закономірності збері­гають свою дію, а принципи визначаються на новий період.

Принципи — це коротко сформульовані суспільством керівні положення, якими керується держава й суб’єкти господарювання у проведенні економічної політики в розміщенні продуктивних сил і розвитку регіонів. До найважливіших з них доцільно відне­сти наступні:

Принцип раціонального розміщення виробництва — може бу­ти здійснений у результаті всебічного врахування всіх основних факторів з пріоритетністю соціальних та екологічних. Він реалі­зується з урахуванням усіх чинників, які дозволяють зменшити собівартість виробленої продукції. Особливо це стосується вироб­ництв, які споживають велику кількість сировини, електроенергії, води і тяжіють до відповідних родовищ, центрів виробництва електроенергії, джерел водопостачання та ін.

Принцип збалансованості і пропорційності — зумовлює необ­хідність формування оптимальної структури господарського комплексу країни і регіонів, забезпечення економічно доцільних пропорцій між галузями спеціалізації, допоміжними й обслуго­вуючими галузями. Відповідно до його вимог повинна забезпе­чуватися відповідність між сировинною базою, наявністю вод­них, земельних, енергетичних, трудових ресурсів, з одного боку, і виробничими потужностями з другого.

Принцип забезпечення екологічної рівноваги — здійснюється за умови раціонального використання природно-ресурсного потен­ціалу регіону та передбачає формування екологобезпечного типу господарювання. При визначенні місць розміщення нових вироб­ництв у промислових центрах і регіонах обов’язково повинен ураховуватись їх вплив на екологічну ситуацію.

Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей. У зв’язку з різними природними, історичними й економічними умовами регіони України, як і інших країн, поді­ляються на регіони з низьким, середнім та високим рівнем розвит­ку. Ці групи відрізняються соціально-економічними проблемами. Особливої уваги заслуговує перша група регіонів, де гостро від­чуваються соціальні проблеми (порівняно низька зарплата і низь­кий життєвий рівень, виникнення трудових міграційних потоків, посилення демографічної кризи та ін.). Виконання вказаного принципу забезпечить зближення регіонів за інтегральними пока­зниками їх розвитку, і в першу чергу, поліпшення соціально- економічного розвитку регіонів з низьким рівнем.

Принцип урахування міжнародного територіального поділу праці. Врахування його вимог означає, що кожна держава, вихо­дячи з наявних природних і трудових ресурсів та виробничого потенціалу, визначає і розвиває галузі, продукція яких конкурен­тоспроможна на світовому ринку. Вимога цього принципу значно впливає на визначення галузей спеціалізації господарства регіо­нів України. Наша країна має великі можливості виходу на світо­вий ринок продукції агропромислового комплексу і машинобу­дування, хімічної, металургійної й інших галузей промисловості.

На розвиток і розміщення виробництва впливають різноманіт­ні фактори. Фактор — це сукупність аргументів, причина проце­су, що відбувається. В розміщенні продуктивних сил фактори впливають на вибір місця для окремих виробничих об’єктів, груп підприємств, на розміщення окремих галузей господарства, фор­мування територіально-виробничих комплексів. Для вивчення їх доцільно об’єднати в такі споріднені групи: природно-геогра­фічні, демоекономічні, соціально-економічні, техніко-економічні та геополітичні.

Природно-географічні фактори включають рельєф, клімат, мінеральні, водні, лісові, рекреаційні ресурси та їх економічну оцінку. Для раціонального розміщення продуктивних сил необ­хідно визначити наявність тих чи інших ресурсів і потреби в них суспільного виробництва, охарактеризувати рельєф з точки зору його сприятливості для ведення будівництва і можливості вико­ристання земель для сільського господарства, кліматичні умови для спеціалізації рослинництва, мінеральні, водні й лісові ресур­си для промислового виробництва тощо. Сучасне використання природних ресурсів України є надмірно інтенсивним. Тому в пер­спективі необхідно забезпечити радикальні заходи щодо їх раці­онального використання і збереження природного середовища.

Демоекономічні фактори. До цієї групи включають найбільш вагомі чинники, що впливають на розміщення виробництва і його галузеву структуру: загальну чисельність населення регіону, його статево-вікову структуру, режим відтворення, розміщення за міс­цем проживання, кількість економічно активного населення, їх розміщення по території і зайнятість у галузях народного госпо­дарства та якісну характеристику. Всебічний аналіз демоеконо- мічних факторів дає підстави для визначення трудозабезпеченос- ті регіонів і можливостей розміщення на їх територіях нових виробництв чи доцільності скорочення діючих у зв’язку з погір­шенням екологічної ситуації або їх низькою рентабельністю Особливе значення демоекономічний фактор має для розміщення складних і точних виробництв, які потребують наявності високо­кваліфікованих інженерно-технічних кадрів. Як правило, вони зосереджені у великих містах.

Певний вплив на розміщення підприємств має також наяв­ність резервів жіночих трудових ресурсів у районах і центрах важкої промисловості. Особливо ця проблема загострюється в умовах поглиблення економічної кризи. Значний негативний вплив на розвиток продуктивних сил у регіонах має продовження демографічної кризи, скорочення загальної чисельності населен­ня країни, зменшення долі працездатного населення та збільшен­ня кількості людей пенсійного віку.

Соціально-економічні фактори. Дана група факторів пов’я­зана з рівнем розвитку соціальної інфраструктури, галузі якої за­довольняють потреби населення в освіті, охороні здоров’я, науці, культурі, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуван­ні. Розвиток виробництва і його раціональне розміщення немож­ливі без створення потужного інфраструктурного комплексу і внутрірегіональної збалансованості в економічному й соціально­му розвитку на рівні як регіону, так і міських та сільських посе­лень.

Техніко-економічні фактори. Це особлива група факторів, пов’язана з розвитком науково-технічного прогресу. Її вплив на розвиток і розміщення виробництва значно залежить від темпів розвитку науково-технічного прогресу в світі і, конкретно, в тій чи іншій країні. Швидке впровадження його досягнень у практи­ку господарювання суттєво змінює характер розміщення різних

галузей промисловості, а також організацію роботи галузей транспорту і будівництва. Так, будівництво енергомістких під­приємств раніше концентрувалося поруч з потужними електро­станціями, оскільки ще не була розроблена технологія передачі електроенергії на велику відстань. Тепер цей обмежуючий фак­тор втратив силу тому, що електроенергію можна передавати на сотні й тисячі кілометрів до її споживачів. Упровадження резуль­татів науково-технічного прогресу забезпечує зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва, ефективніше викорис­тання всіх видів ресурсів, посилює розвиток раціональних міжга­лузевих та внутрігалузевих зв’язків.

Геополітичні фактори мають зростаючий вплив на розвиток і            

розміщення продуктивних сил. До цієї групи відносять особливо­сті економіко-географічного положення країни та її регіонів,                                                                                                  

конкурентні переваги вітчизняного виробництва товарів і їх реа­лізацію на світовому ринку, успішний розвиток різних форм зов-                                                                            

нішньоекономічних зв ’язків країни й окремих регіонів. Геополітичні        

фактори впливають на розвиток інтеграційних економічних                      

зв’язків України з іншими країнами, на посилення її участі у                     

міжнародному поділі праці. Під їх впливом формується модель               

виробничо-інвестиційних зв’язків, в якій поряд із зовнішньою                   

торгівлею посилюється співробітництво у розвитку науково-                    

технічної співпраці.                                                                                        

Важливе значення для активної участі України у міжнародному поділі праці має її досить вигідне економіко-географічне положен­ня. Україна ще недостатньо використовує переваги транзитного положення своєї території між країнами Європи та Азії. Вона роз­ташована поблизу високорозвинутих держав Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусі і країн Східної Європи. Морський транспорт забезпечує їй зв’язки з країнами Середземно­мор’я, Близького Сходу та іншими країнами далекого зарубіжжя.

Важливе значення у вирішенні проблем територіальної орга­нізації виробництва мають основні критерії його розміщення — інтегральні показники рівня розвитку соціальної інфраструктури, демографічної і екологічної ситуації в регіоні, які повинні врахо­вуватися при виборі оптимального варіанта розміщення об’єктів виробничого і невиробничого призначення та при вирішенні проб­лем удосконалення існуючої територіальної структури господар­ства і системи розселення. На даний час для багатьох регіонів країни найважливішими критеріями, які повинні враховуватися в першу чергу при виборі оптимального варіанта розміщення про­дуктивних сил, є соціальні й екологічні.

 

 

14