Філософія Хрестоматія (частина 2)
Гегель Г. - Політичне життя суспільства як філософська проблема
а
Держава
257. Держава — це дійсність моральної ідеї — моральний дух як очевидна, зрозуміла сама собі, субстанціальна воля, яка мислить і знає себе, виконує те, що вона знає, наскільки вона знає. У звичаях вона має безпосереднє існування, а в самосвідомості однієї людини, її знанні і діяльності — своє опосередковане існування, так само як самосвідомість однієї людини через умонастрій має в ньому, як і в своїй сутності, меті та продукті своєї діяльності свою субстанціальну свободу.
258. Держава як дійсність субстанціальної волі, якою вона володіє у введеній у свою всезагальність особливій самосвідомості, є в собі і для себе розумне. Ця субстанціальна єдність є абсолютною, нерухомою самоціллю, в якій свобода досягає свого вищого права, і ця самоціль володіє вищим правом по відношенню до окремих людей, чий вищий обов’ язок полягає в тому, щоб бути членом держави.
Примітка.
Якщо змішувати державу з громадянським суспільством і вважати її призначення в забезпеченні і захисті власності й особистої свободи, то інтерес окремих людей як таких виявиться останньою метою, для якої вони об’єднані, а з цього також випливає, що залежно від свого бажання можна бути або не бути членом держави. Але, насправді, відношення держави до індивіда зовсім інше; оскільки воно є об’єктивним духом, сам індивід володіє об’єктивністю, істиною і моральністю лише настільки, наскільки він є членом держави. Об’ єднання як таке є справжнім змістом і метою, і призначення особистостей полягає в тому, щоб вести спільне життя; їх особливе задоволення, діяльність, характер поведінки мають своєю початковою точкою и результатом це субстанціальне і загальнозначуще...
Додаток.
Держава в собі і для себе є моральним цілим, здійсненням свободи, і абсолютна мета розуму полягає в тому, щоб свобода справді була. Держава є дух, що перебуває в світі і реалізується в ньому свідомо, тоді як у природі він отримує дійсність тільки як інше себе, як дрімаючий дух. Лише як наявний у свідомості, знаючий самого себе як існуючий предмет, він є держава. У свободі слід виходити не з її сутності, бо ця сутність незалежно від того, чи знає людина про це чи ні, реалізується як самостійна сила, в якій окремі особистості не більше ніж моменти: держава — хода Бога в світі; його основі служить влада розуму, реалізуючи себе як волю. Міркуючи про ідею держави, треба мати на увазі не особливі держави, не особливі інститути, а ідею для себе, цього справжнього Бога.
Гегель Г. Філософія права.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74