Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 36. Інвестиційні сертифікати: сутність, особливості емісії та обігу. - Фінансовий Ринок остовні питання - Studbook
Главная->Фінанси->Содержание->36. Інвестиційні сертифікати: сутність, особливості емісії та обігу.

Фінансовий Ринок остовні питання

36. Інвестиційні сертифікати: сутність, особливості емісії та обігу.

Інвестиці́йний сертифіка́т (mutual fund shares) — іменний цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді. Обіг інвестиційних сертифікатів здійснюється виключно в електронному вигляді.

Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду. Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії. Строк розміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не обмежується. Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються. Розміщення похідних (деривативів) цінних паперів, базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається. Особливості емісії, розміщення, обігу, обліку та погашення інвестиційних сертифікатів визначаються відповідним законодавством.

Особливості закритого (приватного) розміщення ЦП передбачаються законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування. Емітент повинен закінчити закрите (приватне) розміщення цінних паперів у строк, передбачений рішенням про їх закрите (приватне) розміщення, але не пізніше ніж протягом двох місяців з дня початку розміщення.

3. Під час закритого (приватного) розміщення пайові цінні папери не можуть продаватися за ціною меншою, ніж їх номінальна вартість.

4. Установлення переважного права на придбання цінних паперів одними інвесторами стосовно інших забороняється, крім випадків, передбачених законодавством.

5. Фактична кількість розміщених цінних паперів зазначається у звіті про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів, який затверджується органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, та подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Протягом 60 днів з дня завершення розміщення цінних паперів, зазначеного в проспекті емісії таких цінних паперів, орган емітента, уповноважений приймати відповідне рішення, повинен затвердити результати розміщення цінних паперів.

Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів здійснюється емітентом самостійно або через андеррайтера, що уклав з емітентом договір про андеррайтинг.

2. Забороняється відкрите (публічне) розміщення цінних паперів раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту їх емісії відповідно до цього Закону.

3. Емітент повинен закінчити відкрите (публічне) розміщення цінних паперів у строк, передбачений рішенням про їх відкрите (публічне) розміщення, але не пізніше ніж протягом одного року з дня початку розміщення.

4. Під час відкритого (публічного) розміщення пайові цінні папери не можуть продаватися за ціною, меншою ніж їх номінальна вартість.

5. Установлення переважного права на придбання цінних паперів одними інвесторами стосовно інших забороняється, крім випадків, передбачених законодавством.

6. Кількість відкрито (публічно) розміщених цінних паперів не повинна перевищувати кількості цінних паперів, визначеної у проспекті емісії цінних паперів. Фактично розміщених цінних паперів може бути менше, ніж кількість цінних паперів, визначена у проспекті їх емісії.

7. Кількість фактично розміщених цінних паперів зазначається у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, який затверджується органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, та подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Протягом 60 днів з дня завершення розміщення цінних паперів, зазначеного в проспекті емісії таких цінних паперів, орган емітента, уповноважений приймати відповідне рішення, повинен затвердити результати розміщення цінних паперів.

36.          Облігації: сутність, види

Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення інвестором коштів емітенту на визначений термін на умовах повернення та платності. Сума коштів по облігації визначається величиною купонів і номінальною вартістю облігації (тобто, фактичною сумою боргу). За складом ціни розміщення облігації можуть бути відсотковими, цільовими, дисконтними.

Емітент може розміщувати три види облігацій:

1. Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

2. Цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

3. Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

 

Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій - в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка.

Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника.

 

Облігації можна класифікувати за різними ознаками.

Види облігацій за емітентом

• Державні облігації— цінний папір, емітентом якого виступає держава в особі уряду чи уповноваженого ним органу, випускається для погашення дефіциту державного бюджету (в Україні — Державні облігації України). Залежно від терміну погашення державні облігації України можуть бути:

- короткострокові - до одного року;

- середньострокові - від одного до п'яти років;

- довгострокові - понад п'ять років.

Державні облігації України поділяються на три види:

 

1. Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

2. Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів. Виключним напрямом використовуються є фінансування державних або регіональних програм і проектів.

3. Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

• Муніципальні облігації  - цінний папір, який випускають органи місцевої влади з метою покриття дефіциту місцевого бюджету або фінансування інфраструктурах проектів (в Україні — Облігації місцевих позик).

• Корпоративні облігації - цінний папір, який випускають юридичні особи для фінансування своєї діяльності (в Україні — Облігації підприємств). Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні цим підприємством. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності. Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення

Види облігацій за ступенем забезпеченості

• Забезпечені облігації

• Незабезпечені облігації

• Гарантовані облігації

Види облігацій за строком обігу

• Комерційні папери

• Короткострокові

• Середньострокові

• Довгострокові

• Облігації, що відкликаються (Облігації з call-опціоном)

• Облігації з правом дострокового погашення (Облігації з put- опціоном)

• Облігації що пролонгуються

• Безстрокові облігації

37.          Особливості випуску та обігу державних цінних паперів.

Казначейські зобов'язання України — це вид цінних паперів на пред'явника, що розмішуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань (до одного року) приймається Міністерством фінансів України, середньо- (від 1 до 5 років) і довгострокових (від 5 до 10 років) - Кабінетом Міністрів України. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на потреби бюджету країни.

Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника. Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі. У разі розміщення казначейських зобов'язань України в документарній формі видається сертифікат.

Рішення про випуск довгострокових та середньострокових казначейських зобов’язань є прерогативою Кабінету Міністрів, а короткострокових — Міністерства фінансів.

Кошти, отримані від реалізації казначейських зобов’язань, спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Продажна вартість казначейських зобов’язань залежить від терміну їх придбання і встановлюється Міністерством фінансів.

Порядок виплати доходів і умови погашення визначаються Кабінетом Міністрів (для довго- і середньострокових казначейських зобов’язань) та Міністерством фінансів (для короткострокових).

Казначейські зобов’язання можуть мати форму векселів. Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя.

Векселі можуть випускати Міністерство фінансів, Національний банк, а також Державне казначейство.

38.          Ощадний  та депозитний сертифікат: сутність, особливості обігу

Ощадний сертифікат - це вид цінних паперів, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування коштів, що засвідчує право власника сертифіката на одержан­ня суми депозиту і процентів за ним після закінчення встановленого терміну.

Ощадні сертифікати можуть бути іменними та на пред'яв­ника. Відповідно до чинного законодавства України у вільному обігу можуть перебуватше ощадні сертифікати на пред'яв­ника. Будь-які угоди відчуження іменних ощадних сертифікатів є такими, що не мають юридичної с для емітентів.

Ощадні сертифікати також можуть бути деноміновані в на­ціональній валюті або у вільно конвертованій валюті.

Законодавство України вимагає, щоб ощадні сертифікати мали певні реквізити, оскільки вони являють собою грошові документи: найменування, банк-емітент та його місцезнахо­дження, порядковий номер, дата випуску, утримувач, підпис, печатка.

 

Основна особливість ощадних сертифікатів в Україні поля­гає у тому, що цей вид цінних паперів може випускатися лише банківськими установами (банками).

Після ощадного сертифіката депозитний є не менш пошире­ним банківським цінним папером.

 

Депозитний сертифікат - це письмовий цінний папір банку-емітента про внесення коштів, який за­свідчує право власника або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми депозиту і відсотків за ним.

В Україні найпоширенішим є депозитний сертифікат НБУ.

За положенням "Про депозитний сертифікат НБУ" депозитний сертифікат НБУ - це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером На­ціонального банку України у бездокументарній формі, який за­свідчує розміщення в НБУ коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення вста­новленого терміну. Положення визначає порядок проведення операцій із сертифікатами.

 

Національний банк України постійно вдосконалює чинні монетарні інструменти й застосовує у практичній діяльності нові методи регулювання грошово-кредитного ринку, притаманні світовій банківській практиці. Мстою випуску таких сертифікатів є:

- введення інструмента, що має замінити облігації внутріш­ньої державної позики, довіру до яких підірвано;

- використання нового способу регулювання кількості грошей в обігу.

Депозитний сертифікат НБУ віднесено до категорії цінних паперів. Проте він мас окремий статус: це борговий цінний папір НБУ в бездокументарній формі, який використовується централь­ним банком держави як один із інструментів реалізації грошово-кредитної політики. Він може перебувати в обігу лише серед ко­мерційних банків та фінансово-кредитних установ. Причому пра­во на придбання цього фондового активу мають тільки ті банки, які не мають заборгованості за виданими НБУ кредитами і які забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та обов'язкових резервів.

39.          Обіг векселів в Україні.

Згідно з Законом зобов'язуватися та набувати права за пере-казними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, зобов'язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених КМУ.

Особливою умовою обігу векселів в Україні є те, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої має здійснюватися платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Окрім цього, умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Особливою умовою обігу векселів в Україні є те, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої має здійснюватися платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

 

Окрім цього, умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Протест за векселем — офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків.

Закон встановлює, що установи банків та органи Державного казначейства України, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно зі ст. 38 Уніфікованого закону: "держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, у який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу".

Порядок здійснення функцій розрахункових палат для органів Державного казначейства України визначається КМУ, а для установ банків — НБУ за погодженням з ДКЦПФР.

40.          Рейтингове оцінювання боргових цінних паперів

Усі види боргових цінних паперів мають двоїсту сутність, оскільки вони є інструментами не лише фондового, але й кредитного ринку1. Отже, боргові цінні папери мають специфічні властивості, що відокремлюють їх від інших фондових інструментів, зокрема: наявність детермінованої суми боргових зобов’язань, строків погашення та ризику неплатежу за цими зобов’язаннями. Суми позичених коштів, боргові виплати та строки платежів за допомогою математичного апарату теорії дисконтування знайшли своє відображення у відповідних моделях оцінювання вартості та дохідності. Крім того, важливим є врахування кредитного ризику боргових цінних паперів. Так, з урахуванням ризику значно ускладнюється аналіз дохідності боргових цінних паперів. Виокремлюють детерміновану оцінку – обіцяну дохідність та ймовірнісну оцінку – сподівану (очікувану) дохідність. Їх різниця математично описується розміром премії за ризик. Таким чином, кількісний аналіз боргових цінних паперів спря мований на: — обчислення їх дохідності та інших критеріїв ефективності; — визначення їх розрахункової вартості на будь%який момент до настання строку погашення зобов’язання; — оцінювання динаміки премії за ризик відповідно до ринкових умов. Серед боргових цінних паперів найбільшого поширення в Україні та світі набули різні види облігацій та векселів. Нижче розглянуто саме ці два види боргових інструментів. Відмінності інших, специфічних видів боргових цінних паперів насамперед стосуються економіко пра вових, а не економіко математичних аспектів, тому їх опис виходить за межі цього посібника. Облігації можуть бути іменними і на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмежен нями. Облігації також різняться і типом емітента, сферою розміщення та рядом інших додаткових економічних і правових умов.

 

36