Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 6. Консорціумний та паралельний кредит. - Курс Банківська Система - Studbook
Главная->Банківська система->Содержание->6. Консорціумний та паралельний кредит.

Курс Банківська Система

6. Консорціумний та паралельний кредит.

Банківський консорціум - це об'єднання банків для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій. Банківські консорціуми можуть бути тимчасовими, створеними для фінансування однієї, переважно дуже великої операції, і постійно діючими, заснованими банками на паритетних засадах. Останні переважно використовуються для проведення операцій на валютних ринках та ринках позичкових капіталів. Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. Банківські консорціуми для надання кредитів можуть створюватися з метою об'єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику і підтримання ліквідності балансу банку.

 Паралельний кредит (консорціумний) - це така організація кредитних операцій з клієнтом, при якій у них беруть участь два або більше банків, однак кожен з банків самостійно веде переговори з позичальником, а потім кредитні інститути погоджують між собою умови кредиту з тим, щоб у результаті укласти кредитний договір із загальними для всіх умовами. Кожен банк самостійно надає позичальнику свою частину кредиту, яка на нього припадає, дотримуючись загальних, погоджених з іншими банками умов кредитування. Своєрідною формою консорціумного чи паралельного кредиту починають виступати спільні гарантії або поручительства банків за зобов'язаннями клієнта.

Форми забезпечення повернення банківських позичок

Під формою забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організа­цію контролю банку за достатністю даного джерела.

Основною передумовою повернення банківської позички є цільові грошові надходження, дохід, прибуток від реалізації об'єкта, що прокредитований. Але будь-яка кредитна операція пов'язана з певним ризиком. Тобто можлива ситуація, коли пози­чальник не зможе одержати достатню суму цільових грошових надходжень, доходу, прибутку і тому не забезпечить своєчасного повернення боргу. Для страхування цього ризику застосовуються певні форми страхування повернення боргу, або певні гарантії.

Отже, в банківській практиці використовується два джерела погашення позичок — первинні і вторинні.

Для фінансово стабільних позичальників, які належать до першокласних клієнтів банку, цілком достатньо закріпити в кредитній угоді первинне джерело погашення позички. Але першокласні клієнти не є домінуючими в загальній масі пози­чальників, тому в більшості випадків банки змушені застосо­вувати, поряд з первинними, і вторинні (додаткові) засоби за­хисту від кредитного ризику, тобто вимагати від позичальників певного забезпечення.

В Україні згідно з чинним законодавством банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: застава, гарантія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахун­ків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс).

Застава — це спосіб забезпечення зобов'язання. Найпоши­ренішою є застава, обумовлена договором, коли боржник доб­ровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з креди­тором.

Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза договором, виконання яко­го він забезпечує.

Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповід­но до законодавства України може бути відчужене заставодав­цем, а також цінні папери і майнові права.

Заставне майно мусить мати:

• високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в гро­шові кошти;

• здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом терміну користування позичкою);

•  стабільні ціни;

•  низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

•  легкий доступ для контролю.

Кредитор-заставотримач має право реалізувати заставне майно, якщо забезпечене ним зобов'язання не буде виконано. Кредитор має право у разі невиконання боржником-заставодавцем забезпеченого заставою зобов'язання отримати задово­лення з вартості заставного майна раніше за інших кредиторів боржника.

Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.

 

 

73