Главная->Фінанси->Содержание->11.2. Етапи економічної інтеграції в Європі. Створення і розвиток ЄС

Фінансові системи зарубіжних країн (частина 2)

11.2. Етапи економічної інтеграції в Європі. Створення і розвиток ЄС

 

Погляд на інтеграцію як на процес обумовив інтерес до класифікації стадій інтеграції. Європейська економічна інтегра-ція у своєму розвитку включає кілька етапів.

Зона вільної торгівлі (1950—1960-і pp.) — найпростіша фор-ма, у рамках якої відміняються торгові обмеження між країнами,

насамперед мита. Відносно третіх країн кожна держава прово-дить самостійну торгову політику.

В 1951 р. шість країн засновують Європейське об’єднання ву-гілля і сталі (ЄОВСТ): Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Ні-дерланди, Люксембург. В 1957 р. ці країни створюють Європей-ське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейську спілку з атомної енергії (Євратом). В березні 1957 р. підписано Римський

1ГчГ19Р58рВР°ПЄЙСЬКУ ШIeГPaЦІЮ, "КИЙ РаІИфІК°ВаНИЙ ' Д'Є 3

Доцентрові тенденції призвели до створення в 1967 р. угрупу-вання під назвою Європейські співтовариства (пізніше Європей-ське співтовариство (ЄС), які об’єднують ЄОВСТ, ЄЕС, Євра-том. Вони мають спільні керівні органи, єдиний бюджет і здійснюють єдину політику.

На противагу ЄС за ініціативою Великої Британії в 1960 р. створена Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) згід-но з підписаною в Стокгольмі відповідної конвенції. На від-міну від Європейського співтова—иства ЄАВТ є «малою зо-ною вільної торгівлі». ЄАВТ регіональне торговельно-економічне угрупування ряду європейських країн в якій краї-ни—члени частково не відмовляються від свого суверенітету. В ЄАВТ не має наднаціональних органів які мають право ви-давати закони.

Завдяки росту значущості Європейського Союзу вагомість ЕАВТ поступове зменшується, і тому, починаючи з 1970-х pp., Велика Британія, Данія, Португалія вийшли з ЕАВТ та вступили в ЄС. Зараз ЕАВТ включає: Ісландію, Норвегію, Швейцарію. По особливому протоколу договір ЕАВТ поширюється і на Ліхтен-штейн, що перебуває в митній унії зі Швейцарією.

Митний союз (1970—1980-і pp.) — встановлення єдиного зов-нішньоторговельного тарифу та проведення єдиної зовнішньото-рговельної політики відносно третіх країн. Він доповнюється платіжним союзом, що дозволяє забезпечити взаємну конверто-ваність валют та функціонування єдиної розрахункової грошової одиниці (ЕКЮ, з 1999 р. — євро).

Детальніше: в 1973 р. в EC вступають Велика Британія, Ір-ландія, Данія. В цьому ж році заснована Європейська валютна система, усі країни EC, 981 Великої Британії стають її повно-

1986 —ї^ггяД».до ЕС присднусться '**•,в

Спільний ринок (1980—1990-і pp.) забезпечує поряд з вільною взаємною торгівлею та єдиним зовнішньоторговельним тарифом

свободу переміщення капіталу і робочої сили, а також узгоджен-ня економічної політики.

Економічна міць ЄС, динамічність його розширення та чутли-ва залежність окремих країн Західної Європи від торгівлі з ним ставить перед іншими країнами Європи альтернативу: або всту-пити в ЄС і частково відмовитися від свого суверенітету, але зате користатися всіма можливостями найпотужніших ринків світу, або лишатися осторонь, відрізати собі шлях до процесу об’єд-нання Західної Європи з усіма негативними наслідками для влас-ної економіки. Але рух до об’єднання Європи, стимулом якого є єдиний союз, активізується, і члени ЕАВТ в інтересах своєї влас-ної економіки змушені або вступити в ЄС, або знайти певну фор-мулу асоціювання.

Економічний, політичний і валютний союз (1990-і pp. XX ст. -наші дні) — вища форма інтеграції, що сполучає всі перераховані вище форми з проведенням загальної економічної та валютно-фінансової політики, зі створенням системи міждержавного регу-лювання соціально-економічних процесів.

1990-і pp. ознаменувалися новим розширенням ЄС: в 1990 р. відбулося об’єднання Німеччини, таким чином автоматично EC доповнився приєднаними землями колишньої НДР.

У зв’язку з проектом створення Європейського центрально-го банку і єдиної валюти потрібна була зміна Римського дого-вору 1957 p.. В 1992 р. був укладений Маастрихтський договір про нові сфери співробітництва, включаючи оборону та право-суддя, який заклав основу для економічного та валютного сою-зу. Угода про утворення на базі Європейського співтоварист-ва — Європейського політичного, економічного та валютного союзу (скорочена назва Європейський Союз — ЄС) підписана 12 країнами в м. Маастрихт (Нідерланди) 7 лютого 1992 p., ра-тифікована і набула сили з 1 листопада 1993 р. — офіційна да-та народження ЄС.

Маастрихтський договір обґрунтував основні п’инципи кредитно-грошової і бюджетної політики в ЄС і зобовязав на-ціональні уряди слідувати твердим критеріям фінансової кон-вергенції. Він передбачає поетапне просування до економічно-го та валютного союзу, а також здійснення спільної політики в нових галузях — дипломатії, юстиції, поліції, оборони (рис. 11.1.).

У 1995 р. до ЄС приєдналися Лестрія, Шееція і Фінляндія.

3 1 січня 1999 р. була введена єдина валюта ЄС євро яку при-йняли всі країни крім Великої Британії, Данії, Швеції та Греції

 (приєдналася в січні 2001 р.) . До 2002 р. розрахунки в євро здій-снювалися тільки в безготівковій формі, а з 1 липня 2002 р. банк-ноти та монети євро замінили національні валюти 12 держав.

 

Рис. 11.1 Завдання інтеграційних процесів Європейського Союзу

Єдина валюта євро була покликана усунути ризики, зв’язані з обміном валют, і тим самим створити більш сприятливе сере-довище для інвесторів. Відповідно до розрахунків експертів, обмінні ризики і зв'язані з ними витрати є основною перешко-дою росту інвестицій. Євро також повинна була знизити ін-фляцію, процентні ставки та полегшити для ЄС податкову ре-форму, тобто стимулювати зростання виробництва та

За підсумками 1998 р. Греція не відповідала «маастрихтським критеріям» за розмі-ром державного боргу (107,7 % до ВВП) та темпів інфляції (4,5 %), Велика Британія від-клала свій вступ не бажаючи розставатися з власною валютою, Швеція і Данія — проти скорочення соціальних витрат держави, що передбачається в рамках ЄС.

зайнятості. Розраховуючи на євро багато хто в ЄС сподівався на поліпшення кон'юнктури на ринку праці, зростання доходів громадян та відносне скорочення витрат, у тому числі на при-ватні грошові перекази, міжнародний зв'язок, іноземний ту-ризм.

3 1 травня 2004 р. повноправними членам Європейського Co-

ка республіка, Естонія. 3 їхнім вступом ЄС виріс з 15 до 25 країн, територія Союзу збільшилася на чверть, населення з 380 до 450 млн чоловік— на 20 %. Новий ЄС став найбільшим по населенню єдиним ринком світу і відстає лише від НАФТА (Швнічноамериканської зони вільної торгівлі, що об'єднує США, Канаду і Мексику) по об'ємах економіки. Обсяг економіки Євро-союзу виріс тільки на 5 %, тому що середній дохід на душу насе-лення в 10 нових країнах ЄС складає лише 46 % від цього серед-нього показника по 15 країнам ЄС до розширення. Самі багаті з нових країн — Кіпр і Словенія — 70 % середньоєвропейського рівня, сама бідна — Латвія — 35 %.

Отже, ЄС пройшов шлях від загального ринку вугілля і сталі 6 країн до інтегрованого господарського комплексу та політичного союзу 25 держав.

 

 

35