Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 Карпатський економічний район - РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 2) - Studbook
Главная->Регіональна економіка->Содержание->Карпатський економічний район

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 2)

Карпатський економічний район

Площа - 56,6 тис. км .

Населення - 6460,3 тис. чол.

Склад - Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області.

Львівська область займає 21,8 тис. км , тут проживає 2754 тис. чол., в

Івано-Франківській відповідно - 13,9 тис. км , 1431 тис. чол., у Закарпатській

22

-     12,8 тис. км , 1258 тис. чол. і Чернівецькій - 8,1 тис. км , 938 тис. чол.

Територія району включає Карпати, Передкарпаття, Закарпаття.

Карпатський економічний район розташований близько до центра Європи, на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північний схід район, зокрема м. Львів, перетинає Головний Європейський Вододіл.

Природно-географічне положення Карпатського району характеризується граничністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший.

Для Карпатського району важливим є його еколого-географічно районування в зоні західного перенесення повітряних мас із Східної Європи, які несуть отруйні викиди теплових електростанцій, хімічних і металургійних підприємств із Західно-Східного європейського простору.

Район має вигідне транспортно-географічне положення: лежить у перехресті міжнародних залізничних, трубопровідних та електричних артерій

-     залізниць Київ - Львів - Прага, Варшава - Перемишль - Львів - Бухарест; газопроводи Уренгой - Помари - Ужгород, Оренбург - Західний кордон; ЛЕП Вінниця - Альбертірша.

Природні умови і ресурси. Район характеризується строкатістю природних умов і ресурсів. Гірська частина Українських Карпат належить до південної і південно-західної території району. Через зручні перевали гірських масивів прокладені залізниці і шосейні дороги, за допомогою яких здійснюються внутрішньорайонні транспортно-економічні зв’язки, а також з Чехією, Словаччиною, Угорщиною та іншими країнами.

Північну частину Карпатського району займає рівнинне Передкарпаття, частина Волино-Подільської височини, Розточчя, Мале Полісся, Закарпатська область, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах.

Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом, у ньому не буває посух. Його ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові грунти та опідзолені чорноземи (на Волинсько-Подільській височині), дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у гірських районах Карпат) тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів. У Прикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кухонної солі, які мають державне значення, мінеральних вод (у Карпатах), деяких мінеральних будівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам’яне вугілля, природний газ.

У територіальній структурі корисних копалин виділяються одна зона, два райони і ряд кущів. Основною є Прикарпатська полікомпонентна зона з кущами: Бориславсько-Стебницьким (нафта, попутний і природний газ, озокерит, калійні солі, розсоли), Калусько-Долинським (нафта, попутний газ, калійні і магнієві солі, розсоли), Надвірнянським (нафта, озокерит, кухонна сіль, менилітові сланці), Миколаєво-Роздольським (сірка, цементний вапняк, скляні і формувальні піски, цегляна глина), Яворівським (сірка, сировина для виробництва цегли), Скитським (вапняк, фосфорити). На південних макросхилах Карпат і в передгір’ї виділяються Закарпатський полікомпонентний район з кущами: Берегово-Біганським (алуніти, барит, перліт, каолін, мінеральні фарби), Рахівсько-Солотвинським (кухонна сіль, мармур, доломіт), Ужгородсько-Свалявським (мармур, андезит), Вишківським (ртутна сировина, андезит).

У районі є родовища мінеральних фарб (Іршавське), бентоніту (Горбське), золота (Мужієвське) тощо. На заході знаходиться Львівсько- Волинський монокомпонентний район (кам’яне вугілля).

Лісові ресурси - це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина, ожина), гриби, мисливська фауна. Основні запаси деревини зосереджені в Карпатах.

Водні ресурси району - це поверхневі води річок, озер, водосховищ і підземної води. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Пруг, які використовуються для водопостачання населених пунктів, виробництва електроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах - Теребля-Ріцька, на Дністрі - Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).

Підземні води району:

о   прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі термальні (м.Мукачеве в Закарпатті);

о   мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин, Олесько та ін.).

Мінеральні води, особливо унікальна “Нафтуся”, є основним рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с.Черче Івано-Франківської обл.).

Незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, унікальністю (мінеральних вод, озокериту, сірки тощо) і навіть за запасами становить важливу матеріальну основу подальшого прогресивного розвитку соціально-екологічного комплексу Карпатського району.

Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуванню ранніх сільськогосподарських культур, садівництва, виноградарства. Тривалість сонячного сяйва 2100 год. на рік створює умови для дозрівання високоякісних фруктових, виноградних і городніх плодів. Густа річкова мережа забезпечує район водними та енергетичними ресурсами. Різноманітні корисні копалини, горючі гази, нафта, сірка, калійні та кам’яні солі, вугілля дали можливість розвивати обробні галузі промисловості, а грязі, мінеральні води, озокерит створити курорти Трускавець і Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір’я, Східниця, Гірська Тиса та ін.

Населення. Карпатський район густонаселений: у Львівській області -

126,3,   Чернівецькій - 115,9, Івано-Франківській - 103,0 і на Закарпатській -

98,3   чол./км . У всіх областях, крім Львівської, переважає сільське населення. У районі більш висока, ніж загалом в Україні (86 чол./км ), густота

населення. Найвища вона в Підкарпатті та рівнинному Закарпатті (понад 90

22 чол./км ), найменша - в гірській частині Карпат (менше 20 чол./км ). Це

пов’язано як з історією освоєння і заселення території, так і з впливом

природних умов.

Віково-статева структура населення Карпатського району подібна до структури населення всієї України. Зокрема, частка жінок тут становить 53%. У 1991 р. на 1000 жінок припадало 889 чоловіків (в Україні - 865 чоловіків).

Найважливіший у Карпатському районі економічний і культурний центр

-     м. Львів (809,4 тис. чол. на 1 січня 1994 р.) посідає сьоме місце серед міст України. Населення Чернівців становить 263,2 тис. чол., Івано-Франківська - 235,7, Ужгорода - 126,2 тис. чол. У районі багато малих і середніх міст та селищ міського типу (99).

За національним складом переважають українці - 90 % усього населення району. Проживають тут також росіяни, євреї (переважно в міських поселеннях), поляки (у Львівській обл.), угорці, словаки (у Закарпатській обл.), румуни (у Чернівецькій і Закарпатській обл.) та представники інших національностей.

У Карпатському районі розвинена субурбанізація, пов’язана з наближенням сільських поселень до міст, добре впорядкованою транспортною мережею. Для всіх областей району характерні інтенсивні маятникові міграції: у них бере участь понад 25 % усього працездатного сільського населення. Львів, посідаючи за чисельністю населення сьоме місце в Україні, вийшов на третє місце (після Києва і Харкова) за кількістю маятникових мігрантів (понад 100 тис. чол. щодня).

Карпатський район багатий на трудові ресурси, що полегшує індустріалізацію території і стимулює розвиток трудомістких галузей промисловості і сільського господарства. Тут вирощують зернові і технічні культури (пшеницю, жито, ячмінь, гречку, цукрові буряки), розводять велику

і  дрібну рогату худобу, свиней, у тому числі займаються килимарством, художнім вишиванням, обробкою шкіри і деревини, художньою різьбою на дереві. У повоєнний період значного розвитку набули машинобудування, хімічна індустрія, гірничодобувна промисловість, індустріальне будівництво.

Промисловість. Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. Він

складається з вісьмох взаємопов’язаних міжгалузевих територіальних комплексів (МТК):                                     паливно-енергетичного, машинобудівного, хімічної

індустрії, лісовиробничого, індустріально-будівельного, агропромислового, рекреаційного, транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природних ресурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце в територіальному поділі та інтеграції праці.

Найбільш розвинені в Карпатському економічному районі ма­шинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Зовсім не розвинена рибна промисловість. Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика.

До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво палива - кам’яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів, попутного і природного газу, електроенергії, в основному на теплових електростанціях.

Видобуток кам’яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Во­линському басейні, розвиток якого почався у повоєнний період. Тепер за рік видобувають майже 15 млн. т енергетичного вугілля. Більше ніж половина кам’яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобувається тільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району).

Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова промисловість Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу помітно знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності в Дрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку й акумуляції природного привізного газу - Дашава, Рудка, Угерсько, Більче (Львівська обл.).

Провідна галузь комплексу - електроенергетика, представлена великими Бурштинською (2,4 млн. кВт), Добротвірською (660 тис. кВт) ДРЕС і рядом малих ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють, в основному, на вугіллі, яке видобувають у Львівсько-Волинському районі. Електростанції об’єднані в систему “Львівенерго”. Важливою є роль західноукраїнської розподільної підстанції у міждержавній енергосистемі “Мир” (біля м. Ходорова Львівської обл.). На межі Чернівецької і Хмельницької областей побудована Дністровська ГЕС.

Обслуговуючими галузями в комплексі є виробництво і ремонт гірничовидобувного й енергетичного обладнання (у Дрогобичі, Червонограді, Львові).

Машинобудівний комплекс - це приладобудування, виробництво телевізійної техніки, електроламп: радіоелектронної, медичної апаратури, верстатів із програмним управлінням, металорізальних інструментів. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу й наукову інфраструктуру Львова

і   зосереджений переважно в обласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-транспортне машинобудування, ремонт транспортної техніки, виробництво автобусів, автонавантажувачів, мопедів, вантажних конвеєрів у Львові, автокранів у Дрогобичі з орієнтацією на кооперативні зв’язки з іншими районами і зарубіжними країнами.

У тісному зв’язку з АПК району розвивається і сільськогосподарське машинобудування (у Львові, Коломиї).

У територіальній структурі комплексу виділяються машинобудівні центри (всі обласні центри, а також Дрогобич, Коломия, Мукачеве).

Комплекс хімічної індустрії - це переважно галузі гірничої хімії (виробництво природної сірки в Новому Роздолі і Новояворівську), видобуток калійних і кухонних солей у Калуші, Стебнику, Солотвині. До основної хімії, яка грунтується на місцевій і привізній сировині, належить виробництво сірчаної кислоти (у Новому Роздолі), калійних (у Калуші, Стебнику), комплексних добрив (у Новому Роздолі).

Розвивається хімія органічного синтезу - виробництво штучних волокон (у Сокалі), технічного вуглецю (у Дашаві), тонкого хімічного синтезу (в Івано-Франківську), поліетилену (у Калуші). Сировина для виготовлення поліетилену надходить до Калуша етиленопроводом з Угорщини. Розвинені хіміко-фармацевтична промисловість (у Львові), виробництво лаків і фарб (у Львові, Бориславі), нетканих матеріалів (у Бориславі).

Комплекс хімічної індустрії поєднує деякі виробництва з іншими МТК: агропромисловими (виробництво міндобрив), лісопромисловими (лісохімія), індустріально-будівельними (виробництво лаків, фарб). У перспективі можливий розвиток на базі ресурсів місцевої сировини гірничо-хімічної та основної хімії: освоєння великого Марково-Розсільнянського родовища калійних солей, Гуменецького родовища природної сірки; розширення виробництв побутової хімії, хіміко-фармацевтичних та мінеральних добрив.

У районі недостатньо розвинене хімічне машинобудування та індустріальна інфраструктура комплексу.

Висококваліфіковані кадри хіміків готують Львівський політехнічний інститут та Львівський університет.

Лісовиробничий комплекс спеціалізується в основному на виробництві меблів. З цією галуззю тісно пов’язані лісопильне виробництво, виготовлення чорнових і чистих меблевих заготовок, фанери, деревно- стружкових і волокнистих плит, картону, паперового пластику, синтетичних смол, фурнітури.

Великими центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів; лісохімії - Свалява, Великий Бичків, Перечин. Діють ремонтні підприємства (у Калуші, Тереславі). Висококваліфіковані кадри готують у Львові (у лісотехнічному інституті). Головні райони комплексу в Івано-Франківську, Жидачеві, Чернівцях, Ужгороді, Мукачевому, Дрогобичі, Сваляві, Надвірній. Найбільшими центрами деревообробної промисловості є Львів (виробництво меблів, фанери, паперового пластику), Івано-Франківськ (меблі) та ін.

Індустріально-будівельний комплекс структурно складається з двох блоків галузей:

о виробництво будівельних матеріалів;

о   житлове, соціально-культурне, промислове, сільськогосподарське і транспортне будівництво.

До першого блоку комплексу належить виробництво будівельного каменю, в’язких матеріалів - цементу (у Миколаєві), вапна (у Пустомитах), гіпсу (у Ширці), стінових матеріалів, цегли, облицювальних матеріалів. Цемент, облицювальна плитка, гіпс частково вивозяться до інших районів.

Агропромисловий комплекс. В інтегральному АПК розвинені спеціалізовані комплекси:

а)  рослинницького напряму - цукробуряковий, виноградно-виноробний, спиртогорілчаний, плодоовочепереробний та ін.;

б)  тваринницького напряму - м’ясопереробний, молокопереробний, птахопромисловий.

У тісному зв’язку з деякими з цих комплексів розвиваються галузі легкої промисловості - текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва, які орієнтуються на місцеві трудові ресурси, споживача і частково на привізну сировину та напівфабрикати.

Найбільшу земельну площу має Львівська область (табл. 7.9.), на яку припадає найбільша площа ріллі і сіножатей, найменшу - Чернівецька область, що має найменшу площу сіножатей.

Область

Загальна

земельна

площа

Земельна площа у користуванні с.-г. підприємств і господарств

Усі угіддя с.-г. підприємств і господарств

У тому числі

рілля

сіножаті і пасовища

Закарпатська

1275

629

448

198

217

Івано-Франківська

1393

685

535

414

105

Львівська

2183

1384

1169

820

327

Чернівецька

810

564

468

338

102

Всього

5661

3262

2620

1770

751

 

Таблиця 7.9. Загальна земельна площа сільськогосподарських угідь в областях (на 1 січня 1996 р.), тис. га Базовим в АПК є багатогалузеве сільськогосподарське виробництво з добре сформованими зонами спеціалізації:

^ лісостеповою (зернове господарство, м’ясне і молочне скотарство, свинарство, птахівництво);

^ карпатською з підзонами:

а)  передгірською передкарпатською (льонарство, картоплярство, молочно-м’ясне тваринництво, овочівництво);

б) передгірською закарпатською (виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м’ясне скотарство і птахівництво).

Найбільший валовий збір зерна у Львівській, друге місце посідає Чернівецька, найменший - у Закарпатській області (табл. 7.10.).

Г алузі харчової промисловості, які становлять разом з легкою переробний блок АПК, зосереджені переважно в місцях виробництва сировини. Цукровий буряк переробляється в лісостеповій зоні (у Ходорові, Радехові, Золочеві, Городенці); льон - в Передкарпатті (Старому Самборі), овочі і плоди - у лісостеповій і передгірській зонах; м’ясокомбінати розміщені переважно в обласних центрах, а також у Бориславі, Стриї; молокозаводи - в обласних та індустріальних центрах; маслосирзаводи - рівномірно на території району.

Область

У се

редньому за рік

За рік

1981-1985

1986-1990

1991

1992

1993

1995

Закарпатська

252

295

290

222

217

197

Івано-Франківська

393

497

345

393

476

422

Львівська

711

979

864

907

944

866

Чернівецька

523

583

397

413

589

485

Таблиця 7.10. Валовий збір зерна в областях (у господарствах усіх категорій), тис. т

 

У Закарпатті розвинені виноробна і коньячна (в Ужгороді, Береговому, Іршаві), в областях, розміщених північніше від Карпат, - спиртогорілчана промисловість.

Головними центрами текстильної, швейної і трикотажної промисловості є Львів, Чернівці, Червоноград (орієнтація на жіночу робочу силу), хутрові - Тисмениця, шкіряної і взуттєвої - Львів, Стрий, Борислав, Івано-Франківськ.

У Карпатському районі добре розвинені галузі обслуговування базового блоку АПК:                          виробництво    і     ремонт    сільськогосподарських машин,

мінеральних добрив, підготовки кадрів (Львівські сільськогосподарська і зооветеринарна академії, Інститут землеробства і тваринництва західних областей України, ряд зональних дослідних станцій). Однак вразливим місцем обслуговування АПК залишається недостатній розвиток наукового обслуговування, проектно-конструкторської діяльності, системи підготовки кадрів, спеціального машинобудування для легкої і харчової промисловості.

До рекреаційного комплексу Карпатського району належить санаторно- курортне і туристське господарство та сфера відпочинку, а саме система закладів санаторно-курортного лікування, турбаз, екскурсійних станцій, баз, будинків відпочинку .і пансіонатів. Основним районом рекреації є територія Українських Карпат. Тут розміщені відомі здравниці Трускавця, Моршина, Любіня Великого, Немирова. Основними центрами туризму є Львів та інші старовинні міста (Галич, Чернівці, Ужгород).

Транспортна система. Транспортний комплекс зв’язує різні частини району, а також перевозить вантажі та пасажирів Карпатського та інших районів України і зарубіжних країн. Провідним у цьому комплексі є залізничний транспорт, який тісно зв’язаний з автомобільним. Для зовнішніх

і   частково внутрішньорайонних перевезень використовується авіаційний транспорт. Розвинений газо-і нафтопровідний транспорт.

Залізнична мережа району густіша, ніж в Україні в цілому. Головні лінії прямують з Києва до Львова і далі до Ужгорода і Чопа. У перевезеннях переважають транзитні вантажі. Вантажі перевантажують на прикордонних станціях Чоп і Мостиська. Великі залізничні вузли: Львів, Красне. Основними вузлами транспортного комплексу є обласні центри (залізнично- автомобільні).

Охорона навколишнього середовища. Потребують уваги питання охорони унікальних лісових ресурсів Карпат, здійснення протиерозійних заходів, регулювання стоку карпатських річок, які затоплюють у період повеней значні передгірські території. Необхідно вжити дійових заходів щодо усунення промислових викидів у повітряний і водний басейни, передусім, у районах розміщення гірничо-хімічних виробництв і цементної промисловості.

У зв’язку з приватизацією підприємств потрібно розв’язати питання про охорону природи в цьому районі. Проблема економіки полягає в заміні застарілих технологій у промисловості, сільському господарстві. Створення фермерських господарств потребує від фермера відповідальності за деградацію земельної ділянки.

Заслуговує на увагу в Карпатському районі дослідження регіональних особливостей продуктивних маятникових міграцій, що набуває великого державного значення. Суспільні та особисті втрати, пов’язані з ними, є настільки вагомими, що дають змогу порушувати питання про потребу державного планування цього процесу й управління ним.

Важливими є проблеми місцевого самоврядування та фінансової самостійності регіонів.

Функціонально-територіальна структура району. У територіальній структурі Карпатського району виділяють два внутрішньообласних райони: Підкарпатський (нафта, газ, сірка, калійні добрива, продукція деревообробки, санаторно-курортне господарство) і Північний (видобуток кам’яного вугілля, харчова і легка промисловість). Головні економічні центри Львівського Підкарпаття:     Дрогобич (машинобудування, деревообробна, легка

промисловість), Стрий (машинобудування, харчова і деревообробна промисловість), Борислав (видобуток нафти, легка і хімічна промисловість), Новий Роздол (виробництво сірки); центри Львівської півночі - Червоноград (видобуток кам’яного вугілля, легка промисловість), Сокаль (хімічна промисловість), Добротвір (електроенергетика). У цих районах формуються вузли: Дрогобицьке-Бориславський і Червоноградсько-Сокальський.

У центральній частині області сформувався великий Львівський економічний вузол, який є провідним у її функціонально-територіальній структурі (машинобудування, харчова і легка промисловість). Його територія

-      це міста і селища міського типу Красне, Кам’янка-Бузька, Жовква, Івано- Франкове, Городок, Рудки, Миколаїв.

Три карпатські області району - Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська - мають подібну спеціалізацію: АПК, ЛПК і рекреація. Івано- Франківський обласний район виділяється нафтовою і калійною промисловістю, Чернівецький - машинобудуванням і легкою промисловістю, Закарпатський - харчовою промисловістю і деревообробкою.

 

23