Главная->Фінанси->Содержание->11.9. Відносини України з EC та іншими міжнародними організаціями

Фінансові системи зарубіжних країн (частина 2)

11.9. Відносини України з EC та іншими міжнародними організаціями

 

Характер взаємозв'язків України із світом, який глоба-лізується є одним із самих важких і важливих питань нинішнього розвитку.

Ніяких рішень про можливий вступ України, що проголосила приєднання до ЄС довгостроковою метою своєї політики, поки немає і, зважаючи на все, найближчим часом не буде. Євросоюз не активно вітає надії України на майбутнє членство, хоча 21 лю-того 2005 р. відбулася Рада в Брюселі «Україна — ЄС, де був розроблений трирічний план дій. А в інтерв’ю британській газеті The Financial Times глава української держави Віктор Ющенко

За даними РІА «Новости» з силкою на дані Єврокомісії (www.newsru.com/finance).

відзначив, що «за сім-вісім місяців (з весни 2005 року)1 у наших відносинах з ЄС відбулося більше, ніж за останні десять років».

Потрібно враховувати, що відставання України від країн Центральної Європи за показником ВВП на душу населення, роз-рахованому за паритетом купівельної спроможності, не є критич-ним. У 2001 р. цей показник складав в Україні близько 4500 євро, a no 10 країнах-кандидатах на вступ в ЄС в 2004 р. — 10,7 тис. євро, у т.ч. у Латвії - 7750, Литві — 8960, Естонії - - 9240, Польщі — 9410 євро. В країнах-кандидатах другої хвилі відпові-дно: у Болгарії — 5710, Румунії — 5560, Туреччини — 5230 євро. 3 урахуванням «тіньового» сектору цей показник для України значно більший.

Маємо враховувати і більш високі темпи зростання, які де-монструвала українська економіка вцілому в останні чотири роки (2000-2004) навіть серед країн СНД, а в 2004 р. взагалі найвищі. В країнах «десятки» вони в середньорічному вимірі не перевищують 2,5 %, у т. ч. у Польщі -- 1,6 %, Чехії 2,7 %, Угорщині - 3,5 %. В Україні відповідне зростання склало 7,1 %, за I півріччя 2003 року -- 7,3 %. Країна мала ре-кордне збільшення сальдо зовнішньоторговельного балансу -на рівні 7 млрд дол. за рік, що більш ніж у два рази перевищи-ло його звичайний рівень в останні роки; високий зріст сільсь-когосподарського сектора економіки— майже 120 % (хоча го-ловною причиною його став провальний рівень 2003 року, коли сільськогосподарське виробництво впало на 11 % через значне скорочення як урожайності, так і посівних площ); а та-кож зростання промислового виробництва— 112,5 % й інвес-тиційної діяльності — 128 % (яке, правда, трохи скоротилося в порівнянні з 2003 р.)2.

Основна частина показників роботи української економіки в 2005 р. є самими гіршими з 2000 р. Причин раптового погіршен-ня декілька. Одні з них не залежали від дій уряду, хоча й могли бути передбачені за прогнозом, а потім і знівельовані, інші були прямим наслідком дій уряду. До причин, які не залежали від дій уряду, можна віднести високу базу для зіставлення показників поточного року з попереднім і погіршення кон'юнктури зовніш-нього ринку.

У більшості випадків структурні зміни ще більш важливі й значно сутужніше досяжні. Структурні зміни 2005 р. будуть ві-

1 Примітка автора. За даними Держкомстату України.

домі лише через рік, хоча вже ясно, що вони будуть позитивни-ми, незважаючи на спад темпів росту економіки.

Позначається і така обставина: країни Центральної Європи не мають відчутного потенціалу розширення торгівлі на Захід. Цей потенціал уже значною мірою вичерпано. Відповідно — зазначе-ні країни прагнутимуть використати потенційну місткість україн-ського ринку, яка достатньо велика. Можна передбачити й акти-візацію інвестиційного процесу. За прогнозами Мінекономіки, в 2005 р. Україна буде мати рекордний розмір іноземних інвести-цій в економіку — до 7 млрд дол.

Спостерігається і перенесення низки орієнтованих на експорт виробництв з території Чехії, Словаччини, Угорщини та Польщі на територію України з метою використання її конкурентних пе-реваг, а також (що не менш важливо) виходу з-під дуже жорстких регуляторних вимог, які діють на території ЄС. Прикладом може слугувати Угорщина, яка вже тепер схильна розглядати Україну як стратегічну територію для виходу на ринки інших пострадян-ських країн. У цьому ж контексті конче важливим є поглиблення прикордонного співробітництва між країнами.

Президент В. Ющенко вважає ключовим завданням зовніш-ньої політики України інтеграці’ в ЄС і НАТО. Україна вже ви-конала дві третини з 67 зобовязань, викладених у Плані дій Україна— ЄС, який був підписаний 21 лютого 2005 р. Саміт Україна — ЄС за участю президента України Віктора Ющенко й прем’єр-міністра головуючої в Євросоюзі Великої Британії Тоні Блера пройде 1 грудня 2005 р. в Києві.

Планується, що за результатами саміту буде прийнята спільна заява лідерів Європейського Союзу й України, у якому сторони засвідчать свою оцінку співробітництва України і ЄС. Також за-плановане підписання двосторонніх документів: Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі між ЄС й Україною; Угоди про співробітництво по цивільній глобальній навігаційній супутниковій системі між Європейським співтовариством, його державами-членами й Україною; Угоди між Україною і ЄС по деяких аспектах повітряного сполучення.

Одним з головних питань зустрічі буде обговорення подаль-ших кроків по просуванню до безвізового режиму поїздок окре-мих категорій громадян України і Євросоюзу. Після того, як Україна скасувала в’їзні візи для громадян ЄС, США, Японії й Канади — потік приїжджаючих в країну виріс в 2-4 рази.

Треба розуміти, що Євросоюз є прагматичним партнером і незважаючи на бюрократизм використовує лобіювання країн з

високорозвиненою економікою й великою чисельністю насе-лення. Прикладів тому декілька. «Вклали німці великі інвестиції в туристичний бізнес Туреччини, відпочивають там два рази на рік—- от і просуває Німеччина Туреччину в Євросоюз. Були країни африканського Середземномор’я колоніями Франції й Італії, залишилися в цих країнах великі європейські інвести-ції — от і переходить Євросоюз до створення зони вільної тор-гівлі «навколо Середземномор’я»1. В України поки таких лобіс-тів з ЄС немає. Більше того, через скасування Законом, прийнятим в березні 2005 p., пільг для ВЕЗ і ТПР, що займали близько 10 % території країни, Україна може втратити підтрим-ку таких країн як Польща.

Партія промисловців і підприємців України (ПППУ) внесла законопроект по відновленню дій інвестдоговоров, підписані по ВЕЗ на весь період їхньої дії. Інвентаризація показала, що тільки приблизно близько 30 % суб'єктів господарської діяльності дійс-но не виконували належним чином або взагалі не виконували своїх зобов'язань. Третина з підприємств, як показали результати моніторингу, сумлінно виконують свої зобов’язання. Це означає, що їм повинні бути повернуті всі преференції, які були раніше надані. Правда, Міністерство фінансів України в листоподі 2005 р. підготувало проект постанови, яким для сумлінних інвесторів передбачаються механізми, що компенсують втрати, які вони по-несли внаслідок ліквідування пільг в ВЕЗ і ТПР. Мова йде про створення спеціальних митних постів, що працюють на територі-ях, які по режиму оподатковування не є митною територією України. Тут митне оформлення товарів, сплата фіскальних зо-бов'язань буде проходити по особливому розпорядку.

Деякі прихильники України з країн «Вишеградської четвір-ки»: Польщі, Чехії, Словаччині й Угорщині висловлюють таку думку: «Настав час виключити Україну з «чорного списку» країн, громадяни яких — небажані гості на території ЄС». Але чи при-слухається Євросоюз до голосів чотирьох нових членів? В Інсти-туті європейської політики «Europeum» існує дискусія на тему: чи є майбутнє в об'єднанних державах, тобто в тієї ж «Вишеград-ської четвірки», у рамках Європейського Союзу? Постановка та-кого питання свідчить про те, що Україна має великі можливості для співробітництва тільки з перерахованими чотирьма країнами, прикладами слугують безкоштовні візи для українців.

Ильичев Р. Прохладное евролето 2005-го // Електронна версія журналу Бізнес № 28 (651) від 11 липня 2005 р.

Що до вступу України у Світову торговельну організацію (СТО), то три чверті роботи на цьому шляху вже виконано. За-раз йде робота над урегулюванням нормативної бази торгівлі та економічних відносин України зі США, Австралією і інши-ми країнами. Необхідне підписати 8 протоколів, прийняти 7 законів і декількa десятків законодавчих виправлень для при-ведення ситуації на Україні у відповідність із нормами СТО. Це закони, що стосуються прав інтелектуальної власності, ми-тних процедур, правил відкриття філій іноземних банків в Україні і деякі інші. Але плани уряду по форсованому прийн-яттю законів no СТО Верховна Рада до кінця 2005 р. не під-тримує. 3 пакета законопроектів, які стосувалися адаптації до норм СТО, Верховна Рада проголосувала тільки за три закони, у тому числі, про авторські права в рослинництві й боротьбі з демпінговим імпортом.

В сфері економічної політики Україна планує ввести морато-рій на ініціювання законопроектів про надання податкових пільг та створити умови для підвищення ділової активності. Крім того, країна планує сформувати в громадян позитивне відношення до небанківських фінансових установ і нових інститутів спільного інвестування, створити трирівневу систему пенсійного забезпе-чення.

За правилами СТО, що належать до «нормальних торговель-них відносин», поступка, дана будь-якому її члену — означає її автоматичне поширення на всіх членів організації. Тому резуль-татом її діяльності буде розвиток міжнародної економічної лібе-ралізації, незважаючи на обмеження СТО.

У військовій доктрині України закріплена теза про те, що в сучасній військово-політичній обстановці інтересам націона-льної безпеки відповідає істотне поглиблення відносин України з НАТО і ЄС. Таким чином, політична необхідність у порівнянні з економічними можливостями домінує. На брифі-нгу для журналістів ділових видань, 1 листопада 2005 p., пре-зидент у черговий раз оголосив політичні дивіденди, які Україна отримає від вступу в НАТО. Насамперед — що вступ у НАТО полегшить вступ у Євросоюз, внаслідок якого Украї-на дістане економічні вигоди. Польща, Угорщина та Чехія, вступили в НАТО у 1999 році і інвестицій зросли в 3 рази. Але ж Туреччина вже 50 років член НАТО й довго й наполег-ливо проситься в ЄС (мільйони турків уже працюють у Німе-ччині). Будемо враховувати той факт, що Туреччина — мусу-льманська країна.

Останній офіційний візит у рамках співробітництва комісії Украина-НАТО (з представниками 26 країн—учасниць НАТО на чолі з генеральним секретарем Швнічноатлантичного альянсу Яапом де Хооп Схеффером) відбувся 18—19 жовтня 2005 р. Мо-жна підкреслити, що після одержання політичного сигналу будь-які рішення будуть прийняті навесні 2006 р. План дій Украина-НАТО був підписаний на саміті в Празі в 2002 р. й визначив цілі, досягнення яких дозволить Україні наблизитися до європейських стандартів. Зокрема, документ передбачає створення цивільного суспільства, розвиток свобод, реформу збройних сил. Після ви-конання цих завдань Україна зможе повністю інтегруватися в єв-роатлантичні структури безпеки.

У рамках Плану дій Україна щорічно затверджує Цільовий план. План на 2005 р. — документ обсягом більше 60 сторінок — передбачає реалізацію 64 цілей, у рамках яких повинно бути ви-конано понад 270 завдань у сферах внутрішньої, зовнішньої й економічної політики,, інформаційній сфері, реформування в сфе-рі оборони й безпеки,, управління ресурсами, охорони та безпеці інформації, рішенні деяких правових питань співробітництва з альянсом.

На думку СДПУ (об’єднаної), подібна активізація дій є пагуб-ною й призведе до розколу й втрати національного суверенітету України. «Ми вважали й вважаємо ЄЕП (Європейський економіч-ний простір) самим вигідним міжнародним економічним проек-том для України. За розрахунками експертів, тільки створення передбаченої в рамках ЄЕП зони вільної торгівлі дасть Україні щорічний приріст доходів близько 2 млрд дол., поліпшить для українських підприємств умови роботи на ринках Росії, звідки їх сьогодні витісняють. Згортання співробітництва з Росією й орієн-тація на НАТО спричинить до втрати великої кількості робочих місць в українському військово-промисловому комплексі, у яко-му значна частина підприємств усе ще взаємодіє з російським ВПК. He можна забувати, що, вступаючи в НАТО, Україна буде зобов’язана витратити десятки мільярдів гривень на приведення своєї армії до НАТОвских стандартів. А ця цифра в найближчі 6-7 pp. може скласти 90 млрд грн».

Якщо враховувати економічні стратегічні плани, то одним із завдань, визначених разом з НАТО, є забезпечення прозорості й ефективності приватизаційних процесів, створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій в економіку України, і аж ніяк не адміністративне командуваннями цінами в період очі-куввання статусу країни з ринковою економікою.

Бажаємо ми того, чи ні, але глобальні виклики змінюють вну-трішній простір України. Саме тому необхідно досягнення стра-тегічного розуміння сьогоднішніх та майбутніх викликів, ризи-ків, проблем і можливостей, пов'язаних із глобалізацією.

 

 

41