РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 2)
Карпатський економічний район
Площа - 56,6 тис. км .
Населення - 6460,3 тис. чол.
Склад - Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області.
Львівська область займає 21,8 тис. км , тут проживає 2754 тис. чол., в
Івано-Франківській відповідно - 13,9 тис. км , 1431 тис. чол., у Закарпатській
22
- 12,8 тис. км , 1258 тис. чол. і Чернівецькій - 8,1 тис. км , 938 тис. чол.
Територія району включає Карпати, Передкарпаття, Закарпаття.
Карпатський економічний район розташований близько до центра Європи, на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північний схід район, зокрема м. Львів, перетинає Головний Європейський Вододіл.
Природно-географічне положення Карпатського району характеризується граничністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший.
Для Карпатського району важливим є його еколого-географічно районування в зоні західного перенесення повітряних мас із Східної Європи, які несуть отруйні викиди теплових електростанцій, хімічних і металургійних підприємств із Західно-Східного європейського простору.
Район має вигідне транспортно-географічне положення: лежить у перехресті міжнародних залізничних, трубопровідних та електричних артерій
- залізниць Київ - Львів - Прага, Варшава - Перемишль - Львів - Бухарест; газопроводи Уренгой - Помари - Ужгород, Оренбург - Західний кордон; ЛЕП Вінниця - Альбертірша.
Природні умови і ресурси. Район характеризується строкатістю природних умов і ресурсів. Гірська частина Українських Карпат належить до південної і південно-західної території району. Через зручні перевали гірських масивів прокладені залізниці і шосейні дороги, за допомогою яких здійснюються внутрішньорайонні транспортно-економічні зв’язки, а також з Чехією, Словаччиною, Угорщиною та іншими країнами.
Північну частину Карпатського району займає рівнинне Передкарпаття, частина Волино-Подільської височини, Розточчя, Мале Полісся, Закарпатська область, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах.
Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом, у ньому не буває посух. Його ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові грунти та опідзолені чорноземи (на Волинсько-Подільській височині), дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у гірських районах Карпат) тощо.
Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів. У Прикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кухонної солі, які мають державне значення, мінеральних вод (у Карпатах), деяких мінеральних будівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам’яне вугілля, природний газ.
У територіальній структурі корисних копалин виділяються одна зона, два райони і ряд кущів. Основною є Прикарпатська полікомпонентна зона з кущами: Бориславсько-Стебницьким (нафта, попутний і природний газ, озокерит, калійні солі, розсоли), Калусько-Долинським (нафта, попутний газ, калійні і магнієві солі, розсоли), Надвірнянським (нафта, озокерит, кухонна сіль, менилітові сланці), Миколаєво-Роздольським (сірка, цементний вапняк, скляні і формувальні піски, цегляна глина), Яворівським (сірка, сировина для виробництва цегли), Скитським (вапняк, фосфорити). На південних макросхилах Карпат і в передгір’ї виділяються Закарпатський полікомпонентний район з кущами: Берегово-Біганським (алуніти, барит, перліт, каолін, мінеральні фарби), Рахівсько-Солотвинським (кухонна сіль, мармур, доломіт), Ужгородсько-Свалявським (мармур, андезит), Вишківським (ртутна сировина, андезит).
У районі є родовища мінеральних фарб (Іршавське), бентоніту (Горбське), золота (Мужієвське) тощо. На заході знаходиться Львівсько- Волинський монокомпонентний район (кам’яне вугілля).
Лісові ресурси - це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина, ожина), гриби, мисливська фауна. Основні запаси деревини зосереджені в Карпатах.
Водні ресурси району - це поверхневі води річок, озер, водосховищ і підземної води. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Пруг, які використовуються для водопостачання населених пунктів, виробництва електроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах - Теребля-Ріцька, на Дністрі - Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).
Підземні води району:
о прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі термальні (м.Мукачеве в Закарпатті);
о мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин, Олесько та ін.).
Мінеральні води, особливо унікальна “Нафтуся”, є основним рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с.Черче Івано-Франківської обл.).
Незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, унікальністю (мінеральних вод, озокериту, сірки тощо) і навіть за запасами становить важливу матеріальну основу подальшого прогресивного розвитку соціально-екологічного комплексу Карпатського району.
Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуванню ранніх сільськогосподарських культур, садівництва, виноградарства. Тривалість сонячного сяйва 2100 год. на рік створює умови для дозрівання високоякісних фруктових, виноградних і городніх плодів. Густа річкова мережа забезпечує район водними та енергетичними ресурсами. Різноманітні корисні копалини, горючі гази, нафта, сірка, калійні та кам’яні солі, вугілля дали можливість розвивати обробні галузі промисловості, а грязі, мінеральні води, озокерит створити курорти Трускавець і Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір’я, Східниця, Гірська Тиса та ін.
Населення. Карпатський район густонаселений: у Львівській області -
126,3, Чернівецькій - 115,9, Івано-Франківській - 103,0 і на Закарпатській -
98,3 чол./км . У всіх областях, крім Львівської, переважає сільське населення. У районі більш висока, ніж загалом в Україні (86 чол./км ), густота
населення. Найвища вона в Підкарпатті та рівнинному Закарпатті (понад 90
22 чол./км ), найменша - в гірській частині Карпат (менше 20 чол./км ). Це
пов’язано як з історією освоєння і заселення території, так і з впливом
природних умов.
Віково-статева структура населення Карпатського району подібна до структури населення всієї України. Зокрема, частка жінок тут становить 53%. У 1991 р. на 1000 жінок припадало 889 чоловіків (в Україні - 865 чоловіків).
Найважливіший у Карпатському районі економічний і культурний центр
- м. Львів (809,4 тис. чол. на 1 січня 1994 р.) посідає сьоме місце серед міст України. Населення Чернівців становить 263,2 тис. чол., Івано-Франківська - 235,7, Ужгорода - 126,2 тис. чол. У районі багато малих і середніх міст та селищ міського типу (99).
За національним складом переважають українці - 90 % усього населення району. Проживають тут також росіяни, євреї (переважно в міських поселеннях), поляки (у Львівській обл.), угорці, словаки (у Закарпатській обл.), румуни (у Чернівецькій і Закарпатській обл.) та представники інших національностей.
У Карпатському районі розвинена субурбанізація, пов’язана з наближенням сільських поселень до міст, добре впорядкованою транспортною мережею. Для всіх областей району характерні інтенсивні маятникові міграції: у них бере участь понад 25 % усього працездатного сільського населення. Львів, посідаючи за чисельністю населення сьоме місце в Україні, вийшов на третє місце (після Києва і Харкова) за кількістю маятникових мігрантів (понад 100 тис. чол. щодня).
Карпатський район багатий на трудові ресурси, що полегшує індустріалізацію території і стимулює розвиток трудомістких галузей промисловості і сільського господарства. Тут вирощують зернові і технічні культури (пшеницю, жито, ячмінь, гречку, цукрові буряки), розводять велику
і дрібну рогату худобу, свиней, у тому числі займаються килимарством, художнім вишиванням, обробкою шкіри і деревини, художньою різьбою на дереві. У повоєнний період значного розвитку набули машинобудування, хімічна індустрія, гірничодобувна промисловість, індустріальне будівництво.
Промисловість. Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. Він
складається з вісьмох взаємопов’язаних міжгалузевих територіальних комплексів (МТК): паливно-енергетичного, машинобудівного, хімічної
індустрії, лісовиробничого, індустріально-будівельного, агропромислового, рекреаційного, транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природних ресурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце в територіальному поділі та інтеграції праці.
Найбільш розвинені в Карпатському економічному районі машинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Зовсім не розвинена рибна промисловість. Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика.
До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво палива - кам’яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів, попутного і природного газу, електроенергії, в основному на теплових електростанціях.
Видобуток кам’яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Волинському басейні, розвиток якого почався у повоєнний період. Тепер за рік видобувають майже 15 млн. т енергетичного вугілля. Більше ніж половина кам’яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобувається тільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району).
Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова промисловість Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу помітно знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності в Дрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку й акумуляції природного привізного газу - Дашава, Рудка, Угерсько, Більче (Львівська обл.).
Провідна галузь комплексу - електроенергетика, представлена великими Бурштинською (2,4 млн. кВт), Добротвірською (660 тис. кВт) ДРЕС і рядом малих ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють, в основному, на вугіллі, яке видобувають у Львівсько-Волинському районі. Електростанції об’єднані в систему “Львівенерго”. Важливою є роль західноукраїнської розподільної підстанції у міждержавній енергосистемі “Мир” (біля м. Ходорова Львівської обл.). На межі Чернівецької і Хмельницької областей побудована Дністровська ГЕС.
Обслуговуючими галузями в комплексі є виробництво і ремонт гірничовидобувного й енергетичного обладнання (у Дрогобичі, Червонограді, Львові).
Машинобудівний комплекс - це приладобудування, виробництво телевізійної техніки, електроламп: радіоелектронної, медичної апаратури, верстатів із програмним управлінням, металорізальних інструментів. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу й наукову інфраструктуру Львова
і зосереджений переважно в обласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-транспортне машинобудування, ремонт транспортної техніки, виробництво автобусів, автонавантажувачів, мопедів, вантажних конвеєрів у Львові, автокранів у Дрогобичі з орієнтацією на кооперативні зв’язки з іншими районами і зарубіжними країнами.
У тісному зв’язку з АПК району розвивається і сільськогосподарське машинобудування (у Львові, Коломиї).
У територіальній структурі комплексу виділяються машинобудівні центри (всі обласні центри, а також Дрогобич, Коломия, Мукачеве).
Комплекс хімічної індустрії - це переважно галузі гірничої хімії (виробництво природної сірки в Новому Роздолі і Новояворівську), видобуток калійних і кухонних солей у Калуші, Стебнику, Солотвині. До основної хімії, яка грунтується на місцевій і привізній сировині, належить виробництво сірчаної кислоти (у Новому Роздолі), калійних (у Калуші, Стебнику), комплексних добрив (у Новому Роздолі).
Розвивається хімія органічного синтезу - виробництво штучних волокон (у Сокалі), технічного вуглецю (у Дашаві), тонкого хімічного синтезу (в Івано-Франківську), поліетилену (у Калуші). Сировина для виготовлення поліетилену надходить до Калуша етиленопроводом з Угорщини. Розвинені хіміко-фармацевтична промисловість (у Львові), виробництво лаків і фарб (у Львові, Бориславі), нетканих матеріалів (у Бориславі).
Комплекс хімічної індустрії поєднує деякі виробництва з іншими МТК: агропромисловими (виробництво міндобрив), лісопромисловими (лісохімія), індустріально-будівельними (виробництво лаків, фарб). У перспективі можливий розвиток на базі ресурсів місцевої сировини гірничо-хімічної та основної хімії: освоєння великого Марково-Розсільнянського родовища калійних солей, Гуменецького родовища природної сірки; розширення виробництв побутової хімії, хіміко-фармацевтичних та мінеральних добрив.
У районі недостатньо розвинене хімічне машинобудування та індустріальна інфраструктура комплексу.
Висококваліфіковані кадри хіміків готують Львівський політехнічний інститут та Львівський університет.
Лісовиробничий комплекс спеціалізується в основному на виробництві меблів. З цією галуззю тісно пов’язані лісопильне виробництво, виготовлення чорнових і чистих меблевих заготовок, фанери, деревно- стружкових і волокнистих плит, картону, паперового пластику, синтетичних смол, фурнітури.
Великими центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів; лісохімії - Свалява, Великий Бичків, Перечин. Діють ремонтні підприємства (у Калуші, Тереславі). Висококваліфіковані кадри готують у Львові (у лісотехнічному інституті). Головні райони комплексу в Івано-Франківську, Жидачеві, Чернівцях, Ужгороді, Мукачевому, Дрогобичі, Сваляві, Надвірній. Найбільшими центрами деревообробної промисловості є Львів (виробництво меблів, фанери, паперового пластику), Івано-Франківськ (меблі) та ін.
Індустріально-будівельний комплекс структурно складається з двох блоків галузей:
о виробництво будівельних матеріалів;
о житлове, соціально-культурне, промислове, сільськогосподарське і транспортне будівництво.
До першого блоку комплексу належить виробництво будівельного каменю, в’язких матеріалів - цементу (у Миколаєві), вапна (у Пустомитах), гіпсу (у Ширці), стінових матеріалів, цегли, облицювальних матеріалів. Цемент, облицювальна плитка, гіпс частково вивозяться до інших районів.
Агропромисловий комплекс. В інтегральному АПК розвинені спеціалізовані комплекси:
а) рослинницького напряму - цукробуряковий, виноградно-виноробний, спиртогорілчаний, плодоовочепереробний та ін.;
б) тваринницького напряму - м’ясопереробний, молокопереробний, птахопромисловий.
У тісному зв’язку з деякими з цих комплексів розвиваються галузі легкої промисловості - текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва, які орієнтуються на місцеві трудові ресурси, споживача і частково на привізну сировину та напівфабрикати.
Найбільшу земельну площу має Львівська область (табл. 7.9.), на яку припадає найбільша площа ріллі і сіножатей, найменшу - Чернівецька область, що має найменшу площу сіножатей.
Область |
Загальна земельна площа |
Земельна площа у користуванні с.-г. підприємств і господарств |
Усі угіддя с.-г. підприємств і господарств |
У тому числі |
|
рілля |
сіножаті і пасовища |
||||
Закарпатська |
1275 |
629 |
448 |
198 |
217 |
Івано-Франківська |
1393 |
685 |
535 |
414 |
105 |
Львівська |
2183 |
1384 |
1169 |
820 |
327 |
Чернівецька |
810 |
564 |
468 |
338 |
102 |
Всього |
5661 |
3262 |
2620 |
1770 |
751 |
Таблиця 7.9. Загальна земельна площа сільськогосподарських угідь в областях (на 1 січня 1996 р.), тис. га Базовим в АПК є багатогалузеве сільськогосподарське виробництво з добре сформованими зонами спеціалізації:
^ лісостеповою (зернове господарство, м’ясне і молочне скотарство, свинарство, птахівництво);
^ карпатською з підзонами:
а) передгірською передкарпатською (льонарство, картоплярство, молочно-м’ясне тваринництво, овочівництво);
б) передгірською закарпатською (виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м’ясне скотарство і птахівництво).
Найбільший валовий збір зерна у Львівській, друге місце посідає Чернівецька, найменший - у Закарпатській області (табл. 7.10.).
Г алузі харчової промисловості, які становлять разом з легкою переробний блок АПК, зосереджені переважно в місцях виробництва сировини. Цукровий буряк переробляється в лісостеповій зоні (у Ходорові, Радехові, Золочеві, Городенці); льон - в Передкарпатті (Старому Самборі), овочі і плоди - у лісостеповій і передгірській зонах; м’ясокомбінати розміщені переважно в обласних центрах, а також у Бориславі, Стриї; молокозаводи - в обласних та індустріальних центрах; маслосирзаводи - рівномірно на території району.
Область |
У се |
редньому за рік |
За рік |
|||
1981-1985 |
1986-1990 |
1991 |
1992 |
1993 |
1995 |
|
Закарпатська |
252 |
295 |
290 |
222 |
217 |
197 |
Івано-Франківська |
393 |
497 |
345 |
393 |
476 |
422 |
Львівська |
711 |
979 |
864 |
907 |
944 |
866 |
Чернівецька |
523 |
583 |
397 |
413 |
589 |
485 |
Таблиця 7.10. Валовий збір зерна в областях (у господарствах усіх категорій), тис. т |
У Закарпатті розвинені виноробна і коньячна (в Ужгороді, Береговому, Іршаві), в областях, розміщених північніше від Карпат, - спиртогорілчана промисловість.
Головними центрами текстильної, швейної і трикотажної промисловості є Львів, Чернівці, Червоноград (орієнтація на жіночу робочу силу), хутрові - Тисмениця, шкіряної і взуттєвої - Львів, Стрий, Борислав, Івано-Франківськ.
У Карпатському районі добре розвинені галузі обслуговування базового блоку АПК: виробництво і ремонт сільськогосподарських машин,
мінеральних добрив, підготовки кадрів (Львівські сільськогосподарська і зооветеринарна академії, Інститут землеробства і тваринництва західних областей України, ряд зональних дослідних станцій). Однак вразливим місцем обслуговування АПК залишається недостатній розвиток наукового обслуговування, проектно-конструкторської діяльності, системи підготовки кадрів, спеціального машинобудування для легкої і харчової промисловості.
До рекреаційного комплексу Карпатського району належить санаторно- курортне і туристське господарство та сфера відпочинку, а саме система закладів санаторно-курортного лікування, турбаз, екскурсійних станцій, баз, будинків відпочинку .і пансіонатів. Основним районом рекреації є територія Українських Карпат. Тут розміщені відомі здравниці Трускавця, Моршина, Любіня Великого, Немирова. Основними центрами туризму є Львів та інші старовинні міста (Галич, Чернівці, Ужгород).
Транспортна система. Транспортний комплекс зв’язує різні частини району, а також перевозить вантажі та пасажирів Карпатського та інших районів України і зарубіжних країн. Провідним у цьому комплексі є залізничний транспорт, який тісно зв’язаний з автомобільним. Для зовнішніх
і частково внутрішньорайонних перевезень використовується авіаційний транспорт. Розвинений газо-і нафтопровідний транспорт.
Залізнична мережа району густіша, ніж в Україні в цілому. Головні лінії прямують з Києва до Львова і далі до Ужгорода і Чопа. У перевезеннях переважають транзитні вантажі. Вантажі перевантажують на прикордонних станціях Чоп і Мостиська. Великі залізничні вузли: Львів, Красне. Основними вузлами транспортного комплексу є обласні центри (залізнично- автомобільні).
Охорона навколишнього середовища. Потребують уваги питання охорони унікальних лісових ресурсів Карпат, здійснення протиерозійних заходів, регулювання стоку карпатських річок, які затоплюють у період повеней значні передгірські території. Необхідно вжити дійових заходів щодо усунення промислових викидів у повітряний і водний басейни, передусім, у районах розміщення гірничо-хімічних виробництв і цементної промисловості.
У зв’язку з приватизацією підприємств потрібно розв’язати питання про охорону природи в цьому районі. Проблема економіки полягає в заміні застарілих технологій у промисловості, сільському господарстві. Створення фермерських господарств потребує від фермера відповідальності за деградацію земельної ділянки.
Заслуговує на увагу в Карпатському районі дослідження регіональних особливостей продуктивних маятникових міграцій, що набуває великого державного значення. Суспільні та особисті втрати, пов’язані з ними, є настільки вагомими, що дають змогу порушувати питання про потребу державного планування цього процесу й управління ним.
Важливими є проблеми місцевого самоврядування та фінансової самостійності регіонів.
Функціонально-територіальна структура району. У територіальній структурі Карпатського району виділяють два внутрішньообласних райони: Підкарпатський (нафта, газ, сірка, калійні добрива, продукція деревообробки, санаторно-курортне господарство) і Північний (видобуток кам’яного вугілля, харчова і легка промисловість). Головні економічні центри Львівського Підкарпаття: Дрогобич (машинобудування, деревообробна, легка
промисловість), Стрий (машинобудування, харчова і деревообробна промисловість), Борислав (видобуток нафти, легка і хімічна промисловість), Новий Роздол (виробництво сірки); центри Львівської півночі - Червоноград (видобуток кам’яного вугілля, легка промисловість), Сокаль (хімічна промисловість), Добротвір (електроенергетика). У цих районах формуються вузли: Дрогобицьке-Бориславський і Червоноградсько-Сокальський.
У центральній частині області сформувався великий Львівський економічний вузол, який є провідним у її функціонально-територіальній структурі (машинобудування, харчова і легка промисловість). Його територія
- це міста і селища міського типу Красне, Кам’янка-Бузька, Жовква, Івано- Франкове, Городок, Рудки, Миколаїв.
Три карпатські області району - Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська - мають подібну спеціалізацію: АПК, ЛПК і рекреація. Івано- Франківський обласний район виділяється нафтовою і калійною промисловістю, Чернівецький - машинобудуванням і легкою промисловістю, Закарпатський - харчовою промисловістю і деревообробкою.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38
Схожі підручники
- Управління проектами (частина 1)
- Економіка підприємства. Методичка
- Загальні питання з курсу «Теорія ймовірності та Математичної статистики»
- МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до проведення розрахункових робіт з курсу «Екологія»
- НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДИСЦИПЛІНИ «ГРОШІ І КРЕДИТ»
- Питання з курсу Історії України