Главная->Філософія->Содержание->Гегель Г. - Політичне життя суспільства як філософська проблема

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Гегель Г. - Політичне життя суспільства як філософська проблема

а

Держава

257.   Держава — це дійсність моральної ідеї — моральний дух як очевидна, зрозуміла сама собі, субстанціальна воля, яка мислить і знає себе, виконує те, що вона знає, наскільки вона знає. У звичаях вона має безпосереднє існування, а в самосвідомості однієї людини, її знан­ні і діяльності — своє опосередковане існування, так само як само­свідомість однієї людини через умонастрій має в ньому, як і в своїй сутності, меті та продукті своєї діяльності свою субстанціальну сво­боду.

258.   Держава як дійсність субстанціальної волі, якою вона володіє у введеній у свою всезагальність особливій самосвідомості, є в собі і для себе розумне. Ця субстанціальна єдність є абсолютною, неру­хомою самоціллю, в якій свобода досягає свого вищого права, і ця самоціль володіє вищим правом по відношенню до окремих людей, чий вищий обов’ язок полягає в тому, щоб бути членом держави.

Примітка.

Якщо змішувати державу з громадянським суспільством і вважа­ти її призначення в забезпеченні і захисті власності й особистої сво­боди, то інтерес окремих людей як таких виявиться останньою ме­тою, для якої вони об’єднані, а з цього також випливає, що залежно від свого бажання можна бути або не бути членом держави. Але, насправді, відношення держави до індивіда зовсім інше; оскільки воно є об’єктивним духом, сам індивід володіє об’єктивністю, істи­ною і моральністю лише настільки, наскільки він є членом держави. Об’ єднання як таке є справжнім змістом і метою, і призначення осо­бистостей полягає в тому, щоб вести спільне життя; їх особливе за­доволення, діяльність, характер поведінки мають своєю початковою точкою и результатом це субстанціальне і загальнозначуще...

Додаток.

Держава в собі і для себе є моральним цілим, здійсненням свобо­ди, і абсолютна мета розуму полягає в тому, щоб свобода справді була. Держава є дух, що перебуває в світі і реалізується в ньому сві­домо, тоді як у природі він отримує дійсність тільки як інше себе, як дрімаючий дух. Лише як наявний у свідомості, знаючий самого себе як існуючий предмет, він є держава. У свободі слід виходити не з її сутності, бо ця сутність незалежно від того, чи знає людина про це чи ні, реалізується як самостійна сила, в якій окремі особистості не більше ніж моменти: держава — хода Бога в світі; його основі слу­жить влада розуму, реалізуючи себе як волю. Міркуючи про ідею держави, треба мати на увазі не особливі держави, не особливі ін­ститути, а ідею для себе, цього справжнього Бога.

Гегель Г. Філософія права.

 

50