Главная->Філософія->Содержание->Тейяр де Шарден П. - Проблема людини у філософії

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Тейяр де Шарден П. - Проблема людини у філософії

а

Доти, доки наші погляди на психічну природу зоологічної ево­люції могли спиратися лише на вивчення тваринних нащадків та їх нервової системи, загальний напрям цієї еволюції мимоволі залиша­вся для нас таким же туманним, як сама душа цих наших далеких побратимів. Свідомість піднімається в ході розвитку живих істот — от і все, що ми могли сказати. Навпаки, з моменту переходу порогу думки життя не тільки досягає рівня, на якому ми перебуваємо самі, але своєю вільною діяльністю починає відкрито виходити за рамки, окреслені фізіологією, її прогрес розкривається легше.

Повідомлення краще написане; ми його можемо краще прочита­ти також тому, що пізнаємо в ньому самих себе. Вище, при описі дерева життя, була відмічена наступна основна ознака: уздовж кож­ної зоологічної гілки мозок збільшується й диференціюється. Щоб визначити продовження та еквівалент цього закону на ступені реф­лексії, відтепер нам досить сказати: «Кожною антропологічною лі­нією пробивається і зростає людське».

Тільки що мимохідь ми змалювали образ людської групи у всій її надзвичайній складності: ці раси, ці нації, ці держави в своєму спле­тенні кидають виклик проникливості анатомів і етнологів. Значна кількість смуг у спектрі бентежить дослідника. Спробуємо ж краще вловити, чим є ця множинність загалом. І тоді ми побачимо в її не­зрозумілій будові не що інше, як скупчення леліток, які посилають один одному одне й те ж світло, що відбивається. Сотні або тисячі граней, кожна з яких під різним кутом виражає одну реальність, що пробивається серед світу форм, які сприймаються на дотик. Ми не дивуємося (тому що це трапляється і з нами), коли бачимо, як у кож­ній з оточуючих нас осіб з року в рік розвивається іскра рефлексії. Всі ми також усвідомлюємо, принаймні невиразно, що щось зміню­ється в нашій атмосфері в ході історії. Чому ж, зіставляючи ці два очевидні факти й одночасно виправляючи деякі надмірно однобічні погляди відносно суто «зародкової» і пасивної природи спадковості, ми не стаємо більш чутливими до наявності чогось більшого, ніж ми самі, що розвивається всередині нас?

Тейяр де Шарден П. Феномен людини.

 

7