Главная->Філософія->Содержание->Маркс К, Енгельс Ф. - Філософія історії

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Маркс К, Енгельс Ф. - Філософія історії

а

Отже, це розуміння історії полягає в тому, щоб, виходячи саме з матеріального виробництва безпосереднього життя, розглянути дійсний процес виробництва і зрозуміти зв’язану з даним способом виробництва і породжену ним форму спілкування — тобто грома­дянське суспільство на його різних ступенях — як основу всієї істо­рії; далі треба показати діяльність громадянського суспільства у сфе­рі державного життя, а також пояснити з нього увсі теоретичні по­родження і форми свідомості, релігію, філософію, мораль і т.д., і т.д., і простежити процес їх виникнення на тій основі, завдяки чо­му, звичайно, можна показати весь процес загалом (а тому також і взаємодію між його різними сторонами). Це розуміння історії, на відміну від ідеалістичного, не розшукує в кожній добі яку-небудь категорію, а залишається весь час на ґрунті дійсної історії, пояснює не практику з ідей, а пояснює ідейні утворення з матеріальної прак­тики і внаслідок цього приходить теж до того результату, що всі форми і продукти свідомості можуть бути знищені не духовною критикою, не розчиненням їх у «самосвідомості» або перетворенням їх у «примари», «химери» і т.д., а тільки практичним зруйнуванням реальних суспільних відносин, з яких постала вся ця ідеалістична нісенітниця, що не критика, а революція є рушійною силою історії, а також релігії, філософії і всякої іншої теорії. Ця концепція показує, що історія не розчиняється в «самосвідомості», як «дух від духу», і що кожний її ступінь застає в наявності певний матеріальний ре­зультат, певну суму продуктивних сил. Історично сформоване від­ношення людей до природи і одне до одного застає передавану кож­ному наступному поколінню попереднім поколінням масу продук­тивних сил, капіталів і обставин, які хоч, з одного боку, і видозмі­нюються новим поколінням, але, з другого боку, диктують йому йо­го власні умови життя і надають йому певного розвитку, особливого характеру. Ця концепція показує, таким чином, що обставини такою ж мірою творять людей, в якій люди творять обставини. Та сума продуктивних сил, капіталів і соціальних форм спілкування, яку кожен індивід і кожне покоління застає як щось дане, є реальна основа того, що філософи уявляли собі як «субстанцію» і як «сут­ність людини», що вони обожнювали і з чим боролися. Це реальна основа, діянню і впливу якої на розвиток людей нітрохи не пере­шкоджає та обставина, що ці філософи як «самосвідомість» і «єди­не» повстають проти неї.

Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія.

 

55