Главная->Регіональна економіка->Содержание->2.2. Загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Тексти лекцій онлайн (частина 1)

2.2. Загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів

 

Серед загальних закономірностей, як з історичної точ­ки зору, так і з позицій охоплення всіх процесів суспільного роз­витку, важливе місце займає закономірність відповідності роз­міщення виробництва характеру й рівню розвитку продуктив­них сил. Кожному способові виробництва відповідає певний рі­вень розвитку і розміщення продуктивних сил: феодальному — локальне, замкнуте розміщення виробництва і реалізація товарів на місці; капіталістичному — вихід продукції виробництва на всю країну та за її межі. Під впливом цієї закономірності форму­валися райони-виробники і райони —- споживачі готової продук­ції, постачальники сировини.

Закономірність територіального поділу суспільної праці. Територіальний поділ праці — це територіальний прояв дії, у пер­шу чергу, загального економічного закону суспільного поділу праці. На кожній території відповідно до її природних історичних та економічних умов визначаються і розвиваються в процесі роз­витку господарства галузі його спеціалізації.

Територіальний поділ суспільної праці є фундаментом, на якому формуються економічні регіони, утворюються регіональні територіально-виробничі комплекси. Особливо наочно проявля­ється ця закономірність у межах великих країн.

Закономірність економії витрат на подолання просторово­го розриву між елементами виробництва. Під впливом цієї за­кономірності відбувається наближення підприємств до джерел сировини та до районів споживання готової продукції. На почат­ковому етапі розвитку суспільства, коли масштаби виробництва були незначними, такі фактори, як природні ресурси, трудові ре­сурси і споживання продукції практично суміщалися в просторі і сфера для прояву цієї закономірності була надто вузькою, її вплив був слабким. В умовах капіталістичного способу виробни­цтва у зв’язку з розвитком територіального поділу праці й тери­торіальної спеціалізації промисловості та сільського господарст­ва збільшилася і товарна продукція районів спеціалізації. Це зумовило виникнення значних перевезень продукції до спожива­ча і необхідність зменшення транспортних витрат.

Закономірність територіальної концентрації виробництва, його комплексності й агломерації населених пунктів. Ця за­

кономірність відображає об’єктивну тенденцію суспільного ви­робництва і розселення до скупчення їх на обмеженій території. Вона тісно пов’язана із закономірністю економії затрат праці на подолання територіального розриву між елементами та етапами виробництва і економічним законом концентрації виробництва. З розвитком виробництва посилюється також процес зосередження підприємств і населених пунктів (процес агломерації) від простої форми (зосередження кількох підприємств та поселень міського типу) до складної (формування великих промислових районів і агломерацій населених пунктів).

Дія даної закономірності проявляється у формуванні агломе­раційного ефекту, який відображається в тому, що близько роз­ташовані об’єкти, якщо вони мають виробничі або технологічні зв’язки, завжди є економічно ефективнішими, ніж тоді, коли вони розміщені відокремлено, на значній відстані. Під впливом цієї за­кономірності формуються промислові центри, вузли, райони, які складають основу економічних регіонів, локальних, регіональних систем розселення. їх комплексний розвиток забезпечує найраці- ональніше використання виробничого, природно-ресурсного і трудоресурсного потенціалів.

Закономірність глобалізації і регіоналізації розвитку сві­тового господарства та її вплив на розміщення виробництва й формування економічних регіонів. З другої половини XX ст. посилюється розвиток процесів глобалізації (утворення світових монопольних структур) і на противагу йому розвивається регіо- налізація — утворення регіональних економічних союзів (блоків країн) з метою захисту економічних інтересів окремих країн і окремих регіонів у конкурентній боротьбі з транснаціональними монополіями. До таких блоків можна віднести ЄС та ін. Мета ре­гіональних блоків — підвищення конкурентоспроможності влас­них виробництв, встановлення митних бар’єрів для захисту своєї економіки від напливу товарної продукції транснаціональних монополій тощо.

Під впливом вказаної закономірності відбуваються значні змі­ни в розміщенні світового господарства, виникають нові промис­лові центри, райони, зосереджуються складні і точні виробництва в найрозвинутіших країнах (у США, Японії, Франції, Німеччині, Великобританії та ін.), а екологічно брудні виробництва значною мірою переміщаються з високорозвинутих країн до країн, що розвиваються. Головні підприємства провідних галузей промис­ловості світу, особливо машинобудування, зосереджені в найроз­винутіших країнах, а їх філіали, особливо збиральні заводи, ство­рюються в менш розвинутих країнах з метою перетину їх мит­них кордонів, уникнення митних податків і використання дешев­шої робочої сили. Іноземні інвестиції в країнах, що розвивають­ся, вкладаються, в першу чергу, в розвиток гірничодобувної промисловості з метою використання цінної сировини, тоді як галузі обробної промисловості або відсутні, або досить слабко розвинуті.

Процеси глобалізації мають всезростаючий вплив і на розви­ток економіки України. Великого значення набуває транспорт­но-географічне положення країни в Європі, створення на її те­риторії транспортних магістралей міжнародного значення (тран­зитних транспортних коридорів): трубопровідної, залізничної, повітряної і водної (Чорне море, Дунай). Під впливом іноземних компаній сформувалася мережа автозбиральних заводів, поси­люється розвиток інших промислових підприємств, здійснюєть­ся будівництво нафтопроводу від Баку через Грузію — Одесу — Броди до Польщі. Процеси глобалізації мають значний вплив на розвиток металургійного й хімічного комплексів та гірничої промисловості.

Крім зазначених загальних закономірностей розміщення про­дуктивних сил, в окремих країнах залежно від особливостей істо­ричного етапу їх розвитку і сучасного розвитку ринкової еконо-» міки у різній мірі проявляють свій вплив і інші закономірності. До них можна віднести такі:

•    закономірність соціальної спрямованості розвитку й розмі­щення продуктивних сил країни та її регіонів, яка випливає з не­обхідності загальної соціалізації економічної системи. Особливо це стосується України, де тривалий час у радянський період інтен­сивно здійснювався курс на індустріалізацію і значно стримував­ся соціальний розвиток суспільства;

•    забезпечення високої економічної ефективності розміщення продуктивних сил з урахуванням регіональних особливостей краї­ни, через удосконалення територіальної та галузевої структури господарського комплексу регіонів і раціональніше використання ресурсного і виробничого потенціалів;

•    відповідність розміщення продуктивних сил вимогам націо­нальної економічної безпеки. В Україні необхідно забезпечити формування завершених технологічних циклів виробництва, які були розірвані після розпаду СРСР, шляхом утворення необхід­них підприємств у своїх регіонах, зменшити залежність власної економіки від імпорту енергетичних ресурсів за рахунок термі­нового освоєння нових районів видобутку нафти і газу, вдоско­налити галузеву структуру виробничих комплексів більшості ре­гіонів;

•    орієнтація в процесі вдосконалення розміщення продуктив­них сил у регіонах на забезпечення високої конкурентоспромож­ності продукції, яка значно залежить від підвищення її якості і від вигідного розміщення нових виробничих об’єктів та об’єктів соціальної інфраструктури.

 

13