Главная->Фінанси->Содержание->4.4. Елементи податкової системи. Класифікація податкових систем

Фінансові системи зарубіжних країн (частина 1)

4.4. Елементи податкової системи. Класифікація податкових систем

 

Загальні принципи побудови податкових систем зна-ходять конкретне відображення в загальних елементах податків. Кожен податок містить такі елементи: суб’єкт (платник), об’єкт оподатковування, джерело сплати, одиницю оподатковування, податкову ставку та квоту, пільги та податковий оклад.

Суб'єкти податку виступають або у вигляді платника подат-ків (юридична і фізична особа), або носія податку чи кінцевого платника податків, який формально не несе юридичної відпові-дальності, але є фактичним платником через законодавчо встано-влену систему перекладання податку.

06 'єкт оподатковування — предмет, який підлягає обкладан-ню: доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та ін. Об'єкт оподатковування повинен бути ста-більним та піддаватися чіткому обліку.

Предмет обкладання нерозривно зв'язаний із джерелом подат-ку — національним доходом, тому що всі предмети обкладання являють собою ту чи іншу форму реалізації національного дохо-ду. Одночасно окремі форми цього доходу мають самостійне значення, і тому предмет обкладання і джерело податку не зав-жди збігаються.

Джерело сплати податків та зборів — дохід суб'єкта (заро-бітна плата, прибуток, відсоток, рента), з якого виплачуються обов'язкові платежі чи право користування, володіння землею без одержання доходу.

Одиниця оподатковування — грошова чи фізична одиниця вимірювання об'єкта оподатковування (за прибутковим пода-тком -- грошова одиниця країни, за земельним податком -гектар).

Податкова ставка— це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподатковування. Принцип рівності та спра-ведливості розподілу податкового тягаря, що є основою сучасної системи оподатковування, лежить в основі побудови податкових ставок або величини податку на одиницю обкладання. Податкові ставки поділяються на тверді і процентні.

Теерді стаеки встановлюються в грошовому вираженні на одиницю оподатковування в натуральному обчисленні. Розріз-няють фіксовані і відносні, тобто визначені за відхиленням до

^^Ц^^Г^ІсТ^^^^^т раз щодо об'єкта оподатковування як частка його вартості. У залежності від мето-ду формування поділяються на пропорційні, прогресивні, регре-сивні та змішані.

Пропорційні ставки побудовані за принципом єдиного відсот-ка, який не залежить від розміру об’єкта обкладання. Прогресжні ж ставки побудовані за принципом зростання відсотка зі збіль-шенням вартості об'єкта обкладання й утворюють шкалу ставок. Фінансова практика держав виробила два види прогресії: просту і складну.

При простій прогресії ставка податку зростає в міру зростання загальної суми доходу чи вартості майна. Такий вид прогресії звичайно застосовується до податків зі спадщини.

При складній прогресії дохід поділяється на частини (сту-пені), для кожної частини встановлюється податкова ставка, причому підвищеним відсотком обкладається не весь доход, a лише кожен наступний ступінь (сума, що перевищила певний рівень).

Податкова квота— частина доходу платника, виражена у відсотках. Податкові пільги — повне чи часткове звільнення від податків суб'єктів відповідно до чинного законодавства (знижки, відрахування й ін.). Найважливішою податковою пільгою є не-оподатковуваний мінімум — найменша частина об'єкта, цілком звільнена від податку.

Податковий оклад — сума податку, що сплачується платни-ком податків з об'єкта обкладання. У податковій практиці країн існує три його форми або способи стягування податків:

■          кадастровий (за реєстром, що містить перелік об'єктів опо-датковування власника (землі, доходів) - - при поземельному, житловому і промисловому податках;

■          «з джерела» (вилучення податку до одержання власником доходу) — з осіб найманої праці та інших більш-менш фіксова-них доходів;

■          за декларацією (вилучення податку після одержання доходу власником) — для обкладання нефіксованих доходів при великій кількості їхніх джерел.

У табл. 4.3 показані основні форми податкових пільг, які на-даються в країнах — членах ОЕСР подружжям і родинам, які мають на утриманні дітей.

Податкові пільги з прибуткового податку з населення нада-ються у формі податкових знижок (відрахувань з доходів, що підлягають оподатковуванню), податкових кредитів, у вигляді обкладання окремих груп доходів за нульовими ставками (звіль-нення від обкладання низьких доходів), «система квот» (характе-рна для Франції), розбивки доходів на складові частини (шеду-ли), оподатковувані за різними ставками.

Система розподілу доходів — дохід сімейної пари поділяється порівну між подружжям. Передбачена відповідна ставка обкла-дання; підрахована таким способом сума податку подвоюється. Така система діє у ФРН, Ірландіїі США.

Як правило, у більшості країн — членів ОЕСР величина зниж-ки, надана платникові податків на дітей, не залежить від наявнос-ті в його дружини власного заробітку.

Особливість податкової пільги у формі «податкового креди-ту» полягає в тому, що податкова знижка вираховується із суми обчислених податкових зобов'язань, тобто зменшується сам по-даток, а не величина оподатковуваного доходу, як у випадку зви-чайної податкової знижки. В основному податковий кредит пред-ставляється у твердій абсолютній сумі.

Таблиця 4.3

ФОРМИ НАДАННЯ СТАНДАРТНИХ ЗНИЖОК ПОДРУЖЖЯМ I РОДИНАМ, ЩО МАЮТЬ НА УТРИМАННІДІТЕИ

 

                                                                      

                                                                      

                                                                      

                                                                      

            ФРН    Люксем-         Норвегія         Велика Британія        Австралія      

            Ірлан- бург     США   Ірландія          Австрія          

            дія       Франція                     Канада           Бельгія           

            США                          Нідерланди

Португалія

Туреччин*

Фінляндія

Швейц**ія

Японія            Греція

Данія

Іспанія

Італія

Нова

Зеландія

Швейцарія

Швеція          

            –—      Люксем-         —–      ФРН    Бельгія            Австралія

                        бург                Ірландія          Греція Австрія

 

                        Франція                     Канада           Іспанія            Велика

                                               Португалія      Італія   Британія

                                               США   Канада           Данія

                                               Туреччина      Нова   Нідерла-

                                               Фінляндія       Зеландія         нди

 

                                               Швейцарія     Норвегія        

                                               Швеція Японія          Фінляндія      

* Сума знижок зменшується з урахуванням доходу чоловіка. **У випадку, якщо дохід чоловіка не перевишує певної суми.

***У більшості країн ОЕСР (за винятком США) надаються також виплати на дітей батькам, що мають низькі доходи.

У залежності від характеру доходів існують деа типи систем оподаткоеуеання.

1.         Глобальна (синтетична) податкова система, що виділяє з метою оподатковування весь сукупний дохід за певний період часу. При цьому сукупний дохід формується як кінцева сума не-залежно від каналів одержання.

2.         Шедулярна (класифікаційна, парцелярна) система оподат-ковування розмежовує доходи в залежності від джерела їх надхо-дження на окремі групи — шедули, кожна з яких застосовує свої правила і має особливості оподатковування. Кількість подібних

руп (шедул) відрізняється в різних податкових системах, напри-клад, система оподатковування Непалу включає 9, Індії --11 груп. Шедулярна система оподатковування Великої Британії складається із 6 груп, які позначаються початковими буквами ан-глійського алфавіту: A-F, і містить:

А.доходи від нерухомості;

В.доходи від лісових масивів, які використовуються в комер-ційних цілях;

С. доходи від державних цінних паперів;

О.доходи від торгово-промислової діяльності і доходи осіб ві-льних професій;

E.         заробітну плату, пенсії;

F.         дивіденди та інші доходи компанії, що розподіляються.

3 1842 по 1973 pp. у Великій Британії діяло 5 шедул, у квітні 1973 р. країна перейшла до глобальної системи обкладання. Од-нак шедули, на основі яких надаються податкові знижки та піль-ги були не тільки збережені, а й доповнені в 1976 р. новою шеду-лою F.

Необхідно враховувати, що шедулярна система характеризу-ється не тільки розподілом доходів на групи, а й диференціацією доходів у залежності від джерел їх надходження.

J^^i'TE^K^T'*

Податкова політика — це система урядових заходів для досягнення певних завдань, що стоять перед суспільством, за допомогою податкової системи країни. Податкову політику роз-глядають у широкому і вузькому аспектах. У широкому вона охоплює питання формування державних видатків за рахунок по-стійних та тимчасових джерел (відповідно податків і позик). Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рі-вень оподатковування через протидію суспільства, воно змушене використовувати державні позики для покриття своїх витрат. Од-нозначно оцінювати політику широкого використання позик не можна. Усе залежить від конкретної ситуації, але в будь-якому випадку позики необхідно повертати, а це можливо тільки за ра-хунок додаткових надходжень податків. Отже, державні пози-ки — це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

У вузькому аспекті податкова політика охоплює діяльність держави тільки у сфері оподатковування — встановлення видів податків, платників, об'єктів, ставок, пільг, термінів та механіз-мів зарахування в бюджет.

Податкова політика не має самостійного характеру, оскільки податки як інструмент впливу на економіку використовуються в комплексі з іншими методами регулювання.

Тому частіше говорять про бюджетно-податкову (або фіска-льну) політику, тому що вона безпосередньо стикається з круго-обігом видатків і доходів, коли держава стягує податки і коли во-на збільшує попит на величину державних видатків.

Для відтворення макрорівноваги необхідно, щоб величина то-го, що тимчасово вийшло з кругообігу, дорівнювало величині то-го, що повернулося в нього, а саме:

Т + S = I + G, де / — інвестиції;

Т— податки;

S — заощадження;

G — державні видатки.

До фіскальної політики відносяться податки Т і державні ви-датки G. Таким чином, бюджетно-податкова політика має дві сторони: податкову і видаткову. Можливість поповнити бюджет за рахунок збільшення оподатковування на перший погляд зда-ється досить очевидною. Але в реальності це не зовсім так. Кож-на «данина», у якій би формі вона не стягувалася, зменшує заці-кавленість у продуктивній діяльності.

Узагальненим показником у цьому випадку є податковий тиск (тягар, прес), що визначається співвідношенням загальної суми податкових платежів та сукупного національного продукту. У розвинутих країнах цей показник, як було відзначено вище, ко-ливається від 30 до 60 %.

Необхідно звернути увагу на одну особливість категорії «подат-ковий тиск». В основному під податковим тиском (тягарем, пресом) розуміють вплив податкових важелів, що становлять лише частину цього тягаря, але податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

1-й — тиск безпосередньо податкових важелів;

2-й — тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

3-й - використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий прес пере-розподіляє тиск з одних платників на інші;

4-й — використання податкової техніки, при якій підсилю-ється тиск на платника. Наприклад, авансові платежі, що перед-

бачають сплату податку платником до одержання результатів, за якими він повинен виплачуватися.

Надлишкове зростання ставок податків найчастіше призво-дить не до збільшення надходжень у бюджет, як того хоче зако-нодавець, а до зовсім протилежного результату.

Високий рівень оподатковування, по-перше, підриває стимули до виробництва і змушує віддавати перевагу відпочинку роботі (виробництву) — високі податки на додатковий особистий дохід можуть спонукати працівників вибрати більше годин відпочинку, а не більше годин праці. Це може також призвести до перенесен-ня виробництва в інші регіони (що означає відплив доходів для регіонального бюджету) — високі ставки податків на тютюнові вироби та алкогольні напої в деяких штатах США спонукають їх жителів до купівлі цих товарів у сусідніх штатах, де встановлені нижчі податки і ціни. По-друге, не стимулюється зростання виро-бництва і збільшення податкової бази, а йде пошук шляхів ефек-тивного приховування доходів. Бюджет СШЛ, за оцінкою фахів-ців, не одержує нічого, якщо ставка податку перевищує 50 %.

Зростання податкових ставок наштовхується на певну межу. Нею є податкова межа — частина ВВП, що перерозподіляється через по-даткові механізми, подальше збільшення якої викликає різке загост-рення суспільних протиріч. Досягнення цієї межі призводить до від-пливу капіталу з країни, згортання підприємницької активності.

У надзвичайних обставинах рівень податкової межі зростає в ос-новному за рахунок суб'єктивних причин. Так, під час Другої світо-вої війни ставка обкладання окремих доходів у США та Великій Британії становила 80—90 %, при тому, що у Великій Британії діяв ще й надзвичайний податок, який передбачав вилучення надприбу-тків у розмірі 100 %. В сучасних умовах гранична межа оподатко-вування не може бути досягнута за рахунок податкового маневру-вання, коли податковий тиск переноситься з однієї групи на іншу.

Якщо раніше тиск податків в основному здійснювався на найбідніші класи, то з 1980-х pp. напрямок міняється. Так, у Франції було введено ряд податків на зовнішні ознаки замож-ності (автомобілі престижних марок, яхти). Був встановлений також додатковий податок на надвисокі доходи, що стосували-ся понад 100 тисяч найбагатших платників податків. В Іспанії відбулося значне збільшення податків на надприбуток, напри-клад, був введений податок на банківські вклади у високопри-буткових паперах.

3 метою підвищення податкової конкурентоспроможності в зарубіжних країнах нині інтенсивно обговорюється ряд цікавих

проектів спрощення системи оподатковування. Як крайній варі-ант розглядається перехід до системи єдиного податку на видат-ки, при якій обкладанню будуть піддаватися тільки споживчі ви-трати громадян, a усі види нагромаджень та інвестицій (і громадян, і підприємств) отримають повне звільнення від подат-ків як суспільно корисні і підтримувані державою. Однак на шляху цих прийомів ще залишається занадто багато перешкод як адміністративно-технічного, так і психологічного характеру.

Що стосується зниження податкових ставок, то ці процеси відбуваються практично у всіх країнах, і країни, які найбільше просунулися в цьому напрямку, домагаються найбільших успіхів в економічному та соціальному розвитку. Якщо ж говорити про умови міжнародної конкуренції, то сьогодні на світовому ринку особливі переваги мають ті країни, які проводять раціональну та стриману податкову політику.

Аналіз показує, що в більшості таких країн вирішені або ус-пішно вирішуються такі основні завдання:

—        встановлення податкових ставок на рівні, нижчому від се-редньосвітових, відмова від прогресивної системи оподаткову-вання для основної маси одержувачів доходів;

—        встановлення таких правил розрахунку оподатковуваної бази, при яких інвестиції у виробництво та продуктивне нагрома-дження громадян і підприємств фактично цілком звільняються від оподатковування.

Податкові стимули можуть створюватися центральними, регі-ональними чи місцевими органами влади. Вони являють собою спеціальні ставки, податкові канікули чи звільнення від податків для нових інвестицій. Додатково вводяться державні субсидії чи кредити під низькі відсотки, що надаються інвесторам. Хоча процес розгляду заяв на одержання таких видів урядової підтри-мки часом минає не без ускладнень, засоби, які виділяються інве-сторам, можуть бути значними. Звичайно мова йде про галузі, що відіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості в країні чи в технологічному відновленні її економіки.

 

 

37