Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 1. Принципи банківського кредитування - Курс Банківська Система - Studbook
Главная->Банківська система->Содержание->1. Принципи банківського кредитування

Курс Банківська Система

1. Принципи банківського кредитування

   Основними широко визнаними в економічній теорії та практиці є такі принципи банківського кредитування:

-         цільове призначення позички;

-         строковість надання коштів кредитором позичальникові;

-         поверненість позичальником коштів кредитору у повному обсязі;

-         забезпечення позички;

-         платність користування позиченими коштами.

 

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.  Це базова передумова забезпечення кожною зі сторін кредитних відносин своїх інтересів у даній позичці та реалізації їх відносин як кредитних. Визначену ціль повинні однаково розуміти і оцінювати обидві сторони, погоджуючись на її кредитування.

Кредити надаються на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі потреби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

Строковість кредиту передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальникові на чітко визначений термін, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредитні відносини.

Строковість випливає з цільового призначення позички і сама є передумовою для подальшого розгортання кредитних відносин між сторонами позички: визначення плати за позичені кошти, порядку повернення коштів тощо.

Конкретні строки окремих позичок визначаються залежно від тривалості кругообороту капіталу позичальника, у формуванні якого бере участь позичена вартість. Економічно обґрунтоване визначення строку позички має вирішальне значення для забезпечення інтересів суб’єктів позички, ефективного використання позиченої вартості, для зменшення кредитного ризику та ін.

Повернення кредиту означає, що отримані підприємством залучені кошти повинні бути повернені через певний час. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів і переходом їх в завершальній стадії в грошову форму.

Цей принцип випливає з попереднього – строковості позички і тісно пов’язаний з ним, але це самостійний принцип.

Визначення строку позички при укладанні угоди зовсім не гарантує того, що вона буде погашена саме у цей термін. Навіть якщо вона погашається своєчасно, це не означає, що вся позичена вартість повернута. Девальвація валюти позички, інфляція можуть знецінити грошову одиницю та основну суму позички, тому у разі повернення номінальної суми позички кредитор зазнає збитків. Подібні втрати він матиме і в разі повернення товарної позички у вигляді тих самих матеріальних цінностей, якщо ринкова ціна їх упала за період користування позичкою.

Суб’єкти кредиту повинні передбачати комплекс заходів щодо забезпечення повернення позиченої вартості в повному обсязі, а саме: скорочення терміну позички, підвищення ставки позичкового процента, запровадження плаваючої (змінної) ставки процента та ін.

 

Принцип забезпеченості полягає в тому, що кредитор при наданні позички має вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Такі заходи є додатковими відносно принципів цільового спрямування та строковості позички, які за своєю сутністю сприяють її поверненню. Але цього «сприяння» виявляється недостатньо. Позички повертаються несвоєчасно і не в повному обсязі. Захисту кредитора від неповернення боргу неплатоспроможним позичальником і служить принцип забезпеченості позичок.

 В банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: застава майна (рухоме, нерухоме, цінні папери, валютні цінності), зобов’язання третьої особи погасити борг кредиторові (гарантія або поручительство), страхування кредиту та інші.

Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.

Принцип забезпеченості відіграє важливу роль у захисті від кредитних ризиків. Але в разі знецінення застави або банкрутства гаранта принцип забезпеченості не є перепоною для втрат кредитора. Висока ефективність проекту, що кредитується, надійність позичальника, ретельний розрахунок кредитоспроможності позичальника мають в комплексі з принципом забезпеченості дають підстави щодо повернення позички у визначені строки і в повному обсязі.

Платність кредиту полягає в тому, що позичальник повертає кредиторові не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента. Для встановлення такого принципу є вагомі економічні підстави. Адже коли кредитор передає свої вільні кошти в позичку, то зазнає при цьому подвійних витрат:

-         втрачає дохід, який припадає на вилучену ним з обороту частину коштів, що стає джерелом кредиту;

-         втрачає ті переваги та зручності, які властиві утриманню вивільнених з обороту коштів у ліквідній формі, що супроводжуються появою кредитного ризику та можливих збитків від позички.

 Платність позички має важливе значення і для позичальника. Вона стимулює його до більш виваженого рішення щодо доцільності отримання позички, суворого дотримання принципів кредитування, ефективного використання позичених коштів.

У процентній ставці, що визначає розмір плати за позичку, перехрещуються інтереси кредитора і позичальника, тому важливо, щоб розмір її задовольняв обидві сторони кредитного процесу.

 

 

62