Главная->Регіональна економіка->Содержание->1.1. Об’єкт і предмет курсу «Ргіональна економіка».

Конспект лекцiй регiональна економiка

1.1. Об’єкт і предмет курсу «Ргіональна економіка».

Реформування економіки України на ринкових засадах вимагає не тільки суттєвих трансформацій у механізмах державного регулювання, у інституційному середовищі, у виробничій, фінансово-кредитній, податковій, бюджетній, законодавчій системах України, але й відповідних змін на регіональному рівні - у соціально-економічному житті регіонів. Адже саме тут, на рівні місцевого самоврядування, відбуваються складні процеси адаптації го­сподарства і населення до нових ринкових умов. Це значно актуалізує значення регіональних аспектів розвитку України. Тим більше, що досвід розвинених країн та наукова практика перебудованих процесів в Україні довели недостатність ринкової саморегуляції для ефективного розвитку будь-якої країни та необхід­ність збалансування з механізмами державного регулювання. В Україні, де на початку 90-х років майже відмовились від задіяння такого регулювання, протягом 10 років відбувався прогнозований спад виробництва, гіпертемпами зросли інфляція та безробіття. І якщо інфляцію, починаючи з 1999 року, вдалося приборкати, то безробіття до недавнього часу зростало швидкими темпами. Одночасно різко погіршилися соціальні умови життя населення та медико-економічна ситуація у країні, загострилися територіальні диспропорції  та  збільшився   розрив   між  рівнями соціально-економічного розвитку "сильних" та депресивних регіонів. Вихід з цього становища, успішне вирішення складних економічних, регі ональних та міжрегіональних проблем, які виникають як на облас­ному рівні, так і на рівні економічних районів, вимагають досить кваліфікованого науково обґрунтованого підходу до цього.

Необхідно зазначити, що складні територіальні, економічні і соціальні проблеми в багатьох найбільш і найменш розвинених країнах значно загострилися ще на початку XX століття. Це зумовило велику увагу до регіональних аспектів економічного і соціального розвитку країн і призвело до помітного розширення теоретичних і практичних досліджень в галузі розміщення вироб­ництва та регіонального розвитку. Саме тоді починає формувати­ся регіоналістика як міждисциплінарна, складна за змістом наука, яка об'єднує всі напрями дослідження такого складного, поліструктурного та багаторівневого об'єкта, як регіон.

Перед тим, як приступити до вивчення основних категорій, структурних складових та проблем регіональної економіки, визначимося зі змістом понять «об’єктом» та предмет дослідження.

Об'єктом науки "регіональна економіка" є регіон, який у контексті нашого курсу розглядається як адміністративно визна­чена територіальна частина будь-якої країни.

Предмет регіональної економіки охоплює регіональні аспекти державної економічної політики, економіки виробництва, трудової та фінансової діяльності, бюджетної та податкової системи, тобто економіку регіонів України.

Таким чином, основною категорією теорії регіональної еко­номіки виступає "регіон". Одне з найбільш визнаних її тлумачень запропоновано Є.Б. Алаєвим: "Регіон - це певна територія, що відрізняється певною цілісністю та взаємопов'язаністю основних складових: населення, господарства, природи" [1]. Більш чітко визначив статус регіону в системі територіальної організації сус­пільства країни М. Долішній. Регіон, за його визначенням, - це "...адміністративно відокремлена територія України... з особли­востями природно- та економіко-географічного положення, набу­тою економічною структурою і системою розселення, а також си­стемою факторів обмеження його виробничого потенціалу" [14]. Російські дослідники Ю.Н. Гладкий та А.І. Чистобаєв також відносять до регіонів один чи декількох суб'єктів Російської Феде­рації. Необхідно зазначити, що раніше у працях вітчизняних ос­новоположників регіональної економіки регіон розглядався як три­єдність населення, господарства, природи. У сучасній теорії регіональної економіки регіон, на зразок західної науки, усе частіше розглядається як суб'єкт певних економічних відносин, носій певних інтересів, як складна поліструктурна та багатофункціональна система у складі єдиного економічного простору України.

Російські вчені вважають, що сьогодні найбільш поширені чотири парадигми регіону:

·    регіон-держава;

·                              Регіон-квазікорпорація;

·                               регіон-ринок;

·                               регіон-соціум.

У першому випадку регіон є відносно уособленою підсисте­мою держави та національної економіки. У багатьох розвинених державах у результаті процесів децентралізації управлінської структури та фінансового федералізму в регіоні "спускається" все більше функцій, основною з яких є регулювання економіки регіону.

Регіон як квазікорпорація виступає суб'єктом регіональної муніципальної власності та економічної діяльності. Такий підхід стимулює економічну незалежність регіону. Розширення економічної самостійності регіонів виступає важливою складовою ринкових реформ.

Підхід до регіону як до ринку, який має певні межі, акцентує увагу на загальних умовах економічної діяльності, а саме: на інвестиційному та підприємницькому кліматі, маркетинговій стратегії розвитку регіонів із урахуванням інтересів регіону, особливостей регіональних ринків товарів та послуг, капіталу, цінних паперів, праці, інформації тощо. Інколи дослідження в рамках даного підходу виділяють в окрему дисципліну "Регіональне ринкознавство" [9].

Дещо виходить за межі суто регіональної економіки підхід до регіону як соціуму, тобто до соціально-територіальної цілісності. У цьому випадку дослідження спрямоване на відтворення соціальної сфери - населення, трудових ресурсів, освіти, охорони здоров'я та ін., а також на розвиток системи розселення.

Якщо перші три парадигми в теорії регіону включають проблему забезпечення узгодження економічних інтересів регіону і держави, забезпечення економічного зростання регіону та його економічної самостійності, виробництва та споживання суспільних благ і створення конкурентного середовища на основі збалансованого ринкового та державного регулювання, то останній підхід, ширший від економічного, підключає до нього ще й соціальний контроль за запровадженням ринкової економіки соціального спрямування та забезпечує синтез усіх аспектів життя регіонального соціуму.

У найбільш узагальненому розумінні регіон визначається на внутрішньодержавному рівні як відкрита територіально цілісна, економічно взаємопов'язана і адміністративно-визначена частина країни, що поєднує господарство, населення і природу, виступає суб'єктом певних економічних відносин та носієм різнобічних внутрішніх і зовнішніх функцій та інтересів [54].

 

 

4