Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 1.  Національний банк – емісійний центр держави - Курс Банківська Система - Studbook
Главная->Банківська система->Содержание->1.  Національний банк – емісійний центр держави

Курс Банківська Система

1.  Національний банк – емісійний центр держави

Емісія грошей в історичному плані — це найдавніша функція центральних емісійних банків. У ХХ ст. емісійна діяльність центральних банків зазнала істотних змін.

По-перше, як уже зазначалося, усі країни світу поступово перейшли до застосування в обороті виключно неповноцінних грошей. У сучасних умовах центральні банки емітують в оборот грошові знаки, відмовившись від зобов’язання обмінювати їх на золото за офіційною ціною. Таким чином, емісія грошей має фідуціарний характер, тобто вона основана на довірі до емітента. Забезпеченням грошових знаків виступає, на відміну від епохи золотого стандарту, не золотий запас емісійного банку, а переважно цінні папери (державні боргові зобов’язання) в портфелі центрального банку. Так, у пасивах консолідованого балансу федеральних резервних банків США стаття «Банкноти ФРС» становить близько 90 %, приблизно таку саму частку в активах балансу становить стаття «Цінні папери Казначейства».

По-друге, у ХХ ст. настала ера депозитних грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках, і які використовуються для платежів у безготівковій формі.

Діяльність центрального банку, пов’язана з емісією грошових знаків — готівки (готівкова емісія), суттєво відрізняється від його діяльності, пов’язаної з емісією депозитних грошей (кредитна емісія, або безготівкова емісія).

Емісію грошових знаків — готівки — центральний банк здійснює на монопольних засадах. Він емітує готівку в обіг через комерційні банки. Центральний банк забезпечує ці банки готівкою в обмін на їхні резерви, що зберігаються на рахунках банків у центральному банку. У свою чергу, комерційні банки випускають готівку в обіг, забезпечуючи готівкою своїх клієнтів в обмін на їх депозити, що зберігаються на рахунках у банках.

Емісію депозитних грошей центральний банк здійснює разом з комерційними банками. Перший імпульс емісійному процесу надає центральний банк, забезпечуючи комерційні банки додатковими резервами. Ця стадія емісійного процесу дістала назву безготівкової емісії центрального банку. Комерційні банки, використовуючи резерви, отримані від центрального банку, створюють додаткову масу депозитних грошей на рахунках суб’єктів економіки.

Показник, що характеризує, в якому співвідношенні банківські резерви перетворюються у депозитні гроші, називається грошово-кредит­ним мультиплікатором і визначається за формулою:

де mm — грошово-кредитний мультиплікатор;

cr — коефіцієнт депонування готівки. Він визначається як співвідношення готівки в обігу і маси депозитних грошей на рахунках суб’єктів економіки в комерційних банках;

rr — коефіцієнт резервування. Він визначається як співвідношення обов’язкових та надлишкових резервів банків і маси депозитних грошей на рахунках суб’єктів економіки в комерційних банках.

На величину грошово-кредитного мультиплікатора впливають різні фактори, які визначаються поведінкою центрального банку, комерційних банків, банківських вкладників і позичальників. Так, центральний банк установлює для комерційних банків норму обов’язкового резервування частини залучених коштів. Збільшення норми резервування змінює співвідношення між обов’язковими та надлишковими резервами і відповідно зменшує можливості банків щодо надання позичок, а отже, і можливості щодо депозитної емісії, і навпаки. Розмір надлишкових резервів і характер їх використання комерційні банки визначають самостійно.

Для здійснення безготівкової емісії, розмір якої визначається як різниця між сумою випущених в обіг платіжних засобів і сумою вилучених з обігу платіжних засобів, центральні банки використовують різні інструменти грошово-кредитної і валютної політики. Для випуску в обіг платіжних засобів центральні банки використовують такі методи:

― купівля цінних паперів на відкритому ринку;

― рефінансування (кредитування) комерційних банків;

― купівля іноземної валюти, золота на внутрішньому ринку для поповнення золотовалютних резервів.

За допомогою цих же методів (інструментів), але протилежної спрямованості банки вилучають з обігу платіжні засоби:

― продаж цінних паперів на відкритому ринку;

― стягнення заборгованості з банків за раніше наданими кредитами;

― продаж іноземної валюти, золота із золотовалютних резервів на внутрішньому ринку.

Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків. Сьогодні Україна має замкнутий цикл з виробництва грошей, а саме: Банкнотно-монетний двір і Фабрику банкнотного паперу. Банкнотну фабрику Банкнотно-монетного двору Національного банку України введено в експлуатацію в 1994 р. Це одне з найсучасніших підприємств у світі. Потужності Банкнотної фабрики — 1,5 млрд банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Фабрика має змогу забезпечувати як внутрішні потреби України, так і виконувати замовлення інших держав. Продукція банкнотної фабрики:

―      банкноти;

―      високозахищені цінні папери;

―      акцизні марки;

―      поштові марки.

Фабрику банкнотного паперу введено в експлуатацію у 1997 р. На фабриці виготовляється банкнотний та захищений папір з фізико-механічними показниками, які відповідають світовим стандартам.

Монетний двір Національного банку України введено в дію у 1998 р. Він має членство у впливовій міжнародній організації «Конференція директорів монетних дворів». Виробнича потуж-ність Монетного двору дає змогу випустити за рік 1 млрд розмінних (обігових) та близько 1 млн ювілейних і пам’ятних монет, 100 тис. знаків та державних нагород. Продукція Монетного двору:

―      монети масового обігу (обігові та розмінні монети) ;

―      пам’ятні та ювілейні монети з дорогоцінних металів (інвес-тиційні монети), зокрема найвищої колекційної якості «пруф» ;

―      пам’ятні та ювілейні монети з недорогоцінних металів;

―      монети типу «біколор»;

―      пам’ятні медалі;

―      жетони, нагрудні значки;

―      державні та відомчі нагороди.

Національний банк України регулює купюрну структуру банкнот і структуру розмінних монет, які перебувають в обороті, з метою забезпечення безперебійних розрахунків, розміну банкнот високих номіналів низькими, а останніх — розмінними монетами. У вартісній структурі банкнот найбільшою є питома вага банкнот високих номіналів — 50, 100, 200 грн. Поступове зростання цього показника відбувається в міру підвищення заробітної плати та інших доходів населення і дає змогу скоротити витрати на обслуговування обороту готівки. Найбільшою в загальній кількості монет, що перебувають в обороті в Україні, є частка монет номіналом 10 коп. Взагалі монети, що перебувають в обороті, становлять 1,1 % від загальної суми готівкової грошової маси.

Національний банк України визначає дизайн грошових знаків. Значного поширення набула думка про те, що грошові знаки є візитною карткою держави. Національний банк України забезпечує підтримання готівкової грошової маси в належному стані. З метою створення умов для управління готівковим обігом Національний банк запроваджує сучасні банківські технології, зокрема швидкісні автоматизовані системи обробки готівки. Ці системи дають змогу своєчасно обробити величезні обсяги готівки, а саме: здійснювати перерахування, сортування, контроль справжності, обандеролювання, пакування, облік, вилучення з обігу зношеної готівки, її утилізацію. Незважаючи на величезну швидкість обробки готівки, системи точно її рахують, здійснюють контроль справжності банкнот за багатьма ознаками, із застосуванням ряду спеціалізованих датчиків. Придатні для подальшого обігу банкноти відсортовуються, автоматично формуються в пачки та пакуються у термоусадкову плівку. Не придатні до обігу банкноти в автоматичному режимі знищує спеціальний пристрій, подріблена маса формується у пресовані брикети. Національний банк працює над створенням комплексної системи автоматизації і механізації обробки готівки в установах Національного банку з аналітичним центром управління та контролю в Департаменті готівково-грошового обігу.

Національний банк проводить дослідження щодо справжності грошових знаків. Комерційні банки повинні відправляти для дослідження вилучені ними з обігу сумнівні грошові знаки, а також грошові знаки, передані їм для дослідження підприємствами і громадянами, не рідше одного разу в три дні. Установи НБУ (територіальні управління, Центральне сховище, Департамент готівково-грошового обігу) проводять дослідження безкоштовно протягом п’яти робочих днів з дня надходження грошових знаків. За результатами дослідження складається акт, про що інформують банки.

Національний банк України організовує інкасацію[1] і перевезення банкнот і монет та інших цінностей. Він розробляє нормативну базу, що регламентує порядок інкасації та перевезення цінностей, видає письмові дозволи банкам на право здійснення цієї діяльності. У структурі Національного банку є підрозділи, які здійснюють перевезення готівки від центрального сховища до територіальних управлінь НБУ, вивезення надлишків та зношених грошових знаків у зворотному напрямку, доставку готівки за заявками комерційних банків, координують та контролюють діяльність підрозділів інкасації в комерційних банках та Державної служби охорони при МВС України.

 

24