Главная->Філософія->Содержание->Сартр Ж.-П. - Проблема людини у філософії

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Сартр Ж.-П. - Проблема людини у філософії

Атеїстичний екзистенціалізм, представником якого я є, більш по­слідовний. Він вчить, що, якщо навіть бога немає, то є принаймні одне буття, у якого існування передує сутності, буття, яке існує ра­ніше, ніж його можна визначити яким-небудь поняттям, і цим бут­тям є людина, або, за Хайдегером, людська реальність. Що це озна­чає: «існування передує сутності»? Це означає, що людина спочатку існує, зустрічається, з’ являється у світ, і тільки потім вона визнача­ється.

Для екзистенціаліста людина не піддається визначенню тому, що спочатку нічого собою не являє. Людиною вона стає лише згодом, причому такою людиною, якою вона зробить себе сама. Отже, немає ніякої природи людини, як немає бога, що її задумав би. Людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе уявляє, але й така, якою вона хоче стати.

І оскільки вона уявляє себе вже після того, як починає існувати, і виявляє свою волю вже після того, як починає існувати, і після цього пориву до існування, то вона є лише тим, що сама з себе ро­бить. Таким є перший принцип екзистенціалізму. Це і називається суб’єктивністю, за яку нам докоряють. Але що ми хочемо цим ска­зати, крім того, що у людини більше гідності, ніж у каменя або сто­ла? Бо ми хочемо сказати, що людина — істота, яка спрямована у майбутнє, й усвідомлює, що вона проектує себе у майбутнє. Лю­дина — це перш за все проект, який переживається суб’єктивно, а не мох чи пліснява, і не цвітна капуста. Ніщо не існує до цього проек­ту, нема нічого на збагненному розумом небі, і людина стане такою, якою є її проект буття. Не такою, якою побажає. Під бажанням ми звичайно розуміємо свідоме рішення, яке у більшості людей з’ яв­ляється вже після того, як вони щось із себе зробили. Я можу мати бажання вступити в партію, написати книгу, одружитися, але це все лише прояви більш первинного, більш спонтанного вибору, ніж той, який звичайно називають волею.

Але якщо існування справді передує сутності, то людина відпо­відає за те, чим вона є. Отже, в першу чергу екзистенціаліст віддає кожній людині у володіння її буття та покладає на неї повну відпо­відальність за існування.

Але коли ми кажемо, що людина відповідальна, то це не означає, що вона відповідає тільки за свою індивідуальність. Вона відповідає за всіх людей. Слово «суб’єктивізм» має два значення, і наші опоне­нти користуються цією двозначністю. Суб’єктивізм означає, з одно­го боку, що індивідуальний проект сам себе обирає, а з іншого бо­ку — що людина не може вийти за межі людської суб’єктивності. Саме друге значення є глибоким значенням екзистенціалізму. Коли ми кажемо, що людина сама себе обирає, ми також хочемо сказати, що, обираючи себе, ми обираємо всіх людей.

Справді, немає жодної нашої дії, яка, створюючи з нас людину, якою ми хотіли би бути, не створювала б в той же час образ людини, якою вона, за нашими уявленнями, повинна бути. Обрати себе так чи інакше значить одночасно стверджувати цінність того, що ми обираємо, оскільки ми в жодному разі не можемо обирати зло. Те, що ми обираємо, завжди благо. Але ніщо не може бути благом для нас, не будучи благом для всіх.

Сартр Ж.-П. Екзистенціалізм — це гуманізм

 

9