Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 61. Міжбанківський ринок та операції, що здійснюються на міжбанківському ринку - Фінансовий Ринок остовні питання - Studbook
Главная->Фінанси->Содержание->61. Міжбанківський ринок та операції, що здійснюються на міжбанківському ринку

Фінансовий Ринок остовні питання

61. Міжбанківський ринок та операції, що здійснюються на міжбанківському ринку

Міжбанківський ринок — це частина ринку позикових капіталів (грошового ринку), де тимчасово вільні грошові ре­сурси кредитних інститутів залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі короткострокових міжбанківських депозитів на короткі терміни.

 

Міжбанківські депозити пов'язані з активними депозит­ними операціями банків, тобто вкладенням тимчасово віль­них коштів одних банків у інші кредитні установи, у тому чи­слі Центральний банк. Внесення депозитів комерційними банками у Центральний банк у межах обов'язкових резервів є одним із методів регулювання сукупного грошового обігу країни. Відповідно до чинного законодавства, в Україні ко­мерційні банки мають право на одержання від НБУ, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбар­дні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх угод.

Міжбанківські кредити — одне з основних джерел форму­вання банківських кредитів. Одержання кредитів в інших бан­ках дає можливість банківським установам поповнювати влас­ні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі — купує на ринку.

На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського кредиту:

^ овердрафт за кореспондентськими рахунками: на від­повідному рахунку обліковуються суми дебетових (кредито­вих) залишків на кореспондентських рахунках банків на кі­нець операційного дня;

^ овернайт — надані (отримані) іншим банком; надають­ся на термін не більше одного операційного дня, використо­вується для завершення розрахунків поточного дня;

^ операції РЕПО — пов'язані з купівлею цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздале­гідь обумовленою ціною або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо термін операції РЕПО збігається із терміном погашення цінних паперів.

^ «короткі гроші» — короткострокові міжбанківські кре­дити, що видаються на термін від одного дня до двох тижнів, переважають на кредитному ринку.

Однією з найпоширеніших форм господарської взаємодії кредитних організацій є міжбанківські позики. Поточна став­ка з міжбанківських кредитів — найважливіший фактор, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку з інших видів кредитів. Конкретна величина цієї ставки за­лежить від Центрального банку, який є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів. Відсутність регулювання на ньому може викликати кризу міжбанківських платежів.

В Україні суб'єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і здійсненні платежів на фінансовому ринку. НБУ проводить операції з рефінансування комерцій­них банків. Кредитні ресурси надаються у вигляді прямих і ломбардних кредитів, переобліку векселів і проведення кре­дитних аукціонів. Ці операції проводяться тоді, коли комер­ційні банки зазнають труднощів і не можуть у короткий час залучити ресурсів з інших джерел. НБУ відіграє роль кредито­ра останньої інстанції. Такі кредити короткострокові, вида­ються під високі відсотки і потребують забезпечення заставою.

 

Комерційні банки одержують кредити в НБУ у формі пе­реобліку і перезастави цінних паперів, а також у результаті купівлі вільних кредитних ресурсів на міжбанківському рин­ку (у першу чергу, у того ж НБУ). Загальний обсяг міжбан­ківських кредитів обмежується дворазовим розміром власних ресурсів банку. У такий спосіб комерційні банки розв'язують тактичні проблеми, пов'язані з поточними операціями.

Банки проводять операції на міжбанківському ринку через пасивні операції, одержуючи доступ до кредитних ресурсів для швидкого підвищення рівня ліквідності. Цей ринок тра­диційно є джерелом таких ресурсів. Комерційні банки повин­ні використовувати їх за призначенням, інакше це призводить до кризи довіри і занепаду ринку. Для банків кредити є термі­новими зобов'язаннями.

 

Ломбардний кредит — кредит, що надається НБУ комер­ційному банку шляхом рефінансування під заставу державних цінних паперів, золотовалютних запасів та інших цінностей, список яких затверджується Правлінням НБУ і які є власніс­тю комерційного банку та обліковуються на його балансі.

56.          Валютний ринок: суть, поняття та суб’єкти

Сутність валютного ринку знаходить безпосереднє відображення у його функціях. Основні функції валютного ринку:1) мінімізація ризику, пов'язаного з коливанням обмінних курсів іноземних валют;2) своєчасне здійснення міжнародних розрахунків шляхом обміну валют різних країн та переказу коштів через міжнародні платіжні системи банківських установ;3) можливість використання операцій з валютними деривативами як з метою хеджування валютних ризиків, так і з метою валютного арбітражу;4)диверсифікація валютних резервів підприємствo отримання прибутку учасниками ринку у вигляді різниці, що виникає при обміні іноземних валют унаслідок коливання обмінних курсів;5) сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та розширенню обсягів міжнародної торгівлі;6) забезпечення можливості реалізації валютної політики, спрямованої на державне регулювання економічних процесів на національному рівні, а також узгодження відповідних регулятивних заходів у рамках світового господарства.

За суб'єктами, які здійснюють операції з валютою, валю­тний ринок поділяється на:

а) міжбанківський (прямий та брокерський) — це сегмент валютного ринку, на якому за терміновістю валютних опера­цій виділяють три основні складові:

класифікація валютного ринку

— спот-ринок — ринок торгівлі з негайним постачанням валюти, на який припадає 65 % від всього обороту валюти;

форвардний — строковий ринок, на якому здійснюєть­ся до 10 % валютних операцій;

своп-ринок — на якому поєднуються операції з купівлі- продажу валюти на умовах «спот» та «форвард»; на ньому реалізується до 25 % всіх валютних операцій.

Більшість валютних угод (до 80 % від загального обсягу валютних операцій) здійснюється на міжбанківському сег­менті валютного ринку і на поточному (спот) ринку. Між­банківський валютний ринок є результатом взаємодії ва­лютних рахунків комерційних банків. Ресурси цього ринку поділяються на комерційні (належать комерційним банкам) та регуляційні (належать центральним емісійним банкам). Саме на міжбанківському валютному ринку сконцентрова­но до 30 % офіційних валютних ресурсів, за допомогою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну полі­тику;

б)  біржовий — це сегмент валютного ринку, на якому операції з валютою можуть здійснюватися через валютну бір­жу або ж у валютних відділах товарних і фондових бірж за допомогою деривативів — похідних фондових інструментів. Валютні біржі є не в усіх країнах світу — наприклад, їх не іс­нує в англосаксонських країнах;

в)  клієнтський — це сегмент валютного ринку, на якому операції здійснюються не за рахунок банку, а за рахунок його клієнтів.

 

Валютний ринок можна класифікувати й за іншими крите­ріями:

за формою торгівлі валютою (безготівковий, готівковий);

за масштабами операцій (оптовий, роздрібний);

за метою здійснення операцій (одержання валюти, страхування від ризиків, одержання прибутку);

залежно від прав резидентів і нерезидентів (поточний, пов'язаний з рухом капіталу) та ін.

Суб'єктами валютного ринку є:

- центральні банки — на макроекономічному рівні: Фе­деральна резервна система США, Банк Англії, Бундесбанк Німеччини, Національний банк України тощо;

- комерційні банки, що мають ліцензію на проведення ва­лютних операцій. Саме міжбанківський ринок є основою ва­лютного ринку і саме тут формується валютний курс. Банки посідають провідне місце на валютному ринку, оскільки вони ведуть рахунки та мають розвинуті системи телекомунікацій, постійно торгують валютою всередині країни і за її межами. Деякі комерційні банки, обсяги щоденних оборотів яких ся­гають мільярдних сум, мають міжнародний авторитет: це, наприклад, американські банки Чейз Нешенел, Чейз Манхет- тен, Сіті-банк, німецькі банки — Німецький, Комерційний, Дрезденський тощо;

- фірми, які здійснюють зовнішню торгівлю або капіта­ловкладення за кордоном. Саме ці господарські суб'єкти стимулювали розвиток валютного обміну, виникнення цілого ряду складних видів валютних угод;

- приватні (фізичні) особи, що їздять за кордон, здійс­нюють перекази валют, купують валюту з метою нагрома­дження (заощадження) та здійснюють інші неторговельні угоди;

- брокерські контори — володіють необхідною інформа­цією щодо покупців і продавців валюти, надають консульта­ційні послуги комерційним банкам, фірмам, що орієнтовані на зовнішній ринок;

- підприємці, які купують і продають валюту для забезпе­чення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

- інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

- спекулянти, які постійно купують-продають валюту за­для одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери, якими можуть бути юридич­ні та фізичні особи;

- хеджери — здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.

 

41