Главная->Філософія->Содержание->Методичні рекомендації до семінарського заняття:

Методичка з Філософії (частина 2)

Методичні рекомендації до семінарського заняття:

1.     Поняття буття зазнало тривалого розвитку. Для розкриття поняття буття варто розрізняти буття та суще. Поняття сущого (існування) вказує на фактичну наявність, на багатоманітність конкретних існуючих речей. Поняття буття (сутності) вказує на приховану сутність усього існуючого, на єдність світу. Відповідно розділяють реальне та ідеальне буття. Проблему буття вивчає онтологія, яка раніше складала основу метафізики.

         Варто усвідомити, що існує субстанційний та несубстанційний підходи в онтології. Субстанційний підхід виходить з констатації певного сталого буття (атом, речі, ідея, Бог), яке визначає усе існуюче. Пошук і пізнання буття складало основне завдання філософії. Такий підхід розвивали в Античності, Середньовіччі, Відродженні, Новому часі. Але вже з Канта онтологія відходить на другий план. А в сучасній філософії переважає несубстанційний підхід, що заперечує наявність сталого, визначеного буття. Студент повинен чітко пояснити, що субстанційний підхід розвивають матеріалістична та ідеалістична концепції буття, а несубстанційний підхід підтримують сучасні некласичні філософії. Наведіть приклади таких систем.

2.                Матерія – це поняття, що позначає об’єктивну реальність, яка існує в часі, просторі та русі. Основними формами матерії є речовина, енергія та інформація. Уся сукупність матеріальних форм існування утворює цілісне матеріальне буття.

Студент має знати, що в сучасній філософії до проблеми матерії існує два підходи. Згідно субстанційного підходу, якого притримувалися в домодерній та модерній філософії, матерія є сутністю матеріальних процесів у світі. Згідно реляційного підходу – не існує єдиної сутності світу. Останній постає як динамічний процес. Сучасна фізика пристає до реляційного підходу в поясненні світу. Зокрема основні категорії буття: простір, час та рух, згідно реляційного підходу, є відносними, тобто їх величини не абсолютні, а взаємозалежні.

3.                Студент має зрозуміти, що філософське осмислення проблематики буття можливе через систему категорій - найбільш загальних понять. Категорії буття є формами мислення і одночасно загальними структурами та властивостями буття. Сутність – це основа явища, єдність його основних властивостей. Явище – це феноменальний вияв сутнісних властивостей речі чи процесу. Простір і час є взаємодоповнюваними поняттями і основними формами матеріального світу, які відображають протяжність, місце та тривалість, черговість.

Відповідно до субстанційного підходу простір, час і рух незмінні, їх властивості абсолютні (Ньютон). Тоді як реляційна концепція визначає відносність та взаємообумовленість простору, часу і руху (Енштейн).

Також варто усвідомити, що не існує єдиної концепції, яка б описала властивості простору і часу в усіх сферах буття. Існує фізичний, біологічний, психічний, культурно-історичний час і простір. Варто нагадати, що поняття причинності дозволяє осмислити зумовленість однієї речі чи процесу іншою. При цьому виділяють детермінізм – повну залежність і зумовленість та індетермінізм – свободу від зумовленості. Варто пам’ятати, що в різних сферах буття присутні різні види детермінації.

4.                 Для відповіді на питання необхідно з’ясувати зміст поняття світ. Останній постає як єдність і сукупність усього існуючого. В той же час, завжди актуальним був пошук структури світу. Варто пам’ятати, що в історії філософії було два підходи до структури світу.

Згідно першому світ поділяється на дві частини – матеріальний і духовний (Платон, Декарт, Сковорода), а згідно другому виділяються своєрідні східці буття (Аристотель, Фома Аквінат, Енгельс). Недоліком цих підходів було те, що вони встановлювали первинність якоїсь однієї сфери буття – матеріальної чи духовної, а інші виступали другорядними і залежними від головної.

В сучасній некласичній філософії М. Гартмана  розвинуте нове бачення буття і сущого. Він виділив дві якісно різні сфери (шари) буття: реальне та ідеальне, але кожному з них надав самостійного значення. До реального буття потрапляє все, що існує в часі та має індивідуальну форму: матеріальні речі, живі істоти, психічні прояви та духовні явища. Причому простір має лише матеріальна реальність (неживе і живе), а інші (психічне, духовне) існують в часі. Так був подоланий матеріалізм, який усі сфери включав до матеріального. Реальному буттю якісно протистоїть ідеальне – математичні, логічні предметності та цінності. Ідеальні речі характеризуються позачасовістю, надіндивідуальністю, нематеріальністю.

Можна виділити наступні сфери буття: фізичне (речовина, енергія, поля), біологічне (живі істоти), психічне (душа, свідомість), духовне (мислення, самосвідомість), культурно-історичне (усе створене людиною - матеріальні речі, ідеї, наука, мораль, право, філософія, релігія, економіка, віртуальні програми), ідеальне (числа, цінності).

 

Питання для самостійної роботи:

1.    Проблема субстанції в історії філософії.

2.    Сутність ідеалістичної концепції буття.

3.    Поясніть матеріалістичну концепцію буття.

4.    Назвіть особливості некласичної концепції буття.

5.    Культурно-історичний час і простір.

 

 

4