Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 4.Організація розрахунків в системі електронних платежів - Курс Банківська Система - Studbook
Главная->Банківська система->Содержание->4.Організація розрахунків в системі електронних платежів

Курс Банківська Система

4.Організація розрахунків в системі електронних платежів

    Загальні засади емісії та здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів регулюються нормами Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, іншими законодавчими актами України.

Система електронних платежів НБУ (СЕП НБУ) - це державна система міжбанківських розрахунків. Порядок її функціонування, при­йняття і виключення з її членів, проведення переказу за допомогою цієї системи та інші питання визначаються НБУ.

Функціонування СЕП базується на таких принципах:

-         усі операції здійснюються виключно в електронній формі;

-         система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;

-         обіг коштів у системі здійснюється за принципом «брутто», коли кожний платіж відображається на коррахунку учасника СЕП;

-         ініціатива платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок. Право дебетувати коррахунки інших учасників СЕП надається тільки установам НБУ в обмежених, передбачених чинним законодавством, випадках;

-         виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;

-         платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня;

-         зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після списання їх з коррахунку банку, що обслуговує платника, і надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.

банками.

Необхідною умовою для здійснення міжбанківських розрахунків є формування інформаційно-обчислювальної мережі НБУ з відповідним довідником банківських установ України. Призначення останнього полягає у використанні при роботі всіх програмно-технічних комплексів, у тому числі й СЕП.

Загалом структура СЕП є трьохрівневою, на кожному рівні якої є відповідні учасники зі своїми програмно-технічними комплексами, засобами захисту інформації та електронної пошти.

   Крім Системи електронних платежів, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись і через інші системи, а саме:

- Внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) створюється бан­ком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу грошей між його підрозділами.

- комбінацію систем ВПС і СЕП;

- міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад, SWIFT;

- двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Кореспон­дентські відносини, які можуть установлюватися між банками та НБУ або безпосередньо між банками є передумовою здійснення міжбанківських розрахунків .

Кореспондентські відносини представляють собою договірні від­носини між банками, метою яких є здійснення платежів, розрахунків та надання інших банківських послуг за взаємними дорученнями. Основою таких відносин є відкриття кореспондентського рахунку. Кореспон­дентський рахунок відкривається банком для іншого банку для обліку його коштів і проведення розрахунків за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кореспондентські рахунки (коррахунки) відкриваються декількох видів:

-         відкриті на взаємній основі, коли банки (філії банків)відкривають їх один для одного;

-         відкриті в односторонньому порядку, коли один банк відкриває тільки собі рахунок у другому банку. Такі рахунки відкривають, як правило, українські банки в іноземних або малі банки у великих банках-резидентах;

-         відкриті  банками другого рівня в регіональних управліннях НБУ. В практиці міжбанківських розрахунків через СЕП їх називають реальними коррахунками;

- технічні коррахунки, відкриті банківським установам - учасникам СЕП  у регіональних розрахункових палатах. Технічний рахунок фактично відображає стан коррахунка цієї установи на певний час.

- клірингові рахунки, які відкриваються в клірингових центрах (розрахункових банках) для проведення заліку взаємних вимог між банками.

Коррахунки, відкриті в комерційних банках, поділяють на рахунки «ностро»  і   «лоро».

    «Ностро» - рахунок, відкритий певним банком А в іншому банку Б (наш рахунок у Вас). Власник коштів банк А – банк-респондент.

«Лоро» - це рахунок, який відкриває банк А банку-кореспонденту Б та здійснює операції списання (зарахування) коштів згідно з чинним законодавством і укладеним договором (Ваш рахунок у нас). Власник коштів Б – банк-кореспондент.

 . У банку-кореспонденті цей рахунок є коррахунком «ностро». Один і той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком ностро, а для банку, що його обслуговує, - рахунком лоро. Таким чином, рахунок «ностро» ві­дображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку-кореспондента - в пасиві балансу.

За наявності в банку філій виникає проблема виходу в СЕП для кожної з них. Таке входження може бути безпосередній або опосередкованим. За умови прямого виходу у СЕП (безпосереднє входження) для здійснення міжбанківських розрахунків кожна філія має прямий вихід у СЕП, де їй відкривається самостійний технічний рахунок. Розрахункова діяльність філії банку здійснюється незалежно від головного офісу банку.

При опосередкованому входженні вихід у СЕП має тільки головний банк, а всі його установи (філії) здійснюють розрахунки через коррахунки головного банку. В цьому разі банку необхідно створювати свою власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС). Функціонування ВПС характеризується такими рисами:

-         консолідація коштів всіх філій певного банку на одному коррахунку, що розширює платіжні можливості кожної структури банку порівняно з тим, якби вони мали свої коррахунки в НБУ;

-         посилення ролі головного банку в організації міжбанківських розрахунків усіх його структур, оскільки всі потоки документів в платежів проходять через АРМ-3 головного банку. Це дає можливість останньому одержувати надійну інформацію про всі платежі, що проводяться його структурами, і керувати ними відповідно до ситуації, що склалася загалом по банку;

-         здійснення платежів між структурами одного банку за допомогою програмно-технічних засобів самого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє їх прискоренню, спрощенню та здешевленню;

-         ведення субрахунків для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відображенням на них не тільки внутрішньобанківських, а й поза банківських платежів, що зумовлює поєднання ВПС із СЕП.

Діяльність ВПС забезпечує головний розрахунковий центр (ГРЦ) банку. Він веде субкоресподентські рахунки для кожної філії банку, за якими постійно здійснює міжфілійні платежі всередині банку, а також відображає платіжні обіги філій з іншими банками, що здійснюються через СЕП. ГРЦ приймає всі початкові платіжні документи від філій банку, сортує їх на внутрішньобанківські, які оплачує перерахуванням коштів із субрахунку філії-платника на рахунок філії-одержувача, і на поза банківські, яка включає в загальний пакет платежів головного банку і направляє через АРМ-3 у СЕП для оплати на консолідований коррахунок банку. Після надходження від СЕП оплачених документів ГРЦ сортує їх за філіями та заносить суми документів на їхні субрахунки.

Створення ВПС потребує значних витрат на забезпечення філій програмно-технічними засобами та підтримки технологічного процесу. Тому такі системи доцільно створювати у великих банках, що мають багато філій і добрий фінансовий стан.

Для роботи в СЕП банк укладає з НБУ договори на інформаційно-розрахункове обслуговування та про використання криптографічних засобів захисту інформації в інформаційно-обчислювальній мережі.

Міжбанківські розрахунки виконуються в строк до трьох операцій­них днів і вважаються завершеними з часу зарахування коштів на коррахунок банку одержувача.

Внутрішньобанківські розрахунки виконуються в строк, встанов­лений внутрішніми нормативними актами банку, який не може пере­вищувати двох операційних днів, та вважаються завершеними з часу зарахування коштів на рахунок філії одержувача.

Відповідно до чинного законодавства безспірне стягнення, без­акцептне списання, примусове списання коштів з кореспондентських рахунків банків здійснюється лише на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів, а також за вимогою Національного банку, яка базується на здійсненні рефінан­сування банку, якщо таке передбачено угодою. Розрахунки з участю фізичних осіб, на відміну від міжгосподарських розрахунків, які переважно виконуються в безготівковій формі, до останнього часу здійснюються в Україні переважно готівкою. Традиційні інструменти безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій сфері майже не застосовуються, що можна пояснити малими обсягами трансакцій окремих платників та низьким рівнем розвитку банківських послуг у країні. Проте зумовлені транс­формаційними процесами в економіці надмірне розбухання готівкового обороту та істотне підвищення розміру трансакцій населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю сферу.

Враховуючи те, що світова практика інтенсивно скорочує застосування в масових платежах паперових безготівкових інструментів (чеків, доручень тощо) і запроваджує електронні платежі за допомогою пластикових карток, Національний банк та уряд України прийняли рішення запровадити безготівкові розрахунки у сферу масових платежів із застосуванням пластикових карток, не вдаючись до використання паперових інструментів. Якщо цей задум буде реалізовано, то і в організації масових платежів Україна зможе вийти на рівень світових досягнень.

   На противагу системі електронних платежів (СЕП), яка обслуговує розрахунки юридичних осіб, забезпечення безготівкових розрахунків з участю фізичних осіб на електронній основі одержала назву системи масових електронних платежів (НСМЕП).

    Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) - це внутрішня багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою банківських платіжних карток за технологією, що роз­роблена Національним банком України. До складу НСМЕП входять: платіжна організація; члени платіжної системи; учасники платіжної системи.   Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.12.2004 № 620 функції Платіжної організації НСМЕП виконує Національний банк України.

    Емісія електронних платіжних засобів у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім банків, які    здійснюють емісію електронних платіжних засобів для використання в межах цих банків). 

  

 

47