Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 2. Форми безготівкових розрахунків: - Курс Банківська Система - Studbook
Главная->Банківська система->Содержание->2. Форми безготівкових розрахунків:

Курс Банківська Система

2. Форми безготівкових розрахунків:

Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення — це письмовий документ, оформлений за стандартною формою, з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Розрахунки платіжними дорученнями — це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися по товарних і нетоварних операціях: за куплені товари, послуги, виконані роботи, по зобов’язаннях перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), по зобов’язаннях перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.

За товарними операціями платіжними дорученнями здійснюються платежі з попередньою, негайною, достроковою і відстроченою оплатою. За нетоварними операціями платіжними дорученнями здійснюються, власне, всі платежі.

Платіжне доручення виписує платник, чітко дотримуючись установлених правил оформлення платіжних документів, і подає в банк, що його обслуговує, не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення. Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунку платника (рахунок дебетується) і зараховується на рахунок одержувача (рахунок кредитується), якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж рахунок одержувача відкритий в іншому банку, то списані кошти з рахунку платника будуть зараховані на кореспондентський рахунок банку платника і подальший їх рух здійснюється згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків.

¨     Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення - це письмовий документ, який є для банку наказом платника про списання з його рахунка вказаної суми і перерахування її на рахунок одержувача. За допомогою доручення можуть проводитись: розрахунки за отримані товари та надані послуги; авансові платежі; розрахунки за нетоварними операціями; попередня плата за товари та послуги; погашення заборгованості за позиками банку.

         Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти календарних днів з дня виписки (не враховуючи дня його виписки). Крім того, доручення приймаються тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта, за винятком доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, які приймаються банком незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.

¨     Розрахунки вимогами-дорученнями. Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який об’єднує платіжну вимогу і платіжне доручення. Верхню частину документа - платіжну вимогу - заповнює постачальник (одержувач коштів) і передає її покупцю (платнику коштів) після відвантаження продукції. Покупець, отримавши продукцію, перевіряє її на відповідність умовам договору, і якщо все в порядку, заповнює нижню частину документа - платіжне доручення - і передає до свого банку для оплати.

         У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він повідомляє про мотиви відмови безпосередньо одержувача коштів у порядку та в строки, які зазначені в угоді.

¨     Розрахунки чеками  Розрахунковий чек - це документ який містить письмове розпорядження власника чекового рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити суму коштів, зазначену в чеку, пред’явнику чека. Чеки застосовуються з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Суть розрахунків чеками полягає в тому, що клієнт за рахунок власних коштів або за рахунок банківського кредиту відкриває в банку чековий рахунок. На суму, задепоновану на чековому рахунку, банк видає клієнту чекову книжку. Клієнт використовує чеки при розрахунках з постачальниками. Чекодержателі, отримавши чек, подають його разом з реєстром до свого банку для інкасування. Банк: а) списує кошти з рахунка чекодавця і зараховує їх на  рахунок пред’явника чека - якщо вони обоє обслуговується в одному банку; б) пересилає чек банку чекодавця, який списує кошти з його чекового рахунка і перераховує їх в банк чекодержателя.

Якщо чеки недовикористані, а строк дії чекової книжки закінчився, то кошти з чекового рахунка за дорученням клієнта, повертаються на його поточний рахунок.

¨     Розрахунки за допомогою акредитивів. Акредитив – доручення одного банку іншому здійснити оплату товаротранспортних документів  за рахунок раніше заброньованих для цього коштів.

         Акредитиви можуть бути: покриті чи непокриті; відзивні чи безвідзивні.

         Покритим (депонованим) вважається акредитив при відкритті якого банк депонує (пересилає) кошти платника на окремому балансовому рахунку «Акредитиви» на весь строк його дії.

         Непокритий (гарантовані) - такий вид акредитива, при якому кошти на окремому рахунку не депонуються, а банк гарантує здійснити сплату постачальнику з поточного рахунку платника, а у разі відсутності коштів на рахунку клієнта - за рахунок власних коштів.

         Відзивний акредитив  може  бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього узгодження з постачальником (наприклад, у випадку недотримання умов, передбачених угодою, дострокової відмови банку-емітента гарантувати платежі за акредитивом).

         Безвідзивний акредитив може бути відкликаним чи анульованим тільки зі згоди постачальника, на користь якого він відкритий.

Акредитивна форма розрахунків використовується для розрахунків лише з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом затверджується угодою між платником та постачальником. Для відкриття акредитива платник надає обслуговуючому банку-емітенту заяву на бланках встановленої форми, і в такій кількості примірників, яка необхідна банку платника для виконання умов акредитива.

         Для отримання коштів за акредитивом постачальник, відвантаживши продукцію, подає реєстр рахунків та інші, обумовлені документи в обслуговуючий банк. Ці документи постачальник повинен подати банку до закінчення строку акредитива. При порушенні хоча б однієї з умов акредитива виплати з нього припиняються чи зовсім не проводяться.

¨     Розрахунки за допомогою векселів. Вексель  - це цінний папір, боргова розписка векселедавця, яка засвідчує його безумовне грошове зобов’язання сплатити векселедержателю в установлений строк суму, вказану у векселі. Вексель займає особливе місце в системі безготівкових розрахунків,  оскільки може  безпосередньо використовуватись для погашення боргових зобов’язань поза банком. Векселі з’являються в обігу на основі операцій купівлі-продажу товарів в кредит, коли покупець на момент придбання не має достатньої кількості коштів і пропонує продавцю замість них інший платіжний засіб - вексель, який може бути його особистим або чужим, але індосованим, тобто таким, що має передатний напис.

         Індосант, особа, що здійснила індосамент (передавальний надпис) також несе відповідальність за платіж разом з іншими зобов’язаними по векселю особами. Вексель може бути простим чи переказним (тратта).

         В розрахунках, що проводяться за допомогою переказного векселя (тратти), як правило, беруть участь три особи : векселедавець (трасант), особа, що виписує вексель та дає наказ третій особі про його сплату; платник за векселем (трасат), особа, якій адресовано наказ про сплату за векселем; отримувач коштів (ремітент), особа, яка володіє векселем, пред’являє його до сплати трасату та отримує кошти.

Оскільки власник векселя має право передати тратту за допомогою індосаменту іншій особі в рахунок погашення свого боргу, кількість осіб, що беруть участь у вексельній операції, може збільшитись. В їх складі можуть бути і банки.

         Акцепт векселя - операція, за допомогою якої підтверджується згода платника на сплату за векселем. Відповідно, акцептант - особа, що підтверджує свою згоду на сплату за векселем.

         Аваль векселя - це порука за векселем. Аваліст - особа, що здійснює аваль, приймає на себе відповідальність по виконанню обов’язків зобов’язаної за векселем особи( наприклад, векселедатежателя, акцептанта, або індосанта).

         Всі особи, що є трасантами, акцептантами, індосантами, авалістами відповідають солідарно перед пред’явником векселя.

         Простий вексель - відрізняється від переказного тим, що векселедавець та платник за векселем - одна і таж особа.

         Використання векселя, як засобу платежу передбачає активну участь банків у вексельному обігу через їх дві основні функції - кредитну та розрахункову. В своїй кредитній діяльності банки використовують вексель, як об’єкт кредитування, надаючи облікові кредити, кредити під заставу та у формі рефінансування векселів. Суть його полягає у тому, що покупець не маючи коштів для розрахунків з постачальником, звертається до банку, пропонуючи йому власний вексель. Банк бере вексель до обліку, виплачуючи векселедавцю суму, яка дорівнює різниці між номінальною вартістю векселя і дисконтом. Ця операція носить характер кредитної, бо при настанні строку погашення векселя векселедавець сплачує банку номінальну його вартість і таким чином повертає суму основного боргу і проценти у вигляді дисконт.

Рефінансування векселя (облік векселя) - це його перепродаж комерційним банком НБУ за дисконтною ціною. 

         Розрахункова діяльність банків складається з виконання доручень клієнтів по сплаті векселів за допомогою двох операцій - інкасування та доміціляції.

         Інкасація векселя - виконання банком доручень клієнтів по стягненню платежу з боржника. За цю послугу банк отримує комісійну винагороду. Якщо банк приймає на інкасо вексель, то він повинен своєчасно відправити його за місце знаходженням платника, або сповістити платника про інкасацію векселя.

         Сплативши за векселем, банк платника в письмовій формі сповіщає про це банк векселедержателя, а вексель передається платнику. Якщо вексель не сплачено в строк, банк повинен наступного дня передати його нотаріусу (службовому виконавцю) для опротестування.

         Протест векселя - це пред’явлення його нотаріусу для прийняття останнім рішення про примусове стягнення коштів з юридичної чи фізичної особи, що є платником за векселем. Банк несе відповідальність за наслідки непред’явлення векселя для протесту.

         Несплачений вексель разом з актом протесту повертається       банком векселедержателю на його вимогу. Всі витрати банку по переказу, протесту, зберіганню векселя відшкодовуються йому векселедержателем зверх комісійної винагороди.

   Доміціляція векселя - це послуга банку, суть якої полягає в сплаті векселя за рахунок раніше внесеної до банку суми грошових коштів за дорученням векселедавця. Свою згоду бути доміцілянтом банк виражає на лицевій стороні векселя. Сплата за таким векселем гарантована та здійснюється швидко, якщо платник та одержувач за векселем обслуговуються однією банківською установою. В іншому випадку для сплати за векселем потрібен час для переказу векселя та платежу між банками.

 

45