Главная->Філософія->Содержание->І.Кант - засновник німецької класичної філософії

Методичка з Філософії (частина 1)

І.Кант - засновник німецької класичної філософії

Спробуйте пояснити та обґрунтувати, які положення критичної філософії Канта зберігають своє значення і в наш час, а які вважають однобічними; яке значення має філософія Канта для розвитку природознавства; які позитивні моменти кантівського агностицизму.

" До цього часу вважали, що будь-які наші знання повинні узгоджуватись із предметами... (Але) природознавці зрозуміли, що розум бачить лише те, що сам створює за власним планом, що він із принципами своїх суджень повинен йти попереду... і змушувати природу відповідати на його запитання... Розум повинен підходити до природи, з одного боку, із своїми принципами,... з іншого боку - з експериментами, вигаданими відповідно до цих принципів для того, щоб черпати із природи знання, але не як школяр, якому вчитель підказує все, а як суддя, що змушує свідка відповідати на запропоновані питання".

(І. Кант)

"Наше знання виникає з двох основних джерел душі: через чуттєвість предмети нам даються, і лише вона постачає нам споглядання; мисляться ж предмети розсудком, із розсудку виникають поняття.... Жодній з цих здатностей неможна віддати перевагу в порівнянні з іншою... Думки без змісту порожні, споглядання без понять сліпі... Розсудок нічого не може споглядати, а чуття нічого не можуть мислити. Лише з їх поєднання може виникнути знання".

(І. Кант)

 

Звернувшись до наведених нижче положень І. Канта, з'ясуйте, як він визначав ті інтелектуальні форми, які приймають участь у створенні знання; поясніть, як доводяться: необхідність існування апріорних форм діяльності розсудку; відмінність критичної філософії Канта від емпіризму та раціоналізму XVII-XVIII cт.; співвідношення "речей у собі" та явищ (феноменів);

"Без сумніву, усяке наше пізнання починається з досвіду... Але хоч усяке наше пізнання і починається з досвіду, звідси зовсім не випливає, що воно цілком походить із досвіду. Досвід ніколи не дає своїм судженням істинної... всезагальності, він надає їм тільки умовну і порівняльну загальність (через індукцію)... Необхідність і безумовна всезагальність є точними ознаками апріорного знання і невід'ємно пов'язані між собою."

(І.Кант)

"... Отже, я не можу навіть припустити існування бога, свободи і безсмертя душі для мети необхідного практичного застосування розуму, якщо не звільню спекулятивний розум від його зазіхань на трансцендентне (за межами явищ) знання... Тому я був змушений обмежити знання, щоб звільнити місце вірі... "

(І.Кант)

 

Зверніть увагу й на те, що І.Кант, всупереч давній традиції, почав тлумачити простір і час як форми, що постають необхідними для оформлення будь-яких чуттєвих сприйняттів, тобто ці форми, за І. Кантом, суб'єктивні:

"Саме час і простір є такими спогляданнями, які математика кладе в основу всього свого пізнання і суджень... Але вони саме тим, що є чистими апріорними спогляданнями, доводять, що вони є лише формами нашої чуттєвості, які мусять випереджувати будь-яке емпіричне споглядання. "

(І.Кант)

 

Подумайте над змістом наведених нижче положень, спробуйте окреслити основні засади вчення Канта про мораль. З якими аспектами кантівського "категоричного імперативу" (остаточного морального повеління) можна погодитись, а з якими - ні?

"Дій так, щоб максима твоєї волі могла водночас мати силу принципу всезагального законодавства... Дій так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі, і в особі будь-кого іншого лише як до мети і ніколи б не ставився до нього як до засобу."

(І.Кант)

 

 

47