Главная->Філософія->Содержание->Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон та Арістотель.

Методичка з Філософії (частина 1)

Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон та Арістотель.

"... Протагор (засновник софістики) хоче, щоб людина була мірою всіх речей, а саме: для існуючих - мірою буття, для неіснуючих - небуття, при цьому "мірою " він називав критерій, а "речами " - справи; через те він стверджує, що людина - міра всіх справ, для існуючого - буття, для неіснуючого - небуття. У цьому він встановлює тільки те, що здається кожному, і, таким чином, вводить тему відносності".

(Секст Емпірик)

Поясніть, як ви розумієте тезу Протагора "Людина є мірою всіх речей?" Як ви вважаєте, ця теза має позитивний, негативний чи суперечливий контекст? - Проясніть ці моменти. Що значить відносність (релятивність) у питаннях пізнання, пошуку засад людського буття?

 

"Що хотів Сократ і чому його діяльність є поворотним пунктом у всій історії грецького духу? Ця людина хотіла зрозуміти і оцінити життя. Ось, мабуть, його фатальна місія, те призначення, без якого немислиме було б ні подальше античне життя, ні віки наступної культури.... Сократ поставив проблему життя, накинувся на життя як на проблему... Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості. Він прагнув силою духу виправити життя, свободу духу він протиставив самостійним проявам буття. І звідси - це дивне, таке несумісне зі всім попереднім, майже негрецьке, неантичне вчення про те, що чеснота є знання, що всякий бажає лише власного блага, що достатньо тільки навчити людину і вона буде доброчесною. Сократ перший прагнув зрозуміти життя ".

(О.Ф. Лосєв)

Спробуйте визначити, які основні ідеї вчення Сократа виділяє О.Ф. Лосєв у наведеному тексті? Прокоментуйте положення: "Сократ захотів перевести життя в царство самосвідомості". Ознайомтесь докладніше із засадами морально-етичного вчення Сократа.

 

"Боги, казав Сократ, вклали в нас розум, через посередництво якого ми судимо щодо предметів відчуття,... довідуємося, як досягати корисного та запобігати шкідливому... Так ось, якщо доброчинність - це дещо, що перебуває в душі, якщо до того ж вона не може не бути для нас корисною, то значить вона і є розум... Все стає корисним або шкідливим завдяки розуму або безумству ".

(Ксенофонт)

Визначте, де та в чому шукав Сократ коренів справжньої моральності? В чому його позиція поставала докорінно відмінною від позиції софістів?

Чи свідчать наведені уривки, що Сократ також сповідував принцип відносності (релятивності) знання?

 

Найвищим досягненням античної класичної філософії є філософські системи Платона та Арістотеля. Розуміння буття як надчуттєвої ідеї запропоновано Платоном. Розглядаючи наступні тексти, зверніть увагу на зміст поняття "ідея", взаємозалежність ідей між собою та зі світом речей.

Прокоментуйте:

"Парменід: Скажи ось що: як випливає з твоїх слів, ти вважаєш, що існують певні ідеї, назви яких отримують інші речі, які до них прилучаються; наприклад ті, що прилучаються до подібності, стають подібними, до великості - великими, до краси - красившій, до справедливості - справедливими? — Саме так, - відповів Сократ.

Сократ: Мені здається, Парменіде, що справа швидше іде так: ідеї перебувають у природі так, ніби у вигляді зразків, інші ж речі подібні до них і є суттю їх подібності, сама їх  причетність речей ідеям полягає ні в чому іншому, як лише в уподібненні їм ".

(Платон)

"Сократ: Ти можеш уподібнити нашу людську природу у питанні освіченості та неосвіченості ось якому становищу подивись но: адже люди ніби знаходяться у підземному помешканні, подібному до печери, де упродовж всієї її довжини тягнеться широкий отвір. З малих літ у них там на ногах і на шиї кайдани, так що їм не зрушити з місця, і бачать вони лише те, що в них прямо перед очима, бо повернути голову не можуть через ті кайдани. Люди повернуті спиною до світла, що йде від вогню, який горить далеко у височині, а між: вогнем та в 'язнями проходить верхня дорога, огороджена - поглянь-но - невисокою стіною на зразок тієї завіси, за якою фокусники ставлять своїх помічників, коли поверх завіси показують ляльок... Уяви ж собі і те, що за цією стіною люди несуть всяке начиння, тримаючи його так, що його видно над стіною; проносять вони і статуї, і всілякі зображення живих істот, зроблені з каменю та дерева. При цьому, як буває, деякі з них розмовляють інші ж мовчать.

Главкон: Дивний ти малюєш образ і дивних в'язнів!

Сократ: Подібних до нас. Перш за все, хіба ти вважаєш, що, знаходячись у такому становищі, люди що-небудь бачать, чи то своє, чи чуже, крім тіней, що відкидаються вогнем на стіну печери, що розташована поперед них? ...Такі в'язні цілком і повністю приймали б за істину тіні тих предметів, що проносять повз них ".

(Платон)

 

"...За загальною думкою, мудрість займається першими причинами та началами. Тому людина, що має досвід, вважається мудрішою, німе та, що послуговується лише чуттєвим сприйняттям, та людина, що володіє певним мистецтвом, - мудрішою за досвідчену, наставник мудрішим за митця, а науки про розумоосяжне - вищими від вміння творити. Таким чином, мудрість є наукою про певні причини та начала... Але із позначеного тут, знання про все із необхідністю має той, хто найбільшою мірою володіє знанням загального, бо він буде знати все, що підпадає під це загальне... Правильно також і те, що філософія називається знанням про істину ".

(Арістотель)

Керуючись текстом, поясніть, яку послідовність знань та вмінь вибудовує Арістотель, наскільки таке бачення наук та вмінь є виправданим? Як трактує Арістотель предмет філософії? Як ви розумієте знання загального? Чи може науковець погодитись із таким визначенням справжнього знання?

 

Відомо, що Арістотель піддав критиці вчення Платона про ідеї; зверніться до тексту, в якому Арістотель радикально вирішує питання про ідею (тут - єдине) в її відношенні до сущого (речей):

"... Отже, суще та єдине стеж саме, і природа їх та ук сама... Дійсно, тим же самим є "одна людина "і просто "людина", "існуюча людина "і "людина"... Так що є очевидним, що єдине не є чимось іншим у порівнянні із сущим...".

(Арістотель)

 

Ознайомтесь із вихідними твердженнями Арістотеля щодо складових усякого реально існуючого буття:

"... Отже, є очевидним, що те, що позначається як форма (або сутність) не виникає, а виникає складне поєднання, яке від форми отримує своє іменування. Також в усьому, що виникає, є матерія, так що одне в ньому є матерія, а інше — форма... Тому постає очевидним, що "форма як причина "немає ніякого значення, якщо існує сама по собі... Адже, говорячи про якусь річ, слід розуміти форму або річ, але ніколи не слід розуміти річ як дещо суто матеріальне, яким воно є саме по собі,... бо ж форма є сутність буття певного тіла... Матерія ж сама по собі не пізнається... Отже, із наших міркувань випливає, що мають місце... сутність буття та субстрат ".

(Арістотель)

Знайдіть у даному уривку ті місця, які спрямовані проти поглядів Платона. Чому Арістотель стверджує, що матерія як така не пізнається (врахуйте, що "матерія як така" - це те, що залишиться в бутті після відкидання будь-якої форми)? Як ви вважаєте, чим переважно займається логіка - формами (сутністю) чи матерією (субстратом)? Яке значення в пізнанні має дослідження форм? - Наведіть конкретні приклади того, яке значення надає пізнанню форм наука.

 

 

19