Главная->Фінанси->Содержание->2.4. Бюджетний процес

Фінансові системи зарубіжних країн (частина 1)

2.4. Бюджетний процес

 

і бюджетний рік у зарубіжних країнах

Сучасні принципи організації бюджетного процесу по-лягають у:

—        єдності, яка виражається в єдиній правовій базі, єдиній бюджетній класифікації, єдності форм бюджетної документації, необхідної для статистичної і бюджетної інформації при форму-ванні бюджетів, єдності грошової системи;

—        самостійності кожного учасника здійснювати бюджетний процес. Забезпечується наявністю власних і регулюючих джерел доходів, а також правом визначати напрямки їх використання;

—        балансовому методі, що полягає у встановленні правиль-ного співвідношення між доходами та видатками бюджетів. Це повинно забезпечити стійкість бюджету і необхідні пропорції в розподілі коштів між сферами господарства, економічними регі-

онами. Важлива умова методу — відповідність видатків бюджету його доходам, створення фінансових резервів. Цей принцип — головна мета усієї фінансової політики.

Складання проекту бюджету — один з важливих етапів бю-джетного процесу: саме тут зважуються такі питання, як обсяг бюджету, податкова і грошово-кредитна політика на майбутній рік, основні напрямки використання коштів та методи покриття бюджетного дефіциту, а також розподіл доходів між ланками бюджетної системи.

Робота зі складання проекту державного бюдж:ту почина—ть-

сяців. Проект бюджету розробляється органами виконавчої вла-ди, як правило, Міністерством фінансів (Казначейством), а в США — спеціальним органом — АБУ.

У ряді країн формування бюджету починається з виступів го-лови виконавчої влади з проблем загальних напрямків соціально-економічної політики на майбутній рік. Наприклад, у США пре-зидент звертається до американського народу з Бюджетним по-сланням, у якому формуються основні завдання фінансово-гро-шової політики, надається урядова оцінка доходів та видатків федерального бюджету в майбутньому бюджетному році й у на-ступні чотири роки.

При складанні проекту бюджету ставляться такі цілі:

•          активний вплив його на підвищення ефективності економіки;

•          забезпечення погодженості фінансових та інших ресурсів з економічними і соціальними програмами-прогнозами уряду;

•          встановлення необхідних пропорцій і пріоритетів у витраті коштів;

•          вишукування джерел для покриття дефіциту бюджету.

У ході формування бюджету відбувається тривалий обмін ві-домостями, пропозиціями, оцінками між главою держави, мініс-терством фінансів (чи спеціальним органом), міністрами та ін-шими головами державних відомств. Розв’язання суперечливих питань іноді вимагає втручання глави держави. При прийнятті рішень про бюджет враховуються перспективи економічного розвитку, ступінь інфляції, рівень зайнятості, число тих, хто ко-ристується соціальною підтримкою. Погоджені бюджетні рішен-ня приймаються з обліком даних виконаного раніше затвердже-ного бюджету, включаючи бюджет поточного року. Потім Міністерство фінансів (Спеціальний орган) починає розробляти бюджетні показники й інші бюджетні документи.

При розробці проекту бюджету на майбутній рік, а в багатьох розвинутих країнах — на тривалу перспективу (чотири — п'ять років) використовують програмно-цільовий метод обчислення доходів та видатків, у тому числі системний аналіз, економічні моделі, електронно-обчислювальну техніку.

Розгляд і затвердження проекту бюджету. Після схвалення вищим виконавчим органом (кабшетом мшістрів у Велшій Британії, Японії, канцлером у ФРН, президентом у США, Франції) проект бюджету надходить у законодавчий орган — Парламент для розгляду і затвердження його. Як правило, проект бюджету обговорюється кожною палатою окремо (спочатку ни-жньою, а потім верхньою - у Франції або одночасно в обох па-латах — у США, ФРН). У кожній палаті Парламенту функціо-нують спеціальні комітети і комісії, які займаються конкретними бюджетними питаннями, часто за програмами. Вони детально аналізують відповідні статті проекту бюджету, вносять корективи та дають висновок з пояснювальною запискою.

Після прийняття бюджету кожною палатою при відсутності розбіжностей між ними виноситься загальне рішення Парламен-ту про бюджет. Якщо ж розбіжності виникли, то їх повинна зня-ти погоджувальна комісія, що складається з представників двох палат.

При розгляді проекту бюджету в Парламенті важливе зна-чення має бюджетна ініціатива, тобто право членів Парламен-

рламенту, які не є членами уряду, не мають права вносити про-позиції по збільшенню передбачених видатків чи встановленню нових податків. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. У США бю-джетні права Конгресу значно ширші. Обмеження бюджетних прав Парламентів виявляються й у тому, що законодавча влада приймає не бюджет як єдиний документ у цілому (США), а що-річні постанови про бюджетні призначення, надаючи повнова-ження президенту витрачати кошти на певні цілі, але встанов-люючи верхню межу. Деякі статті бюджету взагалі не розглядаються, а затверджуються автоматично. Друга стадія бюджетного процесу закінчується прийняттям закону про бю-джет у цілому чи затвердженням окремих бюджетних призна-

Виконання бюджету означає одержання затверджених доходів, в основному податків, й здійснення передбачених бюджетних ви-трат відповідно до виділених асигнувань. Цей етап триває протягом року, який називається фінансовим чи бюджетним роком. Бюдже-тнийрік— це період, протягом якого діє затверджений бюджет. Він не завжди збігається з календарним роком, що пояснюється істори-

бюджетний рік збігається з календарним роком. У Великій Брита-нії, Канаді, Японії бюджетний рік починається 1 квітня і закінчу-ється 31 березня наступного року. У США бюджетний рік охоплює період з 1 жовтня по 30 вересня наступного року.

Важливий елемент цієї стадії бюджетного процесу— касове виконання бюджету, тобто організація збору бюджетних коштів на території країни, їхнє збереження і видача, а також ведення обліку та звітності. У більшості країн існує банківська система касового виконання бюджету, тобто банки, в основному центра-льний банк, є головним касиром держави. В основі касового ви-конання бюджету лежить принцип єдності каси: усі бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів (Каз-начейства) у центральному банку, з якого і здійснюються усі ви-трати держави. Виконання бюджету включає контроль на всіх етапах процесу витрати коштів, у числі яких:

•          етап зобов’язань: зобов’язання означає встановлення і резер-вування частини бюджетних асигнувань для покриття конкрет-них видатків відповідно до затвердженого бюджету;

•          етап перевірки: на цьому етапі отримувач бюджетних коштів підтверджує, що усі вимоги відносно оплати конкретних видатків виконані (наприклад, товар доставлений, послуги зроблені);

•          етап оплати: на цьому етапі виконується оплата взятих зо-бов’язань.

У деяких розвинутих країн діє правило секвестру, яке припу-скає право уряду пропорційно знижувати статті видатків прийня-того бюджету протягом часу, що залишився до кінця поточного року. Так, у США секвестр застосовується до певних програм і вводиться при можливому перевищенні встановленої межі вида-тків. Прийняття закону Конгресом про секвестр обумовлюється певними умовами.

Складання звіту про виконання бюджету міністерством фі-нансів та затвердження його Парламентом — остання стадія бюджетного процесу, що починається після закінчення фінансо-вого року.

2.5. Організація казначейської системи виконання бюджету

Роль казначейства в різних країнах може бути пасив-ною, коли казначейство лише виділяє ресурси бюджетним уста-новам відповідно до їх затверджених бюджетів, і активною, коли казначейство має право встановлювати ліміти на зобов'язання та на оплату витрат на основі заздалегідь установлених критеріїв. Казначейство різною мірою бере участь у керуванні державним боргом. I, нарешті, казначейство може відповідати за виконання облікових функцій. Єдиної моделі управління державними фі-нансами й організаційної структури казначейства не існує. Число його відділів і управлінь та їх конкретних функцій визначається в кожній країні по-різному. Крім того, функції казначейства згодом можуть змінюватися.

У США Міністерство фінансів (Казначейство) є підрозділом, підлеглим безпосередньо Президенту, яке виконує широке коло економічних і фінансових функцій. Іншими установами, задіяни-ми в бюджетному процесі, є Адміністративно-бюджетне управ-ління (АБУ), яке відповідає за підготовку бюджету, і Головне бю-джетно-контрольне управління (ГБКУ), що відповідає за ряд облікових та аудиторських функцій. Податкове управління і Ми-тне управління є частиною Казначейства.

Казначейство відповідає за бухгалтерський облік, підготовку інструкцій для установ, одержання їх запитів та підготовку щомі-сячних звітів і річних фінансових відомостей. У США налаго-джена чітка координація між казначейством і АБУ: Казначейство готує оцінку бюджетних надходжень та бере участь у виробленні макроекономічної основи, АБУ готує кошторис витрат і зводить воєдино бюджет, що представляється Президентом Конгресу, a також курирує питання обліку на рівні департаментів.

Казначейство контролює всі надходження та виплати за своїм генеральним рахунком у Федеральному резервному банку в Нью-Иорку, а також контролює банківські рахунки уряду. Воно збирає всі податки і мита та забезпечує централізований збір плати за користування і послуги для деяких установ. Для збирання надхо-джень використовується банківська система.

Контроль за витратами коштів здійснюють галузеві департа-менти. Витрати оплачуються казначейством на запит отримувача бюджетних коштів в межах бюджетних асигнувань і частки депа-ртаменту. Як платіжні засоби використовуються чеки або частіше електронні переведення.

Так само як і в більшості країн, Казначейство США контро-лює випуск та облік державних цінних паперів і вирішує питання обсягу, термінів та структури випусків, які розташовуються на аукціонах. Воно використовує федеральний резерв для підтримки в проведенні аукціонів. Казначейство також встановлює правила

^^SS^jS^^taJS^^^HcaMH побу-довано за такою схемою.

Найбільш впливовим департаментом у британській системі управління державою є Казначейство, яке поєднує функції мініс-терства фінансів і міністерства економіки. У Казначействі пра-цює близько тисячі осіб, його бюджет становить 73 млн ф. ст. У структурі Казначейства шість управлінь: Макроекономічної політики і міжнародних фінансів; Бюджету і державних фінансів; Державних послуг; Фінансової звітності та аудиту; Фінансового регулювання і промисловості; Кадрів, капітального будівництва та ін—ормації. Поряд з цим у Казначействі є виконавче агентст-во Управління Сполученого Королівства (УСК) з обслугову-вання державного боргу.

У 1998 р. УСК взяло на себе відповідальність за вироблення рекомендацій з випуску державних цінних паперів і проведення необхідних аукціонів. 3 2000 p. у компетенцію цього підрозділу ввійшло Управління проходженням щоденних грошових потоків казначейства, що припускає випуск казначейських векселів, а та-кож одержання і надання позик на ринках забезпеченого капіталу з метою підтримки щоденного балансу грошових потоків.

Поряд з канцлером Казначейства у ньому працюють ще чоти-ри міністри: головний секретар (також член кабінету міністрів), генеральний скарбничий, фінансовий секретар, секретар з питань економіки.

Основна функція Казначейства— надавати допомогу мініст-рам у формуванні та реалізації економічної політики. Працівники казначейства координують податкову стратегію держави, еконо-мічні та фінансові відносини з іншими країнами, ЄС та міжнаро-дними фінансовими інститутами, політику відносно міжнародної заборгованості, експортних кредитів і допомоги іншим країнам. казначейство контролює загальні надходження в консолідований фонд, що виступає як єдиний рахунок казначейства.

Державна організаційна схема виконання казначейських фун-кцій у Японії також має свої особливості. У цій країні казначей-ські функції покладені на: Казначейський відділ; Відділ управ-ління боргом; Фінансовий відділ; Бюджетний відділ, Відділ

виконання бюджету і Юридичний відділ. Ці відділи входять до складу Бюджетного і Фінансового бюро, яке є підрозділом Міні-стерства фінансів. Як видно з назв відділів, у Японії управління державними фінансами покладено на підрозділи, що мають вузь-ку спеціалізацію. Так, Казначейський відділ готує фінансовий план з розмежуванням по днях. Разом з Відділом виконання бю-джету він також контролює надходження і виплати по державно-му рахунку в Банку Японії.

За збір надходжень відповідають Національна податкова служба і Митний департамент (обидва — підрозділи Міністер-ства фінансів). Податки можуть бути сплачені в Банку Японії, уповноважених комерційних банках, за допомогою поштової си-стеми і через місцеві відділення національної податкової служби та митного департаменту.

Питання випуску цінних паперів, обсягу, термінів, структури вирішує Відділ управління боргом, використовуючи як агента Банк Японії. Відділ виконання бюджету затверджує графік плате-жів, у межах якого бюджетні міністерства витрачають кошти. За деякими видатковими статтями на етапі взяття зобов'язань потріб-на згода Міністерства фінансів. Банк Японії контролює виконання міністерствами бюджетних і наявних лімітів. Усі державні кошти акумулюються в Банку Японії на зведеному рахунку уряду. Однак для галузевих міністерств відкриті субрахунки, які використову-

дирекцією державного обліку (ГДДО). Обидві організації є під-розділами другого рівня. Казначейство міститься в складі Мініс-терства фінансів, а ГДДО — Бюджетного міністерства. Усі фінансові ресурси Франції зосереджуються на єдиному рахунку Казначейства. Воно контролює надходження і виплати по цьому рахунку, що міститься в Центральному банку. Разом з тим у розв'язанні операційних завдань з доходів воно участі не бере. За збір надходжень відповідає ГДДО (2000 крупних платників пода-тків на додаткову вартість вносять платежі безпосередньо на єдиний рахунок у Центральному банку — 35 % усіх надходжень). Інші податки збираються Директоратом надходжень (50 %) та Митною службою (близько 15 %).

Виконання бюджету по витратах контролюється Еюджетним директоратом. Казначейство у Франції так само керує внутрі-шнім та зовнішнім державним боргом. Воно контролює випуск цінних паперів, вирішує питання обсягу випуску, термінів і стру-ктури. У Франції розроблена й успішно діє державна фінансова

інформаційна система. В цій системі здійснюється підготовка бюджету, публікація бюджетних документів та виконання бю-джету. Існують і інші системи для зв’язку між Бюджетним дирек-торатом і галузевими міністерствами.

 

 

20