Главная->Філософія->Содержание->Поппер К. - Політичне життя суспільства як філософська проблема

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Поппер К. - Політичне життя суспільства як філософська проблема

а

Свобода сама себе знищує, якщо вона не обмежена. Необмежена свобода означає, що сильна людина вільна залякати того, хто слаб­ший і позбавити його свободи. Власне тому ми вимагаємо такого обмеження свободи державою, при якому свобода кожної людини захищена законом. Ніхто не повинен жити за рахунок милосердя інших, всі повинні мати право на захист з боку держави.

Я вважаю, що ці думки, що спочатку стосувались аналізу царст­ва грубої сили, тобто фізичного залякування, повинні бути зверне­ними також і до економічної сфери. Навіть якщо держава захищає своїх громадян від залякування фізичним насильством (як вона, в принципі, і робить у системі законодавчо не обмеженого капіталіз­му), наші цілі можуть виявитись недосяжними через нездатність держави захистити громадян від зловживання економічною владою. У такій державі економічно сильний усе ще може залякувати того, хто є економічно слабшим, і відняти в нього свободу. В таких умо­вах необмежена економічна свобода може бути настільки ж само­руйнівною, наскільки і необмежена фізична свобода, і економічна сила може бути настільки ж небезпечною, як і фізичне насильство. Справа в тому, що той, хто володіє надлишком їжі, може примусити тих, хто голодує, «вільно» прийняти рабство, не використовуючи при цьому жодного насильства. І якщо вважається, що держава об­межує свою діяльність придушенням насильства (і захистом влас­ності), то економічно могутня меншість може експлуатувати біль­шість населення — усіх тих, хто є економічно слабким.

Якщо цей аналіз є вірним, то цілком зрозуміло, які ліки потрібні для лікування цієї соціальної хвороби. Такими ліками має бути полі­тичний засіб, подібний до того, який ми використовуємо проти фі­зичного насилля. Ми маємо сконструювати соціальний інститут за­хисту економічно слабких від економічно сильних, інститут, який спирався би на могутність держави. Держава повинна піклуватися про те, щоб ніхто не був змушений вступати в несправедливі відно­сини через страх голодної смерті або економічного краху.

Це, звичайно, значить, що принцип державного невтручання в еко­номіку — принцип, на якому базується не обмежена законодавчо

система капіталізму, має бути відкиненим. Якщо ми бажаємо за­хистити свободу, то повинні вимагати, щоб політика необмеженої економічної свободи була замінена плановим втручанням держави в економіку. Ми повинні вимагати, щоб не обмежений законодавчо імперіалізм поступився економічному інтервенціонізму (принципові державного втручання в економіку. — Прим. перекл). Власне це і відбулось у дійсності. Економічно система, описана і піддана кри­тиці К. Марксом, припинила своє існування. Проте вона була замі­нена не на систему, в якій держава поступово втрачає свої функції,

і,  як наслідок, «відмирає», а на різні інтервенціоністські системи, в яких функції держави в економічній сфері поширюються далеко за межі захисту власності і «вільних умов».

Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги.

 

53