Главная->Філософія->Содержание->Методичні рекомендації до семінару:

Методичка з Філософії (частина 2)

Методичні рекомендації до семінару:

1.                Для відповіді на перше запитання студент повинен усвідомити суть історичного процесу. В широкому сенсі історія – це походження і формування будь яких речей і процесів. У власному сенсі історія має два значення: як минуле людства і як процес соціального буття людини, що розгортається в культурному часі. Цей розвиток не може бути одноманітним, адже не існує єдиного в культурному сенсі людства та єдиного культурного простору. Тобто, історію треба розуміти як динаміку людського буття та його пізнання.

Історична наука передбачає мистецтво тлумачення подій минулого. Варто розуміти, що наше знання історії є результатом тлумачень певних свідчень (матеріальних чи письмових), які самі по собі ще не дають нам повної картини реальності минулого. Предметом тлумачень стають історичні відомості, що після тлумачень перетворюються на історичні факти. Повнота історичних фактів завжди відносна і залежить від кількості історичних відомостей та міри досліджуваності історії. Завдання історичної науки полягає в реконструкції цілісної історичної картини минулого. Одного збору для цього відомостей і фактів не достатньо. Історія складається з фактів підданих теоретичному аналіу. Адекватна реконструкція подій минулого можлива лише в контексті історичної епохи, тобто факти повинні розумітися як частина подій минулого, які не повинні тлумачитися з позицій сьогодення. Вміння поєднувати розміння контексту епохи та окремих фактів складає суть історичної реконструкції минулого.

2. Так як існує багато культур, і так як вони мають свою логіку розвитку (початок, довершеність, занепад), то й їх розвиток можна виокремити в періоди. Кожна з епох мала свою історичну картину світу: світогляд, наукові здобутки, уявлення про життя, смерть, людину, тощо. Тому в історії існує проблема періодизації епох розвитку людства. Існують поділи історії на три культурні періоди: «дикість – варварство – цивілізація». Існує поділ за соціально-економічним ладом: «первісний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний». Нарешті зараз поширеним є поділ історії на три епохи: «домодерну, модерну, постмодерну».

Відомими моделями розвитку історії людства є: лінійна та нелінійна. Перша бачить єдину лінію розвитку людської історії, від первісного ладу до майбутнього. Її репрезентують релігійні вчення іудаїзму, християнства та ісламу, теорії Кондорсе, Сен-Сімона, Маркса, позитивізму. Друга пояснює історичний процес як виникнення, зростання та занепад цивілізацій. Вона найповніше представлена у Данилевського, Шпенглера, Тойнбі. 

3. Останнім часом дуже актуальними стають концепції «кінця історії», які виражають ідею глибокої соціальної трансформації, відмову від сталих принципів розвитку історії. Часто кінець історії мислиться, або як перехід до нової історії, до «постісторії», або як завершення історії. В першому випадку постісторія сприймалася як перехід до новітнього етапу розвитку суспільства – постмодерн, постпостмодерн, постсучасність. В другому випадку кінець історії осмислюється як кінець людства. Тут враховуються жахливі наслідки діяльності людства на планеті. Студент повинен назвати ці наслідки і, відповідно, спроектувати майбутнє людства. Можливий кінець історії мислиться, або як зовнішнє втручання (прибульці, метеорит), або як внутрішня криза людства (екологічна катастрофа, бактеріологічна інфекція, планетарна війна).

 

Питання для самостійної роботи:

1.                Проблема суб’єкта і об’єкта історії.

2.                Проблема сенсу історії.

3.                Майбутнє людства як філософська проблема.

 

 

55