Главная->Філософія->Содержание->Загальні риси та провідні школи пізньої античної філософії

Методичка з Філософії (частина 1)

Загальні риси та провідні школи пізньої античної філософії

Зверніть увагу, у чому полягає щастя людини в розумінні Епікура (засновника епікурейства):

"... Усілякі заняття, турботи, гнівливість, бажання благ є несумісними із блаженством, бо вони бувають при слабкості, страху, потребі в інших... Треба уважно ставитись до почуттів внутрішніх та зовнішніх, які ми маємо. Бо ж при уважному до цього відношенні, ми будемо правильно визначати причини, що викликають збентеження та страх... А незворушність (атараксія) полягає у відстороненні від у сього... Треба привчати себе до думки про те, що смерть немає до нас ніякого стосунку. Адже все добре і погане полягає у відчутті, а смерть позбавляє відчуттів. Таким чином, найстрашніша із бід, смерть, не має до нас ніякого стосунку, оскільки коли ми існуємо, смерті ще немає, а коли смерть наявна, тоді немає нас ".

(Епікур)

 

Спробуйте своїми словами описати, у чому вбачав Епікур життєві завдання людини, в чому вбачав ідеал філософського ставлення до дійсності. Зверніть увагу на те, із чим пов'язує Епікур найперші та найважливіші життєві враження, поясніть, як це співвідносилось із його розумінням пізнання, для чого зверніться до наступного фрагмента:

"Слід вважати, що лише тоді, коли дещо приходить до нас від зовнішніх предметів, ми бачимо їх форми та мислимо про них... А брехня чи похибка завжди зумовлені додатками, що приєднуються до чуттєвих вражень думкою... ".

(Епікур)

Чи можна в наш час прийняти такі твердження Епікура? Спробуйте висунути аргументи як на користь його погляду, так і проти.

 

Перечитайте нижче наведені міркування римського філософа - стоїка Л.А.Сенеки:

„... Є одне благо і в ньому джерело і запорука блаженного життя: покладатися на себе... Зроби сам себе щасливим! Це тобі під силу, якщо збагнеш одне: благо лише те, в чому присутня доброчесність, а те, що причетне до зла, ганебне. Що ж є благо? Знання. Що є зло? Незнання.... Не зробить тебе блаженним ні сила, ні краса: і те, й інше відступають перед старістю. Треба шукати чогось такого, що не підпадає... під владу, що не знає перепон. Чи можливо називати це інакше, як богом, що знайшов притулок у тілі людини? ... Благо є тільки у того, у кого є розум... У чому воно? Втому, щоб виправити і очистити душу, котра змагалася б з богами і піднялась над людські межі, вбачаючи все тільки в собі самій. Ти - розумна істота! Така душа може виявитись і у римського вершника, і у вільновідпущеника, і в раба ".

(Сенека)

 

Чи можна вважати, що погляди Сенеки тотожні поглядам Сократа? На що саме падає наголос у наведених міркуваннях філософа? Що він вважає основним в людині? На що людина повинна спиратись у житті? Для того, щоби ваші відповіді були більш ґрунтовними, скористайтесь також наступними уривками із творів Сенеки:

"Жити щасливо та жити в мирі із природою - є те ж саме»

"Розум - це не що інше, як частина божественного духу, занурена у тіло людей "

"Той, хто думає, що рабство поширюється на всю людську особу, помиляється: її краща частина є вільною від рабства. Лише тіло є підкореним і може належати пану, дух же сам собі володар ".

(Сенека)

Спираючись на міркування Епікура та Сенеки визначте, що є спільного в їх міркуваннях, що - докорінно відмінного. До чого закликають людину обидва філософи? Як ви вважаєте, творчість даних філософів адресована громадському загалу, чи людському індивіду? Що ви вважаєте найціннішим у наведених судженнях філософів?

 

Остання оригінальна філософська концепція античного світу -неоплатонізм. Серцевиною неоплатонізму є вчення про містичну еманацію (виливання) основних проявів світу з духовного першоджерела. Неопла­тонізм вбачає призначення філософії у розвитку здатності людини до інтелектуального надчуттєвого споглядання, метою якого є пізнання Бога.

"Єдине є все і ніщо, бо ж начало всього не є все, але все йому належить. Бо все ніби повертається до нього... Що ж таке єдине? Воно є потенція всіх речей. Якби його не було, то не існувало би всього, що є: не існував би розум... і ця, випливаюча із сутності (його) активності - душа... Але душа створює, не перебуваючи нерухомою. В русі ж вона породжує образ. Споглядаючи те, із чого вона виникла, вона сповнюється ним і породжує чутливу та рослинну природу. Проте ніщо не відокремлене та не відрізане від попереднього... При тому ми краще існуємо, коли обернені до нього, бо там - наше благо, а бути у віддаленні від нього - значить бути самотнім та слабким. Там - істинне життя, а життя там є активність розуму... (Його активністю) породжує душа красу, справедливість, доброчинність... ".

(Плотін)

Спираючись на наведені судження, поясніть, що споріднює Плотіна із Платоном? Які риси міркувань Плотіна виходять на перший план: струнка системність, афористичність, ієрархія, логіка? Що зближує Плотіна із Епікуром та Сенекою? Спробуйте також визначити, чим пізня антична філософія відрізнялась від ранньої так класичної? Чому антична філософія вважається колискою європейської філософії?

 

 

20