Главная->Філософія->Содержание->Методичні рекомендації до самостійної роботи:

Методичка з Філософії (частина 1)

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1.                До культурологічних концепцій, які в основу історичного розвитку покладали розвиток цивілізацій можна віднести історіософські концепції О. Шпенглера, Данилевського та А. Тойнбі. Зокрема для Шпенглера історія – це сукупність локальних культур, кожна з яких є цілісним і замкненим утворенням, що проходить 4 періоди свого розвитку. Сучасна культура приречена на загибель бо в ній домінує дух наживи. Відродити сучасну цивілізацію можна, на думку Тойнбі, лише повернувшись до духовних цінностей релігії.

Концепції технічного детермінізму доводять, що хід суспільної історії визначається розвитком науки, техніки та технологій. Представники технократичного підходу (У. Ростоу, Д. Гелбрейт, Д. Белл, А. Тоффлер) стверджували, що розвиток науки і техніки закономірно привів до виникнення постіндустріального суспільства для якого в перспективі будуть характерними нові відносини в суспільстві, з природою, нові інтелектуальні та інформаційні процеси, що вирішать існуючі конфлікти та протиріччя. Структуралізм доводить, що в основі діяльності людини можна виявити незмінні структури, що визначають її буття (мова, шлюб, ігри, мистецтво, релігія, міф, сни, тощо).

2.                До сучасної релігійної філософії можна віднести: неотомізм, протестантська теологія, неопатристику. Неотомісти, використовуючи сучасну філософію, переінтерпретовують вчення Фоми Аквінського. Зокрема вони є реалістами в онтології та гносеології, підкреслюють симфонію розуму і віри, розмежовують природну та надприродну теологію, але не розривають їх.  Для неотомістів Бога можна пізнавати як вірою через Одкровення так і розумом із пізнання світу. Важливим є соціальні проекти цієї філософії.

Представники діалектичної теології протестантизму відкидали природну теологію і намагалися побудувати богослов’я лише на Одкровенні. У К. Барта Бог абсолютно протилежний світу і людині, непізнаваний і недосяжний для розуму. Лише віра божественному одкровенню відкриває Бога людині. Використовуючи релігійний екзистенціалізм Р. Бультман зазначав, що лише у вірі людина здатна подолати несправжнє існування і жити повноцінним духовним життям.

Православна неопатристика є домінуючої тенденцією сучасної православної теології. Її представники (Г. Флоровський, Д. Станілоає, І. Попович), так само як представники «нової католицької теології» (У. Бальтазар, К. Ранер, В. Каспер), закликають повернутися до передання ранньої Церкви, до Одкровення з тим, щоб оновити сучасну Церкву.

3.                 Тенденція кінця XX ст., яка полягала у поверненні до метафізики та пошуку абсолютів називається неоконсерватизмом. Абсолютно протилежною є тенденція постмодерної філософії представники якої (Ж. Деррида, Ж. Дельоз) закликають остаточно розірвати з попередньою філософською традицією, відмовитися від розуму на користь почуттів, створювати нову чуттєвість замість оновлювати раціоналізм, повернутися до стану «до-логосу» замість переосмислювати логіку. Для постмодерністів єдиним простором філософствування є сучасна культура, в межах якої має вестися постійний діалог з культурами різних часів та народів. Філософствування – це незупинний герменевтичний процес без обмежень. Монологічності попередньої традиції постмодерністи протиставляли діа-логічність та полі-логічність. Тим самим вони проголошувавли абсолютну цінність комунікації, діалогу, плюралізму. Локальне в постмодернізмі протистоїть тотальному. Щоправда абсолютна плюральність приводить багатьох представників цього напряму до абсолютної іронії, що межує з відчуттям повного абсурду реальності. Тобто, для постмодернізму характерні антилогіцизм, антидемаркаціонізм, вторинне засвоєння, вільний герменевтичний дискурс. Метою цієї філософії є досягнення станів, які передують сталостям культури, коли важливим є не результат, а процес. Тут філософія намагається остаточно позбавитися від раціонального дискурсу, і стати стихією життя.

Питання для перевірки знань:

1.     Які види любові виділяє Є. Фромм?

2.     В чому сенс космічної еволюції згідно з Теяром де Шарденом?

3.     Чим радикальний марксизм Леніна, Сталіна відрізняється від поміркованого марксизму М. Плеханова, А. Грамши.

4.     Проаналізуйте сучасні форми відчуження людини.

5.     Поясніть «архетипи колективного несвідомого» К. Юнга.

6.     Що Ви знаєте про погляди представників філософії діалогу (М. Бубер, Е. Левінас).

7.     В якому сенсі «воля до влади» є принципом сучасної дійсності?

 

Проблемні ситуації, завдання та теми для обговорень:

1.     На Вашу думку, людина по природі: конструктивна чи деструктивна істота?

2.      «Існують не якості, а тільки речі, яким притаманні влас­тивості» (Ф. Енгельс). Проти якого філософського тлумачення якості спрямовані ці слова?

3.     Бельгійський філософ Л. Флам стверджував „Філософія не повинна служити нікому: ні теології, ні науці, ні соціальним ру­хам. Вимагати від філософа, щоб він служив соціальним рухам - значить вимагати, щоб він перестав бути філософом". Порівняйте цей вислів із твердженням К. Ясперса „ Нема філософії без полі­тики і політичних висновків". Хто має рацію?

4.     „Фрейд показав, що розум - найцінніше і найлюдяніше з якостей людини - сам підлягає негативному впливу пристрастей і тільки розуміння цих пристрастей, може звільнити розум і забез­печити його нормальну роботу. Він показав як силу, так і слабість розуму..." (Фромм Е.). Чи можна вважати, що такі явища, як немотивована жорстокість у поведінці підлітків, прояви релігійного фанатизму, агресивні націоналістичні виступи і т. д, підтверджують тезу Фруйда про те, то рушійною силою поведінки людини є комплекс несвідомих інстинктів?

5.     Дайте філософський аналіз наступних тверджень: «межа моєї мови означає межу мого світу" (Витгенштейн Л.);

6.     „Світ став перед нами як калейдоскопічний потік вражень, які повинні організовуватися нашою свідомістю, тобто мовною системою" (Б.Уорф).

7.     Як Ви розумієте вислів сучасних фізиків: «матерія зникла»?

8.     У книзі „Буття і ніщо" філософ Ж.П. Сартр стверджував: «Абсурдно, що ми народилися, абсурдно, що ми помремо». Порі­вняйте це твердження з думкою видатного фізика Є. Шредінгера: „ Звідки я й куди йду? Таким с велике питання, однакове для всіх нас. Наука не має на нього відповіді». Що об'єднує твердження Ж.П. Сартра і Е. Шредінгера? Чи можлива позитивна відповідь на це питання?

9.     П. Феєрабенд стверджує, що «наука - це ірраціональне підприємство і раціональності в науці не більше, ніж у міфах». Йо­го колега - К. Поппер зазначав „... у деякому розумінні наука є винайденням міфів, як і релігія". Ви скажете: „Але ж наукові мі­фи чимось відмінні від релігійних?"  Звичайно, відмінність існує, але в чому? Як би Ви відповіли на питання, поставлене К. Поппером і таким чином заперечили П. Фейсрабенду?

10.                 „У реальній науці та етиці відбувалися зміни, які роблять неможливим збереження старого ідеалу служіння знанню заради нього самого, ідеалу, в якій вірило моє покоління. Ми вірили, що це не може повернутися злом, оскільки пошук істини є добро са­ме по собі. Це був прекрасний сон, від якого нас пробудили сві­тові події". (Борн М.). Яку соціально-етичну концепцію М. Борн називає „прекрасним сном"? Як Ви думаете, які світові події він мав на увазі?

 

 

53