Главная->Мікро економіка->Содержание->3. Винятки закону спадної  граничної  корисності.

Мікро економіка. Супровід лекцій

3. Винятки закону спадної  граничної  корисності.

Рекомендована література: Лісовий А.В. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Мікроекономіка». - 7-ме вид., випр. - Київ: Дія, 2009. - 136 с. У підручнику дане питання розкрито в темі «Теорія граничної корисності і поведінка споживача»

 

Функція корисності може бути представлена як:

U = f(Qх, Qy,…..Qn),                                        (4.1.)

де U – корисність;

Qх, Qy,…..Qn – кількість відповідних товарів Х, Y та N, що споживаються за певний період.

 

Функція сукупної (загальної) корисності показує залежність корисності від загальної кількості спожитих благ:

ТU = f(Qх, Qy)                                        (4.2.)

 

де ТU – сукупна корисність;

Qх, Qy – кількість відповідних товарів Х, Y та N, що споживаються за певний період.

 

TUXY…N = UX + UY + …+ UN                          (4.3.)

 

де ТUХY…N – сукупна корисність, яку одержує людина від споживання;

U – корисність відповідних благ.

Х, Y … N – відповідні блага.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.2. Функція сукупної корисності

MUi = TUi – TUi–1,                                          (4.3.)

де TUі –  загальна корисність і-го блага;

TUi–1 загальна корисність додаткової одиниці і-го блага;

Також формулу визначення граничної корисності можна представити так:

,                                 (4.4.)

де ∆TU –  приріст загальної корисності блага в результаті збільшення його споживання на одну одиницю;

∆Q збільшення обсягу споживання блага на одну одиницю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.2. Функція граничної корисності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.3. Взаємозв’язок сукупної та граничної корисності

Умову рівноваги споживача можна подати у вигляді формули, яку називають рівнянням рівноваги з кардиналістських позицій:

,                      (4.5.)

де МUх, МUY, …, МUN – величина граничної корисності товарів Х, Y, N;

PХ, PY, …, МUN – ціни товарів Х, Y, N.

Дохід (бюджет) споживача можливо виразити через його витрати, але за умови, що він не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, а повністю витрачає всі кошти на придбання товарів:

І = PX * X + PY *Y + … + PN *N                          (4.6.)

де I – бюджет споживача;

Х, Y … N – споживчі товари (їх кількість);

PХ, PY, … PY – ціни відповідних товарів.

Таку рівність називають бюджетним обмеженням.

 

 

13