Главная->Регіональна економіка->Содержание->1.4. Методологічні основи досліджень регіональної економіки.

Конспект лекцiй регiональна економiка

1.4. Методологічні основи досліджень регіональної економіки.

Значення наукових методів: їхня сутність і види. Людство існує і розвивається завдяки безперервному процесу пізнання об'єктивної реальності. Процес наукового пізнання здійснюється у першу чергу під час проведення наукових досліджень. Він відбиває напрацювання нових знань щодо нових об'єктів, явищ, процесів тощо, а також більш глибоке вивчення вже досліджуваних об'єктів. Будь-які дослідження здійснюються у процесі аналізу і синтезу різноманітної інформації про об'єкт досліджень, його структуру, закономірності та проблеми розвит­ку тощо.

Необхідно зазначити, що процес пізнання можна поділити на кілька узагальнених етапів:

· програмний - розробка програми дослідження, у якій визначено мету, завдання роботи (курсова, дисертація), дається обґрунтування теми, виконавці, кошторис;

· інформаційний - опрацювання спеціальної літератури з проблеми, збір та первинна обробка статистичної інформації;

· аналітичний - аналіз інформації, її систематизація: класифікація, типізація, районування;

·       моделювання - розробка системи моделей розвитку об'єкту, прогнозування його змін;

·                        синтез усіх матеріалів для з'ясування структури, організації об'єкта, обґрунтування висновків про його внутрішні та зовнішні зв'язки, закономірності та ефективність розвитку тощо.

При цьому потрібно проводити дослідження, виходячи з пе­вної парадигми.

Парадигма - це певна постановка проблеми, панівний спосіб наукового мислення, при якому відносно упорядковуються по­гляди на довколишні явища й речі. Наприклад: системна парадигма стійкого розвитку, парадигма постіндустріалізму.

В основі будь-якого дослідження лежить система методів, які виходять із методологічних засад. Роль методів як необхідно­го інструменту пізнання дуже важлива. Вони дозволяють глибоко розкрити сутність явищ, об'єктів та процесів. Метод дослідження - це засіб досягнення його визначеної мети, що передбачає певну послідовність підходів, способів та операцій, які необхідно вико­нати при вивченні об'єкта.

Англійський учений Бекон, філософ 16 століття, зазначав, що навіть кульгава людина, яка йде шляхом, випереджає здорову, яка біжить бездоріжжям. Використовувати наукові методи -означає мати дороговказ, як і куди йти.

Сьогодні у науковій літературі виділяють три групи підхо­дів і методів:

· загальнонаукові;

· міждисциплінарні;

· спеціальні чи конкретно-наукові.

Здебільшого при дослідженні будь-якого процесу викорис­товуються певною мірою методи всіх трьох груп. Як їх поєднати і використовувати - справа дослідника, його кваліфікації, творчих здібностей.

 

Загальнонаукові підходи і міждисциплінарні методи. Загальнонаукові підходи та методи характеризують методологією. Досліджень, забезпечують його високий рівень та обґрунтованість результатів. До цих методів відносять у першу чергу системний підхід, діалектичний метод, структурний аналіз.

Системний підхід - логічний механізм, який спрямований на вивчення цілісних об'єктів у всій різноманітності їхніх внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Такий підхід полягає в поділі систе­мних об'єктів та явищ дійсності на підсистеми (аналіз) і наступне їхнє об'єднання (синтез). Цей підхід дає можливість комплексного вивчення структури будь-якого об'єкта та внутрішніх взаємозв'язків його елементів (галузей і ланок). Системний підхід передбачає всебічний аналіз на основі принципу взаємопов'язаності всіх об'єктів, явищ і процесів та етапності їхнього дослідження: від поставленої мети, визначення завдань та формулювання нау­кової гіпотези до розробки моделі оптимального варіанта розміщення виробництва тощо. Застосування принципів системного підходу дає змогу розглядати кожну велику економічну проблему як особливу, певним чином структуровану систему у взаємодії з ін­шими. Структурний аналіз об'єктів та процесів полягає у структуризації та вивченні окремих аспектів їхньої структури:

-   функціонального, який відбиває сукупність зв'язків між складовими системи, її елементами;

-   галузевого (компонентний), який характеризує склад, су­купність і співвідношення галузей, видів діяльності, компонентів, що становлять певну систему;

-   територіального, який відображає співвідношення і взаєм­не розміщення різних форм територіального зосередження певних видів господарської діяльності людини (зон, районів, вузлів, центрів, пунктів тощо);

-   організаційно-управлінського, який визначає ієрархічність упорядкування систем органів управління життєдіяльності людей, економічної, екологічної, соціальної діяльності населення на відповідній території, а також у межах певних галузей, міжгалу­зевих виробничих комплексів (МВК) тощо.

Міждисциплінарні методи - найбільш поширена група методів, яка об'єднує історичний, економіко-статистичний, логічний, балансовий, порівняльний, картографічний, методи циклів, районування, аерокосмічний тощо. Якщо перші традиційно використовуються в наукових дослідженнях, то останній є надбанням наукової думки другої половини XX століття. Історичний підхід (чи метод) передбачає вивчення історії розвитку певного явища, процесу, історичну зумовленість його сутності.

Як правило, система загальнонаукових і міждисциплінарних методів за своїм складом є досить стабільною і доповнюється но­вими різновидами досить рідко, приблизно 1-2 рази у століття (при певній зміні механізм уже існуючих методів відповідно до розвитку пізнання та змін в об'єктивній дійсності).

 

Специфічні методи наукових досліджень у сфері регіональної економіки. Динамічна система конкретно-наукових методів, які засто­совуються в тих чи інших дисциплінах, їхні зміни безпосередньо пов'язані з науково-технічним прогресом, з диверсифікацією на­укових дисциплін, поглибленням пізнання тощо. Для нашої нау­кової дисципліни властиве задіювання широкого спектра як зага­льнонаукових та міждисциплінарних підходів та методів, так і спеціальних конкретно наукових.

У цілому до них належать: системно-структурний аналіз, економіко-статистичний, балансовий, картографічний, економі-ко-математичного моделювання, районного планування, районування, типізації тощо.

Системно-структурний аналіз передбачає якісну і кількісну оцінку об'єкта як системи на основі поліструктурного дослідження його складу, зв'язків тощо.

Економіко-статистичні методи дозволяють вивчати просторово-економічні об'єкти та явища в їхньому взаємозв'язку і динаміці. З-поміж них основними є методи обчислення індексів і середніх величин, кореляційний аналіз, групування, графоаналітичний.

При дослідженні економіки регіонів широко використову­ється економіко-статистичний метод. Він дозволяє систематизу­вати різноманітну інформацію, вивчати об'єкти та їхнє розмі­щення в динаміці, порівнювати об'єкти та визначати рівні їхнього розвитку за конкретними параметрами, проводити їхню подаль­шу типізацію за рядом ознак.

Під час характеристики регіонів поширеним є порівняльний метод визначення середніх величин, зокрема середньої по країні густоти населення (Р/S), концентрації промисловості: територіальний чи демографічний індекс (пром. прод. /на 1км площі чи на населення). На цій основі у процесі порівняння регіональних і республіканських значень показника можна "вийти" на промис­лове районування, а при застосуванні численних показників, що характеризують соціально-економічний простір регіону порівня­но з країною (чи іншими регіонами), ми отримуємо уявлення про специфіку регіону, можливості його участі в ПП, участь у зовнішньоторговельних операціях та в цілому - про рівні соціально-економічного розвитку регіону та його бізнес-оцінку.

Найбільш поширений у плануванні територіального розвитку країни балансовий метод. Головний його зміст у зіставленні попиту і пропозиції в певних видах сировини, продукції, послуг. У передпланових дослідженнях широко використовуються системи матеріальних, фінансових та інших балансів. Розробляють баланси запасів сировини та її споживання, використання трудо­вих ресурсів, грошових доходів і видатків населення, які узгоджуються з товарними фондами, територіальні баланси потужностей будівельних організацій, баланси місцевих будівельних матеріалів, виробів металообробної промисловості міжгалузевого використання та інше.

У практиці планування широко використовується система матеріальних та фінансових балансів, балансів трудових ресурсів, грошових доходів і видатків у бюджетах сім'ї та різних соціаль­них верств населення. Особливе значення мають розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції у країні та областях, які є основними об'єктами територіального управління в Україні. Балансовий метод передбачає складання галузевих і регіональних балансів, що допомагає обґрунтувати раціональне співвідношення у галузевих і міжрегіональних пропорціях, у пропозиції товарів та попиту на них, з'ясовувати забезпечення ресурсами тих чи інших галузей тощо.

Важливим при вивченні територіальної організації госпо­дарства є метод районування та типізації.

Картографічний метод надає інформацію про розміщення пруктивних сил, бо карта є її джерелом. Вона дозволяє наочно уявити особливості розміщення. Завдяки використанню карт, картосхем, картограм, картодіаграм свідомо сприймаються та за­пам'ятовуються не тільки особливості розміщення, але й статис­тичні матеріали, що характеризують рівні розвитку галузей і ре­гіонів, економіку регіонів у цілому.

Районне планування - це особливий комплексний метод, що застосовується у процесі проектування розміщення виробництва на рівні регіону (а не окремого підприємства) у поєднанні з його містобудуванням. Він, у свою чергу, поєднує методи математичного моделювання, картографічний, метод енерговиробничих і прироно-ресурсних циклів, балансовий. Баланси поділяються на звітні і планові. Науково-дослідні заклади постійно проводять спеціальні дослідження щодо вдосконалення регіональної систе­ми балансів. Особливе значення мають розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції в областях та економічних районах.

До спеціальних наукових методів регіональної економіки в першу чергу відносять методи регіонального аналізу та математичні моделі регіональної економіки. Ураховуючи те, що предметом курсу "Регіональна економіка" є просторова (чи територіальна) організація економічної системи країни у межах її регіонів, вважаємо, що необхідно додати як самостійний картографічний метод пізнання, метод районування тощо.

 

 

7