Главная->Регіональна економіка->Содержание->ТЕМА 10. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

Конспект лекцiй регiональна економiка

ТЕМА 10. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку

План лекції.

1.1.         Західний економічний макрорайон.

1.2.         Східний економічний макрорайон.

1.3.         Південний економічний макрорайон

 

 

1.1.       Західний економічний макрорайону.

Основні риси Західного економічного макрорайону. Західний економічний макрорайон розташований, головним чином, на Правобережній Україні, включаючи її північну та центральну частини. Це найбільший з трьох макрорайонів країни, площа якого становить 269,4 тис. км (44,6 % площі країни). Населення макрорайону - 22,04 млн осіб (43,3 % населення України). Питома вага району в товарній продукції промисловості України набагато нижча від зазначених вище показників і становить близько 37 %, сільського господарства, навпаки, вища - 52 %.

Макрорайон включає 4 економічних райони - Київський (або Столичний), Карпатський, Північно-Західний та Подільський, до складу яких входить 13 областей, тобто більше половини їхньої загальної кількості в Україні.

Основні риси. Район у цілому характеризується:

-   сприятливим геополітичним та транспортно-географічним положенням, високим рівнем господарської освоєності території; кращою, порівняно з іншими макрорайонами, забезпеченістю трудовими ресурсами;

-   потужним і різноманітним природно-ресурсним потенціалом;

-   великим і розгалуженим за структурою виробничим потенціалом;

-   значною територіальною диференціацією економічних і соціальних умов при перевазі областей із середнім та нижчим за середній рівнем соціально-економічного розвитку.

У територіальному поділі праці район відзначається:

-    різноманітною продукцією АПК, виробництвом цукру, м'яса, тваринного масла, овочеконсервною продукцією;

-    виробництвом різноманітної промислової продукції: при­ладів, літаків, автобусів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки, сірки, калійних та суперфосфатних добрив, штучних, лляних, синтетичних тканин, паперу, меблів тощо.

Значні резерви інтенсифікації міжнародних економічних зв'язків макрорайону та розширення його зовнішньої функції пов'язані з функціонуванням у ньому столичної Київської агло­мерації, двох єврорегіонів - Буг і Карпати, вільних економічних зон. Великий науково-технічний потенціал макрорайону створює передумову для інтенсивного розвитку в ньому інноваційного комплексу, у тому числі таких форм його територіальної органі­зації, як технопарки і технополіси.

Сприятливе геополітичне положення більшості областей та значний інтеграційний потенціал зумовлюють його певну інвестиційну привабливість, яка підсилюється завдяки сприятливій екологічній ситуації (за винятком зони впливу Чорнобильської катастрофи). Надходження інвестицій у район нині є найбільшим у країні (завдяки м. Києву), але гальмується загальним її соціаль­но-економічним станом.

Природно-ресурсний потенціал. Велику роль в економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал (ПРП). Він дуже значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіа­льно диференційована. Основні природні ресурси: мінеральні, земельні, рекреаційні, а також лісові та водні. Особливе значення мають цінні земельні й агрокліматичні ресурси. Саме завдяки їх сприятливості на всій території макрорайону, особливо на Поділлі, склався такий потужний АПК. Більше половини площі - під родючими чорноземами. Досить цінними є природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях ра­йону. Мінеральні ресурси мають велике народногосподарське та міжнародне значення. Це сірка і калійні солі у Прикарпатті, наф­та і газ на півночі Дніпровсько-Донецької та Прикарпатської про­вінцій, руди титану в Житомирській області, поліметали, алуніти і ртуть у Закарпатті, каоліни у Вінницькій області, цінні кам'яні облицювальні матеріали у Житомирській, Київській та Вінниць­кій областях тощо.

Саме в цьому макрорайоні позитивний водний баланс і найбі­льші запаси не тільки поверхневих, але й підземних вод України.

Тут зосереджено майже всі лісові ресурси України, які мають експлуатаційне значення. Вони розміщені у двох районах розвитку лісопромислового комплексу: Поліському і Карпатському.

Якщо всі зазначені вище ресурси досить повно використо­вуються, то різноманітні і цінні рекреаційні ресурси освоюються недостатньо. Вони представлені мінеральними водами, грязями, озокеритом, водними та лісовими ресурсами, чудовими краєви­дами Карпат, Поділля, Волині.

 Населення району.Населення району становить 43,3 % усього населення Укра­їни, а його густота трохи нижча за середньоукраїнську і стано­вить 82 особи / км2.

Цей показник значно відрізняється у Київській (155 осіб км2) та західних областях, де він перевищує 100 осіб/ км2 (і сягає 126 осіб / км 2у Львівській), та в поліських областях, де знижується до 53-59 осіб / км2.

Макрорайон має досить значний працересурсний потенціал -11,7 млн осіб працездатних (чи 42,7 % усього потенціалу України). Найбільший працересурсний потенціал зосереджено у м. Києві, Львівській, Вінницькій, Київській областях. Зіставлення попиту на робочі місця та потреби в них демонструє сумну картину.

Коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (ва­кансію) при середньому по країні - 11,2 од. у 1997 році сягав у Волинській області 127 од.; у Івано-Франківській - 112,8; Львів­ській - 43,9; Чернівецькій - 31,6; Чернігівській - 25,7; Рівненсь­кій - 32,9. Лише у м. Києві та Черкаській області він нижчий за середній по країні. У цьому віддзеркалюється досить значне в ра­йоні безробіття - велике соціальне лихо нашого часу. Висока за­безпеченість району трудовими, до того ж, значною мірою висо­кокваліфікованими ресурсами мала б сприяти подальшому розви­тку тут праце- і науковоємних галузей господарства.

Виробничий комплекс. На основі досить інтенсивного та тривалого освоєння при­родних і трудових ресурсів у районі склався великий і розгалу­жений виробничий комплекс. У ньому майже рівномірно розвиваються промисловість і сільське господарство, у яких зайнята більшість працюючих у районі. Добре розвинені будівництво і транспорт. Завдяки інтенсивним міжгалузевим зв'язкам тут функціонують провідні за народногосподарським значенням, складні за структурою та відмінні за розміщенням міжгалузеві виробничі комплекси: ПЕК, АПК, гірничохімічний, лісопромисловий, буді­вельний та інші. Добре розвинене машинобудування, у якому ча­стка прогресивних наукомістких галузей набагато більша, ніж у Східному макрорайоні. Саме машинобудування, харчова і легка промисловість займають провідне місце в галузевій структурі промислового району. Особливо поширені численні підприємства харчової, легкої промисловості, промисловості будівельних мате­ріалів.

Серед зазначених міжгалузевих комплексів велику роль ві­діграє паливно-енергетичний. Він працює на кам'яному вугіллі Львівсько-Волинського басейну, бурому вугіллі в Черкаськім та Закарпатській областях, нафті та газі численних родовищ Прика­рпаття та півдня Чернігівської області та місцевому паливі - тор­фі. Енергетика в ПЕК представлена всіма своїми галузями й об'єднує великі ДРЕС (Трипільську, Ладижинську, Бурштинську, Добротвірську), АЕС (Чорнобильську, Рівненську, Хмельницьку), кілька ГЕС, численні ТЕЦ та ЛЕП. Однак енергетика району має переважно внутрішньорайонне значення, на відміну від Східного економічного району, який постачає її не тільки іншим районам України, але й за кордон.

Це пояснюється значними площами, зайнятими у Поліссі під лісом, болотами, а також нижчою концентрацією промисловості. Спільною для району є висока частка людей старшого віку в сільській місцевості, хоч густота сільського населення теж характеризується великими відмінностями в лісостепових і полісь­ких областях (в останніх вона значно зменшилася).

Великі відмінності існують і у віковій структурі населення: у Вінницькій, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкась­кій та Чернігівській областях кількість пенсіонерів на 1 000 жи­телів значно перевищує середньоукраїнський показник, а в Чер­нівецькій, Рівненській, Львівській і особливо в Закарпатській об­ластях та м. Києві - значно нижча. Більш відчутні відмінності у природному прирості населення, який у трьох областях з трина­дцяти у 1997 році був позитивним, на відміну від усіх інших облас­тей України. Це Закарпатська, Івано-Франківська та Рівненська об­ласті. У Волинській, Львівській, Тернопільській, Чернігівській обла­стях перевищення смертності над народжуваністю на 01.01.97 р. бу­ло трохи нижчим, ніж у середньому по країні. Краще становище щодо відтворення населення в зазначених областях завдяки ситу­ації, що склалася в містах. У 8 областях району природний при­ріст позитивний саме у міського населення.

Очікувана ж тривалість життя знизилась, як і в Україні в ці­лому, майже на три роки.

Національний склад населення району досить строкатий, з абсолютним переважанням українців - до 92-95 % у більшості областей у загальній чисельності населення кожної області. Дру­ге місце займають росіяни, далі йдуть поляки, євреї, білоруси, румуни, молдовани, угорці тощо.

Розселення населення у макрорайоні досить неоднорідне. У його системі сталися значні зміни у другій половині XX століття.

Перш за все це стосується збільшення кількості великих і серед­ніх міст, чисельності міського населення, що зумовлено процеса­ми урбанізації, викликаними розвитком продуктивних сил у захі­дних областях України.

Сільське населення розселене по території району досить не однорідно. У західних областях і на Поділлі воно становить по­ловину всього населення, а в Київській області - лише ЗО %.

Найбільша густота мережі міських поселень - у Львівській (понад 70), Київській та Житомирській областях. У макрорайоні нараховується більше ніж 185 міст та 330 поселень міського типу. Більшість малих і середніх міст району мають сприятливі умови для подальшого розвитку, тобто виступають центрами зростання, здебільшого внутрішньорайонного значення - важливими елеме­нтами просторового каркасу розвитку України.

Особливу роль відіграє в економічному розвитку всієї України АІЖ цього макрорайону. Він працює на базі могутнього аграрного сектора, у якому співіснують і багатогалузеве рослинництво, і тва­ринництво. Ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур поліської та лісостепової зо­ни: озимої пшениці та жита, цукрового буряка, плодоовочевих, картоплі, льону (у Поліссі та Прикарпатті), тютюну (у Прикарпатті). У Закарпатті клімат подібний до субтропічного, тому тут поширене садівництво та виноградарство. Плодоовочеконсервні виробництва розміщені по всій території району. Тваринництво в Західному мак­рорайоні має переважно молочно-м'ясне спрямування. Крім основ­ної його ланки, скотарства, тут поширене свинарство, птахівниц­тво і меншою мірою - вівчарство, бджільництво, рибальство, а в передгір'ях Карпат - конярство.

Таким чином, у районі провідну роль відіграють такі спеціа­лізовані АПК: зернопромисловий, бурякоцукровий, картопле-крохмально-спиртовий, плодоовочеконсервний, а також молоко- і м’ясопромисловий.

Транспортний та науково-технічний отенціал  макрорайону.  Розвиток інтенсивних зовнішніх та внутрішніх економічних зв'язків базується на розгалуженій транспортній системі. У реалі­зації внутрішніх зв'язків провідну роль відіграє автомобільний, а зовнішніх - залізничний транспорт. Система шляхів сполучення тут досить розгалужена. Згідно зі структурою і спеціалізацією го­сподарства у вантажообігу залізничного транспорту провідну роль відіграють: цукровий буряк, зерно, будівельні матеріали, мі­неральні добрива, нафтопродукти, машини, лісоматеріали, про­дукти тваринництва. Значну частину становлять і транзитні ван­тажі, які йдуть у країни Східної Європи, їхні обсяги останнім ча­сом значно зменшилися, але й нині серед них переважають руда, вугілля, метал, зерно та різноманітне обладнання.

Західний макрорайон має великий науково-технічний потенці­ал. Тут працює більше 100 вищих і майже 300 середніх навчальних закладів. До останнього часу функціонувала розгалужена система академічних і галузевих НДІ. Великий культурний, науковий та ін­телектуальний потенціал району зосереджений переважно у містах -Києві, Львові, Вінниці та інших обласних центрах.

Територіальна структура виробництва. Досить складна територіальна структура виробництва. До її основних елементів потрібно віднести Київську та Львівську аг­ломерації, приблизно 20 промислових вузлів, які сформувалися, головним чином, навколо обласних центрів, а також на базі осво­єння великих родовищ мінеральних ресурсів (Нововолинсько-Червоноградський, Калусько-Долинський, Прилуцький, Ватуті-но-Звенигородський, Коростенський тощо).

Саме в зазначених агломераціях та вузлах дуже погіршена екологічна ситуація, яка в цілому по району є досить спокійною. Тут йдеться про стан природи, тобто характер забруднення основ­них її компонентів: води, повітря, фунтів. Звичайно, це не стосуєть-Ся зони екологічного лиха, що розташована саме в цьому макрора йоні, - зони впливу Чорнобильської катастрофи. Вона потребує осо­бливої стратеги економічної і соціальної реабілітації території.

Потрібно зазначити, що макрорайон дуже неоднорідний щодо природних, економічних, соціальних, етнічних, навіть істо­ричних і конфесійних умов. Тому проблеми розвитку й розмі­щення продуктивних сил, трансформації структури виробництва різні в кожному економічному районі. До спільних проблем роз­витку Західного макрорайону потрібно віднести:

1) посилення збалансованості соціально-економічного і еко­логічного розвитку;

2)   модернізацію технологій, що застосовуються в усіх галу­зях господарства;

3)   перебудову структури виробництва з випереджаючим розвитком найбільш наукомістких галузей третинної і четвертинної сфери із забезпеченням її відповідності інтегральному потенціалу;

4)   розбудову виробничої, комунікаційно-інформаційної, со­ціальної інфраструктури;

5)   технічне переозброєння промисловості, сільського госпо­дарства, будівництва;

6)   розширення зовнішньої функції і частки її в експортному секторі країни;

7)   інтенсивний розвиток рекреаційного комплексу в усіх економічних районах;

8)   модернізацію транспортної системи району для її інтег­рування в загальноєвропейську;

9)   збільшення власної бази паливно-енергетичних ресурсів;

10)   екологізацію господарства та розвиток екологічної ін­фраструктури;

11)   пріоритетний розвиток основних центрів просторового каркаса зростання продуктивних сил району.

 

1.2.       Східний економічний макрорайон. 

Макрорайон розташований переважно на Лівобережній Ук­раїні. Площа становить 221 тис. км (36,7% площі України). На­селення - 21,1 млн осіб (43,1 % населення України). Макрорайон включає 8 областей, які об'єднані в три економічні райони Украї­ни: Північно-Східний, Донецький і Придніпровський. На макро­район припадає 65 % виробництва промисловості та 33 % сільсь­когосподарської продукції, 51,8% експорту України. Тут прожи­ває 70 % міського і лише 30 % сільського населення.

Основні риси макрорайону: сприятливе транспортно-геогра-фічне положення; високий рівень господарської освоєності території; велика густота населення; висока питома вага міського населення; могутній природно-ресурсний потенціал (мінеральні і земельні ресурси); потужне і дуже розгалужене за структурою виробництво, у якому провідне місце займають промисловість та сільське господарство; розміщення у двох природних зонах, що зумовило різногалузеву спеціалізацію сільського господарства; розвинена транспортна система з переважанням залізничного вантажообо-роту; активна роль у територіальному, а також міжнародному поділі праці: напружена екологічна ситуація.

У багатьох відношеннях це район парадоксів:

1)   незважаючи на те, що його територія у своїй центральній і південній частині була освоєна найпізніше в Україні (у XIV ст.), зараз тут найвища освоєність;

2)   район має найбільш потужний виробничий потенціал в Україні. Загальна характеристика Східного економічного макро­району відзначається консервативною галузевою структурою, недосконалою технологією, низьким технічним рівнем.

Велику роль у економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал. Він значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально диференці­йована. Основні його складові - мінеральні, земельні та рекреаційні ресурси. Особливе значення мають мінеральні. Саме завдяки сприятливому поєднанню цінних земельних та агрокліматич-них ресурсів у всіх областях склався досить розвинений АПК. Особливо цінні природні ресурси сільськогосподарського вироб­ництва у лісостепових областях району.

Мінеральні ресурси мають велике міжрегіональне значення, їхня різноманітність пов'язана з особливостями геологічної будо­ви. Для мінеральних ресурсів властиві такі ознаки: велика різно­манітність, значні запаси, висока якість, велике народногосподар­ське значення, зручне транспортне положення родовищ, високий рівень територіального зосередження. Саме тут розташовані три з чотирьох мінеральних зон України: Донецька, Криворізька та Дніпровсько-Донецька.

Особливо важливим для району є високе забезпечення всіма видами паливно-енергетичних ресурсів. Саме тут зосереджено близько 98 % запасів кам'яного вугілля і 70 % нафти і газу України, а також усі запаси залізної і марганцевої руд у країні. Балансові запаси вугілля у Донбасі становлять приблизно 50 млрд тонн, з них на частку коксівного припадає майже 20 % (країна на 200 років забезпечена вугіллям). І сьогодні, незважаючи на різке погіршення гірничотехнічних умов, Донбас залишається одним із найбільших кам'яновугільних басейнів у Європі.

Нафтогазові родовища в макрорайоні зосереджені в основ­ній у Дніпровсько-Донецькій провінції.

Природно-ресурсні можливості території. У Східному економічному макрорайоні розміщені практич­но всі необхідні для розвитку чорної металургії ресурси: металеві руди та допоміжна сировина (флюсові вапняки, вогнетривкі гли­ни, доломіти). Саме тут розміщені три з чотирьох основних райо­нів родовищ залізної руди, руди кольорових металів; є великі по­клади хімічної сировини: кам'яної солі, солей брому та йоду. У Східному макрорайоні зосереджені всі запаси марганцевих руд, які становлять близько 15 % світових.

Руди кольорових металів представлені родовищами ртуті (До­нецька обл.), нікелю (Кіровоградська), титану і бокситів (Дніпропет­ровська), нефелінових сієнітів, свинцю, цинку, міді (Донецька обл.).

Різноманітні й високоякісні ресурси будівельних матеріалів: цементної, скляної сировини, а також каолінів, мінеральних барв­ників, вермикуліту, кам'яних будівельних матеріалів та ін.

Забезпечення макрорайону водними ресурсами незначне, а південної його частини - значно нижче. Водні ресурси представ­лені прісними і морськими водами. Ресурси прісної води - це по­верхневий стік, транзитні та підземні води. Поверхневий стік тут невеликий у зв'язку з незначною кількістю опадів (від 500 мм на півночі до 300 мм на півдні) - Запаси підземних вод також малі. Головне джерело водних ресурсів - транзитний стік за рахунок Дніпра і, меншою мірою, Сіверського Дінця. Для регулювання стоку та кращого водозабезпечення маловодних територій у ра­йоні побудовані водосховища і канали. Основні водосховища: Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське; канали: Дніп-ро-Донбас, Сіверський Донець-Донбас, Дніпро-Кривий Ріг.

Тут дуже цінні земельні ресурси. В основному вони пред­ставлені чорноземами. У поєднанні зі сприятливими на більшості території агрокліматичними ресурсами це створило належні умо­ви для інтенсивного розвитку високотоварного сільського госпо­дарства. Лісові ресурси обмежені і, крім крайньої півночі макро­району, мають природоохоронне значення.

До важливих ресурсів належать рекреаційні. Вони різноманіт­ні, мають переважно місцеве значення. І тільки на Азовському узбе режжі по долинах річок, де сформувалися чудові ландшафти, рекре­аційні ресурси у майбутньому можуть мати міжнародне значення.

Населення: його чисельність, структура, особливості розселення і зайнятість. За чисельністю населення макрорайон посідає друге місце в Україні; середня густота населення в ньому найвища - до 200 осіб / км2 у Донецькій області. Дуже висока і частка міського на­селення: від 75 % у середньому по макрорайону до 90 % у Доне­цькій області.

Національний склад, як і загалом в Україні, дуже строкатий: українців близько 65 % , друге місце займають росіяни.

Східний макрорайон має значні трудові ресурси, зокрема тут зосереджено близько половини спеціалістів з вищою і серед­ньою освітою. Відповідно до структури господарства у макрора­йоні дуже висока частка зайнятих у виробничому комплексі чо­ловіків. Тільки в останні десятиріччя, коли в макрорайоні почала більш інтенсивно розвиватися харчова і легка промисловість, підвищилася зайнятість серед жінок. У зв'язку із занепадом вугі­льної промисловості та високим безробіттям серед чоловіків, яке набуде особливої загрози після закриття багатьох шахт, жіноча зайнятість значно зростає.

Виробництво району. Макрорайон характеризується високою територіальною концентрацією промисловості. У ньому сформувався найпотуж­ніший в Україні промисловий комплекс, виробляється більше по­ловини промислової продукції України, майже половина її пере­буває під посівами зернових. У районі вирощують озиму пшени­цю і кукурудзу. На останню припадає більше 60 % збору всієї України. Кукурудза на зерно зосереджена в Придніпров'ї, пше­ниця вирощується в більшості областей.

13 % посівних площ зайняті технічними культурами. Серед них провідне місце займає соняшник (близько 70 % урожаю України) та цукровий буряк (30 % валового збору). Навколо міст, у складі міських АПК, а також на півдні, у зоні зрошувального землеробства, розміщене плодоовочеве виробництво.

У районі розвинені всі види тваринництва. Однак у зв'язку з недостатністю кормовиробництва рівень його розвитку відстає від місцевих потреб. Тільки м'ясо вивозиться з району. Дуже роз­винена харчова промисловість, друга важлива ланка АПК.

Проблеми розвитку Східного мікрорайону. Район відзначається інтенсивними внутрішньо - і зовнішньо­економічними зв'язками. їхня матеріальна основа - це транспор­тна система, яка досить розгалужена і представлена всіма видами з найвищою щільністю транспортної мережі. Серед видів транспор­ту провідну роль відіграє залізничний, який забезпечує 65-70 % вантажообігу країни. Друге місце займає автомобільний транс­порт, який здійснює переважно внутрішньорайонні перевезення. Для міжрайонних зв'язків велике значення має водний, річковий і морський види транспорту. Незначний розвиток авіатранспорту (відсутність великих міжнародних авіапортів) гальмує, певною мірою, процеси міжнародної інтеграції. Основні транспортні вуз­ли: Донецьк, Дебальцеве, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, П'ятихатки.

У Східному макрорайоні склалася складна територіально-галузева структура виробництва. Вона представлена трьома вели­кими агломераціями (Донецько-Макіївською, Дніпропетровсько-Дніпродзержинською та Харківською), галузевими промисловими районами, численними вузлами і приміськими АПК. До вузлів належать Горлівсько-Єнакієвський, Криворізький, Краматорсько-Слов'янський, Полтавський, Луганський, Лисичансько-Рубежансь-кий, Криворізький, Алчевський, Кременчуцький, Нікопольський, Кіровоградський та ін.

Головні проблеми району стосуються основних аспектів йо­го соціально-економічного розвитку: припинення стагнації виро­бництва; удосконалення галузевої макроструктури промисловості та технологій; поновлення основних фондів, закриття нерентабе­льних підприємств; ефективне використання колосальних обсягів відходів, покращання умов життя людей та екологічної ситуації.

Тому набагато більший, ніж в інших макрорайонах, обсяг продукції припадає на одну особу і на один кв. км.

Для району характерні такі негативні риси: консервативна структура з абсолютним переважанням менш ефективних галузей важкої промисловості, екоагресивними, застарілими енерго- і ресурсномісткими "відходними" технологіями, високою зношеністю основних фондів і забрудненням природного середовища. Але і сьогодні основні галузі промисловості приваблюють інвесторів (паливно-енергетичний комплекс).

Галузева структура орієнтована, в основному, на місцеві мі­неральні ресурси і консервативна, оскільки в ній переважає виро­бництво засобів виробництва. В окремих областях, особливо в Донецькій, досить однобока галузева структура. Розвиваються найбільш екоагресивні, ресурсо- та енергомісткі виробництва (енергетика, паливна, металургійна, хімічна промисловість).

Провідне місце в структурі промисловості займають маши­нобудування, енергетика, металургія, хімія, у яких зайнято майже 70 % працюючих. У макрорайоні розвиваються потужні, дуже розгалужені міжгалузеві виробничі комплекси (МВК). Більшість з них становить основу відповідних комплексів України.

Тут зосереджено основні виробництва паливно-енергетичного, металургійного, гірничо-хімічного комплексів України. Дуже розвинені агропромисловий та будівельний комплекси. Саме продукція зазначених МВК займає зараз провідне місце в експорті України.

Для господарства України особливе значення має вугільна промисловість і електроенергетика району. Саме тут зосереджено 70 % її виробництва. Це, перш за все, потужні ДРЕС: Вуглегірська, Луганська, Старобешівська, Слов'янська, Зуївська-2, Зміївська та багато інших. Тут працюють і основні ГЕС країни. У районі

розвивається і нафтопереробка: у містах Кременчук та Лисичанськ (на базі російської нафти).

Досить різноманітна продукція металургійного комплексу району. Це залізна руда, кокс, сталь, прокат, феросплави та труби (у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську).

На основі коксівного та природного газу, іншої хімічної си­ровини розвивається хімічна промисловість, випускається більше 100 видів її продукції: фенол, сульфат амонію, хлористий каль­цій, азотна та фосфорна кислота, стирол і полістирол. Особливе місце серед них займає кальцинована сода, яка навіть в умовах різкого падіння її виробництва йде на експорт.

Основу АПК становить високотоварне багатогалузеве сіль­ське господарство. Провідне місце в ньому займає землеробство, з усієї площі сільськогосподарських угідь основна частина зайнята ріллею (14 млн га).

 

1.3.       Південний економічний район.

Основні риси Південного економічного макрорайону. Південний макрорайон розташований на півдні і південному заході України, переважно на території Причорноморської низовини та Кримського півострова. Площа становить 113 тис. км (близько 19 % території України), населення складає 7,7 млн осіб (15 %), валовий національний дохід - 13 %. У ньому виробляєть­ся 8 % промислової та 14 % сільськогосподарської продукції кра­їни, близько 10,8 % її експорту. Це єдиний район, де питома вага міського і сільського населення в його загальноукраїнській кількості майже однакова: міського близько - 15 %, сільського - 15,5 %.

До його складу входить два економічних райони: Причор­номорський (що складається з трьох областей: Одеської, Микола­ївської і Херсонської") та Автономна Республіка Крим.

Основні риси:

-    винятково сприятливе геополітичне положення; значно нижчий, ніж в інших районах країни, рівень господарського осво­єння території, крім прибережної зони;

-    високий рівень сільськогосподарського освоєння; досить потужний, але однобокий природно-ресурсний потенціал; неви­соке забезпечення трудовими ресурсами; розріджена система по­селень;

густота транспортної мережі нижча за середню; досить розгалужена структура виробництва; розвинені промисловість і сільсь­ке господарство, нерівномірне розміщення продуктивних сил з високою концентрацією у прибережній зоні; складна екологічна ситуація, особливо в районі великих міст та у Чорному морі.

У територіальному поділі праці економічний макрорайон представлений промисловою продукцією (машинобудування - судна, верстати, обладнання для АПК, кіноапаратура; хімія - бром, кальцинована сода, двоокис титану, лаки, фарби; промисловість будівельних матеріалів). Провідне місце в ланці спеціалізації займає високотоварний АПК, який постачає на зовнішній ринок зерно, соняшник, плодоовочеконсервну та рибну продукцію, виноград, ефірну олію, тютюнові вироби, коньяк тощо.

Розгалужені зовнішні зв'язки району, як міжнародні, так і внутрішньодержавні, склалися, перш за все, завдяки сприятливому геополітичному, транспортно-географічному положенню. Район належить до басейну Чорного моря, межує з промислово роз­виненими Донбасом і Придніпров'ям. Річка Дунай з'єднує із кра­їнами Центральної Європи, а Чорне море - із країнами Середзем­номор'я. Приморське положення макрорайону визначає своєрід­ність його функцій у державному та міжнародному поділі праці. Це перш за все:

1)   транспортно-посередницькі функції, бо район виступає морськими воротами України, саме в ньому розташовані всі її чо­рноморські порти;

2) розвиток морегосподарського комплексу, у якому провід­ну роль відіграє і морське суднобудування;

3)   пов'язані з приморським положенням та унікальні рекре­аційні ресурси, які лягли в основу розвитку потужного рекреа­ційного комплексу регіону.

Природно-ресурсні передумови розвитку. Поряд із рекреаційними, провідну роль у природно-ресурс­ному потенціалі району відіграють земельні ресурси. Цінні чор­ноземи займають більшість площі району. Інші ресурси досить обмежені і суттєво не впливають на формування спеціалізації го­сподарства. Мінеральні ресурси, за винятком нафти і газу Пів денноукраїнської провінції, залізної руди Керченського родови­ща, йодобромних солей у районі Сивашу, представлені числен­ними, поширеними по території родовищами сировини будівель­них матеріалів. Досить обмежені ресурси прісних вод. І опади, і поверхневий стік тут незначні, тому основну роль у прісних вод­них ресурсах відіграє транзитний стік Дніпра, Дністра, Південно­го Бугу. Особливо напружений водний баланс у Криму.

Величезне народногосподарське значення має Чорне море. Тут здійснюється промислова ловля риби. За останні роки змен­шилася кількість та видова різноманітність рибних ресурсів.

Лісові ресурси зосереджені у Криму, у балках та ярах Півні­чної і Центральної частини Причорномор'я. У Причорномор'ї, Південному районі в цілому лісистість низька і становить при­близно 5 %, майже всі ліси мають природоохоронне і рекреаційне значення.

Загальна характеристика населення. Населення в макрорайоні багатонаціональне, українці ста­новлять 52 %, росіяни - 37 %, далі йдуть болгари, молдовани, єв­реї, білоруси, татари, гагаузи.

Населення в макрорайоні зростало більш повільно, ніж в інших районах України. Тут дуже низька його густота - 68 осіб/км2(по країні - 85 осіб/км2 ). Особливо це відчувається в сільській місцевості -у степовій периферійній частині вона становить 20 осіб/км2.

Трудові ресурси по території району розміщені нерівномір­но, особливо в Криму. Проте частка зайнятих тут вища, ніж в ін­ших регіонах. Частка міського населення наближається до серед-ньореспубліканської і становить 66 %. Тут розташовано 5 вели­ких міст та майже 140 поселень міського типу.

Провідні галузі спеціалізації виробничого комплексу. У Південному макрорайоні розвивається досить потужне промислове і сільськогосподарське виробництво. Провідну роль відіграють машинобудування, харчова, легка промисловість. Ос нову виробництва складають потужні міжгалузеві комплекси: АПК, рибопереробний (у складі морегосподарського), машино­будівний, рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс незна­чний і не забезпечує район енергією. Створено Південну енерго­систему. Комплекс працює на привізній сировині.

Машинобудування досить розгалужене за структурою. Про­відне місце займає судно - та верстатобудування, сільськогоспо­дарське, точне машинобудування.

Досить розвинена хімічна промисловість району, яка пра­цює на місцевій ропі Сивашу, солях лиманів та довізній сировині.

Традиційною для району є й третя провідна галузь - легка промисловість, переважно текстильна та взуттєва.

Особливо інтенсивно розвинена тут, у складі потужного АПК, харчова промисловість. Вона базується на розгалуженому сільсько­му господарстві і включає майже всі свої виробництва. Провідне мі­сце займають консервне, молочне, ефіроолійне, рибне, м'ясне, тю­тюнове виробництво. Саме на харчову продукцію припадає май­же половина промислової продукції району. Відновлюється вино­градна промисловість після завданих їй великих збитків.

На сільське господарство припадає більше ніж 45 % усієї продукції району. Воно має зерново-тваринницький напрям з широко розвиненим садівництвом і виноградарством.

Сільське господарство високотоварне і бере активну участь у територіальному поділі праці. Ще на початку минулого століття тут сформувалась одна з основних у царській Росії зона зерново­го господарства, перш за все озимої пшениці. Сьогодні є всі мож­ливості не тільки забезпечити країну своїм зерном, але й вивози­ти його за кордон, як і раніше, у великих обсягах. На жаль, ці можливості зараз не реалізовуються. Виробляється тут також со­няшникова та ефірна олія, тютюнові вироби, вирощується виног­рад і баштанні культури.

Це основний район постачання України продукцією рибної та виноробної промисловості. Особливу роль у їх розвитку віді­грають Крим та Одеська область.

Транспорт досить розвинений. Але густота мережі незначна. Основні його види: залізничний, водний (особливо морський), автомобільний.

Добре розвинене рекреаційне господарство. Саме тут зосе­реджено приблизно 70 % усіх санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів України. Вони мають і міждержавне значення, особ­ливо в Криму.

У перспективі основними напрямами розвитку господарства будуть: розбудова морегосподарського, агропромислового, рек­реаційного, машинобудівного комплексів.

Шляхи вдосконалення розміщення продуктивних сил. Важливим для Південного макрорайону є вдосконалення розміщення його продуктивних сил. Сьогодні воно досить нерів­номірне. За великої концентрації господарської діяльності у прибережній частині і Криму рівень господарсько

 

47