РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)
2.3. Принципи то фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх суть
Принципи розміщення продуктивних сил, як і закономірності, мають важливе значення. Вони є провідниками втілення в практику вимог закономірностей і за періодом існування менш тривалі. Ці принципи виражають потреби певного історичного етапу розвитку суспільства. Зі зміною часу закономірності зберігають свою дію, а принципи визначаються на новий період.
Принципи — це коротко сформульовані суспільством керівні положення, якими керується держава й суб’єкти господарювання у проведенні економічної політики в розміщенні продуктивних сил і розвитку регіонів. До найважливіших з них доцільно віднести наступні:
Принцип раціонального розміщення виробництва — може бути здійснений у результаті всебічного врахування всіх основних факторів з пріоритетністю соціальних та екологічних. Він реалізується з урахуванням усіх чинників, які дозволяють зменшити собівартість виробленої продукції. Особливо це стосується виробництв, які споживають велику кількість сировини, електроенергії, води і тяжіють до відповідних родовищ, центрів виробництва електроенергії, джерел водопостачання та ін.
Принцип збалансованості і пропорційності — зумовлює необхідність формування оптимальної структури господарського комплексу країни і регіонів, забезпечення економічно доцільних пропорцій між галузями спеціалізації, допоміжними й обслуговуючими галузями. Відповідно до його вимог повинна забезпечуватися відповідність між сировинною базою, наявністю водних, земельних, енергетичних, трудових ресурсів, з одного боку, і виробничими потужностями з другого.
Принцип забезпечення екологічної рівноваги — здійснюється за умови раціонального використання природно-ресурсного потенціалу регіону та передбачає формування екологобезпечного типу господарювання. При визначенні місць розміщення нових виробництв у промислових центрах і регіонах обов’язково повинен ураховуватись їх вплив на екологічну ситуацію.
Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей. У зв’язку з різними природними, історичними й економічними умовами регіони України, як і інших країн, поділяються на регіони з низьким, середнім та високим рівнем розвитку. Ці групи відрізняються соціально-економічними проблемами. Особливої уваги заслуговує перша група регіонів, де гостро відчуваються соціальні проблеми (порівняно низька зарплата і низький життєвий рівень, виникнення трудових міграційних потоків, посилення демографічної кризи та ін.). Виконання вказаного принципу забезпечить зближення регіонів за інтегральними показниками їх розвитку, і в першу чергу, поліпшення соціально- економічного розвитку регіонів з низьким рівнем.
Принцип урахування міжнародного територіального поділу праці. Врахування його вимог означає, що кожна держава, виходячи з наявних природних і трудових ресурсів та виробничого потенціалу, визначає і розвиває галузі, продукція яких конкурентоспроможна на світовому ринку. Вимога цього принципу значно впливає на визначення галузей спеціалізації господарства регіонів України. Наша країна має великі можливості виходу на світовий ринок продукції агропромислового комплексу і машинобудування, хімічної, металургійної й інших галузей промисловості.
На розвиток і розміщення виробництва впливають різноманітні фактори. Фактор — це сукупність аргументів, причина процесу, що відбувається. В розміщенні продуктивних сил фактори впливають на вибір місця для окремих виробничих об’єктів, груп підприємств, на розміщення окремих галузей господарства, формування територіально-виробничих комплексів. Для вивчення їх доцільно об’єднати в такі споріднені групи: природно-географічні, демоекономічні, соціально-економічні, техніко-економічні та геополітичні.
Природно-географічні фактори включають рельєф, клімат, мінеральні, водні, лісові, рекреаційні ресурси та їх економічну оцінку. Для раціонального розміщення продуктивних сил необхідно визначити наявність тих чи інших ресурсів і потреби в них суспільного виробництва, охарактеризувати рельєф з точки зору його сприятливості для ведення будівництва і можливості використання земель для сільського господарства, кліматичні умови для спеціалізації рослинництва, мінеральні, водні й лісові ресурси для промислового виробництва тощо. Сучасне використання природних ресурсів України є надмірно інтенсивним. Тому в перспективі необхідно забезпечити радикальні заходи щодо їх раціонального використання і збереження природного середовища.
Демоекономічні фактори. До цієї групи включають найбільш вагомі чинники, що впливають на розміщення виробництва і його галузеву структуру: загальну чисельність населення регіону, його статево-вікову структуру, режим відтворення, розміщення за місцем проживання, кількість економічно активного населення, їх розміщення по території і зайнятість у галузях народного господарства та якісну характеристику. Всебічний аналіз демоеконо- мічних факторів дає підстави для визначення трудозабезпеченос- ті регіонів і можливостей розміщення на їх територіях нових виробництв чи доцільності скорочення діючих у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації або їх низькою рентабельністю Особливе значення демоекономічний фактор має для розміщення складних і точних виробництв, які потребують наявності висококваліфікованих інженерно-технічних кадрів. Як правило, вони зосереджені у великих містах.
Певний вплив на розміщення підприємств має також наявність резервів жіночих трудових ресурсів у районах і центрах важкої промисловості. Особливо ця проблема загострюється в умовах поглиблення економічної кризи. Значний негативний вплив на розвиток продуктивних сил у регіонах має продовження демографічної кризи, скорочення загальної чисельності населення країни, зменшення долі працездатного населення та збільшення кількості людей пенсійного віку.
Соціально-економічні фактори. Дана група факторів пов’язана з рівнем розвитку соціальної інфраструктури, галузі якої задовольняють потреби населення в освіті, охороні здоров’я, науці, культурі, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні. Розвиток виробництва і його раціональне розміщення неможливі без створення потужного інфраструктурного комплексу і внутрірегіональної збалансованості в економічному й соціальному розвитку на рівні як регіону, так і міських та сільських поселень.
Техніко-економічні фактори. Це особлива група факторів, пов’язана з розвитком науково-технічного прогресу. Її вплив на розвиток і розміщення виробництва значно залежить від темпів розвитку науково-технічного прогресу в світі і, конкретно, в тій чи іншій країні. Швидке впровадження його досягнень у практику господарювання суттєво змінює характер розміщення різних
галузей промисловості, а також організацію роботи галузей транспорту і будівництва. Так, будівництво енергомістких підприємств раніше концентрувалося поруч з потужними електростанціями, оскільки ще не була розроблена технологія передачі електроенергії на велику відстань. Тепер цей обмежуючий фактор втратив силу тому, що електроенергію можна передавати на сотні й тисячі кілометрів до її споживачів. Упровадження результатів науково-технічного прогресу забезпечує зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва, ефективніше використання всіх видів ресурсів, посилює розвиток раціональних міжгалузевих та внутрігалузевих зв’язків.
Геополітичні фактори мають зростаючий вплив на розвиток і
розміщення продуктивних сил. До цієї групи відносять особливості економіко-географічного положення країни та її регіонів,
конкурентні переваги вітчизняного виробництва товарів і їх реалізацію на світовому ринку, успішний розвиток різних форм зов-
нішньоекономічних зв ’язків країни й окремих регіонів. Геополітичні
фактори впливають на розвиток інтеграційних економічних
зв’язків України з іншими країнами, на посилення її участі у
міжнародному поділі праці. Під їх впливом формується модель
виробничо-інвестиційних зв’язків, в якій поряд із зовнішньою
торгівлею посилюється співробітництво у розвитку науково-
технічної співпраці.
Важливе значення для активної участі України у міжнародному поділі праці має її досить вигідне економіко-географічне положення. Україна ще недостатньо використовує переваги транзитного положення своєї території між країнами Європи та Азії. Вона розташована поблизу високорозвинутих держав Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусі і країн Східної Європи. Морський транспорт забезпечує їй зв’язки з країнами Середземномор’я, Близького Сходу та іншими країнами далекого зарубіжжя.
Важливе значення у вирішенні проблем територіальної організації виробництва мають основні критерії його розміщення — інтегральні показники рівня розвитку соціальної інфраструктури, демографічної і екологічної ситуації в регіоні, які повинні враховуватися при виборі оптимального варіанта розміщення об’єктів виробничого і невиробничого призначення та при вирішенні проблем удосконалення існуючої територіальної структури господарства і системи розселення. На даний час для багатьох регіонів країни найважливішими критеріями, які повинні враховуватися в першу чергу при виборі оптимального варіанта розміщення продуктивних сил, є соціальні й екологічні.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30