Главная->Фінанси->Содержание->7.5. Фінансова політика Великобританії та Європейський Союз

Фінансові системи зарубіжних країн (частина 2)

7.5. Фінансова політика Великобританії та Європейський Союз

 

Основи об'єднаної Європи минулого закладені в 1957 p., коли шість країн (Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург та Нідерланди) утворили Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). Велика Британія не приєдналася до цього союзу, але до-помогла створити Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЄАВТ) у 1959 р. разом з такими країнами, як Швеція, Норвегія, Австрія, Данія, Португалія та Швейцарія. Велика Британія не-охоче йшла на зближення з Європою, тому що бачила своє еко-номічне та міжнародне майбутнє в торгівлі з країнами Співдруж-ності та США. Вона вважала себе важливою економічною силою

світу і не хотіла мати зобов'язання перед Європою. До того ж ба-гато британців не перебороли вікової недовіри до європейських країн і вважали, що об'єднання з Європою буде коштувати їм свободи та національної гідності.

Однак у 1960-х pp. британський уряд змінив свою думку про перспективу вступу в ЄЕС і спробував приєднатися до нього. Спроба здійснилася лише в 1972 p., коли парламент Великої Бри-танії проголосував за вступ у Союз, незважаючи на зростаючі сумніви і неприйняття цього рішення опозиційними політичними партіями. Англія, Ірландська Республіка і Данія вступили в ЄЕС (згодом Європейський Союз) 1 січня 1973 p., залишивши ЄАВТ у 1972 р. У 1974 р. це рішення було підкріплене загальнонародним референдумом: 67,2 % тих, хто голосував, віддали свої голоси за об'єднання з Європою. Бідніші регіони Великої Британії відразу ж значно виграли від регіональних субсидій. Участь країни в Єв-ропейському Союзі допомогла згладити результати спаду бри-танської економіки після відділення колоній. У 1986 р. члени країн ЄС утворили єдиний європейський ринок, а з 2001 p. у силу вступила єдина валюта — євро. Однак Велика Британія поки від-клала рішення з приводу приєднання до єдиної валютної систе-ми. Правлячі лейбористи, подібно консерваторам, виходять з то-го, що розширення Євросоюзу повинне відповідати національ-ним інтересам країни.

Період головування в Євросоюзі уряду Т. Блера, який взяв пі-сля приходу до влади в травні 1997 р. курс на конструктивну вза-ємодію в ЄС, був відзначений подальшим розширенням і поглиб-ленням євроінтеграції. Прийняті рішення про запуск валютного союзу, у т.ч. про його склад, і початок переговорів про розши-рення ЄС мають історичне для Євросоюзу значення. Прийнятий також ряд практичних рішень, що закріплюють, за британськими оцінками, курс на реформу Євросоюзу. Це — погоджена на саміті ЄС у м. Кардифі програма економічних реформ, що включає проблеми зайнятості, удосконалювання єдиного ринку, структу-рних змін. Досягнуто домовленості відносно реалізації ЄС рі-шень про навколишнє середовище, а також стратегії боротьби з наркобізнесом.

В галузі зовнішніх зв'язків ЄС одним з головних досягнень головування англійці вважають досягнуте на саміті ЄС-США по-розуміння з Б. Клінтоном з питання про екстериторіальні санкції. За британськими оцінками, проведена Лондоном та Євросоюзом у цілому робота з президентом США позитивно вплинула і на йо-го рішення накласти вето на законопроект конгресу про санкції

no Ірану, націлений проти Росії. Близькість Лондона та Вашинг-тона іноді створювала для англійців як лідерів ЄС і складності, зокрема з питання про Ірак (які, проте, розв'язалися при прове-денні спільної воєнної операції вже в 2003 p.). В актив свого го-ловування англійці зараховують прогрес у Боснії і забезпечення на ранній стадії єдиної позиції Євросоюзу стосовно Косово. По-мітне просування досягнуте в контактах ЄС з Китаєм, особливо з прав людини після першого саміта ЄС-Китай. Інтерес до Китаю підігрівався азіатською кризою, а для англійців — і приєднанням до Китаю Гонконгу. Азіатська складова політики ЄС в цей період включала і саміт ЄС-Японія. Подальший розвиток у період бри-танського головування одержали зв'язки ЄС з Росією. Конструк-тивну роль англійці відігравали в тому, щоб вирішити проблему перегляду ЄС неринкового статусу російської економіки. В умо-вах твердої протидії найбільш протекціоністські налаштованих членів Євросоюзу було досягнуте часткове її розв'язання.

Важливим завданням головування в ЄС уряд Тоні Блера ста-вив оздоровлення відносин самої Великої Британії з партнерами по Євросоюзу. I певною мірою йому це удалося. Одним з перших реальних результатів стало часткове зняття глобального ембарго ЄС на експорт британської яловичини. Иого скасування деклару-валося кабінетом консерваторів як головне завдання політики на європейському напрямку. У виступі 17 червня 1998 p. у Палаті громад за підсумками рішень Кардифу Т. Блер заявив, що за-вдання, висунуті урядом на період головування в ЄС, виконані.

Особливі стосунки склалися у Великої Британії з ЄС у валют-ній сфері. Велика Британія завжди прагнула займати особливе, чільне становище в цій галузі, мати свою особливу думку. Так само, як Данія і Швеція, вона вважає для себе приєднання до зо-ни євро поки що передчасним, хоча за критеріями, зазначеними у Маастрихтському договорі (цінова стабільність, стабільність об-мінних курсів, процентної ставки, дефіцит державного бюдже-ту — у межах 3 % від ВВП, відносна величина державного бор-гу — не більше 60 % ВВП), готова до цього етапу.

Правляча партія лейбористів, як і більшість консерваторів, продовжує вважати, що входження Великої Британії в єдину ва-лютну систему (ЄВС) у найближчому майбутньому недоцільне. Уряд відклав рішення цього питання, поки не буде підготовлена юридична база для переходу до єдиної валюти. Для цього необ-хідно встановити:

— чи достатньо економіка країни зрослась з економіками об'єднаної Європи;

—        чи достатньо гнучкості в економіці, щоб адаптуватися до таких змін;

—        який буде ефект від переходу до єдиної валюти на інвести-ції у Великобританії;

—        який буде вплив цього рішення на сектор фінансових по-слуг країни;

—        чи добре відіб'ється приєднання на рівні зайнятості насе-лення.

Якщо буде доведено, що введення євро зможе відповідати пе-реліченим вище критеріям, на загальнонародному референдумі можливе остаточне вирішення питання з вступом у Європейський валютно-економічний союз (ЄВЕС). А поки міністр фінансів Ве-ликої Британії Д. Браун заявив, що уряд не піде на штучне здешев-лення національної валюти шляхом зниження банківської дискон-тної ставки (у 2001 р. вона становила 5,25 %) ^в інтересах підтримки євро і на шкоду національній економіці. Иого акценти були розставлені не над тим, чи готова Велика Британія для Євро-пи, а чи готова Європа для Великої Британії: «Необхідно провести реформи енергетичного, телекомунікаційного сектору та банківсь-кої системи з твердими цілями і термінами». Проте Д. Браун вва-жає входження в Єврозону можливим приблизно через два роки.

Викликає стурбованість ситуація, що склалася навколо за-твердження бюджету Євросоюзу по питанню бюджетного фінан-сування на 2007—2013 pp.. Напередодні майбутнього 15-16 гру-дня 2005 p. у Брюсселі підсумкового саміту, прем'єр-міністр Великої Британії, що головує в ЄС, Тоні Блер, запропонував ско-ротити на 10 % виплати з бюджету Євросоюзу новим країнам -членам Союзу. Дана пропозиція, на думку Лондона, допоможе більш справедливо розподілити витрати, вироблені більше бага-тими країнами ЄС.

Тим самим було поставлено під погрозу досягнення згоди по бюджетному фінансуванню ЄС на 2007—1913 pp. до кінця бри-танського головування. Разом з тим, за словами глави Форин-офісу, Велика Британія готова відмовитися від частини своєї «знижки» при внесках у бюджет ЄС у розмірі до 800 мільйонів фунтів стерлінгів. Дана «знижка» була «уторгована» у Євросоюзу в 1984 р. тодішнім прем'єр-міністром Маргарет Тетчер, оскільки Велика Британія одержувала набагато менше сільськогосподар-ських субсидій у порівнянні з іншими більшими країнами ЄС, насамперед Францією.

Цього року розмір повернутої Великою Британією суми внес-ків склав близько 3,8 млрд фунтів стерлінгів. Проте Об'єднане

Королівство залишається другим по величині нетто-внесків до-нором ЄС в абсолютних величинах (після ФРН) навіть за винят-ком знижки, і йде на четвертому місці по розмірі внеску у відно-шенні до національного доходу.

На прес-конференції на Даунінг-стрит, британський прем'єр заявив наступне: «Якщо не буде досягнутоі згоди зараз, те досить малоймовірно, що ми зможемо це зробити в наступному році, під час австрійського й фінляндського головування. Якщо ми не зможемо дійти згоди й у наступному році, то питання бюджету буде передано на розгляд Європарламенту, що буде ухвалювати рішення щодо бюджету щорічно. Тоді бюджет буде розраховува-тися за старими показниками, і нові країни—члени Євросоюзу із Центральної й Східної Європи одержать лише третину заплано-ваних коштів з бюджету». Торкаючись питання загальної сільсь-когосподарської політики, що і з'явилася наріжним каменем дій-сної проблеми, він нагадав, що Велика Британія не ставила завдання реформувати її під час свого головування. За словами глави британського кабінету, оскільки 13 країн ЄС на чолі із Францією наполягають на своєму баченні даного питання, було б розумно прийняти бюджет з можливістю наступного розгляду питання загальної сільськогосподарської політики, наприклад в 2008 р. щоб дозволило скорегувати бюджет на другу половину бюджетного періоду (2009—1913 pp.)1

 

 

7