Фінансові системи зарубіжних країн (частина 1)
4.1. Економічна природа податків. Принципи оподатковування
Провідну роль у мобілізації коштів у державний бю-джет відіграють податки. В основному за їх рахунок створюється фінансова база для виконання державою її функцій і завдань.
Джерелом податків виступає нова вартість — національний дохід, який створюється у сфері матеріального виробництва, що включає вартість необхідного продукту (ціну робочої сили чи за-робітну плату) та вартість додаткового продукту (прибуток, рен-ту, відсотки).
Податки є індивідуальними безповоротними цільовими пла-тежами юридичних та фізичних осіб в бюджет певного рівня в розмірах і терміни, встановлені законом.
Розбіжності в податках залежать від характеру оподатковува-них доходів та видатків. Природа цих доходів та видатків лежить в основі класифікації податків. Податки можуть стягуватися: 1) на ринку товарів чи факторів виробництва (праці, землі і капі-талу); 2) з продавців чи покупців товарів; 3) з домашніх госпо-дарств чи компаній; 4) із джерела доходу чи зі статті видатків.
Теорія оподатковування створювалася в останню третину XVIII ст. її основоположником можна назвати шотландського економіста та філософа А. Сміта. Відповідно до книги А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів», що ви-
йшла в 1776 p., чотири основних принципи оподатковування не застаріли і до нашого часу: справедливість, визначеність, зруч-ність, економія.
Сучасні принципи оподатковування відбивають реалії еконо-мічного та політичного життя держав і полягають у тому, що:
1)Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з ура-хуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів. Оскільки можливості різних фізичних та юридичних осіб неод-накові, для них повинні бути встановлені диференційовані пода-ткові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресив-ним. Принцип цей дотримується далеко не завжди, деякі податки в багатьох країнах розраховуються пропорційно. Однак ідея не-обхідності обкладання податками доходів та майна за прогресив-ними ставками протягом століть володіє умами значної частини людства, постійно присутня у політичному житті, міжпартійній боротьбі, відбивається в тій чи іншій мірі в партійних програмах, податковому законодавстві.
2) Оподатковування доходів повинне носити однократний ха-рактер. Багаторазове обкладання доходу чи капіталу неприпус-тиме. Прикладом здійснення цього принципу слугує заміна пода-тку з обороту, коли обкладання обороту відбувалося по наро-стаючій кривій, на податок на додаткову вартість, де знову ство-рений чистий продукт обкладається податком всього один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни сирови-ни, яка виникає в міру її проходження по виробничому ланцюж-ку, аж до кінцевого продукту, обкладається тільки один раз. У цьому — одна з головних переваг ПДВ.
3)Обов’язковість сплати податків. Податкова система не по-винна залишати сумнівів у платника податків у неминучості пла-тежу. Система штрафів та санкцій, суспільна думка в країні по-винна бути такою, щоб несплата чи несвоєчасна сплата податків були менш вигідними, ніж своєчасне та чесне виконання зо-бов’язань перед податковими органами.
4)Система і процедура виплати податків повинні бути прос-тими, зрозумілими і зручними для платників податків та еконо-мічними для установ, що збирають податки.
5)Податкова система повинна бути гнучкою і легко адап-туватися до мінливих суспільно-політичних та економічних потреб.
6)Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл створюваного ВВП і бути ефективним інструментом державної економічної політики.
Ці вимоги можуть бути використані як основні критерії для оцінки якості податкової системи країни. Різні цілі, які переслі-дує податкова політика, не обов'язково узгоджуються між собою, і в тих випадках, коли виникають протиріччя між ними, необхід-но домагатися тимчасового компромісу.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57